Рішення

від 10.10.2019 по справі 307/2319/18

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2319/18

Провадження № 2/307/145/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., з участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідачів Марич І.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірми Карпати та ОСОБА_4 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про перехід прав та обов`язків покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом внесення запису про державну реєстрацію прав та обов`язків, пов`язаних зі зміною права власності на майно.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірми Карпати та ОСОБА_4 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про перехід прав та обов`язків покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно та встановлення порядку виконання рішення суду шляхом внесення запису про державну реєстрацію прав та обов`язків, пов`язаних зі зміною права власності на майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2004 р. року між СГВК "Агрофірма "Карпати", в особі голови ОСОБА_5 , та ним, ОСОБА_3 , укладено договір купівлі продажу ј частини будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 .

20.01.2005 р. Тячівським районним державним підприємством технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно ј будівлі гаражу за ним.

З метою збільшення частки будівлі гаражу належної на праві приватної власності він звернувся до відповідача СГВК Агрофірма Карпати , внаслідок чого 17.04.2012 р. на засіданні правління СГВК "Агрофірма "Карпати" прийнято рішення про продаж йому за 22 070 грн. будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ".

Зокрема, 17.04.2012 р. комісією в складі голови комісії з реорганізації майнових паїв правління СГВК "Агрофірма "Карпати" Челенюк В. А. та її членів складено акт приймання - передачі, яким підтверджується факт продажу і передачі об`єктів з балансу відповідача СГВК "Агрофірма "Карпати" йому, будівля гаражу.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 18.05.2012 р. він сплатив СГВК "Карпати" 23 027 гривні. Зокрема, зарахування коштів відповідачем СГВК "Агрофірма "Карпати", підтверджується й накладною № 25 від 18.05.2012 р. Кошти були освоєні відповідачем СГВК "Агрофірма "Карпати",, що підтверджується відповіддю адвоката Марина Івана Юрійовича № 4 від 22.01.2017 р. (отримано 31.01.2018 р.), отже ним було придбано будівлю гаражу

Він неодноразово звертався до відповідача СГВК "Агрофірма "Карпати", з метою узаконити придбане майно, шляхом укладення нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу будівлі гаражу, проте відповідач СГВК "Агрофірма "Карпати", постійно відтермінував укладення такого.

30.01.2018 р. з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно він дізнався, що відповідач СГВК "Агрофірма "Карпати", протиправно відчужив ОСОБА_4 22/100 частини будівлі гаражу. Встановлено, що 06.12.2017 р. між відповідачем СГВК "Агрофірма "Карпати" та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ".

Таким чином, 30.01.2018 р. позивач довідався, що його право було порушено 06.12.2017, а отже строк позовної давності не пропущено.

Посилається на ст. 626, ст. 655, ч. 2 ст. 220, ст. 316, ст. 334, ч.1 ст. ст. 392 ЦК та стверджує, що він домовився з відповідачем 1 щодо усіх істотних умов договору і виконав умови договору, що підтверджується рішенням управління СГВК "Агрофірма "Карпати" від 17.04.2012, актом приймання-передачі від 17.04.2012 р. та касовим ордером № 31 від 18.05.2012 р., однак відповідач СГВК "Карпати" ухилився від нотаріального посвідчення такого.

Тому, він відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України вправі просити суд визнати такий договір дійсним, внаслідок чого й визнати право власності на будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ".

Разом з цим, посилаючись на ст. 362 ЦК України, стверджує, що відповідачі жодним чином не повідомляли його про можливість придбання частини будівлі гаражу, яка частково вже знаходилася в нього на праві приватної власності. З вказаного випливає, що до спірних правовідносин слід застосувати ч. 4 ст. 362 ЦК України: перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 06.12.2017, згідно з яким ОСОБА_4 придбав 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Тому просить суд перевести на нього, ОСОБА_3 , права та обов`язки покупця за нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.2017, згідно з яким відповідач 2 ОСОБА_4 придбав 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244); визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 укладений між СГВК "Агрофірма "Карпати", в особі голови ОСОБА_5 , та ним, ОСОБА_3 ; визнати за ним, ОСОБА_3 право власності на частку будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244), якою володіє СГВК Агрофірма Карпати ; встановити порядок виконання судового рішення, шляхом обов`язку держателя Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Міністерство юстиції України, суб`єктів державної реєстрації, державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести запис про державну реєстрацію прав, пов`язаних зі зміною права власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319151621244.

Представник позивача в судовому засіданні позовні підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідачів Марич І.Ю. в судовому засіданні заперечує щодо вимог позову, обґрунтовуючи тим, що позивач вважає, що ним було продано, як будівлю гаражу, так і будівлю майстерні, що перебувають під одним дахом, але будівля майстерні продана агрофірмою гр.. ОСОБА_4

Агрофірма перебуває у стані ліквідації, нерухоме майно агрофірми реалізоване пайовикам (членам КСГП-агрофірми), а також іншим особам, які виявили бажання його придбати. Таке майно передано по актам приймання - передачі, накладним. Фактично договори купівлі-продажу майна мали усну форму через те, що нерухоме майно перебувало тільки на балансі колгоспу та агрофірми і право власності на нього не було зареєстровано ні в РПТІ, ні в реєстрі речових прав, що унеможливлювало укладення письмових договорів купівлі-продажу у нотаріуса, позаяк відсутні правовстановлюючі документи.

Виняток склала будівля гаражу, у якій були власне приміщення гаражу (бокси чи відсіки) та відокремлене приміщення майстерні. Так, на балансі СГВК агрофірма Карпати на території гаражу агрофірми знаходилось 20 основних балансових інвентарних засобів, в т.ч. сам гараж (відсіки чи бокси ) для автомобілів, інвентарний № НОМЕР_1 , 1965 рік забудови; майстерня для автомобілів, інвентарний №152, 1967 ріку забудови; інші об`єкти.

Ці два названі об`єкти будувались у різний час, обліковувались на балансі підприємства як два різні об`єкти, мав свою балансову вартість.

Далі, 01.03.2004 року за накладною № 21 ОСОБА_3 оформлявся відпуск гаражу для автомобілів, а точніше 3 відсіки (бокси) шириною 7,6 м. довжиною 11 м. у гаражі.

Як видно з позовної заяви ОСОБА_3 , щодо цієї частки, яка склала 1/4 частину або 25/100), було укладено договір купівлі-продажу частини будівлі гаражу. У той період оригінал Свідоцтва про право власності на гараж, як вважали в агрофірмі, було втрачено.

У 2012 році ОСОБА_3 та його дружина виявили бажання отримати майнову частку (пай), визначену в сумі 3 457 грн., в натурі , а саме ще три відсіки (бокси) гаражу. Балансова вартість приміщень гаражу скала 22 070 грн., ПДВ склав 4414 грн., у підсумку вартість склала 26 484 грн., з якої вирахувано вартість належного Куцинам (та їх батькам Герич ) майнового паю і остаточно визначено вартість відсіків гаражу в сумі 23027 грн.

17 квітня 2012 року комісією з реорганізації паїв агрофірми на засіданні було прийнято рішення про продаж цього об`єкту (гаражу) ОСОБА_3 . По прибутковому ордеру №31 від 18.05.2012 року від нього прийнято в касу агрофірми 23 027 грн., йому видано на руки корінець квитанції про сплату коштів, примірники виписки з протоколу комісії з рішенням про продаж, накладну №25 від 18 травня 2012 року на гараж, складено Акт приймання-передачі гаражу для автомобілів, тобто про передачу об`єкту інвентарний номер 151, 1965 року будівництва.

Ці операції проведені по бухгалтерському обліку агрофірми, після чого кошти в сумі 10548 грн. отримано з каси агрофірми бухгалтером та згідно відомості № 18 виплачено заробітну плату за березень, квітень 2012 року 8-ми працівникам агрофірми, а іншу суму внесено на рахунок агрофірми в банку, а оскільки цей рахунок був заблокований ДПІ в Тячівському району та УПФ в Тячівському районі, то кошти з рахунку агрофірми цими установами були списані на погашення боргів агрофірми по платежам до держбюджету.

Також, за фактом відпуску гаражу ОСОБА_3 було виписано податкову накладу № 11 від 31.05.2012 року, оскільки у 2012 році агрофірма була платником ПДВ.

Аналогічний продаж у було вчинено і іншого балансового об`єкту інвентарний номер 152 - майстерні для автомобілів, рік будівництва 1967, балансова вартість 4904,4 грн. Його придбала ОСОБА_4 (протокол комісії від 16.05.2012 року, Акт приймання -передачі від 16.05.2012 року накладна, прихідний касовий ордер № 48 від 20.06.2012 р.) за 5885 грн., з ПДВ. У період 2012-2015 років більшість покупців нерухомого майна агрофірми узаконили куплене майно шляхом звернення до суду і визнання права власності на це майно.

У період з 2012 року і до кінця 2017 року ОСОБА_3 не звертався до агрофірми з вимогою піти до нотаріуса та укласти договір купівлі-продажу гаражу.

У кінці 2017 року, після того, як було повторно встановлено, що на гараж раніше було оформлено Свідоцтво право власності, за замовленням агрофірми було отримано в РПТІ дублікат Свідоцтва на нього, замовлено та виготовлено новий технічний паспорт на всю будівлю, у яку ввійшли відсіки (бокси) гаражу для автомобілів та майстерня, бо після добудови майстерні, ці два об`єкти були об`єднані одним дахом. Саме з цих причин РПТІ виготовило новий технічний паспорт на всю будівлю, та визначило у будівлі частку майстерні (22/100) та частку гаражу (78/100).

Дублікат Свідоцтва та виготовлений технічний паспорт став підставою для укладення угоди купівлі-продажу майстерні ( як частки у загальній будівлі) гр. ОСОБА_4

Власне після цього і виявилося, що оригінал Свідоцтва про право власності на гараж з 2004 року перебував на руках у ОСОБА_3 і останній пред`явив його нотаріусу та наполягав, що майстерня є його власністю, бо він і її купив, вимагав оформити право власності на цілу частину будівлі гаражу та майстерні.

Претензії ОСОБА_3 на майстерню є безпідставними, вона з 1967 року обліковувалась на балансі агрофірми окремим об`єктом (інвентарний № НОМЕР_2 , балансова вартість 4904,17 грн.), у документах для ОСОБА_3 та в документах агрофірми про продаж йому гаражу ніколи не зазначалося, що йому продається вся будівля гаражу з майстернею ( чи окремо гаражі та майстерня), він за приміщення майстерню жодної копійки не сплачував агрофірмі і згідно із рішенням комісії з реорганізації паїв цю майстерню продано іншому пайовику в той же період що і гараж, про достовірно знав сам ОСОБА_3 .

З цих мотиві агрофірма вважає, що не має підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_3 про заміну покупця на 22/100 будівлі.

В іншій частині позов ОСОБА_3 , яка стосується визнання договору купівлі-продажу 52/100 частин будівлі гаражу (відсіків) дійсним та визнання права власності на 52/100 будівлі гаражу , стверджує, що відповідно роз`яснень , які містяться в п.13 ППВС №9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст. 640ЦК пов`язується з державно реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. Тому і в цій частині позову просить відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Марич І.Ю. та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно №18 від 06.12.2004 року будівля гаражу для автомобілів, що розташована в АДРЕСА_1 Агрофірмі Карпати в 1\1 цілому.

В дублікаті цього ж свідоцтва зазначено будівлю гаражу для с/г машин замість будівлі гаражу для автомобілів.

21.12.2004 р. року між СГВК "Агрофірма "Карпати", в особі голови ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу ј частини будівлі гаражу для автомобілів по АДРЕСА_1 .

06.12.2017 року між СГВК "Агрофірма "Карпати", в особі голови ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин АДРЕСА_1 .

Твердження представника позивача про те, що будівля гаражу для автомобілів та будівля для гаражу с/г машин є різними будівлями є безпідставне та таке, що спростовується дослідженою у судовому засіданні копією з оригіналу свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно №18 від 06.12.2004 року, де зазначена будівля гаражу для автомобілів, що розташована в АДРЕСА_1 Агрофірмі Карпати в 1\1 цілому та технічним паспортом на будівлю гаражу ( ѕ частини) від 11.03.2017, із якого вбачається, що це одна будівля.

В даному випадку дублікат свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно №18 від 06.12.2004 року не є належним та допустимим доказом, оскільки не відповідає оригіналу свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно №18 від 06.12.2004 року .

Статтею 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Сторонами суду не надано жодного докажу, яким би було стверджено, що відповідачі повідомляли позивача про можливість придбання частини будівлі гаражу, яка частково вже знаходилася в нього на праві приватної власності.

Згідно кв. № 0.0.1314723997.2 від 02.04.2019 р. позивачем внесено на депозитний рахунок суму 5 885 грн. вартості спірної 22/100 будівлі гаражу.

Таким чино, суд вважає, що до цієї частини спірних правовідносин слід застосувати ч. 4 ст. 362 ЦК України: перевести на позивача права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 06.12.2017, згідно з яким ОСОБА_4 придбав 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ".

В іншій частині позову ОСОБА_3 , яка стосується визнання договору купівлі-продажу 52/100 частин будівлі гаражу (відсіків) дійсним та визнання права власності на 52/100 будівлі гаражу, слід відмовити, так як відповідно роз`яснень, які містяться в п.13 ППВС №9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст. 640ЦК пов`язується з державно реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, перевести на ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.2017 рок, згідно з яким ОСОБА_4 придбала 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244) та встановити порядок судового рішення, шляхом обов`язку держателя Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України, суб`єктів державної реєстрації, державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести запис про державну реєстрацію прав пов`язаних зі зміною права власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244), а в решті позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 362 ЦК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Перевести на ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.12.2017 рок, згідно з яким ОСОБА_4 придбала 22/100 частини будівлі гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244)

Встановити порядок судового рішення, шляхом обов`язку держателя Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України, суб`єктів державної реєстрації, державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, що мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести запис про державну реєстрацію прав пов`язаних зі зміною права власності на будівлю гаражу для с/г машин за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1319151621244).

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: СГВК Агрофірма Карпати , місце знаходження с. Терново , вул. Леніна , 96, Тячівського району. Закарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна, місце знаходження місто Тячів, вулиця Незалежності, 43, Тячівського району, Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлений 18.10.2019 р.

Суддя: В.В. Чопик