Постанова

від 13.06.2023 по справі 592/6200/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м.Суми

Справа №592/6200/22

Номер провадження 22-ц/816/718/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумська обласна рада професійних спілок,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шудренко Тетяни Олександрівни

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2023 року, в складі судді Катрич О.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- поновити його на роботі,

- стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу,

- керуючись ст. 257 ЦК України, дорахувати йому заробітну плату на 25% до мінімальної заробітної плати за три роки з 17 серпня 2019 року по 17 серпня 2022 року в загальній сумі 52116 грн 46 коп, надавши відповідний розрахунок.

Свої вимоги мотивував тим, що він працював на посаді слюсаря-сантехніка господарського відділу у Сумській обласній раді професійних спілок з 24 жовтня 2011 року до 17 серпня 2022 року (10 років 11 місяців 24 дні), за період роботи характеризувався позитивно, стягнень не мав, нагороджувався грамотами, у зв`язку із скороченням штату був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 ЗКпП України.

Між Сумською обласною радою професійних спілок та Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації та Сумським обласним центром зайнятості були укладені договори на обслуговування будівлі, зокрема інженерних комунікацій, відповідно до яких були цільові перерахування коштів на зарплату, але остання була нижче від мінімальної заробітної плати, таким чином роботодавець порушив ст. 43 Конституції України.

Вважає, що розпорядження № 2 від 19 травня 2022 року «Про переведення на неповний робочий день» є надуманими і неправомірним, не відповідає сумі і формі викладеного тексту, так як під час воєнних дій будівля не була зруйнована, всі підприємства працювали. Відповідачем було порушено умови і колективного договору п. 4.4 «Оплата праці» та п.4.5. «Здійснення індексації заробітної плати». Щодо розпорядження № 6 від 13 квітня 2022 року про внесення змін до штатного розпису та наступне вивільнення працівника, то вважає, що ніякого по факту скорочення не відбулося, так як будівля, в якій по проекту розміщуються інженерні комунікації працювати без обслуговуючого персоналу не може, він постійно виконував цю роботу, забезпечуючи функціонування цієї будівлі. Щомісячно на ці цілі перераховувалися кошти на рахунок Сумської обласної ради професійних спілок, а йому виплачувалася заробітна плата менше мінімальної на 25 % - 4875 грн. Вказує, що ніяких підстав, передбачених ст. 40 КЗпПУ для розірвання трудового договору не існувало, все продовжувало функціонувати і проводилося обслуговування будівлі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шудренко Т.О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ґрунтується не на доказах та матеріалах справи, а на припущеннях, які не відповідають обставинам справи. Доводить, що при звільненні позивача з роботи було допущено порушення трудового законодавства, прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним, відповідачем не надано доказів про обґрунтованість такого рішення.

Вказує, що після звільнення позивача було змінено штатний розпис і станом на 17 серпня 2022 року у п. 12 вказано посаду «підсобний працівник-сантехнік ОСОБА_2 », на підставі розпорядження Сумської обласної ради профспілок «Про тимчасове покладення додаткових обов`язків» від 17 серпня 2022 року № 9, ця особа на момент звільнення позивача займала посаду підсобного працівника і ця посада не потребувала належної кваліфікації. Згідно заяви ОСОБА_2 від 17 серпня 2022 року він просив звільнити його з 22 вересня 2022 року, на теперішній час обов`язки слюсаря-сантехніка виконуються за строковим трудовим договором.

Вважає, що судом не надана оцінка договору, укладеному між Сумською обласною радою професійних спілок та Департаментом фінансів Сумської обласної держаної адміністрації № 11 від 04 лютого 2022 року, договору, укладеному між Сумською обласною радою професійних спілок та Сумським центром зайнятості № 81-22 від 19 квітня 2022 року, за умовами яких на рахунок відповідача проводилося щомісячне перерахування коштів у розмірі мінімальної заробітної плати (кожним) на утримання за спільний рахунок посади сантехніка, однак встановлена позивачу заробітна плата була значно нижча від мінімальної заробітної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська обласна рада професійних спілок просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає. Зазначає, що жодне твердження апеляційної скарги не підтверджено матеріалами справи. На день попередження позивача про звільнення та протягом усього часу до дня його звільнення у відповідача були відсутні будь-які вакантні посади, які він міг зайняти, тому його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відбулося на законних підставах та у встановленому законом порядку.

Договори № 11 від 04 лютого 2022 року та № 81-22 від 19 квітня 2022 року, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, укладалися Сумською обласною радою професійних спілок з іншими організаціями, є господарськими договорами і вони не регулюють оплату плати позивача.

Вказує, що розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок «Про роботу під час карантину» від 31 березня 2020 року № 2 працівників апарату було переведено на дистанційний режим роботи з оплатою 2/3 посадового окладу, у тому числі і працівникам господарчого відділу, про що позивач був належним чином повідомлений. Вимоги позивача про донарахування 25% заробітної плати до мінімальної є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шудренко Т.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника відповідача - адвоката Климова К.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 02 січня 2019 року № 2 ОСОБА_3 будо прийнято на посаду слюсаря-сантехніка господарського відділу облпрофради за строковим трудовим договором з 03 січня 2019 року по 29 березня 2019 року на неповний робочий день тривалістю 6 годин на день (із 9:00 до 16:00) з понеділка по п`ятницю і оплатою пропорційно відпрацьованого часу (а.с. 28).

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 29 березня 2019 року № 5 строковий трудовий договір з позивачем визнано укладеним на невизначений строк з попередніми умовами (а.с. 29).

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок «Про роботу під час карантину» від 31 березня 2020 року № 2 було введено дистанційний режим роботи для працівників апарату з оплатою праці 2/3 посадового окладу. Для забезпечення функціонування будівлі на період карантину затвердити графіки чергування. У зв`язку зі зменшенням обсягу робіт, на період карантину, господарчому відділу встановити оплату праці 2/3 від посадового окладу, про що під підпис був повідомлений ОСОБА_3 (а.с. 113).

10 березня 2022 року винесена постанова президії Сумської обласної ради професійних спілок «Про оптимізацію роботи облпрофради» за № П-9-1г, за якою рекомендовано голові Сумської обласної ради профспілок провести оптимізацію штату працівників господарського відділу облпрофради з урахуванням суми фактичних надходжень внесків. Для зменшення витрат облпрофради під час оголошеного воєнного стану рекомендувати облпрофраді обслуговування санітарно-технічних і теплових мереж здійснювати на договірній основі (а.с. 114).

Листом від 11 березня 2022 року № 01-11 Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з пропозицією розглянути можливість проведення скорочення штату працівників господарського відділу облпрофради. Вказано, що необхідність скорочення викликана скороченням обсягу виконуваних сантехнічних та електротехнічних робіт в зв`язку із відсутністю в адміністративній будівлі відвідувачів, припиненням користування мережами, зменшенням кількості орендарів, частковим переходом роботи працівників на дистанційну форму роботи. Зазначено також, що в разі необхідності, для надання зазначених послуг в разі відновлення роботи будинку планується залучення підрядних організацій (а.с. 30).

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 13 квітня 2022 року № 6 у зв`язку із зменшенням обсягу надходжень коштів від орендарів та членських організацій внесено зміни до штатного розпису, а саме: виведено з нього посаду електрика та слюсаря-сантехніка та повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення. З вказаним розпорядженням позивач був ознайомлений 16 червня 2022 року під підпис, про що останній і не заперечував у судовому засіданні (а.с. 31).

27 липня 2022 року Сумська обласна рада професійних спілок звернулась до профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради з проханням надати згоду на звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 32).

28 липня 2022 року профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради у зв`язку з неможливістю запропонувати позивачу іншу роботу надав згоду на звільнення позивача, про що свідчить протокол № 11 від 28 липня 2022 року, на засіданні якого був присутній і ОСОБА_1 (а.с. 33). Ця первинна профспілкова організація зареєстрована в установленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 20 березня 2000 року (а.с. 123).

Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 11 серпня 2022 року № 7 ОСОБА_1 17 серпня 2022 року було звільнено з посади слюсаря-сантехніка у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 34).

Із штатного розпису Сумської обласної ради професійних спілок вбачається, що станом на 01 січня 2022 pоку наявна посада слюсара-сантехника, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 49)

Згідно з штатним розписом Сумської обласної ради професійних спілок, станом на 17 серпня 2022 року зазначена посада відсутня та у п.12 вказано посаду - підсобний працівник-сантехник ОСОБА_2 на підставі розпорядження Сумської обласної ради професійних спілок «Про тимчасове покладення додаткових обов`язків» від 17 серпня 2022 року № 9 (а.с. 56, 115).

Така посада існувала тиждень, тобто до 23 серпня 2022 року, що підтверджується штатним розписом (а.с. 51) і станом на 01 жовтня 2022 pоку посада слюсара-сантехника відсутня (а.с. 52). Інших вакантних посад не було.

Згідно з заявою ОСОБА_2 від 17 серпня 2022 року, він просив його звільнити з 22 серпня 2022 року (а.с. 116).

Відповідно до п.1.3, 1.4 Колективного договору між адміністрацією Сумської обласної ради професійних спілок та первинною профспілковою організацією працівників апарату Сумської обласної ради професійних спілок на 2008-2009 роки, колективний договір укладено строком на 2 роки. Він набирає чинності з дня підписання його представниками Сторін. Після закінчення строку дії Колективного договору він продовжує діяти до того часу, поки Сторони не укладуть новий колективний договір. Колективний договір зберігає чинність і в разі зміни в період його дії найменування організації, її виборних органів і керівника. Чинність Колективного договору поширюється на виборних і штатних працівників Сумської обласної ради професійних спілок, спеціалістів апарату Федерації профспілок України що працюють в облпрофраді та пенсіонерів, які вийшли на пенсію з облпрофради і перебувають на обліку в первинній профспілковій організації Сумської обласної ради професійних спілок (а.с. 96-99).

За даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Сумської державної податкової інспекції станом на 03 листопада 2022 року, з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України вбачаються нарахування ОСОБА_1 сум доходу, їх виплату, утриманих податків тощо (а.с. 41- 44).

Відповідно до вибірок заробітної плати за 2019 pік, 2020 pік, 2021 pік та за 2022 pік, ОСОБА_1 був встановлений оклад 0,75, який підвищувався, визначено кількість відпрацьованих днів-годин, нарахувань за місяць, суми податків тощо (а.с. 53-55).

Рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції мотивував тим, що Сумською обласною радою професійних спілок доведено законність звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та відсутність факту порушення його прав при звільненні з роботи.

Відмовляючи з задоволенні позову в частині дорахування ОСОБА_1 заробітної плати на 25% до мінімального розміру заробітної плати за три роки з 17 серпня 2019 року по 17 серпня 2022 року, суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів у справі, дійшов висновку, що за наявності згоди позивача із запропонованими роботодавцем при оформленні на роботу умовами праці та її оплатою, його обізнаності про встановлення окладу 0,75, вимоги про донарахування 25% заробітної плати до мінімальної, є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КЗпП України перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, в Сумській обласній раді професійних спілок у зв`язку із зменшенням обсягу надходжень коштів від орендарів та членських організацій внесено зміни до штатного розпису, а саме: виведено з нього посаду електрика та слюсаря-сантехніка та повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення, про що він був ознайомлений 16 червня 2022 року під підпис (Розпорядження № 6 від 13 квітня 2022 року) (а.с. 31).

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (ч. 2 ст. 43 КЗпП України).

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (ч. 3 ст. 43 КЗпП України).

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору (ч. 5 ст. 43 КЗпП України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наявності згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату облпрофради від 28 липня 2022 року на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку з неможливістю запропонувати йому іншу роботу, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету № 11 від 28 липня 2022 року, проведеного з участю ОСОБА_1 (а.с. 33), за відсутності будь-яких вакантних посад у відповідача на день попередження позивача про звільнення, дотримання визначеного ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, права позивача при звільненні не були порушені.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про безпідставну виплату ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі нижчому, ніж мінімально встановлений законом у період 2019-2022 років.

Відповідно до абз. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги про наявність у розпорядженні відповідача коштів на виплату позивачу заробітної плати у заявлений період у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, перерахованих за договором, укладеним між Сумською обласною радою професійних спілок та Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації № 11 від 04 лютого 2022 року, та договором, укладеним між Сумською обласною радою професійних спілок та Сумським центром зайнятості № 81-22 від 19 квітня 2022 року, яким, на думку апелянта, судом не надана оцінка.

Так, судом першої інстанції було досліджено зазначені господарські договори, які не регулюють оплату праці позивача.

У той же час, умови та оплата праці ОСОБА_1 були визначені розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 02 січня 2019 року № 2, відповідно до якого позивача прийнято на посаду слюсаря-сантехніка господарського відділу облпрофради за строковим трудовим договором з 03 січня 2019 року по 29 березня 2019 року на неповний робочий день тривалістю 6 годин на день (із 9:00 до 16:00) з понеділка по п`ятницю і оплатою пропорційно відпрацьованого часу. Розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок від 29 березня 2019 року № 5 строковий трудовий договір з ОСОБА_1 визнано укладеним на невизначений строк з попередніми умовами (а.с. 28, 29).

Розпорядження № 2 від 02 січня 2019 року не скасовувалося, незаконним в установленому законом порядку не визнавалося, позивач працював на таких умовах тривалий час і погоджувався з ними до моменту звільнення з роботи.

У подальшому розпорядженням Сумської обласної ради професійних спілок «Про роботу під час карантину» від 31 березня 2020 року № 2 було введено дистанційний режим роботи для працівників апарату з оплатою праці 2/3 посадового окладу з відповідними особливостями роботи (запроваджено графіки чергування), про що ОСОБА_1 був повідомлений під підпис (а.с. 113).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шудренко Тетяни Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук