Постанова

від 07.03.2023 по справі 340/5054/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5054/22(суддя Притула К.М., м. Крипивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №340/5054/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, третя особа - Новгородківський районний суд Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 листопада 2022 року звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області згідно з яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень-серпень 2022 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за липень - серпень 2022 року в сумі 64450 грн 80 коп;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 64450 грн 80 коп.

Позов фактично обґрунтовано тим, що у період прийняття позивача на військову службу, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому суддівської винагороди.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Суд, зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.07.2022 по 03.08.2022 обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше сплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди іншіх Законів, в т.ч. Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» яким внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно з якими припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у період перебування позивача на військовій службі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`совано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач працює на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області.

Наказом голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2022 № 19/к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (а.с.13).

03.08.2022 року відповідно до довідки начальника П`ятого відділу Кропивницького та СП полковника ОСОБА_2 наказом в.о. голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області № 23/к від 03.08.2022 суддю ОСОБА_1 , поновлено на посаді та зобов`язано приступити до виконання своїх службових обов`язків по здійсненню судочинства з 04.08.2022 року (а.с.14,15).

Відповідно до довідки від 21.10.2022 за № 86, встановлено, що в період з 19.07.2022 року по 03.08.2022 року, суддівська винагорода ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.11).

Правомірність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу суддівської винагороди у період перебування позивача на військовій службі є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. В свою чергу, положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону №1402-VIII) визначають складові суддівської винагороди та розміри посадового окладу судді.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач до призову по мобілізації до Збройних сил України отримував суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону №1402-VIII.

При цьому, частиною 3 статті 119 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

В подальшому, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно якими у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ набрав чинності з 19.07.2022 року.

Тобто, з 19.07.2022 року припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Частинами 1 та 4 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону №1402-VIII) визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

При цьому, частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з набранням чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ наказом №21/к від 19.07.2022 року в.о. голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19.07.2022 року позивачу припинено виплату середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 року (а.с.26).

Враховуючи те, що відповідачем як розпорядником бюджетних коштів виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 року припинено на підставі наказу №21/к від 19.07.2022 року та законність зазначеного наказу позивачем не ставиться під сумнів, так як позивачем він не оскаржується, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за липень-серпень 2022 року, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити і на наступному.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ольссон проти Швеції №1» (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).

За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).

Зважаючи на те, що Закон України №2352-ІХ був прийнято 01.07.2022 року (набрав чинності 19.07.2022 року), а наказ № 19/к про увільненння позивача від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу було видано 18.07.2022 року, суд апеляційної інстанції вважає, що положення зазначеної норми були достатньо передбачуваними для позивача, щоб він мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №340/5054/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 07 березня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов