Постанова

від 27.02.2023 по справі 904/1638/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1638/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Вінеса" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 21.12.2022), у справі №904/1638/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ", м.Дніпро

до Відповідача-1: Фермерського господарства "Вінеса", село Посуньки Верхньодніпровський район Дніпропетровська область

Відповідача-2: ОСОБА_1 , с.Посуньки Верхньодніпровський район Дніпропетровська область

про стягнення 1 770 147,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Вінеса" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" 10000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу за комплексне ведення справи у суді першої інстанції.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Вінеса" та ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу по справі №904/1638/22.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції у своєму додатковому рішенні помилково заявив, що Відповідачі нібито не наводили жодних заперечень щодо відсутності в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Позивача.

Так, 25.11.2022 через систему «Електронний суд» представник Відповідачів подав Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій виклав свою позицію та аргументи щодо підстав для зменшення Позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, у клопотанні представник Відповідачів зазначив, що оскільки адвокат Позивача особисто приймала участь в судових засіданнях по справі, що відбулись 08.11.2022 та 22.11.2022, а з приводу іншої правової допомоги в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому представник Відповідачів просив суд зменшити Позивачу розмір суми судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 904/1638/22 до 3000 грн.

Вказує, що адвокат Позивача не долучив до позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог жодного документу, який би підтверджував дійсне надання конкретної правової допомоги по справі № 904/1638/22, а тому із матеріалів справи неможливо визначити обсяг та перелік наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, неможливо оцінити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт і т.п.

Також апелянт вважає, що Додаткове рішення від 13.12.2022 (про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. на користь Позивача) порушує принцип пропорційності розподілу судових витрат, враховуючи частку задоволених позовних вимог на користь Позивача.

Крім того, не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фермерське господарство "Вінеса", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Вінеса" та ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу по справі №904/1638/22.

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 повністю ідентичні доводам апеляційної скарги відповідача-2.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги проти їх задоволення заперечив, вважає додаткове рішення законним і обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, вказує, що на виконання вимог ч.1, 2 ст.124 та ч.8 ст.129 ГПК України у позовній заяві вказав попередній розрахунок судових витрат та одночасно подав докази реального здійснення таких витрат позивачем. За змістом договору про надання правової допомоги і додаткової угоди гонорар адвоката становить фіксований розмір, отже, є визначеним (за правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19), тому не потребує детального опису робіт. Крім цього, п.3 додаткової угоди витрати в сумі 20 000 грн. визначені як «гонорар успіху» за досягнення позитивного результату розгляду справи, який і досягнутий в даному випадку, оскільки після відкриття провадження у справі відповідачами сплачено суму основного боргу, а рішенням стягнуто 19 408,41 грн відсотків річних та судовий збір у повному обсязі (5495,62 грн). При цьому, «гонорар успіху» є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, які також підлягають розподілу. Тому у даній справі, наявні достатні підстави для стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу. При цьому, згідно наявних у справі документів можливо встановити і об`єм наданих послуг: так, адвокатським об`єднанням підготовлено позовну заяву, розгорнутий розрахунок позовних вимог, копії додатків до позову відповідачам і суду, підготовлено заяву про зменшення позовних вимог, додатковий розрахунок 70% річних, прийнято участь у судових засіданнях. Позивач вважає, що враховуючи складність справи (валютну складову при розрахунках), фінансовий стан клієнта та ціну позову, гонорар ним визначений, є розумним та враховує час, витрачений адвокатами позивача на надання правничої допомоги.

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2023 та від 10.01.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалами суду від 10.01.2023, оскільки ухвалою від цієї ж дати вже був здійснений запит матеріалів справи №904/1638/22 із Господарського суду Дніпропетровської області, відкладено вирішення питання про рух апеляційних скарг до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

16.01.2023 матеріали справи №904/1638/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (яким частково задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат) у справі № 904/1638/22; судове засідання призначено на 01.02.2023 на 11:00 годину; з урахуванням запровадження воєнного стану в Україні та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби сторін повідомлено про можливість розгляду скарги в режимі відеоконференції, в тому числі за допомогою власних технічних засобів.

Також ухвалою суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Вінеса" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (яким частково задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат) у справі № 904/1638/22; розгляд справи № 904/1638/22 призначено у судовому засіданні на 01.02.2023 на 11:00 год.; приєднано апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вінеса" до скарги ОСОБА_1 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

23.01.2023 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС Електронний суд надійшло клопотання представника Фермерського господарства "Вінеса" адвоката Степанюк Ольги Анатоліївни про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 25.01.2023.

Через відпустку судді Березкіної О.В. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 01.02.2023, не відбулось.

02.02.2023 суддя Березкіна О.В. вийшла на роботу, у зв`язку з чим колегія суддів визначила нову дату судового засідання 27.02.2023; вирішила провести судове засідання із представником відповідачів в режимі відеоконференції.

20.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення судових засідань у справі, призначених на 27.02.2023, без участі його представника; просив апеляційні скарги залишити без задоволення, додаткове рішення без змін.

27.02.2023 від представника відповідачів надійшло клопотання про розгляд апеляційних скарг без її участі, за наявними у справі матеріалами, з огляду на технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

З урахуванням заявлених учасниками справи клопотань, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційних скарг без участі представників учасників провадження.

В судовому засіданні 27.02.2023 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" (далі-Позивач) 23.06.2022 звернулося з позовом до Фермерського господарства "ВІНЕСА", село Посуньки Верхньодніпровський район Дніпропетровська область, Відповідача-2 ОСОБА_1 , село Посуньки Верхньодніпровський район Дніпропетровська область, в якому просить суд стягнути солідарно з Фермерського господарства "ВІНЕСА" та ОСОБА_1 на свою користь 1 770 147 грн., з яких: 1 540 590,73 грн основного боргу, 229556,28 грн 70% річних.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем-1 грошових зобов`язань за Договором фінансового лізингу №50ФЛ-21 від 02.07.2021 та зобов`язань Відповідача-2 за Договором поруки №1П/50ФЛ-21 від 03.07.2021.

01.11.2022 представник Позивача звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (арк.с. 84-89, т.1), в якій просив стягнути солідарно з Фермерського господарства "ВІНЕСА" та ОСОБА_1 на свою користь 366 374,38 грн 70% річних та постановити ухвалу про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, а саме 21056,59 грн.

Вказану заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом першої інстанції до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022 по справі №904/1638/22 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Вінеса" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" 19408,41 грн річних та 5495,62 грн судового збору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" з Державного бюджету України 21486,28 грн судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, який було сплачено за платіжним дорученням №1057 від 10.06.2022, наявним у матеріалах справи, за зверненням останнього.

25.11.2022 позивач звернувся до господарського суду із заявою (арк.с. 153-158, т.1), в якій просив суд стягнути солідарно з Фермерського господарства "ВІНЕСА" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" 25000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу за комплексне ведення справи у суді першої інстанції та 20000,00 грн "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату у справі №904/1638/22.

Ухвалою суду від 25.11.2022 призначене судове засідання для розподілу судових витрат на правничу допомогу на 05.12.2022 о 15:00 год.

Також, 25.11.2022 до суду від представника Фермерського господарства "ВІНЕСА" надійшло клопотання/заява (арк.с. 161-162, т.1), в якій останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" на користь Фермерського господарства "ВІНЕСА" понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Одночасно, 25.11.2022, на електронну адресу суду від представника Фермерського господарства "ВІНЕСА" надійшло клопотання (арк.с. 172-173, т.1), про зменшення розміру суми судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №904/1638/22, які просить стягнути позивач, до 3000,00 грн.

28.11.2022 представник Фермерського господарства "ВІНЕСА" надіслав заяву (арк.с. 174, т.1), про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

Ухвалою від 02.12.2022 суд призначив судове засідання для розподілу судових витрат на правничу допомогу Фермерського господарства "ВІНЕСА" на 05.12.2022 о 15:00 год.

05.12.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою, тому ухвалою від 05.12.2022 суд відклав судове засідання на 13.12.2022 об 11:30 год.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Вінеса" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ" 10000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу за комплексне ведення справи у суді першої інстанції.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Частково задовольняючи заяву позивача, господарський суд, виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а витрати позивач на правничу допомогу документально підтвердженими і пов`язаними із веденням цієї справи, втім, з урахуванням відсутності детального опису робіт, з чим пов`язані заперечення відповідачів, наведені у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, та нескладністю справи, відтак, встановивши, що розмір витрат є нерозумним для даної справи, визнав необхідним такий розмір обмежити до 10000 грн.

При цьому, суд першої інстанції, також відмовив у стягненні 20 000 грн «гонорару успіху», визначеного у додатковій угоді №3 від 01.06.2022 до договору №2/12-21 від 10.12.2021, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до якої такі обов`язки визначені між клієнтом та адвокатом, втім не є обов`язковими для суду, з урахуванням критерію необхідності таких витрат для цієї справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача, з наступних мотивів.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомогиСуд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно: 45 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких 25000 грн за комплексне ведення цієї справи у суді та 20 000 грн «гонорар успіху».

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем про стягнення вищенаведених витрат зазначено у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог (а.с.1-6,84-89, т.1).

Отже, позивачем дотримано вимог ст.124 ГПК України.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, про понесені судові витрати та їх орієнтовний розмір зазначено у позові, відповідні докази подані одночасно з позовом, відтак, заявником дотримані строки на подання доказів, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.

В підтвердження факту понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, позивачем надано:

1) Договір №2/12-21 про надання правничої (правової) допомоги від 10.12.2021;

2) Додаткову угоду №3 від 01.06.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги;

3) платіжне доручення №1058 від 10.06.2022 про сплату 25 000 грн.;

4) ордер серії АЕ № 1137378 від 02.06.2022, виданого Адвокатським бюро «Талоконова Кирила» на адвоката Гладку Валерію Олександрівну;

5) свідоцтво серії ДП № 4033 від 19.12.2018 на право зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Гладкою В.О.

Так, 10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (далі-Клієнт) та Адвокатським бюро "Талоконова Кирила" (далі-Бюро) укладено Договір №2/12-21 про надання правничої (правової) допомоги (далі-Договір) (арк.с. 26, т.1).

Відповідно до умов Договору:

1.1. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язаній надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, я також у судах під час здійснення шпального, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби (в т.ч. приватних виконавців), органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України та МВС тощо з будь-яких питань;

- будь-яких інших питань правового характеру.

3.1. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

4.1. Цей Договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.

4.2. Дія договору припиняється через п`ять років з дня його укладення.

01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" та Адвокатським бюро "Талоконова Кирила" підписано Додаткову угоду №3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 від 10.12.2021 (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги) (арк.с. 27, т.1).

Відповідно до умов Додаткової угоди №3:

1. Дана Додаткова угода визначає порядок та умови оплати гонорару за надання правничої (правової) допомоги Бюро у спорі про стягнення з Фермерського господарства «Вінеса» (23374766) та Сенів Володимира Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг заборгованості за договором фінансового лізингу №50ФЛ-21 віл 02.07.2021 та договором поруки №1П/50ФЛ-21 від 03.07.2021.

2. Розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної в п. 1 цієї Додаткової угоди справи у суді першої інстанції, включаючи підготовку всіх процесуальних документів, складає 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гри.

Сторони погодили, що вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у цій Додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Повна оплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди.

3. Розмір гонорару успіху за досягнення позитивного результату внаслідок надання Бюро правничої (правової) допомоги Клієнту відповідно до цієї Додаткової угоди складає 20 000,00 (двадцять тисяч) грн. Під досягненням позитивного результату сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь Клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову.

Повна оплата гонорару успіху за досягнення позитивного результату за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 90 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.

4. Сплата узгодженого сторонами гонорару за надання правничої (правової) допомоги здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Бюро, зазначений в Договорі.

Таким чином, сторонами у договорі визначений фіксований розмір гонорару адвоката.

Відповідно до п.п.133-135 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.11.2022 у справі №922/1964/21: «Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.»

На підтвердження витрат Позивач подав копію платіжного доручення №1058 від 10.06.2022 на суму 25000,00 грн, у призначенні платежу якого зазначено: оплата за надання правової допомоги згідно додаткової угоди №3 від 01.06.2022 до договору №2/12-21 від 10.12.2021 без ПДВ (арк.с. 28, т.1).

Згідно матеріалів справи представництво інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" у справі № 904/1638/22 здійснювалось адвокатом Гладкою Валерією Олександрівною, яка діяла на підставі ордеру серія АЕ № 1137378 від 02.06.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4033 від 19.12.2018 (а.с.29, 30, т.1).

Процесуальні документи, наявні у справі (позов, заява, розрахунки) підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Гладкою В.О., яка також брала участь у судових засіданнях 08.11.2022 та 22.11.2022.

За приписами ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Дане положення висвітлено у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №910/143/19.

В той же час, за приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, а їх часткове задоволення відбулось внаслідок застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення нарахованої суми річних згідно з приписами ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, тому в даному випадку мали місце неправильні дії відповідачів, отже, витрати по справі, в даному випадку покладені на відповідачів у повному обсязі незалежно від пропорції задоволених вимог.

З цього приводу відхиляються доводи відповідачів що оскаржуваним додатковим рішення порушений принцип пропорційності розподілу судових витрат, враховуючи частку задоволених позовних вимог на користь Позивача.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Оскільки у даній справі:

- позивачем у договорі визначений фіксований розмір гонорару адвоката (вартість наданих послуг), який, згідно постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, не залежить від обсягу робіт і витраченого адвокатом часу, а відтак є погодженим,

- витрати на правничу допомогу позивачем документально підтверджені і пов`язані із веденням цієї справи,

- процесуальні документи у цій справі підтверджують надання правничої допомоги позивачу адвокатом Бюро,

та в той же час:

- судом враховані заперечення відповідачів, наведені у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, щодо відсутності у справі детального опису робіт,

- судом першої інстанції здійснена оцінка рівня адвокатських витрат в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат,

тому суд підставно дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, з огляду на незначну складність справи, обсяг наданих послуг (адвокатом складена позовна заява і заява про зменшення позовних вимог) та баланс інтересів сторін у даному питанні, отже, розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача визнав 10000,00 грн.

Наведеним повністю спростовуються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції у своєму додатковому рішенні помилково заявив, що Відповідачі нібито не наводили жодних заперечень щодо відсутності в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Позивача.

Щодо змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:

«Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.»

З урахуванням встановлення у договорі фіксованого гонорару адвоката та з огляду на процесуальні документи наявні у цій справі, складені адвокатом Гладкою В.О., не приймаються доводи апелянтів, що позивач не долучив до позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог жодного документу, який би підтверджував дійсне надання конкретної правової допомоги по справі № 904/1638/22, а тому із матеріалів справи неможливо визначити обсяг та перелік наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, неможливо оцінити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт і т.п.

Колегія суддів зазначає, що відсутність детального опису робіт не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, відповідної норми чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить. При цьому, при розгляді заяви про розподіл судових витрат суд надає оцінку поданим доказами в цілому відповідно до вимог ст.86 ГПК України.

З цього приводу постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21 було скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 щодо відмови в ухваленні додаткової постанови у зв`язку із відсутністю детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (в даному випадку відповідачів).

На підставі викладеного, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вінеса" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ") у справі № 904/1638/22 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС-ЛІЗИНГ") у справі № 904/1638/22 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 у справі №904/1638/22 залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Вінеса" за подання апеляційних скарг на додаткове рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.03.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік