Повістка

від 02.03.2023 по справі 926/4983/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

02 березня 2023 року Справа № 926/4983/22

За позовом Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реал ТБ"

про зобов`язання виконати умови договору

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Меленко О.С.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Пашковський І.Л.

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реал ТБ", в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реал ТБ" виконати вимоги пункту 3.1. договору № 08-12/07/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення від 20.12.2021, укладеного з Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" в частині наступного:

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються відповідачем, станом на 20.12.2021;

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються відповідачем, та інформацію про кількість абонентів за четвертий квартал 2021 року, перший квартал 2022 року, другий квартал 2022 року, третій квартал 2022 року, якщо у звітному кварталі відбулися зміни;

- сплатити за надання дозволу за четвертий квартал 2021 року, перший квартал 2022 року, другий квартал 2022 року, третій квартал 2022 року на поточний рахунок Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" суму винагороди (відрахування), розрахованої у відповідності до договору.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 лютого 2023 року закрито провадження у справі №926/4983/22 за позовом Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реал ТБ" про зобов`язання виконати умови договору. Повернуто Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" з Державного бюджету України 2481,00 грн судового збору, сплаченого до Господарського суду Чернівецької області згідно платіжної інструкції №347 від 30 листопада 2022 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Повний текст ухвали складено та остання підписана 22 лютого 2023 року.

22 лютого 2023 року представник позивача подав до суду заяву (вх. №777) про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року призначено розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу у судовому засіданні на 02 березня 2023 року.

01 березня 2023 року представник відповідача подав до суду клопотання (вх. №889) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із пред`явленою позивачем сумою судових витрат до стягнення і просить суд зменшити розмір витрат до 1000,00 грн, з огляду на: немайновий характер справи; наявністю аналогічних справ за зверненням позивача по Україні; однотипність підготовки позову; добровільне виконання позовних вимог відповідачем та закриття провадження у справі №926/4983/22.

Позивач явку належного представника в судове засідання 02 березня 2023 року не забезпечив.

При цьому, в поданому представником позивача заяві (вх. №777) про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу, останній просив суд розгляд заяви провести без його участі та участі позивача.

В судовому засіданні 02 березня 2023 року представник відповідача підтримав подане клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити такі витрати до 1000,00 грн.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 244 Господарського кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до статті 123 Господарського кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті16 Господарського процесуального кодексу України).

Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо (пункт 4 частина 1 стаття 1 Закону України від 05 липня 2012 року Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон).

Згідно з частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 означеного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статті 30 означеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правило частини 1 статті 124 та частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем було зазначено, що судові витрати на правничу допомогу будуть становити 20000,00 грн.

В подальшому, 22.02.2023 року представник позивача звернувся до суду з відповідною заявою (вх. №777) про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу, до якого останній долучив акт прийому-передачі наданих послуг на суму 15500,00 грн.

Конструкція та послідовність викладення процесуальних норм статті 126 Господарського процесуального кодексу України зокрема, частини 4, орієнтує учасника справи на те, що у першій заяві по суті спору при визначенні попереднього (орієнтовного) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які сторона спору понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, слід враховувати його співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає можливий процесуальний наслідок для учасника справи, який недотримався вимог частини 4 цієї статті Кодексу: суд вправі зменшити розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19.

Ці правові висновки також було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19.

Так, у разі відсутності клопотання про зменшення витрат, поданого відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений можливості у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме не підлягають відшкодуванню повністю або частково, із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Означене узгоджується із правовою позицію викладеною в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 925/1316/18.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, суд 22.02.2023 року задовольнив подану заяву позивача про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

З огляду на те, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем стали підставою для звернення до суду із позовною заявою і понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн, то позивач має паро на відшкодування витрат на правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

28.02.2020 року між Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі клієнт) в особі директора Калениченка П.А., що діє на підставі статуту з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери», в особі керуючого партнера адвоката Гур`єв А.А. (далі адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017 року укладено договір №01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги (далі договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити адвокатському об`єднанню зазначені послуги.

Як свідчать матеріали заяви, в подальшому сторони уклали додаткову угоду від 20.12.2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 18.01.2017 року, в якій дійшли згоди викласти пункт 11.1 Договору у наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року.

Крім цього, сторони також укладали додаткову угоду №150 від 29.09.2022 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 18.01.2017 року, в якій передбачили загальну суму гонорару (винагороди) у розмірі 20000,00 грн.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- договір про надання правової допомоги №01/02/2020 від 18.01.2017 року , укладеного Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» та Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав";

- додаткова угода від 20.12.2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 18.01.2017 року;

- додаткова угода №150 від 29.09.2022 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 18.01.2017 року

- акт прийому-передачі наданих послуг від 21.02.2023 року на суму 15500,00 грн;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від №108 від 18.01.2017 року;

- довіреність на представлення інтересів Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" від 29.09.2022 року .

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг, представник виконав роботи на загальну суму 15500,00 грн, яка складається із:

- надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) - 4000,00 грн.;

- складання, оформлення і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічника адвоката (5 годин) - 5000,00 грн;

- складання, оформлення і надсилання інших заяв з процесуальних питань, включаючи роботу помічника адвоката (4 години) - 4000,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи (1 година) - 1000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді (1 судове засідання) - 1500,00 грн.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 15500,00 грн.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва позивача у судовому засіданні у справі, а також наявними в матеріалах позовної заяви, поданої заяви про закриття провадження та іншими процесуальними документами поданими в інтересах позивача.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд, враховуючи правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 дійшов висновку, що зазначення окремо у акті прийому-передачі наданих послуг від 21.02.2023 року таких послуг як: надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики та складання, оформлення позовної заяви з додатками охоплюються послугою зі здійснення підготовки позовної заяви.

Крім того, суд дослідивши подані документи, дійшов висновку, що надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики, складання та направлення одного примірника позовної заяви відповідачеві, не пов`язано з розглядом справи, оскільки його направлення не є обов`язковим для звернення до суду. Вказаний перелік по суті є складовою підготовкою та поданням позову по справі до суду.

Складання, оформлення і надсилання заяв, зокрема: про участь в судовому засіданні або закриття провадження у справі, а також ознайомлення з матеріалами справи в 1 годину не вимагає від кваліфікованого адвоката багато часу (загалом 5 годин на суму 5000,00 грн).

З урахуванням поданого клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та доводів сторін суд здійснивши аналіз предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов до висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, предметом спору у справі № 926/4983/22 є зобов`язання відповідача виконати вимоги пункту 3.1. Договору № 08-12/07/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення від 20.12.2021 в конкретній частині, тому підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин в даному питанні не змінювались, справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу, зусиль та не потребує значного часу для підготовки позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 904/7334/21, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи викладене, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи подане відповідачем клопотання/заперечення відносно поданої заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу а також фінансового стану обох сторін, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (вх. №777 від 22 лютого 2023 року) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реал ТБ" (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», 20 А, код 32340317) на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 28, код ЄДРПОУ 43080257) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7500,00 грн.

3. В іншій частині заяви представника Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (вх. №777 від 22 лютого 2023 року) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу відмовити.

Повне судове додаткове рішення складено згідно з вимогами статті 238, 240 Господарського процесуального кодексу України та підписано 08 березня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок