Рішення

від 07.03.2023 по справі 918/1031/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1031/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Рівненської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Рівненської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове"

про: стягнення 702 138,50 грн

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: А,Шпак;

від відповідача: О.Луцюк;

від органу прокуратури: А.Безпалов;

СУТЬ СПОРУ

Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 702 138,50 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що ТОВ "Офісний центр "Паркове" набувши право власності на нерухоме майно по вул. Княгині Ольги 5 у м. Рівне упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельними ділянками загальною площею 0,4454 га, на яких розташоване нерухоме майно.

У зв`язку з викладеним, місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Загальна сума не отриманого доходу у вигляді орендної плати в межах строку позовної давності становить 702 138,50 гривень.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що у період часу з 11.12.2019 року до 23.11.2022 року ще не був власником спірної земельної ділянки, однак на той момент тривала процедура формування земельної ділянки та придбання її у власність і відповідач маючи намір придбати вказану земельну ділянку здійснював для того всі необхідні дії.

21 жовтня 2022 року між Управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради та ТОВ "Офісний центр "Паркове" було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, площею 4454 кв.м., за адресою: м, Рівне, вул. Княгині Ольги, 5.

Отже, в даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою під адміністративною будівлею з вбудованими приміщеннями за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, вирішувалося в порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, відтак на переконання відповідача, відсутні підстави для застосування ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 січня 2023 року.

06 січня 2023 року Рівненська міська рада надала пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 10 січня 2023 року підготовче засідання відкладено на 24 січня 2023 року.

23 січня 2023 року відповідачем подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року підготовче засідання відкладено на 21 лютого 2023 року.

02 лютого 2023 року прокуратурою подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 07 березня 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно з умовами договору оренди землі від 28.11.2006 року, укладеного між Рівненською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Центральна консалтингова компанія" (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 3000 кв.м., яка розташована за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

Згідно з умовами пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходиться гуртожиток, який належить орендарю на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.10.2013 року на підставі свідоцтва про право власності за ТОВ "Офісний центр "Паркове" зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю площею 4 246,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

15 серпня 2019 року за ТОВ "Офісний центр "Паркове" зареєстроване право власності на вбудовані службові приміщення за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

На підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна №346/1 від 06.12.2019 року, вказані об`єкти нерухомого майна об`єднано та 07 грудня 2019 року зареєстровано право власності на адміністративну будівлю площею 4571,3 кв.м.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований, на земельних ділянках з кадастровими номерами 5610100000:01:039:0121 площею 3000 кв.м., та 5610100000:01:039:0351 площею 1454 кв.м., які належали до комунальної власності Рівненської міської ради.

07 листопада 2019 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" звернулося до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5.

27 лютого 2020 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 7272 "Про надання ТОВ "Офісний центр "Паркове" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, сформувавши її з ділянки № 1 площею 0,3000 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 та цільовим призначенням 1.11.3 (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) та з ділянки № 2 площею 0,1454 га за рахунок земель запасу.

На підставі вказаного рішення Рівненської міської ради ТОВ "Офісний центр "Паркове" 16 лютого 2020 року уклало договір з ПП "Рівненська земельна компанія" на виготовлення проекту землеустрою.

20 серпня 2020 року вказаний проект землеустрою отримав погодження управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про що складено відповідний висновок № 01-11/1166.

09 вересня 2020 року щодо даного проекту землеустрою проведено вибіркову державну експертизу, що підтверджується висновком № 14497/82-20.

16 вересня 2020 року вказаний проект землеустрою отримав погодження управління Держгеокадастру, про що складено відповідний висновок № 13088/82-20.

11 жовтня 2020 року земельна ділянка № 2 площею 0,1454 га була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 з цільовим призначенням: 16.00 землі запасу.

Надалі розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5 був переданий на затвердження до Рівненської міської ради.

Рішенням Рівненської міської ради від 24 червня 2021 року №777 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки загальною площею 4 454 м.кв. розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), сформувавши вищевказану земельну ділянку шляхом об`єднання двох земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, а саме: ділянки № 1 загальною площею 3 000 м.кв. (кадастровий номер 5610100000:01:039:0121); ділянка №2 загальною площею 1 454 м.кв. (кадастровий номер 5610100000:01:039:0351).

Надалі, з метою наступного об`єднання зазначених земельних ділянок, котрі на час прийняття рішення Рівненської міської ради від 24 червня 2021 року №777 мали різне цільове призначення, було розроблено електронний документ щодо внесення змін до Державного земельного кадастру. Процедури щодо внесення відповідних змін тривали протягом вересня 2021 року - лютого 2022 року.

У лютому 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" уклало з ПП "Рівненська земельна компанія" договір на виготовлення технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок площею 0,3 га та 0,1454 га в одну земельну ділянку.

13 липня 2022 року об`єднаній земельній ділянці площею 0,4454 га присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:039:0379 та зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

26 серпня 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" уклало з Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради договір №495 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

На виконання зазначеного договору №495 від 26 серпня 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" 02 вересня 2022 року сплатило авансовий платіж у розмірі визначеному договором.

30 серпня 2022 року ПП фірмою "Експерт Рівне" складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4454 га, кадастровий номер 5610100000:01:039:0379.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07 жовтня 2022 року зареєстровано право комунальної власності Рівненської міської ради на земельну ділянку площею 0,4454 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379.

21 жовтня 2022 року між Управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, площею 4454 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.. Княгині Ольги, 5. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Киселюк О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1052.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №316093967, земельна ділянка площею 0,4454 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, 23 листопада 2022 року зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" на праві приватної власності.

Водночас у своєму позові прокурор вказує, що ТОВ "Офісний центр "Паркове", набувши право власності на нерухоме майно по вул. Княгині Ольги, 5 у м. Рівне, упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельними ділянками загальною площею 0,4454 га на яких розташоване нерухоме майно. В період перебування адміністративної будівлі з вбудованими службовими приміщеннями у власності відповідача, останній не сплачував кошти за фактичне користування земельними ділянками з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га та з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 площею 0,1454 та, а в подальшому ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 площею 0,4454 га. У зв`язку з викладеним, за твердженням прокурора, місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

За розрахунком прокурора, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 становить 62 158,42 грн, за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 становить 530 776,25 грн, за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 становить 109 203,85 грн. Прокурор вважає, що загальна сума не отриманого доходу у вигляді орендної плати в межах строку позовної давності становить 702 138,50 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом позадоговірними та стосуються стягнення безпідставно збережених коштів. На думку прокурора, відповідач тривалий час користувався земельними ділянками без оформлення права користування, у зв`язку з чим заподіяно шкоду інтересам територіальної громади у вигляді не отриманих орендних платежів.

Відповідач позов не визнає, зазначаючи про те, що хоча й користувався земельними ділянками без оформленого права користування, проте відповідачем та міською радою тривалий час вчинялись дії щодо оформлення права викупу, та як наслідок відповідач набув право власності на вказані земельні ділянки, які були об`єднані в одну та оформленні в передбачений законом спосіб. Вказане свідчить про спірний характер даних правовідносин.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості не отриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що у власності ТОВ "Офісний центр "Паркове" перебуває об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля площею 4 4571,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5. Вказаний об`єкт нерухомого майна знаходився на земельних ділянках з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га, та з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 площею 0,1454 га.

Надалі, як видно з матеріалів справи, шляхом об`єднання вказаних земельних ділянок, 13.07.2022 року було сформовано нову земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 площею 0,4454 га., на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, право на яке оформлено за відповідачем.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Разом з тим, як видно з матеріалів цієї справи відповідач вживав всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельні ділянки у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно.

Натомість, Рівненська міська рада, отримавши звернення відповідача на викуп земельних ділянок, як орган місцевого самоврядування котрий має повноваження щодо розпорядження землею та добросовісний учасник цивільних правовідносин, мала обґрунтовані сподівання щодо подальшого використання цих ділянок. Однак такі обґрунтовані сподівання могли стосуватися в даному випадку не отримання орендної плати за використання земельних ділянок, а отримання коштів за викуп цих ділянок відповідачем (згодом об`єднаних у одну), що зрештою сталося.

Можливість реалізувати такі обґрунтовані сподівання для Рівненської міської ради не була обтяжена зволіканням чи бездіяльністю відповідача. А понад те, реалізація міською радою обґрунтованих сподівань щодо отримання коштів за продаж земельних ділянок відповідачу у визначальній мірі залежала від самої міської ради. Зокрема від того, скільки часу потребували прийняття рішень міською радою стосовно надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, погодження проектів з міською радою та іншими уповноваженими установами, дії щодо об`єднання двох ділянок у одну, зміни цільового призначення тощо.

Як відомо, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Щодо одночасної наявності обох умов виникнення кондикційних зобов`язань суд у даному випадку зауважує, що:

- у цьому спорі відсутнє збереження майна за рахунок іншої особи, оскільки позивач отримав грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі;

- у цьому спорі наявна правова умова для набуття речових прав на землю, оскільки рішенням Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року № 7272 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу, що у свою чергу стало підставою для відносин щодо оформлення викупу земельної ділянки для забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків шляхом укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки. Згодом правова підстава втілилася у відповідному договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Установивши, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, суд робить висновок, що спірне майно (грошові кошти за користування земельною ділянкою) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

Аналогічних висновків притримується Верховний Суд у своїй постанові від 15 жовтня 2019 року (справа № 922/1379/18).

У пункті 55 постанови Верховного Суду від 09 лютого 2021 року (справа № 922/3617/19), судом зроблено наступні висновки: "Ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи № 922/1379/18, а саме укладення в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки, що використовувалася відповідачем без укладеного договору оренди землі, а також з огляду на встановлені судами у цій справі обставини неукладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, правовідносини у справі № 922/1379/18 та у цій справі, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, не є подібними. За таких обставин підстави для відступу від висновку щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18, відсутні".

Крім того суд вважає за необхідне розглянути питання щодо участі органу прокуратури у даній справі.

Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Як видно з матеріалів справи у жовтні 2022 року Рівненська окружна прокуратура звернулась до Рівненської міської ради з листом в якому зазначила про виявлені порушення користування відповідачем земельними ділянками без оформлення права користування та просила повідомити про вжиття заходів щодо стягнення безпідставно отриманих коштів.

У відповідь на вказаний лист Рівненська міська рада повідомила прокуратуру про те, що радою чи її виконавчими органами не вчинялися дії щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

У грудні 2022 року Рівненська окружна прокуратура повідомила Рівненську міську раду про намір звернення з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Офісний центр "Паркове" безпідставно збережених коштів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За результатами розгляду справи судом встановлено що відповідач користувався земельними ділянками на яких знаходиться об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу без оформлення права користування.

Водночас судом встановлено, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який згодом був укладений. Суд вважає, що у даному спорі відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 08 березня 2023 року.

Суддя Андрій Качур