Рішення

від 08.03.2023 по справі 904/510/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2023м. ДніпроСправа № 904/510/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 198 343,08грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 198 343,08грн, з яких:

- основний борг у розмірі 164 972,00грн;

- 3 % річних у розмірі 4149,16грн;

- втрати від інфляції у розмірі 29 221,92грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №291 від 15 червня 2020 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Також, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів, майже всі споживачі продукції АТ "Марганецький ГЗК" відмовились від її придбання або суттєво зменшили його обсяги. Більше 21% працівників основних виробничих цехів, які безпосередньо задіяні у видобуванні сировини та виготовленні кінцевої продукції, призвано до лав Збройних Сил України у зв`язку із загальною мобілізацією. Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 206 від 13.09.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" Марганецьку територіальну громаду, де також, розташоване АТ "Марганецьке ГЗК", внесено до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".

Відповідач зазначає, що листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, засвідчено обставини непереборної сили, та вказує, що згідно з останнім виконання зобов`язань за договором відсувається на час, протягом якого будуть діяти обставини, зумовлені воєнним часом.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 29 221,92 грн та 3% річних у розмірі 4 149,16 грн, заявлені неправомірно.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 справу №904/510/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК" (постачальник) та Акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір поставки №291 (а.с. 11-15), відповідно до умов якого (пункт 1.1.) з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі - товар), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.

У пункті 2.1. договору визначено, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях (додатках) до договору.

За умовами пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар способами і на умовах, зазначених в специфікаціях (додатках) до договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Датою поставки є дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній (пункт 3.7. договору).

Згідно з пунктом 3.8. договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами договору акту прийому-передачі товару за кількістю та якістю.

Право власності на товар та ризики його загибелі переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару відповідно до правил, встановлених Інкотермс (пункт 3.9. договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцю в троки, визначені в специфікації договору, а також провести за свій рахунок завантаження на автомобільний або залізничний транспорт покупця товару належної якості (п.3.10 договору).

У пункті 3.11. договору сторони погодили, що дата поставки товару визначається в специфікаціях до договору.

Загальна вартість товару за договором становить суму партій товару по всім специфікаціям (додатках) до договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також, загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікаціях (додатках) до договору (пп.4.1, 4.2 договору).

Порядок оплати та форма розрахунків вказується сторонами у Специфікаціях до цього договору (п.4.6. договору).

Відповідно до пункту 13.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2021, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника протягом всього гарантійного строку на товар.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

У відповідності до вказаних вище умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 4 від 06.09.2021 до договору, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 164 972,03 грн (а.с.17).

Згідно п.5. Специфікації № 4, покупець здійснює оплату товару по факту виконаних робіт, з відтермінуванням платежу 30 календарних днів на рахунок постачальника після дати виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару згідно з пунктом 3.8. договору і, за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання пп.3.2. та 9.1. договору, а також за умови підписання та надання Акта приймання по кількості та якості, Акта приймання-передачі виконаних робіт.

20.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду відповідно до якої найменування товару по позиції №1,2,3 специфікації №4 від 06.09.2021 до договору поставки №291 від 15.06.2020 викладено в наступній редакції:

- по позиції №1 Кондиціонер Leberg LS-09OL/LU-09OL2;

- по позиції №2 Кондиціонер Leberg LS-12OL/LU-12OL2;

- по позиції №3 Кондиціонер Leberg LS-07OL/LU-07OL2 (п.1 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди всі інші умови специфікації №4 від 06.09.2021 до договору поставки №291 від 15.06.2020 залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 28.09.2021 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 164 972.00 грн, про що сторонами було складено та підписано видаткову накладну №153 від 28.09.2021 (а.с 18).

Транспортування товару було оформлено товарно-транспортною накладною №Р153 від 29.09.2021(а.с.24).

Товар, визначений умовами договору (Специфікації № 4 від 06.09.2021), відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною видатковою накладною від 28.09.2021, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана представником відповідача без будь-яких зауважень; підпис скріплено печаткою підприємства.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаною вище видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у пункті 5 Специфікації №04 від 06.09.2021 сторонами був визначений порядок та форма розрахунків, а саме: покупець здійснює оплату товару по факту виконаних робіт, з відтермінуванням платежу 30 календарних днів на рахунок постачальника після дати виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару згідно з п.3.8. договору і за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п.п.3.2 та 9.1. договору, а також за умови підписання та надання акта приймання по кількості та якості акта приймання-передачі виконаних робіт. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

В матеріалах справи наявний Акт №114 приймання-передачі виконаних робіт від 08.02.2022, в якому сторони зазначили, що постачальник передав, а покупець прийняв роботи згідно видаткової накладної №153 від 28.09.2021, та що покупець не має претензій по якості виконаних робіт (а.с.21).

На виконання вимог податкового законодавства постачальником було зареєстровано податкову накладну №6 від 28.09.2021 на суму 164 972,00 грн. (а.с. 22).

Враховуючи вказане, а також умови пункту 5 Специфікації, судом встановлено, що граничним строком оплати товару на суму 164 972,00 грн. є 10.03.2022.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, поставлений позивачем 28.09.2021 товар на загальну суму 164 972,00 грн оплачений у визначені договором строки та у повному обсязі не був, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 164 972,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по грудень 2022 року у сумі 29 221,92 грн., а також 3% річних за період прострочення з 13.03.2022 по 12.01.2023 у сумі 4 149,16 грн.

Разом з тим, позивач протягом 2022 року неодноразово звертався до відповідача з листами № 12 від 04.04.2022, № 31 від 18.10.2022, № 34 від 29.12.2022) про необхідність сплатити заборгованість (а.с. 25-29).

Вказане і є причиною спору.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище документами, є таким, що настав 10.03.2022.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 28.09.2021 товару на суму 164 972,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 164 972,00 грн.

Крім вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути 3% річних за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 12.01.2023 у сумі 4 149,16 грн та втрати від інфляції у сумі 29221,22грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання має місце, розрахунок трьох відсотків річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку їх обчислення та є арифметично вірним.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, суд зазначає таке.

У розділі 8 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до пункту 8.1. договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

У пункті 8.2. договору сторони погодили, що термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом Торгово-промислової палати, виданими відповідно до чинного законодавства, або підтверджується висновком компетентного держаного органу.

Умовами пункту 8.4. договору визначено, що сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та їх припинення.

Доказів виконання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.

При цьому, згідно з пунктом 8.5. договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, яка оголосила про настання форс- мажорних обставин, права посилатися на вказані обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки №291 від 15.06.2020, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 198 343,08 грн, з яких: основний борг у сумі 164 972,00 грн, три відсотки річних у сумі 4 149,16 грн, втрати від інфляції у сумі 29 221,00 грн.

Під час звернення з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 975,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 17.01.2023 (а.с. 8). Надходження судового збору у сумі 2 975,16 грн підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 975,15 грн (198 343,08 грн * 1,5%).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК" до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 198 343,08грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Єдності, будинок 62, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53400; ідентифікаційний код 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохолодмонтаж ВК" (бульвар Гвардійський, будинок 30, квартира 82, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 35595891) суму основного боргу у розмірі 164 972 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4 149 (чотири тисячі сто сорок дев`ять) грн 16 коп., втрати від інфляції у розмірі 29 221 (двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять одна) грн 92 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 15 коп, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.03.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва