Постанова

від 07.03.2023 по справі 335/5914/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.03.2023 Справа № 335/5914/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/667/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Є.У.№ 335/5014/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07березня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар Волчанова І.М.,

за участі адвоката Деревянко І.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежна Україна 39-б» про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, визнання протиправними дій та протизаконною бездіяльність,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог,ОСББ «Незалежна Україна 39-6», про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, визнання протиправними дій та протизаконною бездіяльність.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що є співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .

01.07.2019 між ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» та ОСББ «Незалежна Україна № 39-Б» було укладено договір № 01/07/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який не відповідає вимогам ст.ст. 10, 12-14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст.ст. 9-11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Зокрема, загальні збори ОСББ, які відбулися 13.04.2019, рішення про передачу функцій з управління будинком ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» не приймали, умови договору не погоджували, мешканці будинку з проектом договору не були ознайомлені, на зборах був відсутній кворум, протокол зборів містить неправдиві відомості. Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, його умови не відповідають типовому договору, якість послуг, що надається відповідачем, погіршується, а їх вартість є явно завищеною.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати недійсним договір № 01/07/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2019 та визнати протиправними дії та протизаконну бездіяльність ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» у відповідності до Закону №1023-XII нечесною підприємницькою практикою.

30.11.2022 ОСОБА_1 подала суду клопотання про витребування у відповідача та третьої особи письмових доказів, а саме: додатки до договору №01/07/19; копії виставлених рахунків до ОСББ щодо здійсненої господарської діяльності згідно договору; акти виконаних робіт; копії документів, що підтверджують факт існування договірних відносин; копії документів, що підтверджують припинення договору №01/07/19; копії протоколу №2 загальних зборів ОСББ від 13.04.2019; копії листків опитування до протоколу №2 загальних зборів ОСББ від 13.04.2019; копії повідомлень про проведення загальних зборів ОСББ від 13.04.2019;докази надсилання поштою повідомлень про проведення загальних зборів співвласників від 13.04.2019; докази вручення повідомлень про проведення загальних зборів усім співвласникам будинку; копії реєстрів та списків співвласників, яким було вручено особисто або надіслано поштою повідомлення про проведення загальних зборів співвласників ОСББ 13.04.2019 та іншу інформацію щодо діяльності створеного ОСББ, у тому числі і щодо укладеного із ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» від 01.07.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів по справі.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючисьіз судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, задовольнити її клопотання про витребування доказів, оскільки вони необхідні для повного та всебічного розгляду справи по суті та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що оскаржувані судові рішення суперечать нормам діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що порушують її права як співвласника багатоквартирного будинку. Вважає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив надані докази та дійшов помилкових висновків.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КП «Партнер Хаус» зазначило, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки доводи, наведені в ній, не спростовують правильних висновків суду. Просили залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Від третьої особи ОСББ «Незалежна Україна 39Б» відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено,що ОСОБА_2 є власником частки квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 на праві власності належить 1/6 частка квартири АДРЕСА_3 в цьому ж будинку.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 17.08.17 за № 11031020000043302 зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежна Україна 39Б» (ідентифікаційний код 41528409).

13.04.2019 відбулися загальні збори ОСББ «Незалежна Україна 39Б», на яких, як зазначено у протоколі, вирішувалися низка питань, у тому числі про вибір управляючої компанії, перелік необхідних послуг та їх максимальні розміри; про надання повноважень голові правління ОСББ ОСОБА_3 на укладання та підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер Хаус».

На виконання зазначеного рішення 01.07.2019 між ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер Хаус» та ОСББ «Незалежна Україна 39Б» укладено договір № 01/07/19 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який позивачі і просили визнати недійсним.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при поставленні ухвали про відмову у витребуванні доказів, апеляційний суд установив таке.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.10.2022 позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі, та призначено перше судове засідання на 03.11.2022, без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання у цій справі було відкладено, оскільки станом на час його призначення не спливли строки для подання заяв по суті справи.

30.11.2022 ОСОБА_1 подала суду клопотання про витребування у відповідача ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» та третьої особи ОСББ «Незалежна Україна 39-б» письмових доказів.

