Рішення

від 01.09.2022 по справі 494/653/22

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

01.09.2022

Справа № 494/653/22

Провадження № 2/494/319/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2022 р. м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Лебединського С.Й.,

за участю секретаря судових засідань Авдєєвої С.В.,

у присутності:

прокурора Березівської окружної прокуратури Матвійчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури Максима Раковича, який діє в інтересах держави в особі Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (Курісовська сільська територіальна громада) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 «Про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку», -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури Максим Ракович, далі позивач, який діє в інтересах держави в особі Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (Курісовська сільська територіальна громада), звернувшись із даним позовом до суду просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1293-УБД від 30.12.2020 р., яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га, розташовану в межах території Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту);

скасувати рішення державного реєстратора Березівської міської ради Степанцової К.І. від 23.09.2021 р. за № 60532514 щодо реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га (рнонм 2462405451020);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №44106992 від 16.09.2021 р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га (рнонм 2462405451020), за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави, в особі Курісовської об`єднаної територіальної громади, земельну ділянку з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га, розташовану в межах території Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту);

стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позову та перерахувати його на №UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800).

На обґрунтування поданого позову позивач вказував, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна установлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області від 18.06.2018 р. за №333-VI вже отримував у приватну власність земельну ділянку із кадастровим номером 5121883200:07:001:0032 площею 2 га, розташовану на території Іванівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку за останнім зареєстровано 15.09.2018 р. за №43021193 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653728751218). У подальшому ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 5121883200:07:001:0032 (рнонм №1653728751218) відчужено на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі - продажу від 09.06.2021 р., зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 327.

Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до ГУ Держгеокадастру у Одеській області з клопотанням про надання ділянки у власність вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

У свою чергу, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не надано належної оцінки обставинам і умовам щодо можливості надання ОСОБА_1 земельної ділянки у межах норм, визначених ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, не установлено факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 1,8827 га (кадастровий номер 5122784600:01:001:0532) незаконно вибула із земель державної власності.

Також, позивач посилався на ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, за якими одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, на думку позивача ураховуючи, що чинним законодавством встановлено заборону на отримання двічі земельних ділянок однієї категорії, то вказаний наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №1294-УБД від 30.12.2020 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.06.2015 р. у справі №6-228цс-14.

Відповідач ГУ Держгеокадастру в Одеській області в особі свого представника проти задоволення поданого позову не заперечувало, що було зазначено у поданому відзиві. Також відповідач просив провести судовий розгляд за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 поданий позов визнав у повному обсязі та просив провести судовий розгляд за його відсутності.

Вивчивши матеріали цивільної справи на підставі наданих доказів і доведення перед судом їхньої переконливості, суд дійшов до наступного висновку.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, за приписами ч.3 ст.116 ЗК України, проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектар.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна установлено, що відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області від 18.06.2018 р. за №333-VI вже отримував у приватну власність земельну ділянку із кадастровим номером 5121883200:07:001:0032 площею 2 га, розташовану на території Іванівського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку за останнім зареєстровано 15.09.2018 р. за №43021193 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653728751218).

У подальшому відповідачем ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 5121883200:07:001:0032 (рнонм №1653728751218) відчужено на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі - продажу від 09.06.2021 р., зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 327.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 на час звернення до ГУ Держгеокадастру у Одеській області з клопотанням про надання ділянки у власність вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

У свою чергу, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не надано належної оцінки обставинам і умовам щодо можливості надання ОСОБА_1 земельної ділянки у межах норм, визначених ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, не установлено факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 1,8827 га (кадастровий номер 5122784600:01:001:0532) незаконно вибула із земель державної власності.

Відповідно до ст.ст.16,21 ЦК України, ст.152 ЗК України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, ураховуючи, що чинним законодавством встановлено заборону на отримання двічі земельних ділянок однієї категорії, то вказаний наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №1294-УБД від 30.12.2020 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Приймаючи рішення суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.06.2015 р. у справі №6-228цс-14.

Як вже зазначалось, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Березівської міської ради Одеської області Степанцовою К.І. 23.09.2021 р. прийнято рішення №60532514 про реєстрацію права приватної власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 (рнонм 2462405451020) з відкриттям розділу. Підставною для реєстрації права приватної власності став наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №1293-УБД від 30.12.2020 р., яким у порушення вимог законодавства, повторно та безоплатно передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 р..

Частиною 1 ст. вищевказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п/п «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними й скасування документів, на підставі яких проведено реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав,обтяжень речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства.

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому п/п «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно із ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Ураховуючи, що право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8827 га з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 зареєстровано на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області, який прийнятий з порушенням чинного законодавства, то визнанню незаконним та скасуванню рішення державного реєстратора Березівської міської ради Одеської області Степанцової К.І. від 23.09.2021 р. за №60532514, державна реєстрація права власності за №44106992 від 16.09.2021 р. також підлягає скасуванню у судовому порядку з одночасним припиненням права власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8827 га з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532, що розташована у межах Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Приймаючи рішення судом враховується, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 18 листопада 2020 р. у справі №154/883/19, у якій суд зазначив, що виконанню підлягають виключно судові рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав, а також про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Приймаючи рішення судом враховується, що аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №№ 313/558/17 від 01.07.2020 р. та 310/5835/13-ц від 10.06.2020 р..

Відповідно до вимог ст.83 ЗК України (що діяла станом на час видання ГУ ДГК в Одеській області спірного наказу) у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України (що діяла станом на той час) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Тобто, розпорядником спірної земельної ділянки станом на 30.12.2020 р. було Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яким у порушення вимог законодавства прийнято спірний наказ №1293-УБД, щодо якого у даній справі сформовано позовну вимогу.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 р. № 1423-IX, до Земельного кодексу України внесено зміни в частині розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими за межами населених пунктів.

Так, право розпорядження такими земельними ділянками з 27 травня 2021 р. передано об`єднаним територіальним громадам.

У зв`язку із чим, ч.2 ст.83 ЗК України доповнено абзацом «в», відповідно до якого у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, тобто з 2020 по 2021 роки розпорядником спірних земельних ділянок було Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, а з часу внесення змін до ЗК України вищезазначеним Законом України розпорядником земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів є об`єднані територіальні громади, в даному випадку Курісовська об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої є Курісовська сільська рада Березівського району Одеської області.

Усунення перешкод об`єднаній територіальній громаді у здійсненні розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за розпорядженням відповідним майном згідно із загальними інтересами, щоб таке розпорядження відбувалось відповідно до вимог законодавства щодо заборони та недопустимості подвійного безоплатного передання у власність земельних ділянок, у тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 58 постанови Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі №338/18/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст.16,1212 ЦК України, зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області.

З огляду на вищевикладене поданий позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури Максима Раковича, який діє в інтересах держави в особі Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (Курісовська сільська територіальна громада), до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 «Про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку» - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1293-УБД від 30 грудня 2020 р., яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га, розташовану в межах території Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту);

скасувати рішення державного реєстратора Березівської міської ради Степанцової К.І. від 23 вересня 2021 р. за №60532514 щодо реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га (рнонм 2462405451020);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №44106992 від 16 вересня 2021 р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку з кадастровимномером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га (рнонм 2462405451020), за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави, в особі Курісовської об`єднаної територіальної громади, земельну ділянку з кадастровим номером 5122784600:01:001:0532 площею 1,8827 га, розташовану в межах території Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту);

стягнути солідарно з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позову та перерахувати його на №UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього кодексу.

Згідно п.15 та підпункту 15.5 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: