Рішення

від 09.03.2023 по справі 360/2165/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/2165/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , Головне управління ДПС в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 , Головне управління ДПС в Одеській області, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати на суму грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень місяць 2017 року єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати на суму грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби з 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень місяць 2017 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити його на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неподання військовою частиною НОМЕР_1 Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів по застрахованій особі ОСОБА_1 за період його служби 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень місяць 2017 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати до відповідного органу доходів і зборів за місцем обліку по застрахованій особі ОСОБА_1 за період його служби з 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень місяць 2017 року Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.08.2016 по 15.08.2018 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

В період проходження військової служби з 03.08.2016 по 15.08.2018 військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_1 , та відповідно позивач отримував грошове забезпечення за вказаний період служби від військової частини НОМЕР_1 , до моменту перепідпорядкування військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 не здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Нарахування та виплата грошового забезпечення за спірний період здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 , яка і була відповідно уповноважена нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) єдиний внесок.

23.09.2022 при перевірці персоніфікованих даних в електронному кабінеті ПФУ позивач з`ясував, що за період його служби з 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень 2017 року відсутня інформація щодо нарахування грошового забезпечення та про сплату військовою частиною НОМЕР_1 страхових внесків за нього.

Крім того, як вказує позивач, військовою частиною НОМЕР_1 не було подано відповідних звітів до органу доходів і зборів за місцем реєстрації щодо нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не сплативши страхові внески та не подавши відповідну звітність, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує право позивача на страховий стаж, а саме на спеціальний страховий стаж як військовослужбовця, зокрема, на зарахування періоду служби до вислуги років при обчисленні доплат при нарахуванні грошового забезпечення при проходженні військової служби та зарахуванні вказаного періоду до вислуги років при виході на пенсію та врахуванні грошового забезпечення за вказаний період при призначенні пенсії.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на відсутність предмету спору, адже за період служби позивача, а саме з 03.08.2016 по 30.04.2017 та за червень 2017 року, військовою частиною НОМЕР_1 було подано звіти та сплачено за нього страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, а саме єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правом на подання до суду відповіді на відзив позивач не скористався.

Головним управлінням ДПС в Одеській області суду надано пояснення, викладені в листі від 17.02.2023 № 2199/5/15-32-70-05, в яких зазначено, що відповідно даних з інформаційно-комунікаційної системи ДПС, по військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 надавались звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. По військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) інформація щодо наданих звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 відсутня.

Аналогічні пояснення податковим органом викладені в листі від 28.02.2023 № 2942/5/15-32-70-05.

Від військової частини НОМЕР_2 пояснень по суті спору до суду не надходило.

Ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою.

Ухвалою суду від 11.01.2023, після виправлення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Одеській області. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; у відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витребувано докази, необхідні для повного з`ясування всіх обставин у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2023 у відповідача та Головного управління ДПС в Одеській області повторно витребувано необхідні докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

03.08.2016 Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 підполковника ОСОБА_2 з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 від 03.08.2016 № 218 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 03.08.2016 прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_7 підтверджується, що на момент укладення контракту про проходження військової служби (03.08.2016), ОСОБА_1 працював у Станично-Луганській районній державній адміністрації на посаді головного спеціаліста сектору з питань мобілізаційної роботи райдержадміністрації (записи № 19 - 21).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 04.01.2023 № 17, з 30.06.2017 військова частина польова пошта НОМЕР_5 змінила найменування на військову частину НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.08.2018 № 55-РС у зв`язку із закінченням строку контракту ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.08.2018 № 164 ОСОБА_1 з 15.08.2018 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки від 17.12.2022 № 1008 молодший лейтенант ОСОБА_1 з 17.08.2020 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

В листі військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2023 № 13 зазначено, що військова частина польова пошта НОМЕР_5 (на теперішній час військова частина НОМЕР_2 ) знаходилась на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Всі первинні документи, що стосуються нарахування грошового забезпечення за зазначений період (з 03.08.2016 по 30.04.1017) знаходяться в розпорядженні фінансової служби військової частини НОМЕР_1 . Відповідно звіти, які підтверджують сплату страхових внесків повинні були надаватися військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно виписки по картковому рахунку позивача № НОМЕР_8 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», за період з 01.08.2016 по 01.09.2017 вбачається надходження коштів за операцією «Зарплата, В/Ч НОМЕР_1 », починаючи з вересня 2016 року.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5 та ОК-7), доданих до позовної заяви (сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 23.09.2022), за спірний період серпень 2016 квітень 2017 року, червень 2017 року, міститься інформація про суму нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ) та сплату страхових внесків страхувальником за кодом 20188543 (Станично-Луганська районна державна адміністрація Луганської області). Відомості про нарахування військовою частиною НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період в довідках відсутні, як і відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Разом з тим, відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2023 до суду подано копії Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (з типом «Уточнюючий» та датою подання 19.10.2022) (додаток 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) (пункт 1 розділу IV)) за спірний період, які містять дані, зокрема, про суму нарахованої заробітної плати/доходу/грошового забезпечення у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок та суму нарахованого єдиного внеску за звітний місяць (на заробітну плату/дохід/грошове забезпечення) щодо застрахованої особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ).

Вказані Відомості подані в додатку до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за спірний період, який містить відмітку (штамп) про його отримання Доброславською ДПІ ГУ ДПС в Одеській області.

Відповідачем до суду також надано довідку від 08.03.2023 № 468/фес щодо сум нарахованого та сплаченого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування стосовно громадянина ОСОБА_1 , в якій зазначено, що в доданих до матеріалів справи розрахунках та відомостях зазначено суму сплаченого єдиного внеску саме за позивача.

До того ж, на виконання ухвали суду від 11.01.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надіслано лист від 30.01.2023 № 1500-0703-7/10053 та надано відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (номер облікової картки НОМЕР_6 ), які містять дані про суму заробітку позивача для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків військовою частиною НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ) за період з серпня 2016 по квітень 2017 року та червень 2017 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI, в редакції, чинній у спірний період).

За визначенням пункту 3, 10 частини першої статті 1 вказаного Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 7 Закону № 2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску. За приписами частини 5 вказаної статті Закону, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини 2, 4 статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Пунктом 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV, в редакції чинній у спірний період) було передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 статті 14 Закону № 1058-IV було визначено, що страхувальниками відповідно до цього закону є, в тому числі, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону (військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905), було визначено, що страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Разом з тим, вказаним пунктом було визначено, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Наказом Міністерства фінансів України «Про деякі особливості звітування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435» від 28.12.2020 № 814 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2021 за № 174/35796), який набрав чинності 26.02.2021, визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435.

Наказом Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» від 15.12.2020 № 773, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1304/35587, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Порядок заповнення Податкового розрахунку). Цей наказ набрав чинності 01.01.2021.

Додатком 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску є Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення Податкового розрахунку, Додаток 1 до Розрахунку «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі - Д1) призначений для щоквартального формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у розрізі місяців звітного кварталу.

Пунктом 1 розділу V Порядку заповнення Податкового розрахунку визначено, що коригування поданого і прийнятого Розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених платником помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Розрахунок з типом «Уточнюючий» подається після закінчення строку подання розрахунку з типом «Звітний» та/або «Звітний новий». Уточнюючий Розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди (пункт 5 розділу V Порядку заповнення Податкового розрахунку).

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно із частинами 2 та 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як роз`яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; далі - Конвенція).

Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

У цій справі спір між сторонами виник щодо неподання відповідачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів по застрахованій особі - ОСОБА_1 , а також не нарахування та несплату на суму грошового забезпечення позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що у період з серпня 2016 по квітень 2017 року та червень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата, на яку в свою чергу страхувальником (Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області) нараховувалися страхові внески.

Разом з тим, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5 та ОК-7), сформованих станом на 23.09.2022 дійсно вбачається, що за період служби позивача з серпня 2016 по квітень 2017 року та червень 2017 року відповідачем не сплачено єдиний внесок, хоча із виписки по картковому рахунку позивача, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» за вказаний період вбачається виплата грошового забезпечення позивачу за цей період служби, що не заперечується відповідачем.

Так само відповідачем не надано доказів вчасності подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів щодо позивача.

Проте, при вирішенні даного спору суд враховує, що згідно з долученими до матеріалів справи відповідачем копій Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за вказаний вище спірний період (з типом «уточнюючий», дата подання відомостей до контролюючого органу 19.10.2022), військовою частиною НОМЕР_1 за позивача було нараховано єдиний внесок, а саме:

- за серпень 2016 року з грошового забезпечення в сумі 8241,73 грн. нараховано єдиного внеску 1813,18 грн.;

- за вересень 2016 року з грошового забезпечення в сумі 15819,40 грн. нараховано єдиного внеску 3480,27 грн.;

- за жовтень 2016 року з грошового забезпечення в сумі 9163,30 грн. нараховано єдиного внеску 2015,93 грн.;

- за листопад 2016 року з грошового забезпечення в сумі 7150,40 грн. нараховано єдиного внеску 1573,09 грн.;

- за грудень 2016 року з грошового забезпечення в сумі 7150,40 грн. нараховано єдиного внеску 1573,09 грн.;

- за січень 2017 року з грошового забезпечення в сумі 8315,62 грн. нараховано єдиного внеску 1829,44 грн.;

- за лютий 2017 року з грошового забезпечення в сумі 7325,10 грн. нараховано єдиного внеску 1611,52 грн.;

- за березень 2017 року з грошового забезпечення в сумі 7888,56 грн. нараховано єдиного внеску 1735,48 грн.;

- за квітень 2017 року з грошового забезпечення в сумі 7888,56 грн. нараховано єдиного внеску 1735,48 грн.;

- за червень 2017 року з грошового забезпечення в сумі 7436,80 грн. нараховано єдиного внеску 1636,10 грн.

Пунктами 2, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на момент подання вказаних вище відомостей) визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В підтвердження подання до контролюючого органу вказаних Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (щодо позивача) за спірний період (з типом «уточнюючий»), відповідачем надано суду Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період серпень 2016 квітень 2017 року та червень 2017 року, згідно відмітки на якому вказані Податкові розрахунки (у складі яких додатком 1 є Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за вказаний вище період) були отримані Доброславською ДПІ ГУ ДПС в Одеській області 19.10.2022 (вх. № 9272295325, 9272295330, 9301507603, 9301507611, 9301507616 відповідно).

До того ж, як вбачається з даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (додаток до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2023 № 1500-0703-7/10053), за період серпень 2016 квітень 2017 року та червень 2017 року, військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачено страхові внески.

Судом встановлено, що суми нарахованого позивачу грошового забезпечення, а також суми єдиного внеску, відображених у Відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам співпадають з такими сумами, відображеними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (згідно даних, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, до подання позовної заяви до суду у цій справі, було подано до контролюючого органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску по застрахованій особі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ) за спірний період, у складі якого було подано Відомості про нараховане грошове забезпечення позивачу та сплачено з його грошового забезпечення єдиний внесок.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), положення КАС України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову суд відмовляє, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , Головне управління ДПС в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 09.03.2023.

Суддя О.М. Качанок