В обґрунтування вказаного клопотання позивачка зазначала, що вона як співвласники багатоквартирного будинку має право на одержання інформації щодо діяльності створеного ОСББ, у тому числі і щодо укладеного договору від 01.07.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. У позивачів відсутні докази щодо фактичного здійснення господарської діяльності управителем та фактично наданих послуг, що є важливим для розгляду справи. Запитувані позивачами документи підтвердять факт не надання житлової послуги та комунальних послуг управителем та законність вимог позивачів щодо безпідставних рахунків, виставлених Управителем чи/або ОСББ, якщо такі існували.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що ухвала, постановлена Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 05.12.2022 про відмову у задоволені її клопотання про витребування доказів, не відповідає нормам діючого законодавства та порушує її права, а тому підлягає скасуванню.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд вважає, що вказані доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені клопотання ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що клопотання про витребування доказів подане позивачем із пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 83 ЦПК України. Крім того, клопотання не містить обставин, визначених пп. 2, 3 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, а саме у ньому не вказано обставин, які можуть підтвердити або спростувати докази з урахуванням підстав та предмета позову.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено:1)який доказвитребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Предметом позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є бездіяльність відповідача та третьої особи щодо надання співвласникам ОСББ інформації на їх вимогу, хоча у клопотанні про витребування доказів як на підставу ОСОБА_1 посилається саме на вказане.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено, що перелічені у клопотанні документи мають доказове значення при розгляді їх позовними вимогами про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, визнання протиправними дій та протизаконною бездіяльність.

Отже аналіз викладеного свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті ухвали про відмову у витребуванні письмових доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність вимогам закону рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи по суті, то апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи спірний договір, голова правління ОСББ як уповноважена особа співвласників багатоквартирного будинку та ТОВ «Партнер Хаус» діяли на підставі та в межах своїх повноважень. Судом не встановлено порушень норм чинного законодавства при укладенні оспорюваного правочину, які б слугували підставами для визнання його недійсним. Суд першої інстанції також зазначив, що стороною оспорюваного правочину крім ТОВ « КП «Партнер Хаус» є також ОСББ «Незалежна Україна 39-Б», до якої позов не пред`явлено. Пред`явлення позову не до всіх учасників правочину є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. На думку суду, визнання дій відповідача протиправними, а бездіяльності противно законною, є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки не відновлюють таке порушене право.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення вимог зазначити у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннямист.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст.ст.16,203,215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається чи оспорюється) право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Тобто, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою особою, права та законні інтереси якої були порушені вчиненим правочином. Оспорювати правочин, крім його сторін, може також особа, яка не булла його стороною так звана заінтересована особа, та яка на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який сторони мали до вчинення правочину. Власний інтерес цієї особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у певної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що відповідно до частин першої, другоїстатті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом із тим, ч.1ст. 48ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зіст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначеностаттею 51 ЦПК України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четвертастатті 202 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19) зроблено висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Таким чином, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

Отже, врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачами, які оспорюють договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який укладено між ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер Хаус» та ОСББ «Незалежна Україна 39 Б», до участі у справі у якості відповідача не залучено ОСББ «Незалежна Україна 39 Б», як сторону оспорюваного правочину, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 01/07/19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2019.

Проте, як на самостійну підставу для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції послався також на те, що при укладенні спірного договору представники ОСББ і ТОВ «Партнер Хаус» діяли в межах своїх повноважень, правочин укладено із дотриманням норм чинного законодавства.

Вказані висновку суду першої інстанції є завчасними, оскільки зроблені за результатами розгляду справи з неналежним суб`єктним складом без обов`язкового залучення до участі у справі як співвідповідача ОСББ.

Зазначена обставина у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення та виключення із його мотивувальної частини висновків щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною дії та протизаконною бездіяльності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийстаттею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другійстатті 16 ЦК Українивизначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокремастаттею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до положеньст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав фізичних осіб у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та протизаконною бездіяльність ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачами спосіб захисту не відповідає тим, що передбачені законодавством (16ЦК України) та не є ефективним способом захисту порушених, на думку позивачів, їх прав, оскільки за результатами розгляду справи порушені права не будуть відновлені.

Суд обгрунтовано зазначити, що у разі ненадання позивачам послуг або надання послуг неналежної якості, згідно договору, вони мають право захищати свої права в інший спосіб, зокрема, при вирішенні справи про стягнення з них заборгованості за послуги, якщо, як зазначено у позові, вони їх не отримували, що і буде у даному випадку належним та ефективним способом захисту їх прав.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення в цій частині вимогам закону і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

За вказаних обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції на підставі ст.376 ЦПК України підлягає зміні в зазначеній вище частині, в іншій частині підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін, а рішення цього ж суду 05 грудня 2022 року у цій справі змінити, виключивши із мотивувальної частини висновки суду щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 09 березня 2023 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська