Постанова

від 28.02.2023 по справі 307/2319/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2319/18

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Джуги С.Д.,Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря:Волощук В.І.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданніапеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Тячівського районного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Карпати» та ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про перехід прав та обов`язків покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом внесення запису про державну реєстрацію прав та обов`язків, пов`язаних зі зміною права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірми «Карпати» та ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про перехід прав та обов`язків покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом внесення запису про державну реєстрацію прав та обов`язків, пов`язаних зі зміною права власності на майно.

Просить суд перевести на нього, - ОСОБА_3 , права та обов`язки покупця за нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.2017,згідно зяким відповідач2 ОСОБА_1 придбав 22/100частини будівлігаражу дляс/гмашин заадресою: АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1319151621244);визнати дійснимдоговір купівлі-продажубудівлі гаражудля автомобілівпо АДРЕСА_1 укладений міжСГВК "Агрофірма"Карпати"в особіголови КустрьоВасиля Михайловичата ним, ОСОБА_3 ;визнати заним, ОСОБА_3 право власностіна часткубудівлі гаражудля с/гмашин заадресою: АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1319151621244),якою володієСГВК «Агрофірма«Карпати»;встановити порядоквиконання судовогорішення,шляхом обов`язкудержателя Державногореєстру речовихправ нанерухоме майноМіністерство юстиціїУкраїни,суб`єктів державноїреєстрації,державних реєстраторів,нотаріусів таінших осіб,що маютьдоступ доДержавного реєструречових правна нерухомемайно внестизапис продержавну реєстраціюправ,пов`язаних зізміною прававласності набудівлю гаражудля с/гмашин заадресою АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1319151621244.

Рішенням Тячівського районного суду від 10 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Переведено на ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 придбала 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244).

Встановлено порядок судового рішення, шляхом обов`язку держателя Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України, суб`єктів державної реєстрації, державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести запис про державну реєстрацію прав пов`язаних зі зміною права власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244).

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу в якій просить рішення в частині часткового задоволення позову скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в цій частині відмовити повністю.

Також, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 ,подав апеляційнускаргу в якій просить рішення в частині відмови у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 , укладеним між СГВК «Агрофірма «Карпати» в особі голови Кустрьо І.В. право власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244) скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

У відзивіна апеляційнускаргу адвокатВасилечко А.В.просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Інші учасники процесу в черговий раз в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Вказане свідчить про умисне і свідоме небажання брати участь в судовому розгляді справи і затягуванні процесу.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 21.12.2004 року між СГВК "Агрофірма "Карпати" в особі голови Кустрьо Василя Михайловича та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу частини будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 (далі будівля гаражу).

20.01.2005 року Тячівським районним державним підприємством технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлі гаражу за позивачем.

З метою збільшення частки будівлі гаражу належної на праві приватної власності Позивач звернувся до Відповідача 1, внаслідок чого 17.04.2012 року на засіданні правління СГВК "Агрофірма "Карпати" прийнято рішення про продаж ОСОБА_3 за 22 070 грн. будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, 17.04.2012 року комісією в складі голови комісії з реорганізації майнових паїв правління СГВК "Агрофірма "Карпати" ОСОБА_4 та її членів складено акт приймання-передачі, яким підтверджується факт продажу і передачі об`єктів з балансу Відповідача 1 громадянинові ОСОБА_3 , будівля гаражу.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 18.05.2012 ОСОБА_3 сплатив СГВК "Карпати" 23027 гривні. Зокрема, зарахування коштів Відповідачем 1 підтверджується і накладною № 25 від 18.05.2012. Кошти були освоєні Відповідачем 1, що підтверджується відповіддю адвоката Марича Івана Юрійовича № 4 від 22.01.2017 (отримано 31.01.2018), отже Позивачем було придбано будівлю гаражу.

Встановлено, що позивач неодноразово звертався до Відповідача 1 з метою узаконити придбане майно, шляхом укладення нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу будівлі гаражу, проте Відповідач 1 постійно відтермінував укладення такого.

30.01.2018 з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно Позивач дізнався, що Відповідач 1 відчужив ОСОБА_1 22/100 частини будівлі гаражу. Встановлено, що 06.12.2017 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір купівлі-продажу 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, 30.01.2018 позивач довідався, що його право було порушено 06.12.2017.

Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.

Договір купівлі-продажу будівлі, згідно до ст. 657 цього Кодексу, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

А згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно до ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 ч.1 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно до ч.4 цієї статті якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації , право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевикладеного випливає, що позивач домовився з відповідачем 1 щодо усіх істотних умов договору і виконав умови договору, що підтверджується рішенням правління СГВК "Агрофірма "Карпати" від 17.04.2012, актом приймання-передачі від 17.04.2012 та касовим ордером № 31 від 18.05.2012, однак Відповідач 1 ухилився від нотаріального посвідчення такого. Тому, Позивач відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України вправі просити суд визнати такий договір дійсним, внаслідок чого й визнати право власності на будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом вірно встановлено, що саме 30.01.2018 позивач довідався, що його право було порушено.

Однак, суд зазначив, що в іншій частині позову, яка стосується визнання договору купівлі-продажу 52/100 частин будівлі гаражу (відсіків) дійсним та визнання права власності на 52/100 будівлі гаражу, слід відмовити, так як відповідно роз`яснень, які містяться в п.13 ППВС №9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст. 640ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК, - право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК (в редакції, що діяла на момент порушення права позивача, 30.01.2018) договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, на момент порушення прав позивача, 30.01.2018, з Цивільного кодексу України було вилучено положення про державну реєстрацію договорів, а отже застосуванню підлягало законодавсто, яке діяло на момент порушення прав позивача.

З огляду на викладене, судом помилково враховано роз`яснення, які містяться в п.13 ППВС № 9, і помилково відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 укладеним між СГВК "Агрофірма "Карпати" в особі голови Кусртьо Василя Михайловича, та ОСОБА_3 .

Тому суд приходить до висновку, що рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.10.2019 № 307/2319/18 в частині відмови у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 , укладеним між СГВК "Агрофірма "Карпати" в особі голови Кустрьо Василя Михайловича та ОСОБА_3 та визнанні за ОСОБА_3 право власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244) підлягає скасуванню й ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 що будівля гаражу для с/г машин за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244) є двома різними будівлями.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об 'єкта. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об 'єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі.

Частиною 1 ст. 5 цього Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частина 5 цієї статті встановлює, що Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до ч.2 ст. 13 вказаного Закону - на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 придбала 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана частина майна є частиною будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна якої 1319151621244.

Таким чином, судом вірно встановлено факт купівлі ОСОБА_1 частини об`єкту майна, частина якого на момент укладення договору купівлі-продажу вже перебувала у власності позивача.

Крім цього, в договорі-купівлі продажу від 06.12.2017 № 3419 вказано, що предметом продажу є будівля гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта майна 1319151621244).

Тому посилання ОСОБА_1 про існування двох різних об`єктів нерухомого майна є ним та необгрунтованим, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 374,376, ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 10 жовтня 2019 року в частині відмови у визнанні дійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 , укладеним між СГВК "Агрофірма "Карпати" в особі голови Кустрьо Василя Михайловича та ОСОБА_3 та визнанні за ОСОБА_3 права власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244) скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 , укладеним між СГВК "Агрофірма "Карпати" в особі голови Кустрьо Василем Михайловичем та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244).

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 9 березня 2023 року.

Головуючий

Судді