Рішення

від 03.03.2023 по справі 501/4022/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 03.03.2023

Справа № 501/4022/21

2/501/339/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича

2 Державного підприємства «Сетам»

3 ОСОБА_2

третя особа на боці відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінансгруп»

предмет та підстави позову: про визнання недійсними електронних торгів

учасники справи:

представник позивача - адвокат Котик Ф.І.

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мажеру І.О.,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 22.10.2021 звернулась до суду з позовом (а.с.2-16 т.1), уточненим заявою від 28.12.2021 (а.с.119-122 т.3) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третьої особи на боці відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» про визнання недійсними електронних торгів, згідно якого просить суд:

- визнати недійними електронні торги, результати яких оформлені протоколом №555558 проведення електронних торгів від 04.04.2021, Актом про проведення електронних торгів від 08.10.2021 у виконавчому провадженні №66085027 з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним видане 21.12.2021 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І.М. свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою;

- стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 солідарно судові витрати у справі.

Позов мотивовано тим, що проведення електронних торгів відбулося з порушенням законодавства, яке регулює порядок реалізації арештованого майна, зокрема, висновок про вартість нерухомого майна, підготовлений оцінювачем ТОВ «Росла», не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не міг бути використаний для визначення початкової ціни для продажу майна, визначена оцінювачем ціна майна вдвічі нижча за його ринкову вартість, що безпосередньо вплинуло на результати торгів та спричинило позивачці істотну майнову шкоду.

Також, позивач стверджує, що дії оцінювача, Приватного виконавця та набувача майна ОСОБА_2 вчинені з наміром завдати їй майнової шкоди, передача майна, яке не було зареєстроване за позивачкою, здійснена на підставі ухвали суду про таке звернення, яка не набула чинності.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 30.11.2021 надав до суду відзив на позов, просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим та безпідставним (а.с.27-36 т.2).

Представник третьої особи на боці відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» 09.12.2021 надав до суду пояснення щодо позову, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим (а.с.1-2 т.3).

Представник Державного підприємства «Сетам» 09.12.2021 надав до суду відзив на позов, просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позову є незаконними (а.с.21-24 т.3).

Представник ОСОБА_2 03.02.2022 надав до суду відзив на позов, просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість (а.с.158-169 т.3).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі та третя особа послались на ухвалу Іллічівського міського суду від 23 грудня 2021 року про відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо оцінки спірного майна, яка на їх думку має преюдиційне значення.

Представник позивача 26.09.2022 надав до суду пояснення (а.с.130-138 т.4).

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов з підстав наведених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мажеру І.О. в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов.

Інші сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 22.10.2021 цивільну справу розподілено судді Петрюченко М.І. (а.с.1 т.2).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 09.11.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.16-17 т.2).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 09.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с.19-20 т.2).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 29.12.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с.143-144 т.2).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 03.02.2022 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без руху (а.с.215, 218-219).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 18.05.2022 витребувано докази (а.с.43-44 т.4).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 20.06.2022 клопотання представника відповідача про витребування доказів повернуто заявнику (а.с.75-76 т.4).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 22.06.2022 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено (а.с.78-79 т.4).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 07.07.2022 у клопотанні представника відповідача про витребування доказів відмовлено (а.с.96-97 т.4).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11.09.2017 року по справі №501/2516/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП «Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» заборгованість за договором кредиту від 29.07.2008 у розмірі 877 965,62 грн. та судовий збір 3654 грн.

На виконання даного рішення Іллічівським міським судом видано виконавчі листи, які перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2021 (а.с.17 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.10.2021 вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками (кожний по 1/3) земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.226-229 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 06.11.2018, у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , замінено боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №501/2516/16-ц на його правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.96-98 т.1).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 13.07.2021 замінено боржника у виконавчому провадженні (а.с.18 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 28.07.2021 у справі № 501/2516/16-цзадоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника ОСОБА_1 - частки житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки по АДРЕСА_2 (а.с.19-20 т.1).

Згідно звітів про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Росла», виконаних на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 02.09.2021 року:

- частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.08.202 складає 397 344 грн. (а.с.74-88 т.1),

- частки земельної ділянки площею 0,10 га за АДРЕСА_1 становить 302 951 грн. (а.с.26-43 т.1).

ОСОБА_1 13.09.2021 ознайомлена з вищевказаними звітами про оцінку майна (а.с.22-24 т.1) та 20.09.2021 оскаржила до суду дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. з приводу оцінки майна (а.с.121-132 т.1).

На замовлення ОСОБА_1 оцінювачем ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» 17.09.2021 виготовлено рецензії (а.с.135-137, 140-141 т.1).

У Рецензії №09-17/1 від 17.09.2021 вказано, що згідно п.65 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», звіт про визначення вартості частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний ТОВ «Росла» класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний (а.с.135-137 т.1).

В мотивуючій частині звіту вказано, що:

«..У звіті відсутній опис дефектів і пошкоджень основних конструктивних елементів та внутрішнього оздоблення житлового будинку, на підставі яких оцінювачем визначений його «задовільний» технічний стан. Опис надвірних будівель та споруд також відсутній. До рецензованої копії звіту прикладений технічний паспорт - не в повному обсязі, також відсутні матеріали фото фіксації об`єкта оцінки.

Зважаючи на відсутність необхідних додатків до Звіту, зробити висновок про достатність зібраних виконавцем Звіту вихідних даних для характеристики об`єкта оцінки, не представляється можливим; наведений у звіті опис не дає можливості, в повній мірі, ідентифікувати об`єкт оцінки; Оформлення звіту не в повній мірі відповідає вимогам, що викладені в п.56 Національного стандарту №1.

В рамках обраного оцінювачем методу розрахунку (порівняльний підхід), оцінювачем було сформовано вибірку всього з 4-х об`єктів порівняння. Дана вибірка не є достатньою, тим більше коли застосовується один підхід до оцінки.

За інформацією, наведеною в оголошеннях про продаж об`єктів, обраних оцінювачем для порівняння, і отриманої додатково у ріелторів, які займаються реалізацією цих об`єктів, виявлено: що цільове призначення земельних ділянок по всіх об`єктах порівняння - під садівництво; об`єкт порівняння №1 розташований у зсувній зоні; об`єкти порівняння №№2-4 розташовані в передмісті міста Чорноморську - в СОГ «Хвиля» і СОГ «Ветеран». Вплив перерахованих чинників на вартість об`єкта оцінки у Звіті не проаналізовано, поправки до цін пропозицій аналогів оцінювачем не виконані.

Отримана оцінювачем вартість «житлового будинку» це не вартість житлового будинку як об`єкта нерухомості, а вартість земельних поліпшень у вигляді конструкцій будинку і надвірних будівель, що отримана методом «залишку». Ні в методиці оцінки, ні в прийнятих припущеннях - оцінювач не вказав на цей факт».

У Рецензії №09-17/2 від 17.09.2021 вказано, що згідно п.65 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», звіт про визначення вартості частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:001:0120 класифікується таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (а.с.140-141 т.1).

В мотивуючій частині звіту вказано, що:

«..У звіті відсутні матеріали фотофіксації об`єкта оцінки. Оцінювачем не вказано дату огляду об`єкта оцінки, в разі якщо особистий огляд не проводився не вказані відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Оформлення звіту не в повній мірі відповідає вимогам, викладеним в п.56 Національного стандарту №1.

В рамках обраного методу розрахунку, оцінювачем сформовано вибірку з 5-ти об`єктів порівняння. У частині аналогів в характеристиках відсутня інформація про: локальне розташування (вулиця), цільове призначення, форма і конфігурація їх меж. На дату рецензування вдалося встановити, що аналоги №4 та №5 знаходяться за межами міста Чорноморськ, відповідно, у с.Молодіжне, та у с.Нове Бугово. Поправка на місце розташування аналогів в звіті відсутня.

При визначенні середньомедіанної величини оцінювачем виконано округлення результату розрахунків з арифметичною помилкою: величина - 45,666.. округлена до цілого значення 45, а не до 46 (за правилами округлення); що вплинуло у подальшому на результати оцінки.

При виборі аналогів не були враховані фактори за якими об`єкти порівняння і об`єкт оцінки відрізняються. Далі в розрахунках ціни аналогів, також не були скориговані, відповідними поправками, на відмінні фактори; була застосована лише поправка на торг. Округлення проміжних результатів розрахунку виконано з порушенням правил округлення чисел».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 30.09.2021 призначено рецензування звітів суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна боржника (а.с.264-269 т.2).

Згідно рецензії ТОВ «Айстра» про Звіт щодо визначення вартості частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 класифікується як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням (а.с.280-284 т.2).

Згідно рецензії ТОВ «Айстра» про Звіт щодо визначення вартості частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:001:0120 класифікується як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (а.с.271-273 т.2).

Згідно судової оціночно-будівельної експертизи №654 від 11.10.2021 року дійсна ринкова вартість на час проведення експертизи частки земельної ділянки кадастровий номер: 5110800000:02:001:0120 та розміщеної на ній частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 411 000 грн. (а.с.149-170 т.1).

Згідно протоколу №555558 проведення електронних торгів, 04.10.2021 торги відбулись з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.224-225 т.1).

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 08.10.2021 у ВП №66085027 на підставі протоколу електронних торгів №555558 складено Акт про проведені електроні торги, який видано на ім`я ОСОБА_2 (а.с.218-219 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 23.12.2021 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. (а.с.171-182, 186-197 т.3).

На підставі акту про проведені електронні торги, 21.12.2021 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І.М. видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою (а.с.183-184 т.3).

ІV. Оцінка Суду.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За приписами ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Таким чином, відчуження майна шляхом проведення електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч.1-3 та ч.ч.5,6 ст.203 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №927/1184/15, від 22.07.2020 у справі №750/2447/18.

Згідно ч.3 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» визначення вартості майна божника здійснюється виконавцем за ринковими цінами. Для оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно п.1 розділу I «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 30.09.2016 №1301/29431, стартова ціна лота визначається як початкова ціна продажу лота, яка дорівнює його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, стартова ціна майна на електронних торгах має відповідати ринковій ціні такого майна, визначеній в установленому законом порядку, і оскільки ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №761/15797/19, від 22.07.2020 у справі №750/2447/18, від 10.03.2020 у справі №927/1184/15.

Оцінка майна суб`єктом оціночної діяльності має здійснюватись у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - «Закон») та Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, якою затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» («Стандарт»), а також інших правових актів України.

Стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна (п.1 Стандарту).

Згідно з пунктами 35, 38 Стандарту, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

- витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

- дохідний;

- порівняльний.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Пункти 16, 47 даного Стандарту визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

Згідно абз.3 п.2 ст.4 Закону рецензування звіту про оцінку майна полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно п.п.1-2 ст.13 Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Статтею 57 Закону «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє з 0.10.201, на відміну від ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999, не передбачено призначення рецензування виконавцем за заявою сторони виконавчого провадження.

Отже, боржник є особою, на замовлення якої може бути здійснена рецензія, а відтак надані позивачем Рецензія №09-17/1 від 17.09.2021 та Рецензія №09-17/2 від 17.09.2021 є належними доказами у даній справі.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №537/522/15-ц, в якій судом касаційної інстанції вказано на неправильність позиції апеляційного суду, який не врахував наданої до суду рецензії, виконаної на замовлення учасника провадження, на підтвердження недостовірності висновку про оцінку.

Оцінюючи наявні в справі копії рецензій ТОВ «Айстра», суд керується наступним.

Згідно рецензії ТОВ «Айстра» про Звіт щодо визначення вартості частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 класифікується за ознакою другою п.67 Національного Стандарту №1 як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням (а.с.280-284 т.2).

Згідно рецензії ТОВ «Айстра» про Звіт щодо визначення вартості частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:001:0120 класифікується за ознакою другою п.67 Національного Стандарту №1 як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (а.с.271-273 т.2).

Отже, відповідні рецензії не відповідають вимогам п.67 Національного Стандарту №1 та в даних рецензіях не міститься аналізу щодо правомірності та правильності використання оцінювачем об`єктів для порівняння (подібного майна).

Таким чином, рецензії ТОВ «Екпертне бюро «Айстра» оцінюються судом як такі, що не спростовують висновків Рецензії №09-17/1 від 17.09.2021 та Рецензії №09-17/2 від 17.09.2021, яким суд надає перевагу як обґрунтованим, достовірним та таким, що підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.

Наявні в матеріалах цивільної справи копії звітів ТОВ «Бюро оцінок» про оцінку частки житлового будинку та земельної ділянки, розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , що виготовлені на замовлення ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» 01.12.2021 (а.с.64-85, 86-103 т.3), суд сприймає критично, оскільки за своїм змістом та призначенням не є проведеними в установленому законом порядку та не можуть спростовувати чи підтверджувати висновків іншого оцінювача.

Крім того, аналіз змісту вказаних звітів свідчить про те, що в якості об`єктів для порівняння оцінювач використав об`єкти, що знаходяться за межами міста Чорноморська та в зв`язку з цим не є подібними до оцінюваних об`єктів, висновки про вартість об`єктів істотно відрізняються від вартості, визначеної висновком судової оціночно-будівельної експертизи.

Разом з тим, згідно судової оціночно-будівельної експертизи №654 від 11.10.2021 по цивільній справі №501/3311/21 дійсна ринкова вартість на час проведення експертизи частки земельної ділянки кадастровий номер: 5110800000:02:001:0120 та розміщеної на ній частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 411 000 грн. (а.с.149-170 т.1).

