Постанова

від 07.03.2023 по справі 640/8493/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8493/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к відповідача Кушнір Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БР-ЛОГІСТИК» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БР-ЛОГІСТИК» звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 66512053 від 08.02.2022, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відновити виконавче провадження № 66512053 закінчене на підставі оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2022.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №66512053 від 08.02.2022, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що державний виконавець виконав усі дії передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», однак останні не призвели до фактичного виконання судового рішення. Зазначені обставини у розумінні пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження. На думку скаржника, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є такими, що вчинені у межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 березня 2023 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №640/19531/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БР- ЛОГІСТИК» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, видано виконавчий лист від 01.06.2021 № 640/19531/19 щодо скасування рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.08.2019 №1256763/39718112 та про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 1 від 18.07.2019, № 2 від 18.07.2019, № 3 від 18.07.2019, № 4 від 18.07.2019, № 5 від 18.07.2019, № 6 від 18.07.2019, № 7 від 18.07.2019, № 8 від 18.07.2019, № 9 від 18.07.2019, № 10 від 18.07.2019, № 11 від 18.07.2019, № 12 від 18.07.2019, № 13 від 18.07.2019, № 14 від 18.07.2019, № 15 від 18.07.2019, № 16 від 18.07.2019, № 17 від 18.07.2019.

ТОВ «БР-Логістик» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заяву від 03.08.2021 про примусове виконання виконавчого листа.

16.08.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А., за результатами розгляду заяви стягувача, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №66512053.

20.10.2021, на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №640/19531/19 державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, згідно якої боржника у виконавчому провадженні №66512053 з Державної фіскальної служби України замінено на правонаступника - Державну податкову службу України, код ЄДРПОУ - 43005393.

01.12.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. прийнято постанову ВП №66512053 про накладення на Державну податкову службу України штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

19.01.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. прийнято вдруге постанову від ВП №66512053 про накладення на Державну податкову службу України штрафу на користь держави у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

08.02.2022 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. звернувся до Національної поліцію України з поданням (повідомленням) № 66512053/6-20.1 про відкриття кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної податкової служби України рішення суду у межах виконавчого провадження № 64934467.

Одночасно, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. прийнято постанову від 08.02.2022 ВП №66512053 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №640/19531/19 від 01.06.2021.

Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено, що боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані. Боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Листом від 08.02.2022 №66512053/6-20.1 виконавчий лист №640/19531/19 від 01.06.2021 повернуто до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що осопорювана постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки органом державної виконавчої служби рішення суду фактично не виконане. В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, апеляційним судом переглядається рішення в межах доводів апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тобто в частині скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. від 08.02.2022 ВП №66512053 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №640/19531/19 від 01.06.2021.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404), - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень га рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 5 Закону№1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Крім того, згідно з вимогами ч.3 цієї статті , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом ( ч.4 ст.18).

Частиною 6 статті 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною)

У разі фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення суду за виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404).

Згідно з положеннями п.11 ч.1 статті 39 Закону №1404 , серед підстав для закінчення виконавчого провадження встановлено надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону №1404 постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону).

Відповідно до вимог частини першої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).

Відповідно до вимог ч. 3 цієї статті, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорювана постанова винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій виконавчого провадження, вбачається, що останнє , після постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2021 містить лише: постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 20.10.2021; постанову про накладення штрафу від 01.12.2021; постанову про накладення штрафу від 19.01.2022; подання про кримінальне правопорушення від 08.02.2022 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2022

Документів, якіб вказували на вчинення державним виконавцем визначених Законом №1404 дій з примусового виконання судового рішення, копії матеріалів не містять.

Відповідно до приписів ст.28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наразі, в порушення вимог вказаної правової норми, матеріали виконавчого провадження не містять супровідні листи та поштові повідомлення про вручення як первісному боржнику так і належному боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та про заміну боржника.

Належних та допустимих доказів того, що вимоги державного виконавця про примусове викоання рішення суду у відповідні строки доводилися до борджника апелянтом суду не надано.

Винесення державним виконавцем послідовно, без дотримання визначених статтями 26 та 63 Закону строків, двох постанов про накладення штрафу та підготовка подання про кримінальне правопорушення є лише формальним вчиненням дій з документообігу, але не вказує на вжиття реальних і фактичних дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно до частини 1,2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, основою функцією державної виконавчої служби та/або приватних виконавців є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи приписи абзацу другого частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, та установлених судом першої інстанцій обставин у цій справі, колегія суддів апеляційного суду вказує про те, що спірна постанова, якою закінчено виконавче провадження, перешкоджає позивачу реалізувати свої права на примусове виконання виконавчого документу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:

- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява №61406/00, § 59);

- «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 року у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Отже, такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України /заява № 40450/04/, яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, боржником фактично не вчинено вказаних у рішенні суду по справі № 640/19531/19 дій, а державним виконавцем не доведено вчинення всіх можливих дій для примусового виконання за виконавчим листом.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (винесення постанови про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) є належними та достатніми заходами виконання судового рішення, не заслуговують на увагу із зазначених вище підстав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, згідно з яким накладення штрафу і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, наведені, серед інших, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а та від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, 04 вересня 2019 у справі № 286/1810/17.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено правомірність прийнятого ним рішення про закінчення виконавчого провадження.

Всі інші доводи апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 07.03.2023р.)