Постанова

від 06.03.2023 по справі 742/1669/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 742/1669/17

провадження № 51-197км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

особи, щодо якої кримінальне

провадження закрито ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Авдіївка Сосницького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 254, ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 та ст. 254 КК і призначено покарання за ст. 254 КК у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

За ч. 2 ст. 240 КК призначено покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн.

Постановлено конфіскувати на користь держави екскаватор Atlas1302 D (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Вирішено питання, які стосуються: цивільних позовів; відшкодування процесуальних витрат; арешту майна; речових доказів.

Київський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2022 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, скасував вирок суду першої інстанції в частині визнання винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК.

Кримінальне провадження № 42017271210000074 за ч. 2 ст. 240 КК закрив у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Постановив стягнути із ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судово-ґрунтознавчої експертизи від 06 жовтня 2017 року № 15849/17-34/18293?18298/17-34/18836?18848/17-34 в розмірі 13 094,40 грн, судової інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року № 15847/15848/17-48 в розмірі 11 440 грн та за проведення експертом ОСОБА_8 автотоварознавчої експертизи від 18 травня 2018 року № 036/18 у розмірі 3 600 грн.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзісторона обвинувачення, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та стягнути з ОСОБА_6 витрати за проведення експертом ОСОБА_9 автотоварознавчої експертизи від 18 травня 2018 року в розмірі 3 600 грн, а витрати за проведення судово-ґрунтознавчої експертизи від 06 жовтня 2017 року в розмірі 13 094, 40 грн, судової інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року в розмірі 11 440 грн віднести на рахунок держави.

Як зауважує прокурор, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, повинен був відповідно до ч. 3 ст. 123 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)змінити й розподіл процесуальних витрат.

Скаржник, посилаючись на висновок, викладений об`єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17), зазначає про те, що процесуальні витрати у сумі 24 534, 40 грн за проведення КНДІСЕ судово-ґрунтознавчої експертизи та судової інженерно-екологічної експертизи не підлягали стягненню з ОСОБА_6 , а мали би бути віднесені на рахунок держави.

Разом з тим, прокурор стверджує про те, що витрати за проведення експертом ОСОБА_9 автотоварознавчої експертизи від 18 травня 2018 року № 036/18 підлягали стягненню з ОСОБА_6 , оскільки цей експерт є фізичною особою-підприємцем, фінансування експертної діяльності якого не передбачено Державним бюджетом України.

У запереченнях на касаційну скаргузахисник ОСОБА_7 виразив думку, що ухвала Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат на проведення експертиз підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримав частково вимоги касаційної скарги щодо неправильного розподілу процесуальних витрат.

Захисник ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали частково касаційну скаргу сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Оскільки сторона обвинувачення не оскаржує ухвалу апеляційного суду в частині звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК відповідно до ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього з цих підстав, Верховний Суд не перевіряє законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги прокурора, Верховний Суд зазначає таке.

Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження.

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.

За приписами ст. 118 КПК одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов`язані із залученням експертів.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У цьому провадженні суд апеляційної інстанції в ухвалі про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження постановив стягнути з останнього на користь держави витрати за проведення трьох вищевказаних експертиз.

Апеляційний судпослався на рішення Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17) та вказав про необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, в тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що висновок Великої Палати Верховного Суду не містить орієнтирів стосовно того, у яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які необхідно відносити на рахунок держави.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17) сформулювала висновок з цього питання, який зводиться до того, що в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрите на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

У касаційній скарзі сторона обвинувачення, як уже було зазначено, ставить питання, поміж іншого, про необхідність стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат за проведення експертом ОСОБА_9 автотоварознавчої експертизи.

За матеріалами справи, указана експертиза була призначена стороною обвинувачення постановою про призначення автотоварознавчої експертизи від 16 травня 2018 року, чого не заперечує у касаційній скарзі й прокурор (т. 4, а. п. 215 - 217). Відповідно до постанови, проведення зазначеної експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_9 (свідоцтво № 197 від 11 грудня 2012 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).

Що стосується двох інших експертиз, то їх також призначено прокурором відповідно до постанови про призначення комплексної ґрунтознавчої та інженерно-екологічної експертизи від 04 серпня 2017 року (т. 4, а. п. 53 -55).

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрив, водночас ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124 КПК витрати на їх проведення не підлягають стягненню з обвинуваченого, а мають бути віднесені на рахунок держави.

З огляду на викладене Київський апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо розподілу процесуальних витрат, тому колегія суддів уважає за необхідне задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, змінити ухвалу суду апеляційної інстанції від 06 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині стягнення з останнього на користь держави витрат на проведення судово-ґрунтознавчої експертизи від 06 жовтня 2017 року, судової інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року та, в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, і в частині стягнення витрат за проведення експертом ОСОБА_8 автотоварознавчої експертизи від 18 травня 2018 року, віднісши їх на рахунок держави.

Керуючись статтями 122, 124, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Процесуальні витрати на проведеннясудово-ґрунтознавчої експертизи від 06 жовтня 2017 року в розмірі 13 094,40 грн, судової інженерно-екологічної експертизи від 24 квітня 2018 року в розмірі 11 440 грн та за проведення експертом ОСОБА_8 автотоварознавчої експертизи від 18 травня 2018 року у розмірі 3 600 грн віднести на рахунок держави.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3