Відповідачами не подавались інші висновки експертиз та не заявлялись клопотання про проведення повторної експертизи з посиланням на підстави незгоди з висновком наданої позивачем експертизи.

У суду також відсутні підстави не погодитись з висновком експертизи щодо дійсної ринкової ціни об`єкту оцінювання.

Отже, виготовлений на замовлення позивачки висновок судової оціночно-будівельної експертизи по цивільній справі №501/3311/21 є належним доказом у даній справі.

Подібні висновки щодо використання експертизи, проведеної по іншій справі, містяться у постанові Верховного Суду від 10.07.201 у справі №686/23256/16-ц.

Оцінивши досліджені докази, суд дійшов висновку, що проведення електронних торгів відбулося з порушенням законодавства України, яке регулює порядок реалізації арештованого майна, зокрема, висновок про вартість нерухомого майна, підготовлений оцінювачем ТОВ «Росла» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не міг бути використаний для визначення початкової ціни для продажу майна, визначена оцінювачем ціна майна вдвічі нижча за його ринкову вартість, що безпосередньо вплинуло на результати торгів та спричинило позивачці, як власнику майна, істотну майнову шкоду в сумі різниці між ринковою вартістю майна та ціною, за якою воно було продане з електронних торгів.

З цих підстав позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, результати яких оформлені протоколом №555558, Актом про проведенні електронні торги та свідоцтвом про право власності на майно, підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом відхиляються наведені позивачем підстави вимог в частині того, що нею оскаржена ухвала суду про звернення стягнення на нерухоме майно, вона не набула законної сили, тому спірне нерухоме майно не могло бути реалізовано приватним виконавцем на торгах, з наступних підстав.

Так, згідно ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10 ст.440 ЦПК питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

У відповідності до ст.261 ЦПК ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду від 28.07.2021 про звернення стягнення на незареєстроване майно оскаржена ОСОБА_1 до апеляційного суду і перебуває на розгляді.

Вказані доводи не спростовано стороною відповідачів у справі.

На підставі вказаної ухвали в період її апеляційного оскарження майно передано виконавцем на електронні торги.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 року у справі №501/3311/21 «тлумачення статті 261 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», свідчить, що у частині першій статті 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановляються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (стаття 2373 ЦПК України) тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460,479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набуття нею законної сили не впливає».

Зважаючи на законодавчо передбачену обов`язковість висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд відхиляє доводи позивачки про те, що ухвала Іллічівського міського суду від 28 липня 2021 року у справі №501/2516/16-ц на момент звернення стягнення на майно не набула чинності, а відтак вказані доводи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Допущені при проведені електронних торгів порушення порядку реалізації арештованого майна кваліфіковані судом як такі, що є підставою для задоволення позовних вимог, а відтак не потребують додаткового дослідження дій Виконавця, ДП «Сетам» та учасника торгів ОСОБА_2 , оскільки не є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд не погоджується із заявою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» щодо застосування в якості доказу ухвали Іллічівського міського від 23.12.2021 у справі №501/3311/21, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05.09.2022 та постановою Верховного Суду від 23.01.2023, як такої, що має преюдиційне значення з наступних підстав.

Вказаними судовими рішеннями відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності приватного виконавця Колечко Д.М. у виконавчому провадженні №66085027 з оцінки часток земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволені скарги Іллічівський міський суд в ухвалі від 23.12.3021 посилався на те, що:

1) надана ОСОБА_1 рецензія на висновок про оцінку майна та висновок експертизи щодо вартості майна не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки проведені на замовлення заінтересованої особи ОСОБА_1 та поза межами виконавчого провадження;

2) суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, виконавець позбавлений права впливати на оцінку, а тому оскарження дій виконавця з приводу неналежної оцінки майна є безпідставними.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд в Постанові від 05.09.2022 посилався на те, що:

1) рецензування звіту з оцінки майна є єдиним способом спростування результатів оцінки. При цьому значення мають лише рецензії, проведені в рамках виконавчого провадження. Відтак не підлягають прийняттю до уваги проведені на замовлення ОСОБА_1 рецензія та висновок судової експертизи;

2) виконавець при визначенні суб`єкта оціночної діяльності, надання доручення здійснити оцінку, повідомлення сторін про здійснену оцінку діяв правомірно. Порушення Методики проведення оцінки майна не свідчать про недотримання приватним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та не підтверджують неправомірність його дій, які полягали у врахуванні висновку про вартість об`єкта оцінки. Скаржник не зазначив у чому саме полягали протиправні дії чи бездіяльність Виконавця.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, Верховний Суд послався на те, що ОСОБА_1 не скористалась правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна від 02.09.2021 для спростування його результатів.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Разом з тим, згідно ч.7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За змістом вищезгаданих судових рішень ними не встановлювались будь які обставини.

Висновки суду про те, що рецензія на висновок про оцінку та висновок судової експертизи, які проведені за замовленням боржника та поза межами виконавчого провадження, не є належними доказами у справі з оскарження дій виконавця - є правовим висновком, а не встановленням обставин. Вказаний висновок не найшов відображення в Постанові Верховного Суду, оскільки твердження про те, що «судами встановлено, що ОСОБА_1 не скористалась правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна від 02 вересня 2021 року для спростування його результатів» не є висновком про застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відмовляючи у задоволені скарги про визнання неправомірними дій виконавця, суд послався на те, що суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, виконавець позбавлений права впливати на оцінку, а тому не має підстав для визнання його дій неправомірними, в тому числі в разі наявності порушень методики оцінки майна.

Таким чином, суд не вивчав обставини, пов`язані із складанням недостовірної та необ`єктивної оцінки майна, які на відміну від справи про оскарження дій Виконавця, мають істотне значення у справі про визнання недійсними електронних торгів; не прийняв до уваги наданих скаржницею доказів з приводу недостовірності оцінки, а відтак скаржниця, скориставшись своїм правом на оскарження дій Виконавця, була позбавлена можливості відновити своє порушене право.

Отже вказані судові рішення не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.

До подібних висновків дійшов Верховний суд у Постанові від 10.03.2020 у справі №927/1184/15, вказавши на таке: «Судами враховано, що позивач скористався таким правом і оскаржив дії державного виконавця щодо визначення вартості майна за правилами ст.121-2 ГПК України. Суд відмовив у задоволені скарги, але, при цьому, обставини, пов`язані із складанням недостовірної чи необ`єктивної оцінки майна, не перевірив, оскільки допущені оцінювачем помилки при визначенні вартості майна не можуть бути доказом неправомірності дій самого виконавця і, щодо компетенції суду у даному випадку не відноситься перевірка методології їх дослідження, використаної під час складання звітів та рецензій. Тобто подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечило йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, оскільки висновки суб`єкта оціночної діяльності про ринкову вартість майна в установленому порядку не були перевірені».

Оскарження дій виконавця з оцінки майна здійснюється з метою недопущення продажу такого майна з торгів за ціною, яка оскаржується та є ефективним засобом захисту лише до реалізації майна виконавцем. В разі, якщо торги вже відбулися (як до звернення до суду зі скаргою, так і в процесі розгляду скарги судом), то оскарження дій виконавця є неефективним засобом захисту, оскільки не може поновити порушене право боржника. В такому разі захист порушеного права можливий лише шляхом подання позовної заяви про визнання торгів недійсними із залученням до участі у справі, крім виконавця, учасників торгів.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.03.2020 у справі №927/1184/15, від 22.07.2020 у справі №750/2447/18, від 11.02.2021 у справі №761/15797/19.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно чч.1, 2, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.1 т.1).

Також, позивач сплатив судовий збір у розмірі 454,00 грн., 908,00 грн. та 496,20 грн. що підтверджується квитанціями (а.с.5, 220 т.2; а.с.73 т.4). Всього позивач сплатив судовий збір у розмірі 2766,20 грн.

У зв`язку з із задоволенням позову, судові витрати у розмірі 2766,20 грн. покладаються з відповідачів в содідарному порядку на користь позивача.

Крім того, позивач в позові просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. (а.с.15).

Разом з тим, суд доходить до висновку про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з наступних підстав.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст.15 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, правовий аналіз договірним правовідносинам, які стосуються надання правової допомоги та сплати в порядку компенсації гонорару адвоката, детально викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, в якій вказується, зокрема таке.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача - адвокатом Котик Ф.І. на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

- ордер про надання правової допомоги (а.с.43 т.3);

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15.10.2021 (а.с.44 т.3).

Разом з тим, розрахунку таких витрат та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), акту приймання-передачі наданих послуг не надано до суду, що не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 (третя особа на боці відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінансгруп») про визнання недійсними електронних торгів - задовольнити частково.

Визнати недійними електронні торги, результати яких оформлені протоколом №555558 проведення електронних торгів від 04.04.2021, Актом про проведення електронних торгів від 08.10.2021 у виконавчому провадженні №66085027 з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним видане 21.12.2021 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І.М. свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 солідарно на користь позивача судові витрати у справі у розмірі 2766,20 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2023 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко