Рішення

від 24.11.2022 по справі 911/2296/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2022 р. м. Київ Справа №911/2296/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» (04073 м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» (08290 Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Лугова, буд. 6-Г)

про розірвання договорів та стягнення 242694,38 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма «Прайд» (08290 Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Лугова, буд. 6-Г)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» (04073 м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9В)

про стягнення 408449,02 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Грезенталь А.В.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Марків Н.В., Пархоменко В.В.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросем» (далі позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» (далі відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) про розірвання договорів №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019, №002_2020 від 14.01.2020 та відшкодування збитків в розмірі 242694,38 грн.

В обґрунтування первісного позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаними договорами з виготовлення та монтажу товару протягом листопада 2019-червня 2020, а саме на неякісний монтаж дверей та наявність деформацій на стінних панелях, які змонтовані відповідачем на об`єкті позивача за первісним позовом за адресою: м. Київ, просп.С. Бандери, 9-В. Позивач за первісним позовом зазначає, що недоліки робіт відповідача за первісним позовом є істотними та такими, що не можуть бути усунені, а також не були усунені у розумний строк, а тому просить суд розірвати вищевказані договори та стягнути з відповідача за первісним позовом збитки в розмірі здійсненої позивачем за первісним позовом предоплати за здійснення монтажу згідно з розрахунком позивача за первісним позовом в загальній сумі 242694,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2021 у справі №911/2296/21 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач за первісним позовом надав суду заяву про уточнення позовної заяви, якою усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі №911/2296/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 23.09.2021.

21.09.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залишення первісного позову без розгляду, також 22.09.2021 від нього надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на первісний позов.

У підготовче засідання 23.09.2021 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою суду клопотання відповідача за первісним позовом про залишення первісної позовної заяви без розгляду залишено без задоволення, оскільки наведені відповідачем за первісним позовом доводи не є підставами для залишення позову без розгляду відповідно до ст.226 Господарського процесуального кодексу України, і залишення позову без розгляду в такому випадку було би неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Протокольною ухвалою підготовчого засідання частково задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про продовження строку на подання відзиву та оголошена перерва в підготовчому засіданні на 21.10.2021.

27.09.2021 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма «Прайд» (позивач за зустрічним позовом/відповідач за первісним позовом) надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» (відповідач за зустрічним позовом/позивач за первісним позовом) про стягнення заборгованості 408449,02 грн, з яких 108925,00 грн основного боргу, 16929,63 грн пені, 3783,14 грн 3% річних та 10903,39 грн інфляційних втрат за договором №066_2019 від 23.10.2019; 72380,00 грн основного боргу, 11249,64 грн пені, 2513,88 грн 3% річних та 7245,24 грн інфляційних втрат за договором №077_2019 від 19.11.2019; 135259,32 грн основного боргу, 21022,58 грн пені, 4697,77 грн 3% річних та 13539,43 грн інфляційних втрат за договором №002_2020 від 14.01.2020. В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом/відповідач за первісним позовом посилається на те, що він передав відповідачу за зустрічним позовом/позивачу за первісним позовом акти надання послуг від 16.07.2020, однак останній порушив свої грошові зобов`язання за договорами №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020 щодо здійснення оплати за виконані монтажні роботи згідно з вказаними актами надання послуг від 16.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 №911/2296/21 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма «Прайд» залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

05.10.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на первісний позов. У відзиві відповідач за первісним позовом первісний позов не визнав та зазначив, що монтажні роботи відповідачем за первісним позовом виконані якісно, позивач за первісним позовом в позові не зазначає конкретні недоліки виконаних робіт за кожним конкретним договором, а деформація панелей відбулась внаслідок впливу вологи, яка потрапила в приміщення після закінчення ремонтних робіт відповідачем за первісним позовом.

11.10.2021 до Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій позивач за первісним позовом деталізував свою правову позицію у спорі про те, що договори №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020 не є окремими договорами, оскільки мають спільний предмет, єдине місце виконання, ідентичний зміст (за винятком дати укладення та деяких пунктів), крім того сторонами складено єдиний акт про недоліки усіх робіт, виконаних відповідачем за первісним позовом за усіма договорами, та кожною із сторін замовлено проведення по одній експертизі усіх недоліків разом, яка, як і складений сторонами акт про недоліки, стосується разом усіх робіт за договорами №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020 без виокремлення таких робіт за кожним з цих договорів окремо. Позивач за первісним позовом вказав, що сторони не досягли згоди про те, що роботи за цими договорами відповідачем за первісним позовом були виконані вчасно та повністю, а між сторонами при прийомі-передачі робіт виник спір з приводу причини недоліків робіт, тому сторони в подальшому скористались правом, передбаченим ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України, та призначили експертизи. Позивач за первісним позовом наголосив на тому, що він не отримав очікуваного спільного результату робіт, який був метою укладення ним договорів №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020 з відповідачем за первісним позовом, роботи не були виконані відповідачем за первісним позовом у розумний строк та не були прийняті позивачем за первісним позовом, про що свідчить складений сторонами акт про недоліки та наступні дії сторін щодо залучення експертів та проведення переговорів у порядку досудового врегулювання спору. Позивач за первісним позовом погодився з твердженням у відзиві відповідача за первісним позовом про те, що обидва експерти дійшли одного і того самого висновку стосовно того, що дефекти (пошкодження) оздоблення стін ламінованими плитами ДСП є характерними для дії рідини чи зростання вологості навколишнього середовища. Однак позивач за первісним позовом при цьому вказав, що питання про джерело цієї вологи (в т.ч. особу, відповідальну за її появу у приміщенні) відповідачем за первісним позовом не було поставлене експерту, залученому відповідачем за первісним позовом, при проведенні експертного дослідження. Натомість відповідно до висновку експерта, залученого позивачем за первісним позовом, деформація панелей відбулась внаслідок насичення вологою (незалежно від конкретного джерела цієї вологи дія рідини чи вологість навколишнього середовища), але при цьому таке насичення вологою панелей стало можливим внаслідок дій самого відповідача за первісним позовом у вигляді пропилу пазу на торцях панелей та обраного відповідачем за первісним позовом способу нанесення клею на панелі та його кількості. Деформація дверних блоків з`явилась також внаслідок відсутності деформаційного шву між ними та дверними блоками. Позивач за первісним позовом зазначив, що він не погоджується із припущенням відповідача за первісним позовом про те, що деформація панелей відбулась внаслідок потрапляння вологи в приміщення із-за неякісної герметизації стелі будинку після встановлення системи кондиціювання. Позивач за первісним позовом стверджував, що деформація панелей та дверних блоків відбулась не з його вини. Також позивач за первісним позовом вбачав суперечність у позиції відповідача, який у відзиві на первісний позов стверджує про те, що волога потрапила в приміщення будинку після закінчення ремонтних робіт, в той час як в запереченнях від 01.09.2020 до акта про недоліки робіт відповідач за первісним позовом стверджував, що він був свідком неодноразових затоплень приміщення ще під час виконання ремонтних робіт. Позивач за первісним позовом заперечує факт затоплення та підвищення вологості в приміщенні, однак при цьому одночасно посилається також і на невиконання відповідачем за первісним позовом передбаченого в ст.847 Цивільного кодексу України зобов`язання підрядника своєчасно попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

21.10.2021 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 02.11.2021 підготовче засідання перепризначено на 18.11.2021.

В установлений строк позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) надав суду заяву про усунення недоліків зустрічного позову, якою усунув недоліки зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2021 №911/2296/21 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма «Прайд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» про стягнення 408449,02 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/2296/21, вимоги за зустрічною позовною заявою об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №911/2296/21.

У підготовче засідання 18.11.2021 з`явилися представники сторін, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 09.12.2021.

19.11.2021 до Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, в якому він вказав, що отримані ним від відповідача за первісним позовом акти надання послуг не є доказом повного та належного виконання робіт, оскільки ці акти не підписані позивачем за первісним позовом, та, крім того, між сторонами при передачі робіт виник спір з питання причини недоліків робіт і тому сторони скористались правом, передбаченим ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України, та призначили експертизи. Позивач за первісним позовом не прострочив виконання зобов`язання щодо здійснення на користь відповідача за первісним позовом останніх платежів за договорами №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020, оскільки відповідно до умов цих договорів такі платежі повинні бути здійснені протягом 10 календарних днів з моменту підписання акта наданих послуг, тобто лише після завершення належного виконання робіт. Також позивач за первісним позовом вказав на те, що розрахунки відповідача за первісним позовом щодо нарахованим останнім штрафних санкцій містять недоліки.

У підготовче засідання 09.12.2021 та 16.12.2021 з`явилися представники сторін, протокольними ухвалами суду оголошена перерва в підготовчому засіданні відповідно на 16.12.2021 та на 13.01.2022. У підготовчих засіданнях 09.12.2021 та 16.12.2021 під час визначення обставин справи, які підлягають встановленню з метою вирішенню спору, та правових позицій сторін щодо цих обставин суд звернув увагу учасників справи, що ключовим питанням для вирішення даного спору є встановлення причини розбухання та деформації панелей та особи, відповідальної за це (причинно-наслідкового зв`язку). Судом було роз`яснено учасникам справи, що на стадії підготовчого провадження суд не оцінює докази, надані учасниками справи, однак відповідно до ч.2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України суд при цьому звернув увагу учасників справи на те, що як у наданому позивачем за первісним позовом висновку експерта, так і у наданому позивачем за зустрічним позовом висновку експерта зазначається про вплив рідини без розкриття конкретного причинно-наслідкового зв`язку появи рідини в стінових панелях. На обговорення учасників справи було поставлено питання щодо доцільності подання додаткових доказів, призначення судової експертизи або врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами. З метою забезпечення принципів змагальності та диспозитивності відповідно до ч.5 ст.13, ст.14 та ч.5 ст.183 Господарського процесуального кодексу України в підготовчому засіданні оголошувалась перерва на 13.01.2022.

13.01.2022 до суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він не вважає за необхідним призначати судову експертизу та вважає, що у наданому позивачем за первісним позовом висновку експерта містяться суттєві недоліки.

Також 13.01.2022 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява разом з копією листа ТОВ «Експертно-дослідна служба України» від 12.01.2022.

У підготовчому засіданні 13.01.2022 з`явилися представники сторін, кожен з яких під звукозапис висловив свою позицію про те, що не підтримує призначення судової експертизи у даній справі. Суд не вбачав необхідності призначати судову експертизу з власної ініціативи, враховуючи що: 1) передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції. Суд звертав увагу сторін на процесуальну можливість призначення у підготовчому засіданні судової експертизи та ознаки неповноти експертних висновків, наданих сторонами, однак обидві сторони не підтримували призначення судової експертизи судом, покладаючись на свої докази у справі; 2) повноцінне проведення судової експертизи у разі її призначення судом з власної ініціативи, яку не підтримували обидві сторони, не було би успішним без належного сприяння з боку сторін внаслідок необхідності попередньої оплати послуг експерта, звуження та визначення предмета експертизи, збирання вихідних матеріалів.

За результатами підготовчого засідання 13.01.2022 з урахуванням думок сторін про можливість закриття підготовчого провадження судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.01.2022.

У судове засідання 27.01.2022 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою суду в судовому засідання оголошена перерва на 03.02.2022.

У судове засідання 03.02.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не з`явився, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 17.02.2022.

17.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, судове засідання перепризначено на 11.03.2022.

Судове засідання 11.03.2022 не відбулось у зв`язку із збройною агресією РФ, введенням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану та активними бойовими діями у Київській області, ухвалою суду від 02.06.2022 судове засідання перепризначено на 24.06.2022.

24.06.2022 до суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення фотографій до матеріалів справи.

В судові засідання 24.06.2022, 08.07.2022 та 22.07.2022 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті справи, в судовому засідання оголошувалась перерва відповідно на 08.07.2022, 22.07.2022 та 12.08.2022.

25.07.2021 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення щодо уточнення обсягу змонтованих відповідачем за первісним позовом дверних блоків та панелей, а також обсягу їх подальшої деформації. Позивач за первісним позовом зазначив, що він не може вказати точну кількість встановлених ДСП панелей та яка точна кількість з них зазнала деформації.

12.08.2022 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та виклик експерта для надання усних пояснень.

В судове засідання 12.08.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився, судове засідання відкладене на 15.09.2022. Ухвалою суду від 06.09.2022 в судове засідання на 15.09.2022 викликано судового експерта Свістунова І.С.

Судове засідання 15.09.2022 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві та було перепризначено на 29.09.2022.

В судове засідання 29.09.2022 з`явилися представники сторін та експерт Свістунов І.С., який надав усні пояснення щодо складеного ним висновку експерта, в судовому засіданні оголошено перерву на 20.10.2022

В судове засідання 20.10.2022 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті справи, в судовому засіданні оголошено перерву на 10.11.2022.

14.11.2022 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла кольорова фотокопія висновку експерта №582/11/2020 від 02.11.2020, копія якого раніше надавалась разом з позовною заявою.

В судове засідання 20.10.2022 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті справи, в судовому засіданні оголошено перерву на 10.11.2022.

10.11.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, судове засідання перепризначено на 24.11.2022.

В судове засідання 24.11.2022 з`явились представники сторін, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 24.11.2022 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши первісні позовні вимоги та заперечення проти них, зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

1.1. 23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) в якості продавця було укладено договір №066_2019, надалі договір №066_2019.

Відповідно до предмету цього договору (п.1.1 договору №066_2019) продавець виготовляє, монтує дверні блоки за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери 9-В, і передає у власність покупцю дверні блоки та/або стінові панелі (в подальшому Товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити їх оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 цього договору №066_2019 кількість та асортиментний перелік Товару визначається згідно з затвердженими специфікаціями або виставленими рахунками, які є невід`ємною частиною даного договору.

В п.3.2 договору №066_2019 сторони визначили, що товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю згідно з накладними та/або актами прийому-передачі Товару, завіреними печаткою та/або підписами сторін. Якщо продукція відвантажена покупцю, а від нього протягом 20 (двадцяти) календарних днів не надійшло письмових зауважень щодо якості та комплектності продукції, то вона вважається прийнятою (п.3.3 договору №066_2019).

Строк передачі Товару покупцем продавцю сторони в договорі №066_2019 чітко не визначили. Так, в п.3.6 договору №066_2019 сторони передбачили, що строк передачі Товару відраховується з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця згідно з п.4.4.1 даного договору, за умови отримання продавцем бланку-замовлення, підписаного покупцем, який є невід`ємною частиною даного договору. Перша партія алюмінієві коробки та дверні полотна з чорновим наповненням для дверного блоку монтуються з 21.11.2019 (за умови готовності прорізів з рівнем підйому підлоги). Перша партія ДСП панелей монтується з 19.12.2019 (за умови поставки ДСП на виробництво не пізніше 12.12.2019).

В п.5.6 договору №066_2019 сторони передбачили, що при замірах та монтажі має бути присутній покупець особисто, або один і той же представник покупця (куратор заказу).

Відповідно до п.5.7 договору №066_2019 покупець повинен повідомити продавця щодо неможливості проведення монтажу на об`єкті в установлені терміни не пізніше, ніж за два робочі дні.

При цьому текст договору №066_2019 не містить чіткого зазначення строків передачі Товару, графіку та строків завершення монтажних робіт.

Загальну суму договору №066_2019 та порядок розрахунків сторони визначили в ст.4 цього договору. Так, відповідно до п.4.1 договору №066_2019 загальна сума договору визначається сумою усіх затверджених та сплачених специфікацій або рахунків, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно з п.4.4 договору №066_2019 порядок оплати такий:

-передплата у розмірі 300000,00 грн має бути перерахована не пізніше 04.11.2019

-оплата у розмірі 200000,00 грн має бути здійснена до 19.11.2019

-оплата у розмірі 200000,00 грн має бути здійснена до 04.12.2019

-оплата у розмірі 150000,00 грн має бути здійснена до 18.12.2019

-решта вартості товару у розмірі 218925,00 грн сплачується протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

До цього договору №066_2019 сторони підписали замовлення від 23.10.2019 на загальну суму 1068925,00 грн. В подальшому сторони до договору №066_2019 підписали два додаткові замовлення на додаткову поставку елементів панелей та облаштування:

1)на загальну суму 18862,50 грн (додаткове замовлення без номера та без дати),

2)на загальну суму 862,50 грн (додаткове замовлення без номера та дати).

1.2. 19.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) в якості продавця було укладено договір №077_2019, надалі договір №077_2019.

Положення пунктів 1.1, 3.2, 3.3, 5.6 та 5.7 договору №077_2019 ідентичні таким же пунктам договору №066_2019, а тому суд ці положення не дублює в тексті рішення, обмежившись вказівкою про їх ідентичність відповідним пунктам договору №066_2019, що були проаналізовані вище в рішенні суду при наданні правової оцінки договору №066_2019.

Сторони в п.3.6.1 договору №077_2019 передбачили, що перша партія алюмінієві коробки та дверні полотна з чорновим наповненням для дверного блоку монтуються з 12.12.2019 (за умови готовності прорізів з рівнем підйому підлоги). Перша партія ДСП панелей монтується з 26.12.2019 (за умови поставки ДСП на виробництво та готовності стін з рівнем підйому підлоги).

При цьому текст договору №077_2019 не містить чіткого зазначення строків передачі Товару, графіку та строків завершення монтажних робіт.

Загальну суму договору №077_2019 та порядок розрахунків сторони визначили в ст.4 цього договору. Згідно з п.4.4 договору №077_2019 порядок оплати такий:

-передплата у розмірі 150000,00 грн має бути перерахована не пізніше 25.11.2019,

-оплата у розмірі 90000,00 грн має бути здійснена до 06.12.2019,

-решта вартості товару у розмірі 60101,04 грн сплачується протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

До цього договору №077_2019 сторони підписали замовлення від 19.11.2019 на загальну суму 300101,04 грн. В подальшому сторони до договору №077_2019 підписали три додаткові замовлення:

1) від 20.01.2020 на загальну суму 256560,00 грн,

2) від 20.01.2020 на загальну суму 65820,00 грн та

3) від 10.04.2020 на загальну суму 25420,00 грн.

1.3. 14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) в якості продавця було укладено договір №002_2020, надалі договір №002_2020.

Положення пунктів 1.1, 3.2 та 3.3 договору №002_2020 ідентичні таким же пунктам договору №066_2019, а тому суд ці положення не дублює в тексті рішення, обмежившись вказівкою про їх ідентичність відповідним пунктам договору №066_2019, що були проаналізовані вище в рішенні суду при наданні правової оцінки договору №066_2019.

В п.5.5 договору №002_2020 сторони передбачили, що при замірах та монтажі має бути присутній покупець особисто, або один і той же представник покупця (куратор заказу).

Відповідно до п.5.6 договору №002_2020 покупець повинен повідомити продавця щодо неможливості проведення монтажу на об`єкті в установлені терміни не пізніше, ніж за два робочі дні. Пункти 5.5 та 5.6 договору №002_2020 за змістом аналогічні пунктам відповідно п.5.6 та 5.7 договору №066_2019, відмінна лише їх нумерація.

Сторони в п.3.6.1 договору №002_2020 передбачили, що перша партія алюмінієві коробки та дверні полотна з чорновим наповненням для дверного блоку монтуються з 28.01.2020 (за умови готовності прорізів з рівнем підйому підлоги). Перша партія ДСП панелей монтується з 05.02.2020 (за умови поставки ДСП на виробництво та готовності стін з рівнем підйому підлоги).

При цьому текст договору №002_2020 не містить чіткого зазначення строків передачі Товару, графіку та строків завершення монтажних робіт.

Загальну суму договору №002_2020 та порядок розрахунків сторони визначили в ст.4 цього договору. Згідно з п.4.4 договору №002_2020 порядок та умови оплати визначаються сторонами у Специфікації.

До цього договору №002_2020 сторони підписали замовлення від 14.01.2020 на загальну суму 676296,12 грн. В цьому замовленні від 14.01.2020 сторони вказали «предоплата 80%», конкретних строків оплати та предоплати в тексті замовлення сторони не вказали.

1.4. Правомірним володільцем та користувачем будівлі за адресою м.Київ, просп. Степана Бандери 9-В, куди за умовами договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 поставлялись та в приміщеннях якої монтувались дверні блоки та стінові панелі відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічни позовом), є позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом). Ці приміщення використовуються для розміщення офісу позивача за первісним позовом, надалі об`єкт позивача за первісним позовом.

1.5. Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 та замовлень, а також сторони їх не оспорюють в заявах по суті справи.

1.6. Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, які сторонами не оспорюються, суд звертається насамперед до принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19, ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Також, відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, принцип свободи договору надає сторонам можливість гнучко, швидко і ефективно регулювати відносини в сфері цивільного обороту шляхом узгодження та фіксації в договорі взаємних прав та обов`язків сторін з урахуванням конкретної ситуації та інтересів сторін.

Аналізуючи договори №066_2019, №077_2019 та №002_2020, суд відмічає, що вони містять елементи різних договорів, а саме елементи договору купівлі-продажу (щодо виготовлення та передачі у власність продавцем покупцю за цими договорами дверних блоків та стінових панелей за плату) та елементи договору підряду (щодо виконання монтажних робіт продавцем за плату від покупця).

Так, відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до ч.1 та 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Те, що договори №066_2019, №077_2019 та №002_2020 містять елементи договору купівлі-продажу та договору підряду, не заперечували сторони в ході розгляду справи.

1.7. Разом з тим суд зауважує, що сторони, маючи реальну можливість гнучко, швидко і ефективно врегулювати свої відносини відповідно до принципу свободи договору та з урахуванням конкретної ситуації, тексти договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 склали з прогалинами щодо взаємних прав та обов`язків, неточностями та іншими техніко-юридичними помилками, зокрема:

- тексти договорів 066_2019, №077_2019 та №002_2020 не містять чіткого зазначення строків передачі Товару, графіку та строків завершення монтажних робіт, а лише вказують на дати початку виконання монтажних робіт;

- в пункті 1.1 усіх договорів («предмет договору») зазначено, що продавець виготовляє, монтує дверні блоки, та зазначено, що продавець передає у власність покупцю дверні блоки та/або стінові панелі, внаслідок чого при буквальному читанні цього пункту спочатку не виникає однозначного сприйняття того, чи монтаж стінових панелей також входить до зобов`язань продавця чи зобов`язання з монтажу обмежуються лише монтажем дверних блоків;

- в п.3.6 договору №002_2020 сторони передбачили підписання ними «Бланку-Замовлення» до договору, а в п.4.4 підписання ними «Специфікації», без чіткого розмежування того, чи є ці назви одним і тим самим додатком до договору або окремими взаємодоповнюючими документами;

- тексти договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 містять шаблонні (аналогічні) положення, однак у шаблонах текстів, які зазвичай створюються для постійного багаторазового застосування в договірній роботі, наявні граматичні та орфографічні помилки;

- в підписаних додаткових замовленнях до договору №066_2019 на загальну суму 18862,50 грн та 862,50 грн відсутня дата підписання, при цьому ці додаткові замовлення збільшували загальну суму договору №066_2019, однак сторони не вживали заходи щодо актуалізації та внесення змін до пункту 4.4 підписаного раніше основного тексту договору №066_2019 щодо порядку та сум оплати у зв`язку зі збільшенням загальної суми договору;

- із пояснень представників сторін, наданих під час розгляду справи, випливає, що на об`єкті позивача за первісним позовом за адресою м. Київ, просп.Степана Бандери, 9-В, де відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) виконувались монтажні роботи щодо монтажу дверних блоків та стінових панелей за договорами №066_2019, №077_2019 та №002_2020, позивачем за первісним позовом, у т.ч. залученими позивачем третіми особами виконувались також інші ремонтні роботи, в тому числі ремонтні роботи з підготовки стін для наступного на них монтажу відповідачем за первісним позовом дверних блоків та стінових панелей. При цьому сторони в тексті договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 не зафіксували розподіл прав та обов`язків сторін, ризиків та зон відповідальності у зв`язку з проведенням позивачем за первісним позовом ремонтних робіт, які передували виконанню монтажних робіт відповідачем за первісним позовом, та інших ремонтних робіт, які не пов`язані з монтажними роботами відповідача за первісним позовом, але які могли здійснюватися на об`єкті в той же період, що і роботи відповідача за первісним позовом з монтажу дверних блоків та стінових панелей на цьому ж об`єкті.

1.8. Враховуючи викладене, виходячи із положень укладених сторонами договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 та принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України, суд вважає за доцільне спершу надати оцінку доводам позивача за первісним позовом, який зазначає, що «оскільки Відповідач є фахівцем у даній справі, вибір дверних блоків та стінових панелей ДСП здійснювався Позивачем із запропонованих Відповідачем зразків. Позивач свідомо вважав, що Відповідач пропонує дверні блоки та стінові панелі ДСП із характеристиками, що відповідають потребам, виходячи із особливостей приміщення Позивача. Зокрема, до уваги слід було взяти тип приміщення, його цільове призначення, рівень вологості в залежності від поверховості (зокрема цокольного поверху), період виконання робіт (роботи здійснювались весною). Також до обов`язків Відповідача належало попередити Позивача про те, якою повинна бути поверхня стін, які роботи слід було виконати Позивачеві до того, як Відповідач зможе приступити до монтажу, які особливості подальшої експлуатації, перелік протипоказань, що можуть призвести до негативних наслідків» (стор. 7 первісної позовної заяви).

Суд зауважує, що тексти договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020, які укладені сторонами, не містять положень про те, що відповідач за первісним позовом бере на себе зобов`язання взяти до уваги вищеперелічені параметри будівлі, на які посилається позивач за первісним позовом, в т.ч. попередити позивача за первісним позовом про поверхню стін перед монтажем, особливості подальшої експлуатації панелей тощо. Відповідач за первісним позовом не визнає доводи позивача за первісним позовом про те, що відповідач за первісним позовом брав на себе зобов`язання взяти до уваги вищеперелічені параметри будівлі. Оскільки письмовий договір є об`єктивною формою закріплення волі сторін, то сторони згідно з принципом свободи договору при підписанні договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 мали реальну можливість самостійно та ефективно врегулювати свої права та обов`язки у зв`язку з цими ризиками, зафіксувавши їх об`єктивно в письмових договорах, однак цією можливістю належно не скористались, що сприяло виникненню спору між ними.

Суд відмічає, що позивач за первісним позовом, як і відповідач за первісним позовом, є юридичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності та не є фізичною особою-споживачем, щодо якого діє «презумпція необізнаності споживача» у вигляді припущення про відсутність спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває (ч.9 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів»). Якщо позивач за первісним позов бажав придбати додаткові передпродажні послуги послуги з підбору стінових панелей та дверних блоків з урахуванням спеціальних параметрів для об`єкту позивача за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери, 9-В, та технічні консультації щодо товару, то він не був позбавлений можливості окремо замовити такі додаткові передпродажні послуги у відповідача чи третьої особи, в той час як договори №066_2019, №077_2019 та №002_2020 не передбачають надання відповідачем за первісним позовом таких додаткових передпродажних послуг.

У зв`язку з цим суд вважає неспроможним та відхиляє посилання позивача за первісним позовом на те, що саме відповідач за первісним позовом повинен був взяти до уваги тип приміщення, його цільове призначення, рівень вологості в залежності від поверховості (зокрема цокольного поверху), період виконання робіт, попередити про те, якою повинна бути поверхня стін, які роботи слід було виконати позивачеві за первісним позовом до того, як відповідач за первісним позовом зможе приступити до монтажу, які особливості подальшої експлуатації, перелік протипоказань, що можуть призвести до негативних наслідків.

1.9. Так само, враховуючи принцип свободи договору, закріплений в статті 627 Цивільного кодексу України, та умови договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020, суд надає оцінку доводам позивача за первісним позовом про те, що договори №066_2019 від 23.10.2019, №077_2019 від 19.11.2019 та №002_2020 від 14.01.2020 не є окремими договорами, оскільки мають спільний предмет, єдине місце виконання, ідентичний зміст (за винятком дати укладення та деяких пунктів) і сторонами складено єдиний акт про недоліки монтажних робіт, виконаних відповідачем за первісним позовом за усіма договорами, та кожною із сторін замовлено проведення єдиної експертизи, яка, як і акт про недоліки робіт, стосується разом усіх робіт за договорами №066_2019, №077_2019 та №002_2020 без виокремлення робіт за кожним з цих договорів окремо. Суд вбачає, що мета цієї правової позиції позивача за первісним позовом про «об`єднаність договорів» зводиться до того, що позивач за первісним позовом не бажає заявлені ним відповідачу за первісним позовом недоліки монтажних робіт відокремити окремо за кожним із договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020, а розглядає заявлені ним недоліки монтажних робіт як спільну підставу для задоволення вимог позивача за первісним позовом про розірвання одночасно усіх договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 та стягнення збитків за усіма вказаними договорами одночасно та безвідносно до того, чи були та які конкретні за обсягом недоліки монтажних робіт при виконанні кожного із договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020. Як зазначає позивач за первісним позовом з приводу цієї його позиції, «дизайн та оздоблення офісу є вагомою складовою іміджу ТОВ «Агросем» (стор. 13 позовної заяви), «Позивачем не було отримано очікуваного результату, який і був метою укладання договорів з Відповідачем» (стор. 2 відповіді від 08.10.2021 на відзив на первісний позов). У поясненнях, що надійшли до суду 25.07.2022, позивач за первісним позовом також зазначає, що «деформації зазнала значна площа ДСП панелей на кожному з поверхів приміщення, змонтованих на підставі всіх трьох договорів». При цьому позивач за первісним позовом при розгляді справи так і не вказав, яка конкретна площа ДСП на кожному з поверхів у межах кожного з договорів зазнала деформації (не визначив обсяг заявлених позивачем недоліків робіт за кожним із договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 окремо).

З цього приводу суд також відмічає, що хоча договори №066_2019, №077_2019 та №002_2020 мають тотожній предмет, зміст тощо, проте із текстів цих договорів не вбачається, щоб укладання, виконання та/або припинення одного з цих трьох договорів було би прив`язане до укладання, виконання та/або припинення другого чи третього з цих договорів. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Суд відмічає, що договори 066_2019, №077_2019 та №002_2020 хоча і є подібними, проте укладені у різні дати, на різні суми, в них передбачені неоднакові строки виконання, різна номенклатура товару, тобто кожен з цих договорів є окремим правовідношенням, а гіпотетичне невиконання чи розірвання однією із сторін (як продавцем-відповідачем за первісним позовом, так і покупцем-позивачем за первісним позовом) одного із цих договорів № 066_2019, №077_2019 та №002_2020, автоматично не свідчить та не тягне за собою невиконання або розірвання усіх інших цих договорів разом. Суд може погодитись з позивачем за первісним позовом в тому, що вказані письмові договори можуть досліджуватись в рамках однієї судової справи, проте з їх текстів не вбачається, щоб вони сукупно становили єдину домовленість, спрямовану на досягнення єдиного результату, про який стверджує позивач за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом не визнає договори 066_2019, №077_2019 та №002_2020 в якості єдиного договору, а позивачем за первісним позовом зворотного не доведено, тому у суду відсутні підстави розглядати договори 066_2019, №077_2019 та №002_2020 як єдине правовідношення. Суд припускає ймовірне суб`єктивне бажання позивача за первісним позовом мати від укладених договорів 066_2019, №077_2019 та №002_2020 єдиний результат у вигляді єдиного естетичного вигляду усіх трьох поверхів в будівлі офісу, однак відповідно до обставин даної справи сторони єдиний договір на весь асортимент та кількість товарів та робіт не укладали, а в підписаних ними письмових договорах не зафіксували положень про єдиний результат у вигляді єдиного естетичного вигляду та про зобов`язання відповідача за первісним позовом забезпечити такий єдиний естетичний вигляд трьох поверхів будівлі.

1.10. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що кожен з договорів №066_2019, №077_2019 та №002_2020 є окремим правовідношенням. Кожен з договорів 066_2019, №077_2019 та №002_2020 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору купівлі-продажу (щодо виготовлення та передачі у власність продавцем покупцю за дверних блоків та стінових панелей за плату) та елементи договору підряду (щодо виконання монтажних робіт продавцем за плату від покупця).

1.11. Судом також встановлено, що:

- за договором №066_2019 позивач за первісним позовом здійснив відповідачу за первісним позовом оплату товарів та робіт на загальну суму 979725,00 грн, а саме 04.11.2019 300000,00 грн, 18.11.2019 200000,00 грн, 04.12.2019 200000,00 грн, 19.12.2019 150000,00 грн, 16.06.2020 18862,50 грн, 16.06.2020 862,50 грн, 23.06.2020 110000,00 грн;

- за договором №066_2019 відповідач за первісним позовом не пізніше 16.07.2020 передав позивачу за первісним позовом товар на загальну суму 772651,63 грн, а саме згідно з видатковою накладною №32 від 16.07.2020 на суму 772651,63 грн;

- за договором №077_2019 позивач за первісним позовом здійснив відповідачу за первісним позовом оплату товарів та робіт на загальну суму 575521,04 грн, а саме 25.11.2019 150000,00 грн, 09.12.2019 90000,00 грн, 18.06.2020 60101,04 грн, 12.02.2020 100000,00 грн, 13.03.2020 105000,00 грн, 25.03.2020 45000,00 грн, 13.04.2020 20336,00 грн, 04.05.2020 5084,00 грн;

- за договором №077_2019 відповідач за первісним позовом не пізніше 16.07.2020 передав позивачу за первісним позовом товар на загальну суму 499920,24 грн, а саме згідно з видатковою накладною №36 від 16.07.2020 на суму 217200,00 грн, видатковою накладною №29 від 16.07.2020 на суму 22000,00 грн, видатковою накладною №27 від 16.07.2020 на суму 44400,02 грн, видатковою накладною №25 від 16.07.2020 на суму 216320,22 грн;

- за договором №022_2020 позивач за первісним позовом здійснив відповідачу за первісним позовом оплату товарів та робіт на загальну суму 541036,80 грн, а саме 22.01.2020 50000,00 грн, 25.02.2020 125000,00 грн, 16.04.2020 150000,00 грн, 27.04.2020 150000,00 грн, 14.05.2020 66036,80 грн.

- за договором №002_2020 відповідач за первісним позовом не пізніше 16.07.2020 передав позивачу за первісним позовом товар на загальну суму 502956,00 грн, а саме згідно з видатковою накладною №34 від 16.07.2020 на суму 502956,00 грн.

Факт оплати товарів та робіт позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 грошових коштів у відповідних сумах підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується сторонами.

Факт поставки товарів відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 за асортиментом, кількістю та на відповідні суми підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 16.07.2020. Хоча наявні у матеріалах справи копії видаткових накладні підписані лише зі сторони відповідача за первісним позовом та не підписані з боку позивача за первісним позовом, тим не менш позивач за первісним позовом на стор. 15-16 первісного позову визнає факти виготовлення та передачі відповідачем за первісним позовом товарів у власність позивача за первісним позовом згідно з відповідними накладними, а саме:

1) товарів на загальну суму 772651,63 грн згідно з видатковою накладною №32 від 16.07.2020 за договором №066_2019,

2) товарів на загальну суму 499920,24 грн (позивачем за первісним позовом помилково зазначено « 449920,24» замість « 499920,24») згідно з видатковою накладною №36 від 16.07.2020 на суму 217200,00 грн, видатковою накладною №29 від 16.07.2020 на суму 22000,00 грн, видатковою накладною №27 від 16.07.2020 на суму 44400,02 грн, видатковою накладною №25 від 16.07.2020 на суму 216320,22 грн (при цьому 217200+22000+44400,02+216320,22=499520,24 грн, а не « 449920,24») за договором №077_2019 та

3) товарів на загальну суму 502956,00 грн згідно з видатковою накладною №34 від 16.07.2020 за договором №022_2020.

Відповідно до умов договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020 відповідач за первісним позовом зобов`язався не лише поставити товар на об`єкт позивача за первісним позовом, а і зобов`язався здійснити монтаж цього товару на об`єкті позивача за первісним позовом. Позивач за первісним позовом у позовній заяві визнає факт виготовлення та монтажу товару (дверних блоків та стінових панелей) відповідачем за первісним позвом з листопада 2019 по червень 2020, однак заявляє про недоліки у результатах монтажних робіт відповідача. Отже, фактичний монтаж відповідачем за первісним позовом товару на об`єкті позивача за первісним позовом з наступним наданням видаткових накладних від 16.07.2020 на змонтований товар є підтвердження факту передачі (відвантаження) товару відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом. Суд при цьому також бере до уваги п.3.3 договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020, відповідно до якого, якщо продукція відвантажена покупцю, а від нього протягом 20 (двадцяти) календарних днів не надійшло письмових зауважень щодо якості та комплектності продукції, то вона вважається прийнятою. Суд враховує, що позивачем за первісним позовом як покупцем за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 зауважень щодо самого товару за асортиментом та кількістю відповідачу за первісним позовом (продавцю) не заявлено, в той час як недоліки монтажних робіт відповідача за первісним позовом за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 є підставою первісного позову.

1.12. Отже, суд повторює висновок про те, що кожен з договорів 066_2019, №077_2019 та №002_2020 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору купівлі-продажу (щодо виготовлення та передачі у власність продавцем покупцю дверних блоків та стінових панелей за плату) та елементи договору підряду (щодо виконання монтажних робіт продавцем за плату від покупця); при цьому суд також приходить до висновку про те, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) свої зобов`язання стосовно купівлі-продажу товару (щодо виготовлення та передачі у власність продавцем покупцю дверних блоків та стінових панелей за плату) за договорами 066_2019, №077_2019 та №002_2020 виконали повністю.

2.1. Аналізуючи первісний позов з точку зору підстав позову, суд відмічає, що первісний позов позивач обґрунтовує фактично трьома підставами, які є різними за характером упущень відповідача за первісним позовом, про які стверджує позивач в первісному позові, та причинно-наслідковим зв`язком, а саме:

1)позивач в первісному позові стверджує, що відповідач за первісним позовом, пропонуючи позивачеві за первісним позовом товар для придбання (дверні блоки та стінові панелі), повинен був виконати певні передпродажні зобов`язання для позивача за первісним позовом врахувати такі параметри приміщення, як цільове призначення, рівень вологості, період виконання робіт, а також попередити про те, якою повинна бути поверхня стін, які роботи слід виконати перед монтажем, які особливості подальшої експлуатації товару, перелік протипоказань, що можуть призвести до негативних наслідків (стор.7 позовної первісного позову). Суд дійшов висновку, що надання відповідачем за первісним позовом передпродажних послуг щодо підбору товару та технічних консультацій про товар не було предметом договорів 066_2019, №077_2019 та №002_2020, а тому посилання позивача за первісним позовом в цій частині суд відхиляє, про що зазначив вище в рішенні. Решті доводів первісного позову суд надає оцінку в рішенні суду далі;

2)позивач в первісному позові одночасно стверджує про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом монтажних робіт за договорами № 066_2019, №077_2019 та №002_2020, що призвело до недоліків цих робіт, а саме появи деформацій дверних блоків та стінових панелей внаслідок їх розбухання (стор. 7 первісного позову). Позивач за первісним позовом зазначає, що причиною виникнення недоліків робіт у вигляді розбухання та деформації панелей є пошкодження відповідачем за первісним позовом ламінованого покриття на торцях панелей шляхом пропилу пазу, через який відбулось насичення панелей вологою, тобто відбулось порушення вимог ст.857 Цивільного кодексу України щодо якості підрядних робіт (стор.11 та 15 первісного позову);

3) третьою підставою, про яку також стверджує позивач за первісним позовом, є невиконання відповідачем за первісним позовом як підрядником монтажних робіт передбаченого ст.847 Цивільного кодексу України зобов`язання попередити замовника про а) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; б) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; в) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи (стор. 15 первісного позову). Про яку конкретну таку обставину не попередив його відповідач за первісним позовом як підрядник робіт, позивач за первісним позовом чітко не зазначає. Разом з тим, позивач за первісним позовом зазначає, серед іншого, що відповідач за первісним позовом не надавав йому зауважень щодо стану поверхонь стін, які підлягали оздобленню панелями (стор.10 первісного позову).

Позивач за первісним позовом також зазначає, що договори №066_2019, №077_2019 та №002_2020 не є окремими, а деформація тих чи інших стінових панелей та дверних блоків відбулась на всіх поверхах будівлі (стор.4 відповіді на відзив на первісний позов). Конкретний обсяг недоліків (обсяг деформацій дверних блоків та стінових панелей) в розрізі кожного із договорів № 066_2019, №077_2019 та №002_2020 позивач за первісним позовом при цьому не зазначає, в т.ч. не повідомив цього в ході розгляду справи;

2.2. Аналізуючи підстави зустрічного позову, суд відмічає, що зустрічний позов відповідач за первісним позовом обґрунтовує невиконанням (неналежним виконанням) позивачем за первісним позовом зобов`язань з оплати монтажних робіт згідно з договорами № 066_2019, №077_2019 та №002_2020 та актами надання послуг від 16.07.2022 (стор. 2-5 зустрічного позову).

2.3. Оскільки друга та третя підстава, які покладені в основі первісного позову як зазначено вище, стосуються зобов`язання відповідача за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) щодо виконання монтажних робіт, а підстава зустрічного позову стосується зобов`язання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо оплати цих монтажних робіт, то суд вважає за доцільне ці доводи первісного та зустрічного позову розглянути разом у спільному взаємозв`язку, а саме.

3.1. Надаючи правову оцінку договорам 066_2019, №077_2019 та №002_2020 в розрізі елементів договору підряду (щодо виконання монтажних робіт продавцем за плату від покупця), суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також відповідно до ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 847 Цивільного кодексу України визначено обставини, про які підрядник зобов`язаний попередити замовника, а саме підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

В статті 849 Цивільного кодексу України визначені права замовника під час виконання роботи. Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Права замовника у разі порушення підрядником договору підряду передбачені в ст.852 Цивільного кодексу України. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Обов`язки замовника прийняти роботу, виконану підрядником, визначені в ст.853 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 вказаної статті замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи передбачена статтею 858 Цивільного кодексу України. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч.1 та 3 ст.858 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналіз норм ст.22 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

3.2. При вирішенні первісного та зустрічного позову, в т.ч. надаючи оцінку доводам та запереченням позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суд також виходить з того, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.3-5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Також відповідно до ч.1 та 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

3.3. З матеріалів справи вбачається, що роботи з монтажу стінових панелей та дверних блоків за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 на об`єкті позивача за первісним позовом за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери, 9-В виконувались відповідачем за первісним позовом в періоді з березня по липень 2020, надалі монтажні роботи. Точні строки перебігу монтажних робіт за кожним із договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020 окремо сторони суду не повідомили. У листі відповідача за первісним позовом від 31.08.2020 зазначалось, що виготовлення товару та монтаж дверних блоків здійснювався відповідачем за первісним позовом з листопада 2019 по червень 2020, монтаж стінових панелей з березня по червень 2020 по мірі будівельної готовності об`єкта: монтаж стінових панелей розпочався 30.03.2020 з третього поверху будівлі, з 30.04.2020 проводився монтаж дверних полотен і стінових панелей на першому поверсі, з 23.05.2020 на другому поверсі, 16.07.2020 відповідач за первісним позовом надав позивачу за первісним позовом акти виконаних робіт. Про виготовлення та монтаж товару у періоді з листопада 2019 по червень 2020 зазначає також позивач за первісним позовом в своїй позовній заяві.

На підставі наведеного судом встановлено, що монтаж стінових панелей та дверних блоків за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 на об`єкті позивача за первісним позовом здійснювався відповідачем за первісним позовом не шляхом монтажу одразу всіх стінових панелей та дверних блоків одночасно в усіх приміщеннях на об`єкті, а послідовно з березня 2020 відповідач за первісним позовом, по мірі завершення монтажу на одних ділянках (поверхах), переходив до монтажу наступних ділянок (поверхів). Приймання-передача монтажних робіт за ділянками окремо сторонами не здійснювалось, 16.07.2020 відповідач за первісним позовом склав акти надання послуг для прийому-передачі робіт на усіх ділянках за усіма договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020.

3.4. Судом встановлено, що 11.07.2020 позивач за первісним позовом вперше заявив відповідачу за первісним позовом про недоліки у функціонуванні деяких дверей, змонтованих відповідачем. Про факт виявлення ним 11.07.2020 недоліків у функціонуванні деяких із дверей зазначає позивач в первісному позові, також про виявлення 11.07.2020 позивачем недоліків у функціонуванні деяких дверей зазначається в листі відповідача за первісним позовом від 31.08.2020.

Недоліки, виявлені 11.07.2020 позивачем за первісним позовом, відносяться до явних (які можуть бути виявлені при звичайному огляді результатів робіт), оскільки полягали у деформації кількох стінових панелей та дверних блоків внаслідок розбухання. Розбухання стінових панелей сталось ймовірно внаслідок впливу вологи, джерело вологи сторони 11.07.2020 спільно не визначили. Розбухання стінових панелей сталось не в одну мить, а проявлялось поступово. Так, описуючи цей недолік в досудовому попередженні від 12.08.2020, позивач за первісним позовом використовує теперішній час: «змонтовані Продавцем настінні панелі розбухають». Те, що розбухання стінових панелей проявлялось поступово з плином часу, узгоджується також із поясненнями відповідача за первісним позовом в ході розгляду справи, який стверджував, що він окремі стінові панелі поклеїв наново, однак це не вирішило проблему розбухання продовжувалось.

3.5. 16.07.2020 відповідач за первісним позовом приступив до передання позивачу за первісним позовом сукупного обсягу виконаних монтажних робіт за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020. Не вважаючи себе відповідальним за заявлені йому 11.07.2020 позивачем за первісним позовом недоліки щодо розбухання панелей, відповідач за первісним позовом склав акти надання послуг від 16.07.2020 та направив їх позивачу за первісним позовом, а саме:

1. за договором №066_2019: акти надання послуг №31 від 16.07.2020 на загальну суму 18862,50 грн, №33 від 16.07.2020 на загальну суму 296273,40 грн, №38 від 16.07.2020 на загальну суму 862,50 грн,

2. за договором №077_2019: акти надання послуг №26 від 16.07.2020 на загальну суму 83780,82 грн, №28 від 16.07.2020 на загальну суму 21420,01 грн, №30 від 16.07.2020 на загальну суму 3420,00 грн, №37 від 16.07.2020 на загальну суму 39360,00 грн,

3. за договором №002_2020: акт надання послуг №35 від 16.07.2020 на загальну суму 173340,12 грн.

Вказані акти надання послуг від 16.07.2020 до договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020 були фактично отримані позивачем за первісним позовом не пізніше 12.08.2020, оскільки у зв`язку з виникненням у позивача за первісним позовом зобов`язання прийняти роботи після отримання актів позивач за первісним позовом у відповідь надав відповідачу за первісним позовом письмове досудове попередження від 12.08.2020. У вказаному досудовому попередженні від 12.08.2020 (т.1, а.с.67-73) позивач за первісним позовом, не вважаючи себе відповідальним за розбухання панелей, вказав на наявність недоліків у виконаних відповідачем за первісним позовом монтажних роботах у вигляді деформації стінових панелей та дверних блоків та запросив відповідача за первісним позовом для складання дефектного акта 20.08.2020. Причиною недоліків у монтажних роботах позивач за первісним позовом в досудовому попередженні від 12.08.2020 вказав те, що відповідач за первісним позовом як підрядник не виконав зобов`язання, передбаченого п.3 ст.847 Цивільного кодексу України, щодо попередження позивача за первісним позовом як замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Конкретну обставину, про яку відповідач за первісним позовом мав його попередити і яка не залежала від підрядника і загрожувала якості або придатності результату роботи, позивач за первісним позовом в досудовому попередженні від 12.08.2020 не вказав.

3.6. 20.08.2020 представники позивача та відповідача спільно склали акт про виявлені недоліки, надалі дефектний акт від 20.08.2020. У дефектному акті від 20.08.2020 сторони зафіксували огляд результатів усіх робіт, виконаних відповідачем за первісним позовом відповідно до договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020. Також у цьому дефектному акті від 20.08.2020 позивач за первісним позовом заявив відповідачу за первісним позовом про усі явні недоліки, які були виявлені ним при прийомі робіт. Недоліки, які заявлені позивачем за первісним позовом в дефектному акті від 20.08.2020, можна умовно поділити на дві групи:

1) недоліки стінових панелей та дверних блоків, які стосуються розбухання та деформації стінових панелей та дверних блоків. Про розбухання та деформацію стінових панелей та дверних блоків позивач за первісним позовом зазначав також в досудовому попередженні від 12.08.2020. Ці недоліки позивач за первісним позовом заявляє в якості підстав первісного позову;

2) недоліки стінових панелей та дверних блоків, які не стосуються розбухання та деформації стінових панелей та дверних блоків, а стосуються дрібних недоробок з боку відповідача за первісним позовом у вигляді слідів від клею, подряпин, сколів, відставання ущільнювачів. Ці недоліки також зазначені в дефектному акті від 20.08.2020, але про них позивач за первісним позовом в досудовому попередженні від 12.08.2020 відповідачу за первісним позовом не зазначав, а також не вказує на них в позовній заяві як на підставу первісного позову у цій справі. Тому для цілей первісного позову суд вважає ці недоробки відповідача за первісним позовом неістотними та не досліджує їх при вирішенні первісного позову відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач їх не заявляє в якості підстав первісного позову.

В дефектному акті від 20.08.2020 сторони в загальному виді деталізували, в яких приміщеннях будівлі, де виконувались монтажні роботи, наявні недоліки стінових панелей та дверних коробок, а в яких приміщеннях монтажні роботи виконані відповідачем за первісним позовом без явних недоліків і зауважень зі сторони позивача за первісним позовом. Конкретний обсяг недоліків (обсяг деформованих стінових панелей в натуральних величинах, кількість деформованих дверних блоків, їх співвідношення до загальної кількості змонтованих стінових панелей та дверних блоків) сторони в тексті дефектного акта від 20.08.2020 не зазначили. В дефектному акті від 20.08.2020 відсутня прив`язка зафіксованих в ньому недоліків в розрізі кожного із договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020 окремо, опис виявлених недоліків наведений в розрізі приміщень.

Також із дефектного акта від 20.08.2020 вбачається, що зауважень щодо кількості (фактичного обсягу) виконаних відповідачем за первісним позовом за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 робіт у позивача за первісним позовом не було, а зауваження позивача за первісним позовом до робіт стосувались якості результатів монтажних робіт в окремих приміщеннях, як зазначено вище в рішенні.

Із дефектного акта від 20.08.2020, а саме зроблених в ньому від руки зауважень з боку відповідача за первісним позовом, також вбачається, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):

1) не визнав недоліки стінових панелей та дверних блоків, які стосуються розбухання та деформації стінових панелей та дверних блоків, в якості недоліків його монтажних робіт та вказав, що розбухання та деформація стінових панелей та дверних блоків з`явились внаслідок протікання покрівлі через отвір на даху об`єкта позивача за первісним позовом;

2) визнав недоліки стінових панелей та дверних блоків, які не стосуються розбухання та деформації стінових панелей та дверних блоків, а стосуються дрібних недоробок з боку відповідача за первісним позовом, та зобов`язався самостійно усунути такі недоліки.

Із дефектного акта від 20.08.2020, а саме зроблених в ньому від руки зауважень з боку позивача за первісним позовом, також вбачається, що позивач за первісним позовом доводи відповідача за первісним позовом про те, що причиною розбухання та деформації є не якість монтажу чи інше упущення з боку відповідача за первісним позовом, а дірявий дах на об`єкті позивача за первісним позовом, не підтримав, але не виключив повністю. Зі сторони позивача за первісним позовом в дефектному акті від 20.08.2020 ці доводи відповідача за первісним позовом названі припущенням та вказано, що визначення причинно-наслідкового зв`язку повинно стати виключно предметом дослідження відповідної експертизи.

В подальшому відповідач за первісним позовом надав позивачу за первісним позовом заперечення від 01.09.2020 на дефектний акт від 20.08.2020, в якому деталізував свою позицію про те, що монтажні роботи були виконані ним якісно, а розбухання та деформація окремих стінових панелей та дверних блоків стались внаслідок протікання даху будівлі і затоплення деяких ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом.

3.7. На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що не пізніше 16.07.2020 відповідач за первісним позовом завершив виконання сукупного обсягу монтажних робіт за усіма договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 та виконані роботи передав для огляду та прийняття позивачем за первісним позовом відповідно до актів надання послуг від 16.07.2020. Проведений сторонами 20.08.2020 відповідно до дефектного акта від 20.08.2020 та актів надання послуг від 16.07.2020 огляд результатів робіт свідчить, що роботи за кількістю виконані відповідачем за первісним позовом повністю, проте сторонами були виявлені недоліки результатів робіт та між сторонами виник спір з приводу причин недоліків монтажних робіт у вигляді розбухання стінових панелей, а саме причинно-наслідкового зв`язку між станом покрівлі та стін будівлі, джерелом вологи в будівлі, виконаними відповідачем за первісним позовом роботами з монтажу стінових панелей та наступним розбуханням деяких стінових панелей з наступною деформацією дверних блоків на об`єкті позивача за первісним позовом за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери, 9-В.

У зв`язку з виникненням такого спору кожна із сторін заявила про свій намір у проведенні експертизи з метою встановлення причин недоліків результатів монтажних робіт. Вказане підтверджується як самим дефектним актом від 20.08.2020, в якому позивач за первісним позовом заявив про необхідність проведення експертизи з метою встановлення дійсної причини, так і наступними діями обох сторін щодо залучення експертів для проведення експертного дослідження.

Так, на підставі заяви позивача за первісним позовом від 23.09.2020 судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем була проведена будівельно-технічна експертиза, про що позивачем за первісним позовом надано суду копію висновку експерта №582/11/2020 від 02.11.2020 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

На підставі заяви відповідача за первісним позовом від 01.10.2020 судовим експертом Бойченко Ольгою Сергіївною було проведене будівельно-технічне дослідження, про що відповідачем за первісним позовом надано суду копію висновку експерта 10-1/2020 від 25.02.2021 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження.

3.8. Сторони намагались врегулювати спір в досудовому порядку, однак не дійшли згоди щодо умов урегулювання.

Після чого спочатку позивач за первісним позовом, а потім відповідач за первісним позовом звернулись до суду відповідно з первісним позовом та зустрічним позовом.

3.9. Суд відмічає, що ключовим питанням, яке постало між сторонами не пізніше 20.08.2020 у зв`язку із складеним ними дефектним актом, було встановлення причинно-наслідкового зв`язку у розбуханні стінових панелей. При цьому ще до моменту залучення експертів сторонами відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) повідомив позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) свою версію про причину появи вологи в приміщенні та розбухання стінових панелей та відповідний причинно-наслідковий зв`язок, а саме. Відповідач за первісним позовом у дефектному акті від 20.08.2020 та запереченні від 01.09.2020 вказав, що монтажні роботи були виконані ним якісно, а розбухання панелей сталось внаслідок протікання даху і затоплення деяких ділянок стін в будівлі позивача за первісним позовом. Позивач за первісним позовом, який за умовами п.5.6 договору №066_2019, п.5.6. договору 077_2019 та п.5.5 №022_2020 повинен був забезпечити присутність свого представника при виконанні монтажних робіт відповідачем за первісним позовом та який є правомірним володільцем будівлі, не повідомляв відповідачу за первісним позовом свою версію про причину появи вологи в будівлі або іншу конкретну причину розбухання стінових панелей; в той же час позивач за первісним позовом факт затоплення приміщень не визнавав. В досудовому попередженні від 12.08.2020 позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом не виконав зобов`язання, передбаченого п.3 ст.847 Цивільного кодексу України щодо попередження замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи, але про конкретну таку обставину позивач за первісним позовом не вказував. В дефектному акті від 20.08.2020 позивач за первісним позовом зазначав, що визначення причинно-наслідкового зв`язку повинно бути виключно предметом дослідження відповідної експертизи. Тобто із цієї поведінки позивача за первісним позовом вбачається, що він у вирішенні питання встановлення причини недоліків результатів монтажних робіт покладався на висновок майбутньої експертизи.

3.10. За змістом ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України метою призначення експертизи є встановлення причини недоліків виконаної роботи внаслідок виникнення спору між замовником та підрядником щодо цих причин. Призначення експертизи стає обов`язковим для обох сторін правовідношення у договорі підряду, якщо одна із сторін заявила вимогу про призначення експертизи. Дефектний акт від 20.08.2020 та наступні дії кожної із сторін щодо залучення експертів для огляду об`єкта за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери, 9-В, суд розцінює як те, що кожна із сторін вимагала проведення експертизи та навіть розпочала підготовчі дії з метою проведення такої експертизи.

Оскільки як сторона замовника, так і сторона підрядника за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 заявили вимогу про необхідність експертизи, а відповідно до ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України експертиза має бути призначена на вимогу навіть однієї із сторін, то призначення експертизи з метою встановлення причин недоліків виконаної роботи стало для сторін договорів №066_2019, 077_2019 та №022_2020 обов`язковим.

Суть експертизи та передбачений порядок її проведення відповідно до ст.1 та п.1 ч.3 ст.14 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень полягає в тому, що експертиза є кваліфікованим дослідженням на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта. Експертиза не передбачає самостійне збирання експертом матеріалів для дослідження чи проведення ним власного розслідування із самостійним збором вихідних даних, експерт не виконує функції аварійного комісара чи слідства, діяльність експерта обмежується проведенням відповідного дослідження на основі спеціальних знань цього експерта з наданням висновку в межах його компетенції, поставлених питань та наданих йому матеріалів та вихідних даних.

3.11. Отже, виходячи із загальної засади добросовісності відповідно до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України, від сторони, яка відповідно до ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України ініціювала призначення експертизи, можна очікувати активної поведінки щодо вчинення необхідних підготовчих дій для призначення експертизи, в т.ч. формулювання питань експерту та надання експерту необхідних матеріалів та вихідних даних на експертизу з метою встановлення причини недоліків виконаної роботи у зв`язку з наявністю спору між підрядником та замовником з даного питання. А від другої сторони договору, яка хоч і не була ініціатором експертизи, можна очікувати, що вона буде розумною мірою сприяти та не буде перешкоджати експертизі, оскільки за змістом ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України на вимогу однієї із сторін призначення експертизи в такому випадку стає обов`язковим для обох сторін правовідношення у договорі підряду як для сторони, яка заявила вимогу про проведення експертизи, так і для сторони, яка не заявляла таку вимогу, але є стороною договору підряду, враховуючи існування спору щодо причин недоліків виконаної роботи між сторонами правовідношення за договором підряду.

При цьому, оскільки така експертиза відповідно до ч.4 ст.853 Цивільного кодексу України призначається саме у зв`язку з виникненням між замовником і підрядником спору з приводу причин недоліків роботи, тобто в ситуації протилежних інтересів замовника та підрядника, а сам експерт не формулює питання для експертизи та самостійно не може збирати вихідні дані, то в силу п.6 ст.3 Цивільного кодексу України слід також очікувати, що сформульовані експерту питання та надані експерту матеріали та вихідні дані будуть відображати як позицію замовника, так і позицію підрядника у такому спорі.

З метою валідності призначеної експертизи оптимальним буде, якщо обидві сторони зможуть спільно погодити кандидатуру експерта, перелік питань на експертизу та надати експерту відповідні матеріали та вихідні дані для проведення експертизи. За змістом ч.4 ст.853 та до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України відсутність між сторонами згоди щодо експертизи, кандидатури експерта тощо не звільняє учасника правовідношення, який ініціює експертизу, від обов`язку в такому випадку також діяти добросовісно при призначенні експертизи, яка проводиться внаслідок виникненням між замовником та підрядником спору і спрямована на встановлення дійсних причин недоліків виконаної роботи.

Оскільки як сторона замовника, так і сторона підрядника за договорами №066_2019, 077_2019 та №022_2020 заявила вимогу про призначення експертизи, то суд відмічає, що в такому випадку відповідно до ч.4 ст.853 та до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України такий обов`язок у ініціюючої експертизу сторони діяти добросовісно при призначенні експертизи стосувався обох сторін, які ініціювали експертизу.

3.12. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), не вважаючи себе відповідальним за деформацію полотна, надав позивачу за первісним позовом акти надання послуг від 16.07.2020, а в дефектному акті від 20.08.2020 вказував, що деформація полотна сталась внаслідок протікання покрівлі будівлі. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), також не вважаючи себе відповідальним за деформацію полотна, в досудовому попередженні від 12.08.2020 вказував про наявність обставин, які не залежали від підрядника і про які підрядник (відповідач за первісним позовом) не попередив замовника і які загрожували якості або придатності результату роботи; але при цьому про таку конкретну обставину не зазначав, факт протікання покрівлі будівлі не визнавав. В будь-якому разі, при складанні дефектного акта 20.08.2020 сторони зафіксували деформацію полотна у вигляді розбухання стінових панелей з наступною деформацією дверних блоків, тобто знали або допускали, що зафіксовані недоліки результатів робіт стались внаслідок дії вологи.

Однак подальша поведінка сторін після складення дефектного акта від 20.08.2020 не була спрямована на встановлення причин недоліків результатів робіт, а саме визначення джерела вологи в будівлі за адресою м. Київ, просп. С. Бандери, 9-В та в стінових панелях, причину цієї вологи, причинно-наслідковий зв`язок.

Натомість подальша поведінка сторін була спрямована на отримання підтвердження того, що відповідальною за недоліки (потрапляння вологи в стінові панелі, яка спричинила деформацію стінових панелей та дверних блоків) може бути противна сторона.

Сторони всупереч своїх попередніх намірів не забезпечили призначення експертизи щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку розбухання стінових панелей з урахуванням позицій замовника та підрядника щодо причин такого розбухання.

Так, при формулюванні питань експертам ні позивач за первісним позовом, ні позивач за зустрічним позовом не поставили для проведення експертизи питання щодо механізму потрапляння вологи в приміщення будівлі за адресою м. Київ, просп. С. Бандери, 9-В, стіни та в стінові панелі, причини, джерело вологи, причинно-наслідковий зв`язок між станом покрівлі в будівлі, станом стін в приміщеннях, виконаними монтажними роботами та розбуханням панелей з метою визначення причини недоліків робіт.

Крім того, призначаючи кожен свою експертизу, як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом, при призначенні експертизи:

- не діяли із відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору при формулюванні питань для експертизи та наданні вихідних даних експерту, оскільки формулювали питання та надавали вихідні дані експерту на свій розсуд, не залучаючи, не з`ясовуючи та не враховуючи відповідних позицій іншої сторони договору з цього приводу. Єдиною дією, які сторони вчинили спільно і відкрито по відношенню одна до одною, було обстеження експертами 01.10.2020 стінових панелей та дверних блоків в приміщенні будівлі за адресою м. Київ, просп. С. Бандери, 9-В, в усьому іншому при призначенні експертизи сторони діяли на власний розсуд;

- не поставили для проведення експертизи з наданням вихідних даних питання щодо впливу стану покрівлі будівлі та/або стану стін на розбухання панелей, хоча саме на протікання покрівлі будівлі та залиття стін вказував відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом);

- не поставили для проведення експертизи з наданням вихідних даних питання щодо наявності обставин, які не залежали від підрядника і про які підрядник не попередив замовника і які загрожували якості або придатності результату роботи, хоча саме на ці обставини вказував позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом).

3.13. Надаючи оцінку висновку залученого позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) експерта Свістунова І.С. №582/11/2020 від 02.11.2020, суд додатково до зауважень щодо добросовісності сторони при призначенні цієї експертизи, які вказані вище в п.3.11-3.12 рішення, відмічає також певну тенденційність та необ`єктивність у цьому висновку, що зменшує довіру суду до такого висновку, проте суд не відхиляє повністю цей висновок експерта, а саме:

3.13.1. висновок експерта не містить формального опису обсягу недоліків у вигляді розбухання та деформацій стінових панелей та дверних блоків (кількість квадратних метрів або одиниць, які мають недоліки) в розрізі кожного із договорів № 066_2019, №077_2019 та №002_2020, хоча зазвичай в описовій частині висновку експерти описують явище або об`єкт, що ними досліджується, його параметри розмір, кількість. При цьому у висновку експертом наведено опис (план) приміщень, проаналізовані договори № 066_2019, №077_2019 та №002_2020, акти, рахунки, накладні, в т.ч. на предмет обсягу стінових панелей та дверних блоків (зазначені дані про кількість квадратних метрів стінових панелей, кількість комплектів дверних блоків), однак опису конкретного обсягу недоліків в розрізі договорів № 066_2019, №077_2019 та №002_2020 висновок не містить. Суд при цьому не ставить під сумнів факт наявності недоліків робіт, оскільки вони також зафіксовані в дефектному акті від 20.08.2020, однак суд відмічає, що така прогалина у висновку у вигляді відсутності формального опису недоліків (об`єкта, що досліджувався експертом) перекликається з позицією позивача за первісним позовом у справі про спільність усіх договорів № 066_2019, №077_2019 та №002_2020 та недоцільність розгляду обсягу недоліків окремо за кожним із договором;

3.13.2. відповідаючи на питання перше «чи відповідають стінові дверні полотна та коробки…вимогам нормативної документації…» та питання друге «чи відповідають роботи по оздобленню панелями ДСП…вимогам нормативних документів….» експерт надав висновок (пункти 1 та 2 заключної частини висновку ) про наявність відхилень від вертикалі елементів коробки дверного блоку, відхилення оздоблення стін ламінованими ДСП панелями від площини до 9 мм та нерівномірні деформаційні шви, посилаючись при цьому на пункт 5.2.4 ДСТУ Б В.2.6-23:2009, пункт 4.2.12 ДСТУ Б В.2.6-48:2008 та пункти 3.66 та 3.67 ДСТУ-Н Б А.3.1.-23:2013. Однак, в судовому засіданні при розгляді справи учасникам була надана можливість надати пояснення та поставити експерту відповідні запитання, за наслідками чого було з`ясовано, що самих нормативних документів щодо технології монтажу клейовим способом стінових панелей немає, а зазначені експертом у пунктах 1 та 2 заключної частини висновки та посилання на ДСТУ стосуються опису вже самих результатів робіт (змонтованих дверей та стінових панелей) з недоліками у вигляді розбухання та деформації. Тобто у пунктах 1 та 2 заключної частини висновку йдеться не про конкретне порушення підрядником технології виконання цих робіт та відповідних нормативних документів (оскільки самих нормативних документів з приводу технології виконання цих робіт немає), а зафіксований оглянутий експертом стан стінових панелей та дверних блоків з урахуванням їх розбухання та деформації внаслідок дії вологи. Про те, що поява вологи в панелях та їх наступне розбухання та деформація стались внаслідок дій саме підрядника, зокрема внаслідок порушення ним нормативних документів при виконанні монтажних робіт, у пунктах 1 та 2 заключної частини висновку не йдеться. При цьому дія вологи на панелі могла спричинити їх розбухання з наступною деформацією стінових панелей та дверних коробок та появою відхилень, які зазначені у пунктах 1 та 2 заключної частини висновку, деформація внаслідок розбухання могла бути настільки суттєвою, щоб призвести до відсутності (зникнення) деформаційного шва, на відсутність якого вказує експерт.

У зв`язку з цим суд відмічає, що висновки у пунктах 1 та 2 заключної частини, які, на перший погляд, вказують на порушення нормативних документів, є такими, що не мають суттєвого доказового значення у питанні причини недоліків, оскільки лише підтверджують деформацію стінових панелей та дверних блоків, що не оспорюється сторонами, але ці висновки не вказують на порушення технології якості монтажних робіт чи іншу причину цих недоліків.

3.13.3. відповідаючи на питання третє «що призвело до наявних дефектів та деформації панелей ДСП та дверних коробок» експерт надав висновок (пункт 3 заключної частини висновку ) про те, що деформація ДСП панелей відбулась внаслідок пошкодження ламінованого покриття даних панелей шляхом пропилу пазу на торцях панелей, через який відбувалось насичення панелі вологою (рідиною); джерелом вологи могла бути як волога, що міститься у повітрі, так і рідина, що потрапила в ДСП панелі під час виготовлення, обробки, транспортування, зберігання до монтажу, або експлуатації.

Суд зауважує, що використане експертом у висновку словосполучення «пошкодження ламінованого покриття даних панелей шляхом пропилу пазу на торцях панелей» по відношенню до даних монтажних робіт підрядника є тенденційним. Слово «пошкодження» можна розуміти буквально як «спричинення шкоди», в даному випадку як спричинення шкоди стіновим панелям. В судовому засіданні учасникам була надана можливість надати пояснення та поставити експерту відповідні запитання, за наслідками чого було з`ясовано, що пропил пазу на торцях панелей є звичайним технологічним процесом підрядника при їх монтажу. Пропил пазу на торцях панелі здійснюється з метою подальшої стиковки панелей при монтажі, є одним із способів стиковки та кріплення панелей при монтажних роботах, не є порушенням технології монтажних робіт та не є «пошкодженням» майна, а в даному випадку експерт мав на увазі, що пропил пазу на торцях панелі передбачав зняття з торців верхнього ламінованого шару, внаслідок чого, на думку експерта, волога потрапляла в панель через неламінований (незахищений від вологи) шар. Отже, суд відмічає, що використання у висновку експерта словосполучення «пошкодження ламінованого покриття» не вказує на неправомірність дій підрядника, який «пошкоджував ламіноване покриття».

Суд також зауважує, що цей пункт 3 заключної частини висновку експерта про те, що деформація ДСП панелей відбулась внаслідок пошкодження ламінованого покриття даних панелей шляхом пропилу пазу на торцях панелей, явно не узгоджується із обставинами справи, оскільки, як випливає з пояснень відповідача за первісним позовом і не спростовано ні у висновку експерта, ні позивачем за первісним позовом, при виконанні монтажних робіт стиковка усіх панелей здійснювалась цим єдиним методом пропилу пазу на торцях усіх панелей, при цьому відповідно до дефектного акта від 20.08.2020 деякі стінові панелі розбухали, а інші стінові панелі ні. Тобто, якби причиною розбухання стінових панелей був пропил пазу, як про це зазначено у п.3 заключної частини висновку, то всі змонтовані стінові панелі мали би розбухнути, оскільки всі вони містили паз. Крім того, описуючи це явище деформації, на стор.38 висновку експерт зазначає, що спочатку відбулась деформація у вигляді лінійного розширення ДСП плит, тобто відбулось збільшення самих габаритних розмірів ДСП панелі, внаслідок чого остання почала тиснути на коробку дверного блоку, викривляючи її.

Отже, очевидно, що пропил пазу на торцях панелі не міг би призвести до розширення ДСП панелі у вигляді збільшення габаритних розмірів ДСП панелі та ще й настільки, щоб ДСП панель почав викривляти коробку дверного блоку.

З цього приводу суд приходить до висновку про те, що у пункті 3 заключної частини висновку експерта міститься помилка у вигляді ототожнення причини, умови та причинно-наслідкового зв`язку: можна погодитись з тим, що причиною розбухання стінових панелей була волога, оскільки саме ця субстанція діяла на стінову панель, спричиняючи її розбухання (збільшення габаритних розмірів ДСП), а пропил пазу на торцях панелі не є першопричиною розбухання панелі. Можна погодитись з тим, що пропил пазу на торцях панелі став умовою (обставиною), що сприяла потраплянню вологи в стінову панель через незахищений (неламінований) шар і розбуханню панелі, однак ніяк не першопричиною такого розбухання.

Суд також зауважує, що цей пункт 3 заключної частини висновку експерта текстуально та за змістом не узгоджується із досліджувальною частиною. Оскільки відповідно до ст.12 Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта повинен бути обґрунтованим, то зазвичай висновок експерта складається з таких частин: вступної, досліджувальної та висновків дослідження (заключної). У досліджувальній частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта. В заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання, що зазвичай полягає у перенесенні (копіюванні) отриманих висновків із досліджувальної частини в заключну. У висновку залученого позивачем за первісним позовом експерта Свістунова І.С. №582/11/2020 від 02.11.2020 також наявні вступна, досліджувальна та заключна частини. Проте на стор.41 досліджувальної частини експертом при аналізі питання розбухання стінових панелей вказується, що експерт дійшов висновку про те, що пошкодження та дефекти утворились в результаті неякісного виконання робіт (відсутність належної підготовки поверхні, неякісного нанесення клею, недотримання геометрії деформаційних швів, відсутності герметизації пазу) та також дії вологи на плиту ДСП, яка використана для опорядження поверхні. Однак при перенесенні цього висновку із досліджувальної частини в заключну частину цей висновок зазнав значних змін текстуально та по суті, що вказує на можливе редагування заключної частини висновку вже після проведення дослідження. Так, якщо на стор.41 висновку вплив вологи на плиту ДСП вказано як на одну із безпосередніх причин дефектів плити «пошкодження та дефекти утворились в результаті… неякісного виконання робіт…та також дії вологи», то відповідно до стор.51 висновку дія вологи вже не є безпосередньою причиною дефектів, а причиною є лише пропил пазу, через який волога змогла потрапити в панель.

3.13.4. Не є також коректним висновок п.3 заключної частини про те, що джерелом вологи могла бути як волога, що міститься у повітрі, так і рідина, що потрапила в ДСП панелі під час виготовлення, обробки, транспортування, зберігання до монтажу, або експлуатації. Суд відмічає, що в даному випадку це не можна розглядати як висновок, оскільки експерт тут перераховує усі можливі випадки потрапляння води в панелі (на стадії виготовлення, обробка, транспортування, зберігання, монтаж та експлуатація), враховуючи, що інших стадій не існує. Таке розширення експертом можливого періоду потрапляння вологи в ДСП панелі не є виправданим, оскільки суперечить обставинам та безпідставно погіршує становище виконавця у розв`язанні питання про причини недоліків робіт (враховуючи, що за стадії виготовлення, обробки, транспортування, зберігання, монтажу панелей відповідає виконавець і на якому в такому разі лежить презумпція винуватості відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України протягом цих стадій).

Відповідно до обставин справи 11.07.2020 позивач за первісним позовом (замовник) вперше заявив відповідачу за первісним позовом (виконавцю) про недоліки у функціонуванні деяких дверей, змонтованих відповідачем за первісним позовом. Розбухання стінових панелей сталось не в одну мить, а проявлялось на стінах поступово. Так, описуючи цей недолік в досудовому попередженні від 12.08.2020, позивач за первісним позовом використовує теперішній час: «змонтовані Продавцем настінні панелі розбухають». Крім того, описуючи це явище деформації, на стор.38 висновку сам експерт вказує, що спочатку відбулась деформація у вигляді лінійного розширення ДСП плит, тобто відбулось збільшення самих габаритних розмірів ДСП панелі, внаслідок чого остання почала тиснути на коробку дверного блоку, викривляючи її.

Із цього випливає, що більш вірогідним є те, що змонтовані підрядником стінові панелі та дверні блоки не могли бути вже деформованими (розбухлими від вологи) до моменту їх монтажу на стіну, оскільки явище збільшення габаритних розмірів ДСП панелі (розбухання), внаслідок якого ДСП панель почала тиснути на коробку дверного блоку, могло статись тільки тоді, коли ДСП панель вже була прикріплена на стіну і, розбухаючи на стіні, почала тиснути на змонтовані на стіні дверні блоки, спричиняючи таким чином їх викривлення.

3.13.5. Не може вважатись також коректним і повним висновок п.4 заключної частини та дослідницької частини (стор.48) про те, що «вимоги щодо обмежень вологості в приміщеннях, де монтуються ДСП панелі, відповідно до чинних нормативно-правових актів у галузі не висуваються, при цьому в нормативній літературі нормальною для зберігання ДСП плит вважається вологість до 65%; також на ринку представлені панелі з підвищеною вологостійкістю до 85%».

З цього приводу суд відмічає, що у п.4 заключної частини висновку експерт зазначає, що рівень вологості на дату проведення натурного обстеження (тобто 01.10.2020) становить 62,8%. Проведений експертом один замір рівня вологості може не відображати ситуацію повністю, однак суд також відмічає, що цей показник (62,8%) наближається до максимального показника вологості для зберігання ДСП, який також зазначено у висновку експерта (65%).

Суд може погодитись з експертом в тому, що у певній галузі може не бути вимог щодо обмежень вологості в приміщеннях, де монтуються ДСП панелі, але не можна не помічати, що приміщення замовника за адресою м Київ, просп. Степана Бандери, 9-В не відносяться до басейнів, лазень, колодязів тощо, а є офісними приміщеннями, для яких можуть бути встановлені санітарно-гігієнічні вимоги вологості на робочих місцях, проте в експертному висновку це не згадується. Оскільки, як зазначає експерт, нормальною для зберігання ДСП плит вважається вологість до 65%, то є достатні підстави допускати, що санітарно-гігієнічні вимоги вологості на робочих місцях в офісних приміщеннях (де також часто використовується ДСП в меблях, оздобленні тощо) є нижчими 65%, проте в експертному висновку це не досліджено. Більш того, якщо звичайні санітарно-гігієнічні вимоги вологості на робочих місцях в офісних приміщеннях є нижчими 65%, то посилання експерта на наявність на ринку панелей з підвищеною вологостійкістю 85% (як і позивача за первісним позовом щодо необхідності врахування рівня вологи в залежності від поверховості типу приміщення) суперечать не лише обставинам справи, а і санітарно-гігієнічним вимогам до офісних приміщень.

В будь-якому разі суд відмічає неповноту та некоректність висновку п.4 заключної частини.

3.13.6. Суд також відмічає, що на стор.42 дослідницької частини висновку міститься висновок експерта про те, що потрапляння вологи на стінові панелі не могло відбутись внаслідок залиття приміщень. Експерт при цьому посилається на здійснений ним огляд покрівлі будівлі, розкриття вибірково однієї із трас системи кондиціонування, обстеження меблів тощо. Однак суд зауважує, що цей висновок експерта відсутній в заключній частині висновку, покрівля будівлі не була об`єктом дослідження та огляду відповідно до вступної частини (лише ДСП панелі та дверні полотна), відповідне питання щодо стану покрівлі та стін будівлі, причинно-наслідкового зв`язку із розбуханням панелей експерту не ставилось, достатні вихідні дані не надавались, висновок експерта ґрунтується на аналізі вибіркових об`єктів та даних, а тому не є висновком експерта в розумінні ст.1 Закону України «Про судову експертизу» та ст.98 Господарського процесуального кодексу України, а є міркуванням експерта, які суд не вважає вагомими з підстав, викладених в п.3.11-3.13 цього рішення. Також суд зауважує, що надаючи свої міркування щодо неможливості потрапляння вологи на стінові панелі внаслідок залиття приміщень будівлі замовника, що покращує становище замовника робіт у розв`язанні спору про причини недоліків робіт, експерт при цьому не надає свої міркування щодо того, як все ж таки вода потрапила в стінові панелі, в т.ч. з урахуванням того, що на дату обстеження рівень вологості в будівлі становив 62,8%, що є близьким до максимального показника вологості для зберігання ДСП (65%) і може також вказувати на підвищену вологість в будівлі.

3.13.7. Суд також відхиляє висновок у п.5 заключної частини. Можна погодись з тим, що кількість використаного клею може впливати на перебіг деформації, однак якщо деформація виникла не внаслідок клею, а внаслідок дії вологи, то причиною недоліків (деформації) є саме вплив вологи, а кількість використаного клею не має значення. Не буде виправданим дослідження того, як усунути або зменшити зовнішні наслідки, без дослідження спочатку самої внутрішньої причини цих наслідків.

3.14. Надаючи оцінку висновку залученого відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) експерта Бойченко О.С. №10-1/2020 від 25.02.2021, суд додатково до зауважень щодо добросовісності сторони при призначенні цієї експертизи, які вказані вище в п.3.11-3.12, відмічає, що цей висновок не розкриває причин появи вологи в стінових панелях, в т.ч. не досліджує причинно-наслідковий зв`язок, на який посилався відповідач за первісним позовом, про те, що розбухання та деформація стінових панелей та дверних блоків з`явились внаслідок протікання покрівлі через отвір на даху будівлі.

3.15. Враховуючи викладене, суд відхиляє висновки експерта Свістунова І.С. №582/11/2020 від 02.11.2020 та експерта Бойченко О.С. №10-1/2020 від 25.02.2021 в усьому крім того, що дефекти, які стосуються розбухання стінових панелей ДСП, є характерними для дії рідини чи зростання вологості навколишнього середовища, про що йдеться в обох цих висновках.

3.16. Надаючи оцінку наявним доказам по справі щодо причини недоліків результатів виконаних робіт у вигляді розбухання панелей, суд відмічає, що учасники справи не були сумлінними у встановленні причини потрапляння вологи в стінові панелі з наступним їх розбуханням та деформацією дверних блоків.

Виходячи із стандарту вірогідності доказів відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає доведеним те, що дефекти, які стосуються розбухання стінових панелей ДСП та зазначені в дефектному акті від 20.08.2020, є характерними для дії рідини чи зростання вологості навколишнього середовища.

Встановлені обставини у справі у межах наявних доказів з більшою вірогідністю вказують на те, що насичення стінової ДСП плити вологою, що призвело до її розбухання, відбувалось не на стадії виготовлення, обробки, транспортування, зберігання, монтажу, а після завершення монтажу ДСП плити на стіну, але до передачі робіт відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом оскільки:

1. позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) за умовами п.5.6 договору №066_2019, п.5.6. договору 077_2019 та п.5.5 №022_2020 повинен був забезпечити присутність свого представника при виконанні монтажних робіт. Отже, якби стінові панелі спочатку зазнали деформації, а вже потім в такому вигляді монтувались відповідачем за первісним позовом, то цей дефект був би явним з самого початку і позивач за первісним позовом знав би або міг знати про це та заявити відповідачу за первісним позовом, однак позивач за первісним позовом ніде не зазначав про наявність у нього зауважень до стану стінових панелей перед або під час їх монтажу на стіну;

2. якби волога потрапила в стінові панелі до початку їх монтажу, то при монтажу (поклеюванні на стіну) вони були би вже розширеними (розбухлими) і не змогли би деформувати дверні блоки. Розширення ДСП плит (деформація) утворювала ту силу, яка тиснула на коробку дверного блоку, викривлюючи її. Тобто для того, щоб почати деформувати дверний блок, стінова панель повинна вже бути змонтованою на стіні, але ще не бути розширеною («розбухлою»).

Суд також приходить до висновку про те, що потрапляння вологи в стінові панелі могло відбутись:

1) внаслідок протікання покрівлі будівлі та залиття стін будівлі, що в такому разі є упущенням позивача за первісним позовом як володільця будівлі, за яке відповідач за первісним позовом не відповідає та не є недоліком робіт відповідача за первісним позовом. Ця причина жодною із сторін спору не доведена та не спростована;

2) внаслідок потрапляння вологи із стін будівлі, яка не пов`язана із протіканням покрівлі будівлі, а залишалась після робіт з підготовки стін до монтажу, які виконувались позивачем за первісним позовом або залученим ним третіми особами. Якщо ця волога була видимою (вологі стіни), тобто підрядник знав про неї, але не попередив замовника, то в такому разі має місце неналежне виконання підрядником ст. 847 Цивільного кодексу України щодо повідомлення замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Якщо ця волога не була видимою, то невиконання підрядником ст.847 Цивільного кодексу України не вбачається. Ця причина жодною із сторін спору не доведена та не спростована, сторони оминають її. В той же час, підстави первісного позову стосуються в тому числі ст.847 Цивільного кодексу України;

3) внаслідок кумулятивного ефекту усіх ремонтних робіт в будівлі, враховуючи поширене застосування води в будівельних сумішах та будівельній хімії . Ця причина жодною із сторін спору не доведена та не спростована, сторони оминають її;

4) внаслідок неналежної гідроізоляції стін цокольного поверху, про яку згадується у дослідницькій частині висновку №582/11/2020 від 02.11.2020 та дослідницькій частині висновку №10-1/2020 від 25.02.2021, та комбінації цієї обставини з однією або кількома із обставин в п.1-3 вище.

В будь-якому разі суд відмічає, що обидві сторони не були сумлінними у визначенні причини потрапляння вологи в стінові панелі.

3.17. Отримавши висновок самостійно залученого ним судового експерта Свістунова І.С. №582/11/2020 від 02.11.2020 у межах самостійно сформульованих питань та самостійно наданих вихідних даних позивачем за первісним позовом експерту, позивач за первісним позовом, який перед цим в дефектному акті від 20.08.2020 сам зазначав про необхідність визначення причинно-наслідкового зв`язку недоліків експертизою та якому відповідач за первісним позовом повідомив свою точку зору про причинно-наслідковий зв`язок у вигляді протікання даху і затоплення ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом, не міг не знати про те, що цей висновок експертизи №582/11/2020 від 02.11.2020 не містить відповіді на питання про причинно-наслідковий зв`язок, а саме про джерело вологи в приміщеннях будівлі за адресою м. Київ, просп. С. Бандери, 9-В, стінах та стінових панелях, його причину, та не усуває (не виключає) заявлену відповідачем за первісним позовом версію про причинно-наслідковий зв`язок у вигляді протікання даху і затоплення ділянок стін, в т.ч. не містить категоричного чи ймовірного, умовного чи безумовного, позитивного чи негативного, однозначного чи альтернативного, ні будь-якого іншого висновку щодо заявленої відповідачем за первісним позовом версії про причинно-наслідковий зв`язок у вигляді протікання даху і затоплення ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом.

Так само позивач за зустрічним позовом, отримавши висновок самостійно залученого ним судового експерта Бойченко О.С. №10-1/2020 від 25.02.2021 у межах самостійно сформульованих питань та самостійно наданих вихідних даних позивачем за зустрічним позовом експерту, не міг не знати про те, що цей висновок №10-1/2020 від 25.02.2021 не містить відповіді на питання про причинно-наслідковий зв`язок, а саме про джерело вологи в приміщеннях будівлі за адресою м. Київ, просп. С. Бандери, 9-В, стінах та стінових панелях, його причину, в т.ч. не містить ніякого висновку щодо заявленої відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) версії про причинно-наслідковий зв`язок у вигляді протікання даху і затоплення ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом.

Отже, суд приходить до висновку про суперечливу поведінку як позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), так і відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), кожен з яких ініціював призначення експертизи з метою виявлення причин недоліків результатів робіт, але подальші дії кожного з яких не були добросовісними в питанні призначення експертизи. При цьому сторони не вчинили підготовчих дій для призначення експертизи, яка могла би встановити реальні причини недоліків результатів робіт.

Саме на те, що в даному випадку має місце суперечлива поведінка як позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), так і відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а не добросовісна помилка така, як, наприклад, незнання коректного формулювання питань для призначення експертизи чи відсутність вихідних даних, свідчить також і суперечлива поведінка при формулюванні підстав первісного позову позивачем за первісним позовом та підстав зустрічного позову відповідачем за первісним позовом.

3.18. Так, пред`являючи первісний позов, позивач за первісним позовом, який перед цим в дефектному акті від 20.08.2020 сам зазначав про необхідність проведення експертизи для визначення причинно-наслідкового зв`язку, ґрунтує первісний позов на підставах, які відповідно до обставин у даній справі, є суперечливими, оскільки існування однієї підстави виключає існування іншої з точки зору механізму дії вологи на стінову панель та причинно-наслідкового зв`язку, а саме:

1. позивач в первісному позові стверджує, що відповідач за первісним позовом, пропонуючи позивачеві товар (дверні блоки та стінові панелі) для придбання, повинен був виконати певні передпродажні зобов`язання для позивача за первісним позовом, а саме врахувати рівень вологості в приміщеннях. Однак в подальшому сталось розбухання стінових панелей внаслідок дії вологи. Тобто ця підстава первісного позову означає, що відповідач за первісним позовом як продавець повинен був запропонувати позивачу спеціальні (вологостійкі) стінові панелі, які витримали би підвищений рівень вологості в приміщенні, і в такому випадку вони би не розбухли, а натомість відповідач за первісним позовом запропонував невологостійкі панелі, які внаслідок дії вологи розбухли;

2. позивач в первісному позові одночасно стверджує про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом ст.857 Цивільного кодексу України щодо якості монтажних робіт, а саме про те, що розбухання панелей сталось внаслідок пошкодження відповідачем за первісним позовом ламінованого покриття на торцях панелей шляхом пропилу пазу, через який відбулось насичення панелей вологою. Тобто ця підстава первісного позову означає, що стінові панелі, які були замовлені позивачем за первісним позовом і не були вологостійкими, у разі, якби відповідач за первісним позовом не пропилив в них паз, витримали би підвищений рівень вологості в приміщенні і не розбухли. Натомість відповідач за первісним позовом пропилив в них паз і тому вони розбухли. Також в межах цієї підстави позивач за первісним позовом з посиланням на висновок залученого ним експерта стверджує про недоліки робіт у вигляді нанесення малої кількості клею на стінові панелі (у яких відповідач за первісним позовом пропилив паз). Тобто ця підстава позову означає, що стінові панелі, які були замовлені позивачем за первісним позовом і не були вологостійкими і в яких відповідач за первісним позовом пропилив паз, витримали би підвищений рівень вологості в приміщенні і не розбухли, якби відповідач за первісним позовом використав більше клею при монтажу;

3. позивач в первісному позові одночасно стверджує про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом ст. 847 Цивільного кодексу України щодо повідомлення підрядником замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Тобто ця підстава первісного позову означає, що в стінові панелі, які не були вологостійкими і були змонтовані якісно, потрапила волога внаслідок обставин, які не залежали від підрядника, але про які підрядник знав або повинен був знати. Натомість підрядник про ці обставини не попередив позивача за первісним позовом і тому панелі розбухли.

3.19. Так само, пред`являючи зустрічний позов, відповідач за первісним позовом, який перед цим в дефектному акті від 20.08.2020 сам зазначав про те, що причиною недоліків результатів робіт було протікання покрівлі і затоплення ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом, і також вимагав проведення експертизи, в зустрічному позові замовчує факт виявлення недоліків та відповідно до його правової позиції у цій справі, яка також відображена у відзиві на первісний позов, вже вважає, що достатнім для відмови в первісному позові і задоволення зустрічного позову є встановлення того, що причиною дефектів стінових панелей є дія вологи, про яку зазначено у висновку експерта Бойченко О.С. №10-1/2020 від 25.02.2021, без необхідності встановлення джерела цієї вологи та причинно-наслідкового зв`язку.

При цьому відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ігнорує, що за змістом ст.837 та 854 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник оплачує результат, який готовий прийняти, а не процес роботи. Результат роботи завжди матеріальний і споживається після прийняття замовником.

Замовник за кожним із договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 до моменту виявлення недоліків виконував свої зобов`язання щодо оплати робіт, але повного результату робіт від підрядника не отримав, оскільки недоліки у вигляді розбухання були виявлені ще до складання актів приймання-передачі послуг від 16.07.2020.

У договірних правовідносинах діє презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України. Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Відповідач за первісним позовом в дефектному акті від 20.08.2020 зазначав про те, що причиною недоліків результатів робіт було протікання покрівлі і затоплення ділянок стін на об`єкті позивача за первісним позовом, а позивач за первісним позовом цю причину не визнав.

Отже, у зв`язку з виникненням спору між замовником та підрядником з приводу причини виникнення недоліків робіт, саме в інтересах відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було довести причину недоліків результатів робіт шляхом призначення належної експертизи. Однак відповідач за первісним позовом, розпочавши дії з призначення експертизи, змінив свою поведінку, оскільки призначив експертизу лише з питання дії рідини на стінову панель, а в подальшому пред`явив позов до позивача за первісним позовом про оплату робіт, посилаючись на акти надання послуг від 16.07.2020 та оминаючи в тексті зустрічного позову факт виявлення недоліків результатів робіт.

3.20. Суд зазначає, що він своїм процесуальним правом на призначення експертизи у справі не скористався, враховуючи відмову представників сторін в її призначенні при з`ясуванні та обговоренні даного питання в кількох засіданнях у підготовчому провадженні та позицій представників сторін про те, що надані ними висновки експертів та інші докази є достатніми для доказування їх правових позицій. Суд при цьому відмічає, що представництво інтересів у справі як позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), так і відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) здійснювалось професійними адвокатами, у зв`язку з чим кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України.

3.21. Суд з приводу поведінки позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом, яка мала місце після складання дефектного акта від 20.08.2020, відмічає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду у справі №904/3315/18 від 24.10.2019, у справі №917/803/18 від 15.05.2019) однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Як також вказував Верховний Суд (п.14 постанови від 08.05.2018 №910/1873/17), у суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Надаючи правову оцінку суперечливій поведінці як позивача за первісним позовом, так і відповідача за первісним позовом, суд відмічає, що кожен з них у зв`язку із складеним 20.08.2020 дефектним актом та спором з приводу причин недоліків робіт вимагав призначення експертизи з метою встановлення дійсних причин недоліків виконаної роботи, однак в подальшому змінив позицію не забезпечив призначення експертизи, спрямованої на встановлення причин недоліків виконаної роботи, при самостійному призначенні ним експертизи не діяв добросовісно та відповідно до мети такої експертизи, не отримавши експертний висновок із встановленням причин недоліків виконаної роботи до протилежної сторони пред`явив відповідно первісний та зустрічний позовом на суперечливих підставах.

Така поведінка як позивача за первісним позовом, так і відповідача за первісним позовом є недобросовісною поведінкою, від якої відповідно позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України не повинні отримувати переваг і яка не може отримати судовий захист в цій справі, а тому суд відмовляє в задоволенні первісного позову та в задоволенні зустрічного позову.

3.22. Окремою самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову є недоведеність позивачем за первісним позовом факту та розміру заподіяних збитків в розрізі кожного із договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 окремо, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача за первісним позовом та заявленими до стягнення збитками у відповідній сумі з урахуванням того, що договори №066_2019, №077_2019, №002_2020 є окремими договорами і позивачем за первісним позовом відповідні позовні вимоги заявлені окремо за кожним із цих договорів у відповідній сумі.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Позивач за первісним позовом не лише не встановив причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача за первісним позовом та заявленими до стягнення збитками, але і не обґрунтував та не довів заявлений ним розмір збитків, а саме обсяг недоліків, які є підставою первісного позову у вигляді деформації, а саме кількість деформованих стінових панелей та дверних блоків за кожним із договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 та вартість їх заміни.

Не встановивши джерело вологи, позивач не встановив, чи не зазнали впливу вологи стіни та чи не потребують заміни також інші стінові панелі, в т.ч. не встановив, хто є відповідальним за такий вплив вологи.

3.23. Окремою самостійною підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову є: 1) недоведеність позивачем за зустрічним позовом відсутності його вини у невиконанні зобов`язання передати за договорами №066_2019, №077_2019, №002_2020 результати монтажних робіт, придатні для використання, враховуючи наявність деформацій в деяких змонтованих стінових панелей та дверних блоках згідно з дефектним актом від 20.08.2020, які були виявлені замовником при прийнятті робіт; та 2) недоведеність позивачем за зустрічним позовом усунення ним групи недоліків стінових панелей та дверних блоків, які не стосуються розбухання та деформації стінових панелей та дверних блоків, а стосуються дрібних недоробок з боку відповідача за первісним позовом у вигляді слідів від клею, подряпин, сколів, відставання ущільнювачів. Ці недоліки були зазначені в дефектному акті від 20.08.2020 і не були зазначені позивачем за первісним позовом в якості підстави первісного позову. Однак, заперечуючи проти зустрічного позову, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилався на те, що за умовами договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 останні платежі повинні бути здійснені протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів, тобто після завершення виконання усіх робіт за відповідним договором, а акти від 16.07.2020 не були підписані у зв`язку із недоліками робіт. При цьому відповідно до обставин справи, а саме дефектного акта від 20.08.2020, акти від 16.07.2020 не були підписані у зв`язку з недоліками робіт, які стосуються розбухання панелей, так і дрібними недоробками з боку відповідача за первісним позовом у вигляді слідів від клею, подряпин, сколів, відставання ущільнювачів недоробок, які відповідач за первісним позовом в дефектному акті від 20.08.2020 зобов`язався самостійно усунути. Однак, відповідач за первісним позовом, який є позивачем за зустрічним позовом, у межах зустрічного позову не надав ніяких доказів щодо усунення дрібних недоробок, на які позивач за первісним позовом не посилався в первісному позові, але які також були підставою для непідписання позивачем за первісним позовом актів від 16.07.2020. Той факт, що позивач за первісним позовом не посилався на ці недоробки як на підставу первісного позову, не звільняє відповідача за первісним від доказування у межах його зустрічного позову того, що ці недоробки були ним усунуті, оскільки останні платежі за умовами договорів №066_2019, №077_2019, №002_2020 сторони прив`язали до завершення виконання робіт (у вигляді умови про післяплату протягом 10 календарних днів).

3.24. Враховуючи відмову в задоволенні первісного позову та зустрічного позову, суд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України не присуджує судові витрати з однієї сторони на користь іншої сторони.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» про розірвання договору №066_2019 від 23.10.2019, договору №077_2019 від 19.11.2019, договору №002_2020 від 14.01.2020 та стягнення 242694,38 грн збитків відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційна фірма Прайд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» про стягнення 316564,32 грн основного боргу, 49201,85 грн пені, 31688,06 грн інфляційних витрат та 10994,79 грн 3% річних відмовити повністю.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2023.

Суддя О.О. Третьякова