Ухвала

від 07.03.2023 по справі 143/144/23

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/144/23

УХВАЛА

Іменем України

07.03.2023 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Панасюка Ігоря Івановича про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Панасюк Ігор Іванович, до ТОВ «Погребищенське» про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, припинення речового права та повернення земельної ділянки, -

Встановив:

До Погребищенського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Панасюк Ігор Іванович, до ТОВ «Погребищенське» про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, припинення речового права та повернення земельної ділянки.

У позовній заяві представник позивачки просить:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію іншого речового права за індексним номером 65811377 від 16.12.2022 року внесеного державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області Чубатюк Оленою Романівною щодо права оренди земельної ділянки площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське»;

- припинити речове право № 48731235 від 13.12.2022 року, внесеного державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області Чубатюк Оленою Романівною щодо права оренди земельної ділянки площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське»;

- усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом зобов`язання ТОВ «Погребищенське» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27.02.2023 року через канцелярію суду представником позивачки адвокатом Панасюком І.І. подано заяву про забезпечення позову від 23.02.2023 року, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, акредитованим суб`єктам до набуття законної сили рішенням суду вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь яких реєстраційних (перереєстраційних) дій щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що 12.01.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське» було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років, який 02.04.2008 року було зареєстровано за № 040884700137 у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», та строк дії якого закінчується 12.01.2023 року.

Відповідно до п. 21 Договору оренди землі від 12.01.2008 року після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п. 35 Договору оренди землі від 12.01.2008 року дія Договору припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак, стороною позивача було підготовлено повідомлення від 12.09.2022 року про припинення Договору оренди землі від 12 січня 2008 року, яке було надіслано 16.09.2022 року, 05.12.2022 року та 05.01.2023 року поштовим листом з описом вкладення та кур`єрською доставкою з відміткою про вручення.

У зазначеному повідомленні позивачка ОСОБА_1 просила ТОВ «Погребищенське» припинити Договір від 12.01.2008 року, який укладений між нею та ТОВ «Погребищенське», та повернути їй земельну ділянку площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташовану на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в строк до 13.01.2023 року.

Зазначене повідомлення було вручене ТОВ «Погребищенське» 19.09.2022 року, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за номером відправлення 2220001034445 від 16.09.2022 року; 05.12.2022 не було вручене у зв`язку з відмовою в його отриманні, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за номером відправлення 2220001062007 від 05.12.2022 року; 05.01.2023 року не було вручене у зв`язку з відмовою в його отриманні, що підтверджується роздруківкою з сайту Украпошти за номером відправлення 2220001076776 від 05.01.2023 року.

07.02.2023 року отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься Рішення про державну реєстрацію іншого речового права за індексним номером 65811377 від 16.12.2022 року та речове право № 48731235 від 13.12.2022 року, внесене державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області Чубатюк Оленою Романівною щодо права оренди земельної ділянки площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, розташованої на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське».

Відповідно документами, які було подано для державної реєстрації державному реєстратору Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 , були Додаткова угода, серія та номер: б/н від 21.10.2022 року, яку позивач ніколи не бачила та не підписувала, оригінал змін до Договору оренди, серія та номер: б/н від 04.12.2012 року, оригінал Договору оренди, серія та номер: б/н від 12.01.2008 року.

Фактом доведення позивачем ОСОБА_1 позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, припинення речового права та повернення земельної ділянки є роздруківка з закордонного паспорту громадянина України про перетин кордону під час укладення Додаткової угоди від 21.10.2022 року та призначення і проведення в даній цивільній справі почеркознавчої експертизи щодо з`ясування належності підпису на Додатковій угоді від 21.10.2022 року від імені ОСОБА_1 .

Окрім цього, у період з 2019 року по 2022 рік ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ТОВ «Погребищенське» з вимогами щодо дотримання умов змін до Договору оренди землі та виплати заборгованості з орендної плати. Окрім цього стверджувала, що не підписувала ні Договір, ні змін до нього.

Згідно змін від 04.12.2012 року до Договору оренди землі від 12.01.2008 року в п.9 зазначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 10 Договору оренди землі від 12.01.2008 року обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно із п. 11 Договору оренди землі від 12.01.2008 року орендна плата вноситься в такі строки: натуральна до 30.12. звітного року.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі від 12.01.2008 року у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із п. 39 Договору оренди землі від 12.01.2008 року за не виконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Отже, окрім підробки підпису в Додатковій угоді від 21.10.2022 року ТОВ «Погребищенське» допускало порушення строків виплати орендної плати як у період 2019 року, так і у відповідний період 2020, 2021, 2022 роках. Ці обставини вважаються систематичним порушенням умов Договору щодо своєчасної сплати орендної плати та є достатньою підставою для розірвання Договору оренди від 12.01.2008 року на вимогу орендодавця відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» спору щодо права оренди належної їй земельної ділянки, оскільки, за твердженням позивача, оскаржувану Додаткову угоду до Договору оренди землі вона не підписувала, а отже було відсутнє її волевиявлення на укладання такого правочину. Державна реєстрація такого правочину порушує її права на користування та розпорядження власністю.

Оскільки є підстави, що після отримання позовної заяви відповідач може вчиняти будь - які дії щодо перереєстрації прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, то такі дії відповідача можуть утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому представник позивача посилається на приписи ст.ст. 150, 152, 153 ЦПК України.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В ч.1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1ст. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу п.2 ч.1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в пунктах 1, 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за її позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За загальним правилом, закріпленим у ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 викладено правовий висновок, який зводиться до того, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Оскільки у розглядуваній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 та в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №923/826/19.

З огляду на викладене суд вважає неспроможними доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом із цим, як встановлено судом, заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Панасюка І.І. не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Так, заявник посилається на те, що є підстави вважати, що після отримання позовної заяви відповідач може вчиняти будь - які дії щодо перереєстрації прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, такі доводи представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Панасюка І.І. суд вважає недостатньо вмотивованими, оскільки ним не надано жодних доказів, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Погребищенське» вчиняє ті чи інші дії, спрямовані на перереєстрацію права оренди земельної ділянки, як-то отримання Витягу з Державного земельного кадастру, звернення до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із відповідною заявою тощо.

Більше того, із доданої до заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2023 року №322180344 вбачається, що на даний час право оренди на згадану земельну ділянку зареєстровано саме за ТОВ «Погребищенське».

Відтак, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в означений спосіб (заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, акредитованим суб`єктам до набуття законної сили рішенням суду вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь - яких реєстраційних (перереєстраційних) дій щодо об`єкта нерухомого майна спірної земельної ділянки) за своїм змістом вочевидь були б неспівмірними із заявленими позовними вимогами та тотожними їх задоволенню, що суперечить вимогам частин 3,10 ст.150 ЦПК України.

Крім того,суддя відзначає,що ухвалоювід 15.02.2023року у задоволенні аналогічної заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Панасюка Ігоря Івановича про забезпечення позову було відмовлено і дана ухвала суду не оскаржувалася в апеляційному порядку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 260,353 ЦПК України, -

Ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Панасюка Ігоря Івановича від 23.02.2023 року про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя