Ухвала

від 22.02.2023 по справі 2-860/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-860/10

Провадження № 4-с/522/13/23

УХВАЛА

22 лютого 2023 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Ковтун Ю.І.

за участю секретаря Лахматової С.В.,

представника скаржника адвоката Брагарчук О.Р.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м.Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт скарження Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на бездіяльність органу державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405463) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405463) зняти арешт та заборону відчуження (номер запису про обтяження 13012569) з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №В-4/60 від 20.03.2012, виданої Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №28560383.

Свої вимоги мотивує тим, що 24.03.2010 Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення у справі №2-860/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, яким вирішено позов задовольнити. 15.06.2010 на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист №2-860/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у розмірі 1314777,13 грн. 18.08.2011 Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №28560383 на виконання вказаного виконавчого листа. 20.03.2012 в межах вказаного виконавчого провадження Постановою про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження В-4/60 було накладено арешт на домоволодіння, що належить боржнику, за адресою: АДРЕСА_1 . 25.09.2012 виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що звертався до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з приводу зняття арешту, проте йому було відмовлено. Також послався на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент повернення виконавчого документу стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Проте, починаючи з дня повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №28560383, 25.09.2012 року, стягувач жодного разу більше не звертався з заявами про пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання протягом строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». З цього слідує, що строк пред`явлення виконавчого листа по справі №2-860/10 закінчився ще 25.09.2013. Також зазначив, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2018 замінено стягувача у виконавчому листі Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2010 у справі № 2-860/10 з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Проте, з часу заміни стягувача у виконавчому листі, правонаступник не звертався до суду ні з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, ні з заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа. Враховуючи наявність чинного арешту майна скаржника, накладеного у виконавчому провадженні, завершеному ще 25.09.2012, можна дійти висновку, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні виконавчого провадження 28560383, а також не зняття арешту з майна ОСОБА_1 за його зверненнями в серпні 2022 року, та жовтні 2022 року є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року прийнятодо розглядута відкритопровадження усправі,а такожвитребувано з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 28560383 з примусового виконання виконавчого листа № 2-860/10, виданого 15.06.2010 Приморським районним судом м.Одеси.

08.02.2023 на адресу суду з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли письмові заперечення, відповідно до яких скаргу не визнають, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що 18.08.2011 (дата надходження виконавчого документа до державного виконавця) державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28560383 на підставі заяви стягувача, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-860/10, що виданий 15.06.2010 Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 1314777,13 грн. В ході проведених виконавчих дій, 20.03.2012 державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника № 28560383, за якою у подальшому 19.09.2012 внесено відповідний запис про обтяження (номер обтяження 13012569), об`єктом обтяження є: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 . Арешт майна боржника, застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 25.09.2012 державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 28560383 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону (що діяв на момент винесення даної постанови). Зазначив, що у Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) станом на 25.01.2023, законних підстав для зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , що накладене в рамках виконавчого провадження № 28560383 не має, як і не було на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві № 28560383, тобто станом на 25.09.2012. ОСОБА_1 намагається уникнути сплати боргу перед стягувачем, намагається уникнути сплати виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження на користь держави, не приводять жодних грубих порушень державним виконавцем чинного законодавства, не приводять жодних доказів та аргументів за якими необхідно задовольнити його скаргу, на бездіяльність Відділу.

У судовому засіданні представник скаржника адвокат Брагарчук О.Р. скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши надані матеріали та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) з заявою від 03.08.2022, в якій просив зняти арешт з майна АДРЕСА_2 . Заява була отримана Відділом 04.08.2022.

Листом 09.08.2022 за вих. № 21524 Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) на адресу ОСОБА_1 на його заяву від 04.08.2022 повідомлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № 28560383 з виконання виконавчого листа № 2-860/10 від 15.06.2010, виданого Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 131477,13 грн. В межах виконавчого провадження 20.03.2012 було накладено арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало боржнику. 25.09.2012 виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з відсутністю даних щодо погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-860/10 від 15.06.2010, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження заява від 04.08.2022 задоволенню не підлягає (а.с.11).

Відповідно до листа Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 13.10.2022 № 33827 на адресу представника ОСОБА_1 адвоката Брагарчук О.Р. повідомлено про те, що ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 28560383 суму боргу на користь стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», виконавчий збір та витрати на користь держави не були сплачені. 25.09.2012 виконавче провадження було завершено на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». На даний час у Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 (а.с.14).

Як вбачається з Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2022, 19 вересня 2012 року зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна домоволодіння, адреса: АДРЕСА_2 . Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-4/60, ВП 28560383, 20.03.2012, другий Малиновський ВДВС Одеського МУЮ, старший державний виконавець Шумейко А.П. Реєстровий номер обтяження 13012569 (а.с. 15 17).

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 129-1 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені уЗаконі України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник вказував, що державний виконавець повернувши виконавчий лист у виконавчому провадженні №28560383 стягувачу фактично закінчив виконавче провадження, однак не зняв арешт як того вимагаєЗакон України «Про виконавче провадження».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Відповідно дост. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до частин третьої - п`ятоїстатті 60 Закону України «Про виконавче провадження»з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затвердженанаказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено Законом (606-14), незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини першоїстатті 47 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положеньстатті 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зістаттею 49 Закону України «Про виконавче провадження»повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(зняття арешту, накладеного на майно боржника).

Як встановлено і вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписамистатті 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

З правового аналізу норм, зокрема, ст.ст.47,49,50 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

На підставі встановлених обставинах справи, досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447, 450,451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт скарження Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на бездіяльність органу державної виконавчої служби, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.І.Ковтун