Постанова

від 05.12.2024 по справі 501/4022/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 501/4022/21

провадження № 61-3067св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінансгруп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Коновалова В. А., Карташова О. Ю., Стаханової Н. В. від 22 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, в обґрунтування якого вказала, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП «Фактор Україна» заборгованість за кредитним договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадщину отримали ОСОБА_1 - та ОСОБА_2 - . Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2018 року замінено боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні на його правонаступників за зобов`язанням відповідно до частки спадщини.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 липня 2021 року задоволено подання приватного виконавця про звернення стягнення на майно правонаступників ОСОБА_3 , яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Стосовно ОСОБА_1 звернуто стягнення на: 1/4 частину (3/4 частки спадщини померлого ОСОБА_3 ) земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110800000:02:001:0120, за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частину (3/4 частки спадщини померлого ОСОБА_3 ) житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 299,6 кв.м, житловою площе 76.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; 3/4 частин (3/4 частки спадщини померлого ОСОБА_3 ) земельної ділянки, загальною площею 0,079 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110800000:04:005:0070, за адресою АДРЕСА_2 . Вказана ухвала оскаржена ОСОБА_1

В рамках виконавчого провадження проведено оцінку зазначеного майна. Не погодившись з проведеною оцінкою, позивач звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Позивач вважає, що протокол проведення електронних торгів № 555558, акт приватного виконавця від 08 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про проведені електроні торги, свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на придбане з публічних торгів майно підлягають визнанню недійсними, а реєстрація такого права в Державному реєстрі речових прав - скасуванню, оскільки продане з електронних торів майно не було зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 , а рішення суду про звернення стягнення на майно, що не зареєстровано, не набуло чинності. Електронні торги проводились на підставі недійсних звітів про оцінку майна, що призвело до заниження вартості майна більш ніж вдвічі, та спричинення істотної майнової шкоди ОСОБА_1

Позивачка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати недійсними електронні торги, результати яких оформлені протоколом № 555558 проведення електронних торгів від 04 квітня 2021 року, актом про проведення електронних торгів від 08 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 які належали померлому ОСОБА_3 , та зареєстровані на його ім`я; визнати недійсним видане 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І. М. свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівським міським судом Одеської області рішенням від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав недійними електронні торги, результати яких оформлені протоколом №555558 проведення електронних торгів від 04 квітня 2021року, актом про проведення електронних торгів від 08.10.2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав недійсним видане 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І. М. свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності ОСОБА_2 на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою.

Стягнув з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 солідарно на користь позивача судові витрати у справі у розмірі 2 766,20 грн.

В задоволенні решти вимог відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вважав, що проведення електронних торгів відбулося з порушенням законодавства України, яке регулює порядок реалізації арештованого майна, зокрема висновок про вартість нерухомого майна, підготовлений оцінювачем ТОВ «Росла» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не міг бути використаний для визначення початкової ціни для продажу майна, визначена оцінювачем ціна майна вдвічі нижча за його ринкову вартість, що безпосередньо вплинуло на результати торгів та спричинило позивачці, як власнику майна, істотну майнову шкоду в сумі різниці між ринковою вартістю майна та ціною, за якою воно було продане з електронних торгів.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним електронних торгів, результати яких оформлені протоколом № 555558, актом про проведені електронні торги та свідоцтвом про право власності на майно, підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про судовий збір.

Апеляційний суд не встановив порушення правил проведення електронних торгів, а тому відмовив в позові саме з цих підстав.

Також апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, не звернув увагу, що вимога позивача про визнання недійсним результатів торгів оформлених протоколом № 555558 проведення електронних торгів від 04 квітня 2021 року, актом проведення електронних торгів від 08 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, та вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, виданого 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І. М. є неналежними (неефективними) способами захисту.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Котик Ф. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року в справі № 926/1184/15, від 24 травня 2023 року в справі № 755/13922/20, від 21 грудня 2021 року в справі № 607/7709/20, від 22 липня 2020 року в справі № 750/2447/18, від 11 лютого 2021 року в справі № 761/15797/19, від 20 квітня 2023 року в справі № 918/351/21, від 26 травня 2021 року в справі № 720/2220/19, від 22 червня 2023 року в справі № 915/533/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги за своєю суттю є переоцінкою доказів, отже касаційна скарга підлягає відхиленню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 501/4022/21 з Іллічівського міського суду Одеської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 04 жовтня 2021 року відбулись торги з реалізації частки земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 555558 проведення електронних торгів.

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. 08 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_1 на підставі протоколу електронних торгів № 555558 складено акт про проведені електроні торги, який видано на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі акту про проведені електронні торги, 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Перчеклій І. М. видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво, серія та номер 3019 про право власності на частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою.

Звертаючись до суду із вимогою про визнання недійсними електронних торгів, позивачка в обґрунтування зазначала, що електронні торгів відбулися з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема електронні торги проводились на підставі недійсних звітів про оцінку майна, що призвело до заниження вартості майна більш ніж вдвічі, та спричинення істотної майнової шкоди ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України)

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Усталеним в судові практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така ж угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою, другою, третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)).

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним електронних торгів, проведених 04 квітня 2021 року; акт приватного виконавця від 08 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про проведені електроні торги, свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на придбане з публічних торгів майно;

Підставою позову ОСОБА_1 зазначала, що електронні торги проводились на підставі недійсних звітів про оцінку майна, що призвело до заниження вартості майна більш ніж вдвічі, що призвело до спричинення істотної майнової шкоди позивачці.

Суд встановив, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. при підготовці проведення прилюдних торгів щодо оцінки майна оскаржувались в судовому порядку з тих самих підстав з яких заявлений і даний позов. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 грудня 2021 року у справі № 501/3311/21, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2023 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.

При розгляді справи № 501/3311/21 судами надавалась оцінка висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 654 від 11 жовтня 2021 року, складеному на замовлення ОСОБА_1 , яким у даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги щодо недійсності звітів про оцінку майна та звітам, виготовленим ТОВ «Бюро оцінок», на замовлення ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп».

В позовній заяві не викладено обставин щодо порушення правил проведення електронних торгів саме на момент їх проведення.

За таких обставин, апеляційний суд обгрунтовано вважав, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. щодо визначення оцінки нерухомого майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів у цій справі недійсними. Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених 04 жовтня 2021 року, за результатами яких ОСОБА_2 продано частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:001:0120, розташованої за цією ж адресою.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними акта реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. […] Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).

У справі, що переглядається, апеляційний суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними акта реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів з тих підстав, що вони є неналежними (неефективними) способами захисту.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року зупинено виконання\дію постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. судового збору в розмірі 4 139,30 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 4 139,30 грн, а в іншій частині зупинено дію оскаржуваної постанови до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження закінчено, тому, тому виконання/дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання\дію постанови Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун