Ухвала

від 09.03.2023 по справі 910/1255/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1255/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022

за позовом Товариства

до: приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель";

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання недійсним патенту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 20.01.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зі справи № 910/1255/19.

Водночас 20.01.2023 Товариством також на електронну адресу Верховного Суду було подано касаційну скаргу (з електронним цифровим підписом) на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зі справи № 910/1255/19 (разом із клопотанням про поновлення строку для її подання).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023: подані касаційні скарги Товариства залишено без руху у зв`язку з тим, що останні подані після закінчення строку на касаційне оскарження, проте касаційна скарга, яка подана на електронну адресу Суду, не містила клопотання про поновлення строку для її подання, а підстави для поновлення строку, наведені у касаційній скарзі, поданій через поштове відділення, визнані судом неповажними, а також скарги не містили належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) та не додано доказів про сплату судового збору у встановленому розмірі; роз`яснено скаржнику наслідки неусунення у встановлений строк недоліків касаційних скарг.

Залишаючи касаційні скарги Товариства без руху, Суд, зокрема, визнав неповажними наведені скаржником у клопотанні доводи щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки останнім не додано доказів на підтвердження викладених обставин щодо отримання копії постанови суду апеляційної інстанції.

Товариство 17.02.2023 (через систему "Електронний суд") на виконання вимог вказаної ухвали від 06.02.2023 подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на те, що судові рішення апеляційної інстанції ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2019 у справі № 910/20063/17. Також до заяви додано квитанцію від 17.02.2023, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 2 316, 00 грн.

Разом з тим у заяві про усунення недоліків в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник повторно зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови отримав у приміщенні суду на руки лише 11.01.2023 після звернення до суду із відповідним проханням, що підтверджується доданими скаржником копіями заяв від 07.12.2022 №07-12/1 на адресу Північного апеляційного господарського суду та від 28.12.2022 №28-12/3 на адресу господарського суду міста Києва про видачу повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, які були зареєстровані судом, про що свідчить вхідний штамп суду на вказаних заявах. Разом з тим скаржником до заяви про усунення недоліків додано копію листа Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, в якому було повідомлено Товариство про те, що копія постанови суду апеляційної інстанції від 20.10.2022 у цій справі була направлена на електронні адреси учасників справи, зокрема, Товариству 28.10.2022.

З огляду на подання Товариством однієї заяви про усунення недоліків двох поданих касаційних скарг, Суд розглядає їх як одну.

Розглянувши заяву про усунення недоліків касаційної скарги в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, саме лише посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як на підставу касаційного оскарження судового рішення без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з чим скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Разом з тим, розглянувши заяву про усунення недоліків касаційної скарги в частині обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на таке.

Як було зазначено Судом в ухвалі про залишення скарг без руху, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 20.10.2022 (повний текст підписаний 26.10.2022), а тому строк на її оскарження закінчився 15.11.2022 .

Касаційні ж скарги скаржником було подано на електронну та поштову адреси Верховного Суду 20.01.2023, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження (понад 2 місяці).

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість у заяві про усунення недоліків на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник посилається на отримання копії повного тексту постанови в суді першої інстанції на руки лише 11.01.2023 після звернення до суду із заявою від 28.12.2022 (копія якої додана до заяви), про що зробив відповідну відмітку в журналі суду, тому вважає, що строк для подання касаційної скарги підлягає поновленню.

Однак суд зауважує, що саме лише звернення скаржника до суду із заявою про видачу копії оскаржуваного судового рішення без надання належних доказів, які б підтверджували отримання такого рішення, не можуть бути поважною причиною для поновлення процесуального строку, а додана скаржником копія заяви сама по собі не свідчить про отримання ним оскаржуваної постанови, оскільки не містить відмітки заявника про її отримання. Інших доказів (зокрема копії виписки з журналу, в якому, як стверджує скаржник, він зробив відмітку) на підтвердження викладених доводів щодо отримання копії судового рішення скаржником не надано.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що Товариство було скаржником у суді апеляційної інстанції, то останній не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду його ж апеляційної скарги та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів, зокрема, ознайомитись з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень (або ж ознайомитись з матеріалами справи) для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.

Крім того, доданий до заяви про усунення недоліків лист Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 підтверджує, що оскаржувана постанова була надіслана на електронну адресу скаржника 28.10.2022.

Тобто, наведені обставини свідчать про те, що скаржник безумовно був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 20.10.2022, а звернення з касаційною скаргою 20.01.2023 (тобто з пропуском строку понад 2 місяці) є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

При цьому у клопотанні про поновлення строку скаржником необґрунтовано причин звернення до суду із заявою про видачу копії судового рішення більш як через місяць після закінчення строку на касаційне оскарження, як і необґрунтовано, що позбавило скаржника можливості отримати копію судового рішення раніше, ніж 11.01.2023, а також не додано належних доказів, які підтверджували б його отримання саме 11.01.2023.

Отже, скаржником не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів щодо наявності поважних причин пропуску строку на звернення з касаційною скаргою.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин та зводяться до порушення скаржником вимог процесуального законодавства. Доводів на підтвердження протилежного скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами абзацу другого частини третьої статті 292 ГПК України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, оскільки скаржником не додано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 цій справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись статтею 234, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зі справи № 910/1255/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко