Постанова

від 07.03.2023 по справі 420/4335/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 р. Категорія 108010000м.ОдесаСправа № 420/4335/22Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Інтертранс» про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Інтертранс» про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи його тим, що 13.12.2021 року постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №321492 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000,00 грн. за порушення передбачене ч.1 абзацом 6 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водночас, позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки у спірних правовідносинах він не є перевізником, а лише власником транспортного засобу, який в свою чергу використовується іншим суб`єктом господарювання (перевізником), а саме Приватним підприємством «Інтертранс».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 13.12.2021 року №321492 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙКБАС» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником надано не було, тому не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час здійснення міжнародного перевезення пасажирів, при перевірці якого складено акт від 24.10.2021 № 316841. Крім того, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і розпорядження транспортним засобом марки NEOPLAN, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також, апелянт зазначає, що в платіжному дорученні від 30.07.2021 року №607 вказано, що це оплата ПП «Інтертранс» оренди транспортного засобу згідно договору від 04.01.2021 року, однак позивачем по даній справі надавався договір укладений 14.06.2021 року №29/01/2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що він у вказаних правовідносинах не є перевізником, а лише власником транспортного засобу марки NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 , який використовувався суб`єктом господарювання ПП «ІНТЕРТРАНС».

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» (як орендодавцем) та приватним підприємство «Інтертранс» (як орендарем) було договір оренди №29/01/2021. Відповідно до п.1 Договору позивач здав в оренду приватному підприємству «Інтертранс» транспортний засіб марки NEOPLAN N122-L, випуску 2000 року, державний номер НОМЕР_1 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 . Термін дії договору оренди з 15.06.2021 року по 15.06.2022 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 15.06.2022 року, транспортний засіб марки NEOPLAN, модель N122-L, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ПП «Інтертранс» як за орендарем (перевізником), та в ньому стоїть відмітка «b не є власником».

24.10.2021 року працівником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було здійснено перевірку транспортного засобу, а саме зупинено та перевірено транспортний засіб марки NEOPLAN, модель N122-L, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

При цьому, особа яка керувала транспортним засобом не надала перевіряючим жодних документів щодо себе, через що її не змогли ідентифікувати, а дані трансопртного засобу отримали від поліції з її бази даних

За результатами перевірки посадовою особою складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316841 від 24.10.2021 року в якому зазначено, що в порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Москва- Одеса, перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме посвідченням водія відповідної категорії, реєстраційними документами на транспортний засіб, білетно-обліковою документацією відповідальність за що, зокрема за відсутність білетно-облікової документації передбачена абз.6 ч.1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

10.12.2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» на адресу Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки були надіслані пояснення (зареєстровані у відповідача за №61625/0/22-21 від 10.12.2021 року) в яких вказано, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 15.06.2022 року, транспортний засіб марки NEOPLAN, модель N122-L, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ПП «Інтертранс». З огляду на зазначене позивач просив Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки застосувати штрафні санкції до ПП «Інтертранс».

13.12.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову №321492 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. за порушення позивачем ч. 1 абзацу 6 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства зазначив, що оскільки, транспортний засобів, щодо якого було встановлено порушення у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем іншій юридичній особі ПП «Інтертранс», позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника у зв`язку із чим не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, а отже суд дійшов висновку про необґрунтованість винесеної Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2021 року №321492.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Одеській області.

У відповідності до абз.1 п.8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року №1579-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Відповідно до переліку територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області утворюється замість Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Наказом від 30.12.2021 року №1046 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті» введено в дію з 31.12.2021 року структуру Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пп.1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п. 14, 15 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

При цьому статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом державним інспектором Шкотіним А.К. встановлено порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ, а саме: під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Москва-Одеса перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими статтею 39 Закону № 2344-ІІІ (посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, білетно-облікова документація). Таким чином, державним інспектором Шкотіним А.К. встановлено порушення абзаців 3 та 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Тобто, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач не є неналежним перевізником надано не було. Крім того, водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом марки NEOPLAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Разом з тим, договір найму (оренди) транспортного засобу лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу.

Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору.

Колегія суддів зазначає, що надане до суду першої інстанції платіжне доручення від 30.07.2021 № 607 не є належним доказом виконання договору найму (оренди) транспортного засобу, оскільки ним здійснено оплату за договором оренди від 04.01.2021 за серпень 2021 року, однак позивачем по даній справі надавався договір укладений 14.06.2021 року №29/01/2021.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору оренди № 29.01.2021 зазначено, що орендна оплата за використання зазначеного транспортного засобу складає 250 грн. у тому числі ПДВ та здійснюється після підписання Акту виконаних робіт, але не пізніше 20 числа поточного місяця. В разі неоплати в зазначений термін утримується пеня 0,5% від суми оренди за кожен день прострочки.

Однак, сума оплати за платіжним дорученням № 607 абсолютно неспівмірна вказаній в договорі оплаті.

При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок внесення відомостей про належного користувача) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 КУпАП несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно аналізу пунктів 15,16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (надалі - Порядок державної реєстрації транспортних засобів) вбачається, що:

- всі дії щодо проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах;

- за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Пунктами 30, 31 та 32 Порядку внесення відомостей про належного користувача, визначено порядок внесення відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомості про належного користувача зазначених транспортних засобів були відсутні.

За правилами пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (Додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Відповідно до статті 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2018 року по справі №804/8740/16, де зокрема, вказано, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас», оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання умов договору оренди, а тому відповідачем правомірно винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. за порушення позивачем ч. 1 абзацу 6 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року по справі № 420/4335/22, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас», - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В.судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.