Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/14629/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/14629/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Чепишка Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 )доТовариства з обмеженою відповідальністю "Антор Компані" (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 92/94)простягнення 108 426 грн 38 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Чепишка Віктора Васильовича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антор Компані" про стягнення 108 429 грн 38 коп. заборгованості за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів від 18.01.2022 № 180122, в тому числі: 70 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 22 796 грн 61 коп. пені, 1 885 грн 20 коп. 3 % річних та 13 722 грн 57 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів від 18.01.2022 № 180122 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 70 000 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 22 796 грн 61 коп. пені, 1 885 грн 20 коп. 3 % річних та 13 722 грн 57 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/14629/22, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 06.03.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 27.12.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 06.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493286265.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Антор Компані" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 між Фізичною особою - підприємцем Чепишком Віктором Васильовичем (перевізник за договором, позивач у справі)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антор Компані" (експедитор за договором, відповідач у справі) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів № 180122, предметом якого є порядок взаємовідносин сторін при здійсненні перевізником перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученнях і наданні експедитором пов`язаних з цим транспортно-експедиторських послуг згідно з узгодженими сторонами заявками.

Згідно з пунктом 2.3 договору конкретні умови по кожному перевезенню узгоджуються в окремо складеній заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками та є додатком до цього договору і не вважається окремим правочином. Заявка, передана факсимільним та/або електронним зв`язком, має юридичну силу оригіналу.

Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) (пункт 4.2 договору).

У відповідності до пуну 4.3 договору порядок і термін оплати обумовлюються відповідно до п.2.3 цього договору в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Відповідно до пункту 4.4 договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором згідно статті 929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що були перераховані замовником перевезення на розрахунковий рахунок експедитора, після отримання експедитором належним чином оформлених: оригіналу заявки (заявок) до цього договору, оригіналів товарно-транспортних документів (ТТН, СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, в строк, вказаний в заявці до цього договору.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що договір дійсний до 31.12.2022 включно.

У відповідності до умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів № 180122 від 18.01.2022 на підставі заявки № 001 від 18.01.2022 сторони погодили перевезення за маршрутом: Туреччина-Україна; дату завантаження: 19-21 січня; сума і порядок розрахунків: 2900 доларів США, безготівковий розрахунок по курсу НБУ, оплата до 7 банківських днів по отриманню оригіналів документів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів № 180122 від 18.01.2022 на підставі заявки № 001 від 18.02.2022 було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями CMR від 01.02.2022 серії А № 002212, серії А № 002213, серії А № 002214, серії А № 002215, та рахунком № 11 від 01.02.2022, виставленого на оплату отриманих послуг.

Оригінали вказаних вище документів було надіслано у поштовому відправленні через "Нову Пошту" № 20450512973132 04.02.3033 на адресу керівника відповідача Кочерга З.М. за адресою: м. Боярка, від. №1, телефон 0638126229. Згідно трекінгу за номером посилки та дублікату квитанції про отримання з відділення "Нова пошта" вказане відправлення було отримано 07.02.2022 вказаною керівником відповідача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства залежним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуг у розмірі 70 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 70 000 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 22 796 грн 61 коп. пені, 1 885 грн 20 коп. 3 % річних та 13 722 грн 57 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг з перевезення вантажу за договором про транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів № 180122 від 18.01.2022 та факту наявності заборгованості у розмірі 70 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 70 000 грн 00 коп.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 796 грн 61 коп. пені, 1 885 грн 20 коп. 3 % річних та 13 722 грн 57 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 15.02.2022 по 17.12.2022.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 договору про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 сторонами погоджено, що у разі порушення строків розрахунків, відповідно до п. 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф в розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми.

Пунктом 6.4 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного розрахунку за надані з дотриманням усіх умов цього договору послуги перевезення експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до її повного погашення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.4 договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 796 грн 61 коп. пені, 1 885 грн 20 коп. 3 % річних та 13 722 грн 57 коп. інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Антор Компані" (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 92/94, ідентифікаційний код 42147011) на користь Фізичної особи - підприємця Чепишка Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 70 00 (сімдесят тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 22 796 (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн 61 коп., 3 % річних в розмірі 1 885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п`ять) грн 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 722 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька