Рішення

від 07.03.2023 по справі 592/6200/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6200/22

Провадження №2/592/194/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної ради професійних спілок про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, перерахунок (донарахування) заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що він працював у Сумській обласній раді професійних спілок з 24.10.2011 року до 17.08.2022 року, тобто 10 р. 11 міс. 24 дні, та за весь період роботи характеризувався позитивно, стягнень не мав, був нагороджений грамотами. Вказує, що між Сумською обласною радою професійних спілок та Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації та Сумським обласним центром зайнятості були укладені договори на обслуговування будівлі, зокрема інженерних комунікацій, відповідно до яких були цільові перерахування коштів на зарплату, але остання була нижче від мінімальної заробітної плати, таким чином роботодавець порушив ст. 43 Конституції України. Вважає, що розпорядження № 2 від 19.05.2022 року «Про переведення на неповний робочий день» є надуманими і неправомірним, не відповідає сумі і формі викладеному тексту, так як під час воєнних дій будівля не була зруйнована, всі підприємства працювали. Відповідачем було порушено умови і колективного договору п.4.4 « Оплата праці» та п.4.5.»Здійснення індексації заробітної плати». Щодо розпорядження № 6 від 13.04.2022 року про внесення змін до штатного розпису та наступне вивільнення працівника, то вважає, що ніякого по факту скорочення не відбулося, так як будівля, в якій по проекту розміщуються інженерні комунікації працювати без обслуговуючого персоналу не може, він постійно виконував цю роботу, забезпечуючи функціювання цієї будівлі. Щомісячно на ці цілі перераховувалися кошти на рахунок Сумської обласної ради професійних спілок, а йому виплачувалася заробітна плата менше ніж мінімальна- 4 875 грн., тобто на 25% нижче від мінімальної. Вказує, що ніяких підстав, передбачених ст. 40 КЗпПУ для розірвання трудового договору не існувало, тому просить суд поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середнью заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також, керуючись ст. 257 ЦПК Украхїни дорахувати йому заробітну плату на 25% до мінімальної заробітної плати за три з 17.08.2019 року по 17.08.2022 року в загальній сумі 52 116 грн. 46 коп., надавши відповідний розрахунок. (а.с.1-6, 70)

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник-адвокат Шудренко Т.О. заявлені вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Представник відповідача -адвокат Климов К.В. позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позов та вважає, що вимоги є необгрунтованими, виходячи з того, що розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 02.01.2019 р. № 2 позивач був прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка за строковим трудовим договором з 03.01.2019 р. по 29.03.2019 р.

Надалі, розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 29.03.2019 р. № 5 строковий трудовий договір з позивачем визнано укладеним на невизначений строк.

Листом від 11.03.2022 р. № 01-11 Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з пропозицією розглянути можливість проведення скорочення штату працівників господарського відділу облпрофради.

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 13.04.2022 р. № 6 у зв`язку із зменшенням обсягу надходжень коштів від орендарів та членських організацій внесено зміни до штатного розпису, а саме: виведено з нього посаду слюсаря-сантехніка та повідомлено Позивача про наступне звільнення. З вказаним розпорядженням Позивач був ознайомлений 16.06.2022 р.

Разом з тим, необхідно зауважити, що Позивач також був обізнаний з тим, що у Відповідача з моменту попередження Позивача про звільнення були відсутні будь-які вакантні посади (інша робота), які міг би посісти Позивач.

Отже, у Відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників.

27.07.2022 р. Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до профспілковою комітету первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з проханням надати згоду на звільнення Позивача за н. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

28.07.2022 р. профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради у зв`язку з неможливістю запропонувати Позивачу іншу роботу надав згоду на звільнення Позивача.

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 11.08.2022 р. № 7 Позивача 17.08.2022 р. було звільнено з посади слюсаря-сантехніка у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. У зв`язку з тим, що процедура звільнення посади та звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог КЗпПУ, то у задоволенні позову просить відмовити повністю. (а.с.26-27)

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені вище підтримав, додавши, що і оплата праці позивачу проводилася відповідно до вимог трудового законодавства, так як позивач погодився на умови праці, написавши власноручно заяву про прийом на роботу на мінімальну заробітну плату за неповний робочий день тривалістю 6 годин на день з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Також, розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 31.03.2020 № 5 на період карантину господарчому відділу встановлено оплату праці у розмірі 2/3 від посадовою окладу. Крім цього, договори на обслуговування інженерних комунікацій, які укладались Сумською обласною радою професійних спілок з Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації та Сумським обласним центром зайнятості, є господарськими договорами та не регулюють оплату праці позивача. Щодо вимоги позивача про донарахування йому заробітної плати па 25 % до розміру мінімальної заробітної плати за 3 роки, то вона є безпідставною, так як Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ в Україні з 24.02.2022 р. було введено воєнний етан, який в подальшому було пролонговано до 20.05.2023 p., а у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, (частина 2 етапі 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного етапу»). Позивач не був членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації профкому апарату обласної ради профспілок. Разом з цим, первинна профспілкова організація профкому апарату обласної ради профспілок є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33813812), а її профспілковий комітет, обраний 06.09.2019 p., був повноважним приймати рішення про надання згоди на звільнення Позивача.

10.11.2022 року представник позивача надала відповідь на відзив, де зазначила про те, що у постанові Верховного Суду по справі № 761/25605/17 від 21.02.2020 року вказано, що роботодавець не може безпідставно здійснювати скорочення штату чи чисельності працівників, а також вказує на обставини, які мають бути підставою та передувати скороченню та вказують на те, що воно є законним та обґрунтованим.

Окрім того, Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відтак, прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним, і позивач наполягає на тому, що фактично відповідачем не наведено підстав, що свідчать про обґрунтованість такого рішення. Крім того, позивачу стало відомо, що на теперішній час обов`язки слюсаря-сантехника виконуються іншою людиною за строковим трудовим договором. (а.с.39-40)

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 02.01.2019 р. № 2 ОСОБА_2 будо прийнято на посаду слюсаря-сантехніка господарського відділу облпрофради за строковим трудовим договором з 03.01.2019 р. по 29.03.2019 р. на неповний робочий день тривалістю 6 годин на день (із 9 00 до 16 00) з понеділка по п`ятницю і оплатою пропорційно відпрацьованого часу. (а.с.28)

Дане розпорядження ніким не скасовано, незаконним в установленому законом порядку не визнавалося і про це не просить суд і позивач у заявлених вимогах, тому його доводи про те, що його змусили написати таку заяву від 31.12.2018 року не підтверджуються жодними доказами, на таких умовах він працював тривалий час, з чим погоджувався до моменту звільнення з роботи.

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 29.03.2019 р. № 5 строковий трудовий договір з позивачем визнано укладеним на невизначений строк з попередніми умовами (а.с.29)

10.03.2022 р винесена постанова президії Сумської обласної ради професійних спілок «Про оптимізацію роботи облпрофради» за № П-9-1г , за якою рекомендувати Голові Сумської обласної ради профспілок провести оптимізацію штату працівників господарського відділу облпрофради з урахуванням суми фактичних надходжень внесків. Для зменшення витрат облпрофради під час оголошеного воєнного стану рекомендувати облпрофраді обслуговування санітарно - технічних і теплових мереж здійснювати на договірній основі. (а.с.114)

Листом від 11.03.2022 р. № 01-11 Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з пропозицією розглянути можливість проведення скорочення штату працівників господарського відділу облпрофради. Зазначено також, що в разі необхідності, для надання послуг планується залучення підрядних організацій, тобто посада штатного слюсаря-сантехніка вже не потрібна. (а.с.30)

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 13.04.2022 р. № 6 у зв`язку із зменшенням обсягу надходжень коштів від орендарів та членських організацій внесено зміни до штатного розпису, а саме: виведено з нього посаду електрика та слюсаря-сантехніка та повідомлено позивача про наступне звільнення. З вказаним розпорядженням позивач був ознайомлений 16.06.2022 р. під підпис, про що останній і не заперечував у судовому засіданні. (а.с.31)

27.07.2022 р. Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з проханням надати згоду на звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.(а.с.32)

28.07.2022 р. профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради у зв`язку з неможливістю запропонувати позивачу іншу роботу надав згоду на звільнення позивача, про що свідчить протокол № 11 від 28.07.2022 року, на засіданні якого був присутній і ОСОБА_1 (а.с.33) Дана первинна профспілкова організація зареєстрована в установленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 20.03.2000 року. (а.с. 123)

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 11.08.2022 р. № 7 позивача 17.08.2022 р. було звільнено з посади слюсаря-сантехніка у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. (а.с.34)

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, в тому числі, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 цього Кодексу, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у абз.1 п.19 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-40 цс15 від 01 квітня 2015 року.

Так, як убачається із штатного розпису Сумської обласної ради професійних спілок станом на 01.01.2022 p. наявна посада слюсара-сантехника, яку займав ОСОБА_1 (а.с.49)

Згідно штатного розпису Сумської обласної ради професійних спілок станом на 17.08.2022 р. дана посада відсутня, та у п.12 вказано посаду- підсобний працівник-сантехник ОСОБА_3 на підставі розпорядження Сумської обласної ради професійних спілок «Про тимчасове покладення додаткових обов`язків» від 17.08.2022 р. № 9. (а.с. 56, 115) Така посада існувала тиждень, тобто до 23.08.2022 р., що підтверджується штатним розписом (а.с.51) І станом на 01.10.2022 p. посада слюсара-сантехника відсутня. (а.с.52) Інших вакантних посад не було. Згідно заяви ОСОБА_3 від 17.08.2022 року він просив його звільнити з 22.08.2022 року. (а.с.116) Тобто, на день попередження позивача про звільнення та протягом усього часу до дня його звільнення у відповідача були відсутні будь-які вакантні посади (інша робота), які би міг зайняти позивач, тому його доводи про те, що на посаду сантехніка була прийнята інша особа і що продовжувалася робота по обслуговуванню будівлі штатним працівником є необгрунтованими.

Відповідно до п.1.3, 1.4 Колективного договору між адміністрацією Сумської обласної ради професійних спілок та первинною профспілковою організацією працівників апарату Сумської обласної ради професійних спілок на 2008-2009 роки, колективний договір укладено строком на 2 роки. Він набирає чинності з дня підписання його представниками Сторін. Після закінчення строку дії Колективного договору він продовжує діяти до того часу, поки Сторони не укладуть новий колективний договір. Колективний договір зберігає чинність і в разі зміни в період його дії найменування організації, її виборних органів і керівника. Чинність Колективного договору поширюється на виборних і штатних працівників Сумської обласної ради професійних спілок, спеціалістів апарату Федерації профспілок України що працюють в облпрофраді та пенсіонерів, які вийшли на пенсію з облпрофради і перебувають на обліку в первинній профспілковій організації Сумської обласної ради професійних спілок.(а.с. 96-99)

Тому твердження позивача про те, що колективний договір не діє в організації, як і первинна профспілкова організація не відповідають дійсності.

Також, до даного Колективного договору додані додатки № 3, де Положенням врегульовано оплату праці працівникам, Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників, Перелік посад працівників, яким безкоштовно видається спецодяг та інші засоби індивідуального захисту. (а.с.100- 102)

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, надані сторонами, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено законність звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України позивача ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на законних підставах та у встановленому законом порядку, тому його трудові права не були порушені в частині звільнення відповідачем й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право не підлягає захисту судом.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вони є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому задоволенню також не підлягають.

Що ж стосується оплати праці позивачу за період 17.08.2019 року по 17.08.2022 року, слід зазначити наступне.

Згідно абз. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 1 Закону україни « Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочої о часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до викопаної норми прані (частина 5 статті 3-1 Закону України «Про оплату праці»);

При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати прані, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 29 Закону України «Про оплату праці»).

Оформляючись на роботу, позивач погодився з умовами праці та її оплатою, визначеними вищевказаними розпорядженнями Сумської обласної ради професійних спілок.

Дослідивши надані відповідачем договір № 11 від 04.02.2022 p., укладений між Сумською обласною радою професійних спілок та Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, договір № 57-22 від 31.01.2022 р. та договір № 81-22 від 19.04.2022 року, укладений між Сумською обласною радою професійних спілок та Сумським обласним центром зайнятості (а.с.103-111), на які посилався позивач, слід зазначити, що вони є господарськими договорами, укладені між організаціями з певними умовами та обов`язками сторін, а ОСОБА_1 не є стороною цих договорів, вони не регулюють оплату праці позивача. Натомість, оплату праці позивача регулюють розпорядження Сумської обласної ради професійних спілок від 02.01.2019 р. № 2 про прийняття ОСОБА_2 на посаду слюсаря-сантехніка господарського відділу облпрофради за строковим трудовим договором з 03.01.2019 р. по 29.03.2019 р. на неповний робочий день тривалістю 6 годин на день (із 9 00 до 16 00) з понеділка по п`ятницю і оплатою пропорційно відпрацьованого часу, розпорядження Сумської обласної ради професійних спілок від 29.03.2019 р. № 5 про строковий трудовий договір з позивачем, за яким визнано укладеним на невизначений строк з попередніми умовами, а також розділ IV Колективного договору, тому доводи позивача в цій частині є помилковими.

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок «Про роботу під час карантину» від 31 .03.2020 р. № 2 було введено дистанційний режим роботи для працівників апарату з оплатою праці 2/3 посадового окладу. Для забезпечення функціонування будівлі на період карантину затвердити графіки чергування. В зв`язку зі зменшенням обсягом робіт, на період карантину господарчому відділу встановити оплату праці 2/3 від посадового окладу, про що під підпис був повідомлений позивач. (а.с. 113)

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Сумської державної податкової інспекції станом на 03.11.2022 року, з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України вбачаються нарахування сум доходу, їх виплату, утриманих податків тощо. (а.с. 41- 44)

Згідно вибірок заробітної плати ОСОБА_1 за 2019 p., 2020 p., 2021 p. та за 2022 p., останньому був встановлений оклад 0,75, який підвищувався, визначено кількість відпрацьованих днів-годин, нарахувань за місяць, суми податків тощо. (а.с. 53-55) На думку суду, враховуючи вимоги чинного законодавства та умови праці позивача, суд вважає безпідставними вимоги про донарахування 25% заробітної плати до мінімальної, тому необхідно відмовити у цій частині позову.

В силу ст.141 ЦПК України судові витрати стягненню із відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд - у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич