Постанова

від 01.06.2023 по справі 918/1031/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Справа № 918/1031/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокурора: Безпалов А.В.

позивача: не з`явився

відповідача: Луцюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22, ухвалене суддею Качур А.М., повний текст рішення складено 08.03.2023 р.

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове"

про стягнення 702 138,50 грн

Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 702 138,50 грн.

Позовні вимоги аргументовані тим, що ТОВ "Офісний центр "Паркове" набувши право власності на нерухоме майно по вул. Княгині Ольги 5 у м. Рівне упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельними ділянками загальною площею 0,4454 га, на яких розташоване нерухоме майно.

У зв`язку з викладеним, місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Загальна сума не отриманого доходу у вигляді орендної плати в межах строку позовної давності становить 702 138,50 гривень.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 у справі №918/1031/22 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТОВ «Офісний центр «Паркове» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 702 138,5 гривень. Стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати по справі. Про дату і час розгляду справи повідомити сторін у справі, Рівненську окружну та Рівненську обласну прокуратури.

Листом №918/1031/22/1974/23 від 30 березня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №918/1031/22 з Господарського суду Рівненської області.

31.03.2023 р. від Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшли докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22.

06 квітня 2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1031/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22. Запропоновано Керівнику Рівненської окружної прокуратури, Рівненській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" надати апеляційному суду відзиви на апеляційну скаргу в строк до 26.04.2023 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2023 р.

26.04.2023 р на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 року у справі №918/1031/22 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «ПАРКОВЕ» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельними ділянками в сумі 702 138,50 грн. залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 р оголошено перерву в судовому засіданні до "01" червня 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

28.04.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Рівненської міської ради надійшли пояснення щодо апеляційної скарги в яких просить апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Паркове» - задовольнити повністю та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у цій справі.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 у справі №918/1031/22 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Паркове» заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Рівненської міської ради в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22 у задоволенні позову відмовлено. За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався земельними ділянками на яких знаходиться об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу без оформлення права користування. Водночас судом встановлено, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який згодом був укладений. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному спорі відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а також суперечить нормам матеріального (ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 93, 152, 206 ЗК України, ст. 21 закону України «Про оренду землі») та процесуального права (ст. ст. 2, 14, 86, 236 ГПК України), а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, прокурор, в апеляційній скарзі вказує на те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника виникає право оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. У той же час, ТОВ «Офісний центр «Паркове», набувши право власності на нерухоме майно по вул. Княгині Ольги, 5 у м.Рівне, упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельними ділянками к.н.5610100000:01:039:0121 та к.н.5610100000:01:039:0351, які в подальшому об`єднані в одну земельну ділянку з к.н. 5610100000:01:039:0379, загальною площею 0,4454 га, на яких розташоване нерухоме майно.

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В даному випадку, відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ «Офісний центр «Паркове» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Крім того, прокурор стверджує, що у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди чи її викупу, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

При цьому, норми ст.90 ЗК України, у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами ст. 96 цього ж Кодексу відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Разом із тим, як вже зазначалося, будь-яких правових підстав для користування відповідачем земельною ділянкою у період з 2013 по 2022 роки, товариством не надано та судом не встановлено, а відтак відповідач з моменту набуття права власності на нерухомість (2013 рік) до моменту набуття права власності на земельну ділянку (2022 рік) користувався земельною ділянкою безоплатно.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України.

Незалежно від наявності вини в поведінці ТОВ «Офісний центр «Паркове», сам факт несплати товариством за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Рівненською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною практикою в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Окрім того, невірні твердження суду першої інстанції щодо відсутності у даному спорі збереження майна за рахунок іншої особи, так як позивач отримав грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі. Проте, кошти сплачені на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки не можуть бути компенсацією за користування нею за попередній період (з моменту оформлення речових прав на нерухомість до укладення договору купівлі-продажу землі), оскільки за своєю природою ці кошти фактично є компенсацією для власника землі, який в майбутньому вже не зможе отримувати будь-які матеріальні блага за її рахунок.

Рівненська міська рада у пояснення по суті апеляційної скарги, вказує на те, що апеляційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у справі №918/1031/22 є таким, що прийняте із порушеннями норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

ТОВ Паркове, як власник нерухомого майна розташованого на земельних ділянках з к. н. 5610100000:01:039:0121 та 5610100000:01:039:0351, які в подальшому були об`єднані в одну земельну з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, фактично користувалося вказаними земельними ділянками комунальної власності Рівненської міської територіальної громади, не оформляло при цьому орендних відносин та не сплачувало коштів до місцевого бюджету за таке користування.

При розгляді справи та винесенні рішення, судом першої інстанції не було взято до уваги судову практику, зокрема постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, в якій суд дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Разом із тим, будь-яких правових підстав для користування ТОВ Паркове земельною ділянкою вищезазначеною земельною ділянкою у період з 2013 по 2022 роки, товариством не надано та судом не встановлено, а відтак ТОВ Паркове з моменту набуття права власності на нерухомість (2013 рік) до моменту набуття права власності на земельну ділянку (2022 рік) користувалося земельною ділянкою безоплатно, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що на земельних ділянках комунальної власності Рівненської міської територіальної громади з кадастровими номерами на 5610100000:01:039:0121 та 5610100000:01:039:0351, які в подальшому були об`єднані в одну земельну з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 площею 4454 м2, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вул. Княгині Ольги, 5 на якій розташований об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля, площею 4571,3 м2 , яка належить на праві власності ТОВ Паркове з 2013 року, і як наслідок без будь яких правовстановлюючих документів щодо реалізації орендних відносин з Рівненською міською радою користувалося вищевказаною земельною ділянкою, враховуючи строки позовної давності та Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати, Рівненською окружною прокуратурою було проведено правильний та достовірний арифметичний розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у розмірі 702 138 грн. 50 коп., які підлягають стягненню за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" у відзиві вказує на те, що протягом спірного періоду використання земельної ділянки з 11.12.2019 по 27.11.2022р. кондиційні зобов`язання у сторін цього спору не виникли. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В даній справі наявна правова умова для набуття речових прав на землю, оскільки рішенням Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року №7272 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу, що у свою чергу стало підставою для відносин між сторонами щодо оформлення викупу земельної ділянки для забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків шляхом укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який згодом був укладений. Міська рада не мала правомірних очікувань отримувати за вказаний період орендну плату, а лише грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі.

Як уже зазначалося, 07 листопада 2019 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" звернулося до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5.

В свою чергу, як було вірно встановлено судом першої інстанції, Рівненська міська рада, отримавши звернення відповідача на викуп земельної ділянки, як орган місцевого самоврядування котрий має повноваження щодо розпорядження землею та добросовісний учасник цивільних правовідносин, мала обґрунтовані сподівання щодо подальшого використання цих ділянок. Однак такі обґрунтовані сподівання могли стосуватися в даному випадку не отримання орендної плати за використання земельних ділянок, а отримання коштів за викуп цих ділянок відповідачем (згодом об`єднаних у одну), що зрештою сталося. Вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на основі наявних в матеріалах справи доказах.

Для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов`язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.

Право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.

При цьому, якщо буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов`язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності, діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки.

З матеріалів цієї справи вбачається, що відповідач ще до початку спірного періоду звернувся до Рівненської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки та вживав всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому об`єкти нерухомості. Прокурором не було надано до суду доказів на підтвердження факту зволікання чи бездіяльності відповідача протягом спірного періоду в укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Разом з тим, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Рівненської міської ради безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у формі орендної плати в розмірі 3% від її нормативно-грошової оцінки, а не земельного податку в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, слід прийти до висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов`язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов`язані з цим активні дії сторін.

Отже, у даних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось в порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, тому застосування статті 1212 ЦК України є не правильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно невчинення відповідачем дій з метою оформлення права власності чи користування земельними ділянками в період з 2013 по 10.12.2019 рік, то слід відзначити, що позовні вимоги не стосуються зазначеного періоду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно з умовами договору оренди землі від 28.11.2006 року, укладеного між Рівненською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Центральна консалтингова компанія" (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 3000 кв.м, яка розташована за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

Згідно з умовами пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходиться гуртожиток, який належить орендарю на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.10.2013 року на підставі свідоцтва про право власності за ТОВ "Офісний центр "Паркове" зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю площею 4 246,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

15 серпня 2019 року за ТОВ "Офісний центр "Паркове" зареєстроване право власності на вбудовані службові приміщення за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5.

На підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна №346/1 від 06.12.2019 року, вказані об`єкти нерухомого майна об`єднано та 07 грудня 2019 року зареєстровано право власності на адміністративну будівлю площею 4571,3 кв.м.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований, на земельних ділянках з кадастровими номерами 5610100000:01:039:0121 площею 3000 кв.м., та 5610100000:01:039:0351 площею 1454 кв.м., які належали до комунальної власності Рівненської міської ради.

07 листопада 2019 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" звернулося до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5.

27 лютого 2020 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 7272 "Про надання ТОВ "Офісний центр "Паркове" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, сформувавши її з ділянки № 1 площею 0,3000 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 та цільовим призначенням 1.11.3 (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) та з ділянки № 2 площею 0,1454 га за рахунок земель запасу.

На підставі вказаного рішення Рівненської міської ради ТОВ "Офісний центр "Паркове" 16 лютого 2020 року уклало договір з ПП "Рівненська земельна компанія" на виготовлення проекту землеустрою.

20 серпня 2020 року вказаний проект землеустрою отримав погодження управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про що складено відповідний висновок № 01-11/1166.

09 вересня 2020 року щодо даного проекту землеустрою проведено вибіркову державну експертизу, що підтверджується висновком № 14497/82-20.

16 вересня 2020 року вказаний проект землеустрою отримав погодження управління Держгеокадастру, про що складено відповідний висновок № 13088/82-20.

11 жовтня 2020 року земельна ділянка №2 площею 0,1454 га була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 з цільовим призначенням: 16.00 землі запасу.

Надалі розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5 був переданий на затвердження до Рівненської міської ради.

Рішенням Рівненської міської ради від 24 червня 2021 року №777 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки загальною площею 4 454 м.кв. розташованої за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), сформувавши вищевказану земельну ділянку шляхом об`єднання двох земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, а саме: ділянки №1 загальною площею 3 000 м.кв. (кадастровий номер 5610100000:01:039:0121); ділянка №2 загальною площею 1 454 м.кв. (кадастровий номер 5610100000:01:039:0351).

Надалі, з метою наступного об`єднання зазначених земельних ділянок, котрі на час прийняття рішення Рівненської міської ради від 24 червня 2021 року №777 мали різне цільове призначення, було розроблено електронний документ щодо внесення змін до Державного земельного кадастру. Процедури щодо внесення відповідних змін тривали протягом вересня 2021 року - лютого 2022 року.

У лютому 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" уклало з ПП "Рівненська земельна компанія" договір на виготовлення технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок площею 0,3 га та 0,1454 га в одну земельну ділянку.

13 липня 2022 року об`єднаній земельній ділянці площею 0,4454 га присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:039:0379 та зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

26 серпня 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" уклало з Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради договір №495 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

На виконання зазначеного договору №495 від 26 серпня 2022 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" 02 вересня 2022 року сплатило авансовий платіж у розмірі визначеному договором.

30 серпня 2022 року ПП фірмою "Експерт Рівне" складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4454 га, кадастровий номер 5610100000:01:039:0379.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07 жовтня 2022 року зареєстровано право комунальної власності Рівненської міської ради на земельну ділянку площею 0,4454 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379.

21 жовтня 2022 року між Управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, площею 4454 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.. Княгині Ольги, 5. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Киселюк О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1052.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №316093967, земельна ділянка площею 0,4454 га з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379, 23 листопада 2022 року зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" на праві приватної власності.

Водночас у своєму позові прокурор вказує, що ТОВ "Офісний центр "Паркове", набувши право власності на нерухоме майно по вул. Княгині Ольги, 5 у м. Рівне, упродовж тривалого часу не оформило правовідносини щодо користування земельними ділянками загальною площею 0,4454 га на яких розташоване нерухоме майно. В період перебування адміністративної будівлі з вбудованими службовими приміщеннями у власності відповідача, останній не сплачував кошти за фактичне користування земельними ділянками з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га та з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 площею 0,1454 та, а в подальшому ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 площею 0,4454 га. У зв`язку з викладеним, за твердженням прокурора, місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

За розрахунком прокурора, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 становить 62 158,42 грн, за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 становить 530 776,25 грн, за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5610100000:01:039:0379 становить 109 203,85 грн. Прокурор вважає, що загальна сума не отриманого доходу у вигляді орендної плати в межах строку позовної давності становить 702 138,50 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З наведених обставин колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини стосуються здійснення права користування земельними ділянками комунальної власності. На думку прокурора, відповідач тривалий час користувався земельними ділянками без оформлення права користування, у зв`язку з чим заподіяно шкоду інтересам територіальної громади у вигляді не отриманих орендних платежів.

Вважає, що у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості не отриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Обґрунтовує тим, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Офісний центр "Паркове" набуло права власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю площею 4 4571,3 кв.м за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5. Об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельних ділянках з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га, та з кадастровим номером 5610100000:01:039:0351 площею 0,1454 га.

Попередній власник нерухомого майна ТОВ «Центральна консалтингова компанія» було користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га на підставі договору оренди, укладеного з Рівненською міською радою 28.11.2006 строком на 5 років.

Прокурор стверджує, що договір оренди не був пролонгований сторонами, відтак припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 18.12.2011. Однак, разом із тим, справа не містить доказів, які б свідчили про відмову сторін від договору оренди земельної ділянки. З огляду на відсутність таких доказів, ураховуючи положення частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону , яка діяла на час укладення договору (редакція від 01.01.2006), договір продовжував свою дію і припинився 24.06.2021 у зв`язку з прийняттям відповідного рішення Рівненською міською радою за №777. Наведений висновок не суперечить і положенням самого договору оренди земельної ділянки, з огляду на сукупний аналіз змісту його умов.

Оскільки є підстави вважати, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0121 площею 0,3 га діяв для сторін на час набуття ТОВ "Офісний центр "Паркове" права власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю площею 4 4571,3 кв.м за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, будинок 5, слід вважати , що має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі». Такий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду , зокрема у постановах у справах від 10.04.2018 №915/672/17, від 17.04.2018 № 922/2883/17, від 04.07.2019 №911/2244/18.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Таким чином, оскільки до нового власника нерухомого майна перейшли обов`язки орендаря земельної ділянки за договором, укладеним з Рівненською міською радою 28.11.2006, зобов`язання не може бути кваліфіковано як кондикційне в силу існуючих договірних відносин.

Разом з тим, як видно з матеріалів цієї справи, відповідач вживав всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельні ділянки у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно.

Натомість, Рівненська міська рада, отримавши звернення відповідача на викуп земельних ділянок, як орган місцевого самоврядування котрий має повноваження щодо розпорядження землею та добросовісний учасник цивільних правовідносин, мала обґрунтовані сподівання щодо подальшого використання цих ділянок. Однак такі обґрунтовані сподівання могли стосуватися в даному випадку не отримання орендної плати за використання земельних ділянок, а отримання коштів за викуп цих ділянок відповідачем (згодом об`єднаних у одну), що зрештою сталося.

Можливість реалізувати такі обґрунтовані сподівання для Рівненської міської ради не була обтяжена зволіканням чи бездіяльністю відповідача. А понад те, реалізація міською радою обґрунтованих сподівань щодо отримання коштів за продаж земельних ділянок відповідачу у визначальній мірі залежала від самої міської ради. Зокрема від того, скільки часу потребували прийняття рішень міською радою стосовно надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, погодження проектів з міською радою та іншими уповноваженими установами, дії щодо об`єднання двох ділянок у одну, зміни цільового призначення тощо.

Як відомо, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Щодо одночасної наявності обох умов виникнення кондикційних зобов`язань суд у даному випадку зауважує, що:

- у цьому спорі відсутнє збереження майна за рахунок іншої особи, оскільки позивач отримав грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі;

- у цьому спорі наявна правова умова для набуття речових прав на землю, оскільки рішенням Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року № 7272 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу, що у свою чергу стало підставою для відносин щодо оформлення викупу земельної ділянки для забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків шляхом укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки. Згодом правова підстава втілилася у відповідному договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Встановивши, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, суд першої інстанції зробив правомірний висновок стосовно того, що спірне майно (грошові кошти за користування земельною ділянкою) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

Аналогічних висновків притримується Верховний Суд у своїй постанові від 15 жовтня 2019 року (справа № 922/1379/18).

Щодо участі органу прокуратури у даній справі, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Як видно з матеріалів справи у жовтні 2022 року Рівненська окружна прокуратура звернулась до Рівненської міської ради з листом в якому зазначила про виявлені порушення користування відповідачем земельними ділянками без оформлення права користування та просила повідомити про вжиття заходів щодо стягнення безпідставно отриманих коштів.

У відповідь на вказаний лист Рівненська міська рада повідомила прокуратуру про те, що радою чи її виконавчими органами не вчинялися дії щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

У грудні 2022 року Рівненська окружна прокуратура повідомила Рівненську міську раду про намір звернення з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Офісний центр "Паркове" безпідставно збережених коштів.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Рівненської міської ради.

Доводи апеляційної скарги про збереження Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Паркове" за рахунок Рівненської міської ради коштів та наявності кондиційних зобов`язань, колегія судів оцінює критично, оскільки як відомо кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно декількох умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відносинах сторін наявна правова підстава для набуття речових прав на землю, оскільки рішенням Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року №7272 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4454 га у власність шляхом викупу, що у подальшому стало підставою для відносин між сторонами щодо оформлення викупу земельної ділянки для забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків шляхом укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який згодом був укладений. Міська рада не мала правомірних очікувань отримувати за вказаний період орендну плату, а лише грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі.

Як вже зазначалося, 07 листопада 2019 року ТОВ "Офісний центр "Паркове" звернулося до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,4454 га за адресою м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5.

В свою чергу, як було вірно встановлено судом першої інстанції, Рівненська міська рада, отримавши звернення відповідача на викуп земельної ділянки, як орган місцевого самоврядування, котрий має повноваження щодо розпорядження землею та добросовісний учасник цивільних правовідносин, мала обґрунтовані сподівання щодо подальшого використання цих ділянок. Однак такі обґрунтовані сподівання могли стосуватися в даному випадку не отримання орендної плати за використання земельних ділянок, а отримання коштів за викуп цих ділянок відповідачем (згодом об`єднаних у одну), що зрештою сталося.

Зокрема, прокурором не було надано до суду доказів на підтвердження факту зволікання чи бездіяльності відповідача протягом спірного періоду в укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки. Натомість, як було вірно встановлено судом першої інстанції, реалізація міською радою обґрунтованих сподівань щодо отримання коштів за продаж земельних ділянок відповідачу у визначальній мірі залежала від самої міської ради. Зокрема від того, скільки часу потребували прийняття рішень міською радою стосовно надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, погодження проектів з міською радою та іншими уповноваженими установами, дії щодо об`єднання двох ділянок у одну, зміни цільового призначення тощо.

Колегія суддів, відхиляючі наведені скаржником докази, враховує, що правовідносини щодо об`єднаної земельної ділянки врегульовано шляхом викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, а тому застосування статті 1212 ЦК України не відповідатиме юридичному змісту цих правовідносин.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 р. у справі №918/1031/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/1031/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "05" червня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.