Рішення

від 22.02.2023 по справі 902/803/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2023 р. Cправа № 902/803/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю:

представника позивача: Мамедова А.В. (ордер серії АМ №1029598 від 26.08.2022);

представника відповідача: Давискиби В.В. (ордер серії АВ №1062292 від 02.02.2023)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд", м.Київ

до Фермерського господарства "Осипенко С.В.", м.Вінниця

про стягнення 300198,74 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" з вимогою про стягнення з Фермерського господарства "Осипенко С.В." 300198,74 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №12/11-21-ОД від 12.11.2021 яка, згідно позовних вимог, складається з: 411938,79 грн - основного боргу, 67066,76 грн - 40% річних, 23296,28 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 61751,70 грн - пені.

Ухвалою суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі №902/803/22, розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.10.2022.

Однак, 20.10.2022 слухання справи №902/803/22 не відбулось у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, а тому ухвалою суду від 25.10.2022 відкладено підготовче судове засідання до 29.11.2022.

28.11.2022 до суду надійшла заява позивача "про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог" б/н від 28.11.2022 (а.с.50-54), в якій заявник просив прийняти її до розгляду; врахувати при ухваленні рішення факт додаткового часткового погашення відповідачем 31.08.2022 заборгованості за договором поставки №12/11-21-ОД від 12.11.2021 в сумі 200000,00 грн та стягнути з відповідача 170380,54 грн - основного боргу, 65480,91 грн - 40% річних та 64337,29 грн - пені.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні у справі №902/803/22 до 21.12.2022.

Ухвалою суду (із занесенням її до протоколу судового засідання) від 21.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/803/22 до судового розгляду по суті на 23.01.2023.

За результатами судового засідання, 23.01.2023, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про відкладення розгляду справи по суті на 06.02.2023. Вказане судове рішення мотивоване необхідністю забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи, зокрема на участь в судовому засіданні.

06.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшли відзив б/н від 06.02.2023 (а.с.132-143) та заява "про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву" б/н від 06.02.2023 (а.с.128-131). У зазначеному відзиві відповідач виклав свої заперечення щодо позову та визнав позовні вимоги в частині 130641,14 грн основного боргу (з урахуванням здійсненої часткової оплати заборгованості після відкриття провадження у справі на суму 72652,50 грн), 550,03 грн 40% річних та 2693,80 грн пені.

За результатом судового засідання, 06.02.2023, за клопотанням представника позивача, оголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 22.02.2023.

13.02.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 13.02.2023 (вх. канц. суду №01-34/1336/23 від 13.02.2023), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" навело свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, зокрема позивач визнав, що розмір основної заборгованості за договором поставки №12/11-21-ОД від 12.11.2021 становить 130641,14 грн. При цьому позивач заперечив стосовно наведеного контррозрахунку заявлених до стягнення пені та 40% річних, зазначивши, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами і неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №12/11-21-ОД від 12.11.2021.

22.02.2023 до суду надійшла заява відповідача "про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) у справі №902/803/22" б/н від 22.02.2023 (вх. канц. суду №01-34/1706/23 від 22.02.2023), в якій Фермерське господарство "Осипенко С.В." просило суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені та 40% річних посилаючись на їх надмірний розмір та відсутність доказів понесення збитків позивачем внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем.

На визначену судом дату, 22.02.2023, з`явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити заяву "про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву" б/н від (а.с.128-131).

Враховуючи поважність причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, судом задоволено заяву відповідача "про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву" б/н від 06.02.2023 та вирішено здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням викладених у відзиві заперечень проти позову.

Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, в свою чергу представник відповідача заперечив щодо позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" (надалі за текстом - Постачальник) та Фермерським господарством "Осипенко С.В." (надалі за текстом - Покупець) укладено договір поставки №12/11/21-ОД (надалі за текстом - Договір).

Умовами п.1.1.,1.2. Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську техніку, визначену у п. 1.2 цього Договору (надалі іменується - Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, оплатити та прийняти цей Товар. Згідно цього Договору Постачальник здійснює продаж (поставку) Товару в кредит з розстроченням оплати вартості Товару. Загальна кількість, найменування, одиниці виміру, вартість одиниці виміру Товару та еквівалентна вартість Товару в іноземній валюті, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо визначаються Сторонами у Специфікаціях до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (надалі іменується "Специфікація" або "Специфікації").

Згідно з п.2.2.,2.3.Договору вартість Товару визнається Сторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті Покупцем, ставиться у залежність від зміни (зростання) курсу іноземної валюти, вказаної у Специфікації як еквівалентну вартість, до гривні на міжбанківському валютному ринку. Сторони встановлюють, що протягом строку дії Договору, грошові зобов`язання Покупця підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Ціна на постачання Товару встановлюється в гривні з грошовим еквівалентом в іноземній валюті, визначеній Сторонами у Специфікації до Договору, по максимальному комерційному курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті підписання Сторонами Специфікації, встановленим на інтернет-сайті www.udinfor.com.

Перерахунок вартості Товару здійснюється у випадку, якщо на дату оплати (внесення попередньої оплати та/або чергового платежу згідно графіку розстрочення оплати) Покупцем замовленого Товару, відбулась зміна курсу іноземної валюти до гривні в сторону зростання курсу на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com) в порівняні зі встановленим в Специфікації до Договору курсом на дату її укладання.

Перерахунок вартості Товару в такому випадку здійснюється за наступною формулою:

Ц1 х К1

Ц2 =-----------------, де:

К2

Ц2 - перерахована сума, що підлягає оплаті;

Ц1 - сума попередньої оплати/чергового платежу згідно графіку оплати вартості Товару, що зазначена у Специфікації до Договору;

К1 - максимальний комерційний курс продажу іноземної валюти, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті оплати Товару Покупцем;

К2 - максимальний комерційний курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, визначений у відповідній Специфікації до Договору.

Сторони домовились, що таке коригування вартості Товару не вважається змінами умов цього Договору та (або) Специфікації до Договору. Постачальник здійснює в односторонньому порядку перерахунок вартості Товару, указаної у Специфікації до Договору, фактичну дату оплати пропорційно зміні (зростанню) курсу іноземної валюти, і неврахована у такий спосіб сума платежу/ що має бути здійснена згідно графіку оплати вартості Товару, зазначається Постачальником у рахунку-фактурі, виставленому для Покупця на оплату, та є остаточною і обов`язковою для Сторін без будь-яких інших умов та додаткового погодження.

Відповідно до п.2.4. Договору у випадку, якщо на дату оплати (внесення попередньої оплати та/або чергового платежу згідно графіку розстрочення оплати), визначену у Специфікації або у разі прострочення Покупцем платежу, на фактичну дату оплати, відбувається спадання курсу іноземної валюти до гривні на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com) в порівняні зі встановленим в Специфікації до Договору курсом на дату її укладання, сума в національній валюті, що підлягає до оплати на таку відповідну дату (визначену Специфікацією дату або у разі прострочення Покупцем платежу, на фактичну дату оплати), не підлягає перерахунку згідно формули, визначеної у п. 2.3.1. Договору.

У відповідності до п.2.5. Договору оплата вартості замовленого згідно Специфікації Товару за цим Договором здійснюється Покупцем з розстроченням оплати загальної вартості Товару на декілька платежів згідно графіку розстрочення оплати визначеного Сторонами у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. В разі порушення Покупцем строків оплати, рахунок виставлений Постачальником до оплати вважається недійсним, а Постачальник має право змінити ціну Товару згідно п.2.3.1. Договору. У разі, якщо Постачальник здійснював перерахунок вартості Товару відповідно до п. 2.3.1 Договору у зв`язку із зростанням курсу іноземної валюти, в якій визначено еквівалентну вартість Товару, до гривні, після здійснення Покупцем повної оплати за замовлений Товар, Сторони зобов`язані підписати акт перерахунку вартості (ціни) товару, яким підтверджується фактично проведенні фінансові розрахунки за замовлений Товар. Сторони погодили, що зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними, з моменту сплати скоригованої вартості Товару у повному обсязі.

Згідно з п.2.6. Договору в разі наявності заборгованості у Покупця, наступні платежі, здійснені Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, зараховуються, в першу чергу, в рахунок погашення наявної заборгованості згідно хронологічного порядку її виникнення та до повного її погашення, незалежно від призначення платежів у платіжному доручені.

Пунктом 3.1. та 3.3. Договору сторони узгодили, що Постачальник здійснює поставку Товару на погоджених Сторонами у Специфікації до Договору умовах у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" (у редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Сторони домовилися, що до положень цього Договору не застосовуються положення Інструкції №П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" та Інструкції №П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" (п.3.1. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору приймання-передача Товару здійснюється у пункті поставки Товару, визначеному Сторонами у Специфікації, з оформленням видаткової накладної на Товар. Для одержання Товару та товаро-супровідних документів на нього, Покупець (його уповноважена особа) зобов`язаний надати Постачальникові (його уповноваженій особі) оригінал належним чином оформленої довіреності. Керівник Покупця вправі приймати Товар від Постачальника без довіреності. Товар вважається переданим Покупцеві з моменту фактичного підписання товаро-супровідних документів (накладних).

У відповідності до п.6.3. Договору за порушення строків здійснення оплати, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення. Нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов`язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, до 3-х років.

За умовами пп.6.3.3. Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 40% (сорок відсотків) річних з простроченої суми.

Згідно з п.9.1. Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно з цим Договором.

12.11.2021 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію на поставку сільськогосподарської техніки (а.с.28), відповідно до якої узгоджено поставку глибокорозпушувача КЕ 7-300 hydraulic загальною вартістю 389875,20 грн (13000,00 євро) на умовах поставки: DDP, Вінницька обл., Томашпільський р-н, с.Стіна, вул.Мічуріна, буд.6 протягом 14 календарних днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати відповідно до умов п.2.4. Договору. Цією ж специфікацією сторонами узгоджено графік оплати Товару Покупцем:

1) 116370,85 грн (3880,27 євро) до 16.11.2021;

2) 78566,75 грн (2619,73 євро) до 24.12.2021;

3) 77975,04 грн (2600,00 євро) до 31.03.2022;

4) 116962,56 грн (3900,00 євро) до 31.05.2022.

24.11.2021 позивач поставлено відповідачу глибокорозпушувача КЕ 7-300 hydraulic, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.11.2021 (а.с.27), видатковою накладною №425 від 24.11.2021 на суму 389875,20 грн (а.с.29), товарно-транспортною накладною №Р425 від 24.11.2021 (а.с.34-35).

На виконання умов договору відповідачем здійснено наступні платежі на користь позивача:

1) 16.11.2021 відповідачем здійснено сплату 117222,70 грн на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням №971104522 від 16.11.2021 (а.с.67). З огляду на умови п.2.3. договору та комерційний курс продажу іноземної валюти, встановлений на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com) на дату, що передує даті оплати (30,2099 грн за один євро), відповідач мав сплатити 117222,57 грн (3880,27 євро) та сплатив 117222,70 грн (3880,27 євро). Таким чином відповідачем повністю погашено перший платіж за графіком оплати, погодженим сторонами. Наявна переплата в розмірі 0,13 грн.

2) 31.08.2022 відповідачем здійснено сплату 200000,00 грн на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням №61 від 31.08.2022 (а.с.68). Разом з цим, на дату здійснення платежу настав строк оплати за другим, третім та четвертим платежами, як це передбачено графіком оплати, погодженим сторонами. Тобто загальний борг за договором станом на 31.08.2022 становив 9119,73 євро, що еквівалентно 338514,35 грн згідно з міжбанківським валютним курсом (www.udinfor.com) на дату, що передує даті оплати (37,1189 грн за один євро). Таким чином, здійснивши платіж в розмірі 200000,00 грн, що еквівалентно 5388,09 євро, відповідач погасив заборгованість за другим, третім та частково четвертим платежами за погодженим графіком оплати. Наявна заборгованість за четвертим платежем станом на 31.08.2022 становила 3731,64 євро, що було еквівалентно 138514,24 грн.

3) 09.09.2022 відповідачем здійснено сплату в розмірі 72652,50 грн на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 09.09.2022 (а.с.69). З огляду на умови п.2.3. договору та комерційний курс продажу іноземної валюти, встановлений на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com) на дату, що передує даті оплати (37,0340 грн за один євро), сплачена відповідачем сума еквівалентна 1961,78 євро. Таким чином суд вважає, що по четвертому платежу відбулось часткове погашення заборгованості і непогашеною залишилась заборгованість за четвертим платежем на день оплати 1769,86 євро.

Враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого Товару, позивач звернувся із цим позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 170380,54 грн - основного боргу, 65480,91 грн - 40% річних, 64337,29 грн - пені.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №12/11/21-ОД від 12.11.2021 в частині оплати одержаного товару.

Договір, що укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ним рахується загальна заборгованість за договором (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в розмірі 170380,54 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за актом приймання-передачі від 24.11.2021 (а.с.27), видатковою накладною №425 від 24.11.2021 на суму 389875,20 грн (а.с.29), товарно-транспортною накладною №Р425 від 24.11.2021 (а.с.34-35).

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.

При цьому слід зауважити, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що після відкриття провадження у справі №902/803/22 відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі 72652,50 грн (платіжне доручення №66 від 09.09.2022 (а.с.69)).

При цьому суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" звернулось до суду з позовною заявою б/н від 30.08.2022 - 30.08.2022 (а.с.1), тоді як здійснений відповідачем платіж датується 09.09.2022. Дані обставини не враховані позивачем в заяві про зменшення позовних вимог від 28.11.2022, однак ним визнаються.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зазначені висновки щодо застосування п.2 ч.1 ст.231 ГПК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.

За таких обставин, враховуючи, що внаслідок часткової сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 72652,50 грн (що на день оплати складало 1961,78 євро) за Договором сума заборгованості перед позивачем зменшилась на вказану суму, тому суд констатує, що у цій справі відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 72652,50 грн, що є підставою для закриття провадження у цій частині.

Враховуючи, що залишок заборгованості в розмірі 1769,86 євро за договором на момент ухвалення судом рішення у справі є непогашеним, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності визначення боргу в гривневому еквіваленті згідно з курсом продажу іноземної валюти, встановленому на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com), станом на дату складання заяви "про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог" б/н від 28.11.2022, що не суперечить умовам п.2.3. Договору. Таким чином вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 68610,75 грн (1769,86 євро за курсом 38,7662 грн за один євро) є правомірною та обґрунтованою, а тому в позові в частині стягнення 29117,29 грн слід відмовити (170380,54 грн (заявлений до стягнення основний борг) - 72652,50 грн (основний борг, відносно якого закрито провадження у справі) - 68610,75 грн (основного боргу, що підлягає стягненню) = 29117,29 грн).

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 40% річних, розрахованих в сумі 65480,91 грн за період з 25.12.2021 по 25.08.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пп.6.3.3. Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 40% (сорок відсотків) річних з простроченої суми.

Так, згідно зі специфікацією (а.с.28) сторонами узгоджено графік оплати Товару Покупцем:

1) 116370,85 грн (3880,27 євро) до 16.11.2021;

2) 78566,75 грн (2619,73 євро) до 24.12.2021;

3) 77975,04 грн (2600,00 євро) до 31.03.2022;

4) 116962,56 грн (3900,00 євро) до 31.05.2022.

За таких обставин відповідач є таким, що прострочив:

- по другому платежу з 25.12.2021;

- по третьому платежу з 01.04.2021;

- по четвертому платежу з 01.06.2022.

З огляду на умови п.2.3. Договору суд вважає, що для розрахунку 40% річних доцільно використовувати еквівалент простроченого платежу в гривні за курсом продажу іноземної валюти, встановленому на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com), станом на дату прострочення за відповідним платежем.

Разом з тим суд зауважує, що на дату прострочення по третьому та четвертому платежам за графіком оплати Товару (01.04.2021 та 01.06.2022) міжбанківський валютний ринок не здійснював свою діяльність, що унеможливлює встановити курс продажу іноземної валюти на такі дати, як це передбачено умовами п.2.3. Договору. За таких обставин суд застосовує положення пп.2.3.3. Договору, відповідно до якого якщо з незалежних від волі та дій Сторін обставин, з технічних чи інших причин робота інтернет-сайту www.udinform.com тимчасово або остаточно припинена, що позбавляє Сторін можливості отримати дані про курс гривні до іноземної валюти, Сторони, в такому випадку, джерелом інформації про стан курсу гривні до іноземних валют використовуватимуть дані, розміщенні на інтернет-сайті банку AT "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за посиланням https://credit-agricole.ua/kurs-valyut, за допомогою функції (вкладки) "Архів". Перерахунок вартості Товару здійснюється за розрахунковою формулою згідно п.2.3. Договору, використовуючи значення К1 по комерційному курсу продажу відповідної іноземної валюти АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на дату, що передує даті проведення Покупцем фактичної оплати.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 40% річних, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог в сумі 52932,72 грн, а тому у вимозі про стягнення 12548,19 грн слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 64337,29 грн за період з 25.12.2021 по 28.10.2022, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до п.6.3. Договору за порушення строків здійснення оплати, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення. Нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов`язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, до 3-х років.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд констатує, що пункт 6.3. Договору вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Як було зазначено судом, відповідач є таким, що прострочив:

- по другому платежу з 25.12.2021;

- по третьому платежу з 01.04.2021;

- по четвертому платежу з 01.06.2022.

З огляду на умови п.2.3. Договору суд вважає, що для розрахунку пені доцільно використовувати еквівалент простроченого платежу в гривні за курсом продажу іноземної валюти, встановленому на міжбанківському валютному ринку (www.udinfor.com), станом на дату прострочення за відповідним платежем.

Разом з тим суд зауважує, що на дату прострочення по третьому та четвертому платежам за графіком оплати Товару (01.04.2021 та 01.06.2022) міжбанківський валютний ринок не здійснював свою діяльність, що унеможливлює встановити курс продажу іноземної валюти на такі дати, як це передбачено умовами п.2.3. Договору. За таких обставин суд застосовує положення пп.2.3.3. Договору, відповідно до якого якщо з незалежних від волі та дій Сторін обставин, з технічних чи інших причин робота інтернет-сайту www.udinform.com тимчасово або остаточно припинена, що позбавляє Сторін можливості отримати дані про курс гривні до іноземної валюти, Сторони, в такому випадку, джерелом інформації про стан курсу гривні до іноземних валют використовуватимуть дані, розміщенні на інтернет-сайті банку AT "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за посиланням https://credit-agricole.ua/kurs-valyut, за допомогою функції (вкладки) "Архів". Перерахунок вартості Товару здійснюється за розрахунковою формулою згідно п.2.3. Договору, використовуючи значення К1 по комерційному курсу продажу відповідної іноземної валюти АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на дату, що передує даті проведення Покупцем фактичної оплати.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах 64049,00 грн, а тому у вимозі про стягнення 288,29 грн слід відмовити.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру сум пені та 40% річних, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 40% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- за період дії договірних відносин між позивачем та відповідачем, останнім погашено більше 80% від загальної суми заборгованості;

- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та 40% річних на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 32024,50 грн та 40% річних в розмірі 26466,36 грн.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст.694, 551 ЦК України та ст.233 ГК України, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, щодо неправомірності зменшення судом розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

Суд критично оцінює твердження відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин - широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, відсутності попиту на продукцію, зниження вартості продукції на ринку та її псування як підстав для звільнення від відповідальності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов пункту 8.3.3. Договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, матеріали справи не містять відповідних доказів, які підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та неможливістю виконання відповідачем свого господарського зобов`язання за договором.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 40% річних та основного боргу - в сумі 2783,89 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 29117,29 грн основної заборгованості, 12548,19 грн 40% річних, 288,29 грн пені, судовий збір в розмірі 629,31 грн залишається за позивачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до платіжного доручення №5450 від 26.08.2022 позивачем при звернені до суду сплачено 8460,80 грн (а.с.10).

У своїй заяві "про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог" б/н від 28.11.2022 (а.с.50-54) відповідач просив суд повернути судовий збір в розмірі 3957,82 грн внаслідок зменшення розміру позовних вимог (з 564053,53 грн до 300198,74 грн).

Враховуючи наведене, сума сплаченого судового збору в розмірі 3957,82 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Разом з цим, за відсутності волевиявлення позивача, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат (судового збору в розмірі 1089,78 грн), пов`язаних з розглядом справи в частині стягнення 72652,50 грн основного боргу, провадження в якій закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, що не позбавляє права позивача на звернення із відповідною заявою до суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, варто зауважити, що позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст.221 ГПК України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи, що матеріали справи не містяться належних доказів, які підтверджують понесені позивачем витрати під час розгляду справи №902/803/22 на професійну правову допомогу, відсутні підстави для покладення їх на відповідача. При цьому, позивач не звертався до суду в порядку ст.221 ГПК України із заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №902/803/22 в частині стягнення основного боргу в сумі 72652,50 грн.

2. Позов у справі №902/803/22 задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Осипенко С.В." (ідентифікаційний код юридичної особи: 40274820, місцезнаходження: Україна, 24231, Вінницька обл., Томашпільський р-н, село Стіна, вулиця Мічуріна, будинок 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39541588, місцезнаходження: Україна, 04078, місто Київ, вулиця Білицька, будинок 18, квартира 109) 68610,75 грн основного боргу; 32024,50 грн пені; 26466,36 грн 40% річних та 2783,89 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" з Державного бюджету України 3957,82 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №5450 від 26.08.2022.

5. В позові в частині стягнення 29117,29 грн основного боргу, 32312,79 грн пені, 39014,55 грн 40% річних - відмовити.

6. Судовий збір в розмірі 629,31 грн залишити за позивачем.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам.

9. Примірник рішення суду від 22.02.2023 у справі №902/803/22, завірений підписом судді та печаткою суду, після набрання ним законної сили надіслати на адресу позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 06 березня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" адвокату Мамедову А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3 - представнику Фермерського господарства "Осипенко С.В." адвокату Давискибі В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )