Рішення

від 15.06.2021 по справі 494/432/19

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

15.06.2021

Справа № 494/432/19

Провадження № 2/494/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 р. м. Березівка

Березівський районний суд Одеськоїо бласті у складі:

Головуючого судді Лебединського С.Й.,

за участю секретаря судових засідань Авдєєвої С.В.,

у присутності:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Волкова О.Л.,

представника відповідача Березівської міської ради Одеської області - Суса М.М.,

представника 3-ї особи ОСОБА_2 адвоката Сємак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області «Про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими прибудовами», 3-тя особа ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в:

Позивач, звернувшись до суду із позовом «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом» просив визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 20,3 кв.м., сарай літ. «Б», кухня літ. «В», та огорожа №1,2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 116785 гривень.

На обґрунтування поданого позову позивач вказував, що є сином ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого залишилось наступне майно:

будинок по АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7528 га, кадастровий №5121280800:01:001:0192, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області.

Вважаючи себе спадкоємцем першої черги згідно ч.1 ст.1261 ЦК України позивач своєчасно звернувся до державного нотаріуса та отримав свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку. Щодо житлового будинку він отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії так як не надав документи, що підтверджують право власності на житловий будинок. За таких обставин, та вважаючи, що він позбавлений права вільно розпоряджатися належним йому будинком, він звернувся із позовом «Про визнання права власності в порядку спадкування за законом».

За заявою адвоката Сємак Т.В., яка є представником ОСОБА_2 , остання була залучена до участі у справі у якості 3-ї особи. Підставою для залучення були посилання представника 3-ї особи на те, що її померлий чоловік ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним братом батька позивача ОСОБА_3 . За домовленістю братів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їхньої матері ОСОБА_7 , житловий будинок по АДРЕСА_1 , повинен був залишитися у спадок ОСОБА_8 . За таких обставин та враховуючи, що ОСОБА_4 помер, спадкоємцем майна, у тому числі житлового будинку, має бути його малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Через виявлені обставини представник позивача змінив предмет та підставі позову та просив визнати за позивачем право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

На обґрунтування поданого позову вказував, що позивач є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось наступне майно:

будинок по АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7528 га, кадастровий №5121280800:01:001:0192, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Будучи спадкоємцем першої черги, згідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, він своєчасно звернувся до Березівської державної нотаріальної контори і 13 листопада 2018 р. він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку. Щодо вказаного житлового будинку, то нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок через відсутність документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Проте, позивач вказував, що має право на вказаний житловий будинок за набувальною давність оскільки у погосподарській книзі №6 с. Роздол Березівського району Одеської області на 2006-2010 р. р. за особовим рахунком № НОМЕР_3 , та 2011-2015 р. р. за особовим рахунком № НОМЕР_4 головою домогосподарства будинку по АДРЕСА_1 , вказано ОСОБА_7 , а серед членів домогосподарства його батька ОСОБА_3 , сина ОСОБА_7 .. Його батько ОСОБА_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкав у вказаному будинку, ніс всі витрати по його ремонту, утриманню та обслуговуванню. Отже, за таких обставин позивач змінивши предмет та підставу позову просив визнати за ним право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.

Представник відповідача Березівської міської ради Одеської області проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначав, що позивач вільно, відкрито та відповідний час будинком не володів. Його батько дійсно був зареєстрований у цьому будинку, але прав на нього ніяких не мав, а відповідно з чим не міг залишити його у спадщину.

Представник залученої 3-ї особи проти задоволення позову також заперечувала. На підтвердження своєї позиції представник пояснила наступне. Виходячи з виписок з погосподарської книги, наданої позивачем, вказаний житловий будинок належав не батьку позивача, ОСОБА_3 , а його батькам, а саме матері ОСОБА_7 , яка була головою домогосподарства. Після смерті ОСОБА_7 за попередньою домовленістю між братами та матір`ю, ОСОБА_10 , батько позивача, відмовляється від майна, що належало його матері на користь ОСОБА_11 . Відповідно до ч.5 ст.1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, тобто відмовитися від частки майна не можливо, а можливо тільки від всього майна, що складає собою спадщину. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , все майно, яке належало його матері ОСОБА_7 , а потім йому, ОСОБА_4 , на яке були правоустановчі документи, отримав син останнього малолітній ОСОБА_9 , мати якого є ОСОБА_2 .. У зв`язку з тим, що на вказаний житловий будинок не має правоустановчих документів, малолітній ОСОБА_9 не зміг оформити свої права на цей будинок. Також, представник 3- ї особи зазначала, що позивач не надав доказів, що він відкрито безперервно володів спірним житловим будинком та заволодів ним без правових підстав більше 10-ти років тому. На її думку позивач жодного дня не володів та не користувався вказаним будинком. Крім наведеного представник 3-ї особи вказувала, що позивач невірно застосовує норми цивільного законодавства у зв`язку з чим не має підстав для задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думки учасників судового розгляду на підставі наданих суду доказів і доведення їхньої переконливості суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданого позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і є сином ОСОБА_3 , що було зареєстровано Вікторівською сільською радою Березівського району Одеської області, про що у книзі реєстрації актових записів про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблено а.з.№24. Свідоцтво про народження НОМЕР_5 .

Згідно довідки з виконкому Березівської міської ради Березівського району Одеської області від 13 лютого 2018 р. №138/0225 ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: будинок по АДРЕСА_1 . Разом із ним були зареєстровані, але не проживали:

невістка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

племінник ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ..

Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 07 лютого 2018 р. складено відповідний актовий запис №64. Свідоцтво про смерть було видане Березівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області 07 лютого 2018 р. серії НОМЕР_6 .

За життя ОСОБА_3 08 жовтня 2012 р. склав заповіт, яким заповів своєму синові ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7528 га, кадастровий №5121280800:01:001:0192, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області. Заповіт був посвідчений секретарем Виконкому Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області та зареєстрований у реєстрі за №50.

13 листопада 2018 р. державний нотаріус Березівської державної нотаріальної контори видав позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7528 га, кадастровий №5121280800:01:001:0192, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області.

Як свідчить з відповіді з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради при передачі справ з Березівської філії КП «БТІ» ОМР житловий будинок АДРЕСА_1 відсутня, (не передавалось).

14 листопада 2018 р. державний нотаріус Березівської державної нотаріальної контори видав позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на будинок по АДРЕСА_1 так як не надані правоустановчі документи на будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_7 , про що в книзі реєстрації смертей від 21 травня 2012 р. зроблено відповідний а.з.№14. Смерть була зареєстрована Виконавчим комітетом Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області. Свідоцтво про смерть НОМЕР_7 .

ОСОБА_7 з 13 лютого 2002 р. по день смерті проживала та була зареєстрованою у будинку по АДРЕСА_1 .

Після смерті матері ОСОБА_7 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся її син ОСОБА_4 , який повідомив що прийняв спадщину після смерті матері.

Разом із ОСОБА_4 , сином померлої ОСОБА_7 , був ОСОБА_3 , батько позивача.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 19 жовтня 2012 р. №385 по спадковій справі №174/2012 р., йому відомо про відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , і він відмовляється від належної йому частини спадкового майна, а саме земельної ділянки земельну ділянку № НОМЕР_8 , масив № НОМЕР_9 , площею 11,3478 га, кадастровий №5121280800:01:001:0019, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області на користь свого брата ОСОБА_4 . Заява була зареєстрована 08 жовтня 2012 р. секретарем Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області та зареєстрована у реєстрі за №48.

24 квітня 2013 р. ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , у виді земельної ділянки № НОМЕР_8 , масив № НОМЕР_9 , площею 11,3478 га, кадастровий №5121280800:01:001:0019, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, від спадкування якої відмовився його брат ОСОБА_3 .

Як передбачено положеннями ч.ч.1,5,6 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Як встановлено судом ОСОБА_3 після відмови від спадщини, що відкрилась після смерті його матері, свою заяву про відмову не відкликав.

Також, ОСОБА_4 роз`ясненнями нотаріуса від 03 жовтня 2014 р. №1264/0214 фактично було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у виді житлового будинку у зв`язку з відсутністю документу, що встановлює право власності спадкодавця на вказане спадкове майно.

У погосподарській книзі №6 с. Роздол Березівського району Одеської області на 2006-2010 р. р. за особовим рахунком № НОМЕР_3 , та на 2011-2015 р. р. за особовим рахунком № НОМЕР_4 головою домогосподарства будинку по АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_7 , а серед членів домогосподарства його батька ОСОБА_3 , сина ОСОБА_7 ..

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_9 , про що у книзі реєстрації народжень 09 листопада 2010 р. зроблено відповідний а.з.№150. Його батьками були ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , місце реєстрації і державний орган, що видав свідоцтво - Відділ реєстрації актів цивільного стану Березівського РУЮ в Одеській області. Свідоцтво про народження НОМЕР_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що 10 жовтня 2014 р. складено відповідний актовий запис №436. Місце реєстрації та орган, що видав свідоцтво - Відділ ДРАЦС реєстраційної служби по Березівському району Березівського МУЮ в Одеській області, серії НОМЕР_11 .

Після смерті ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом від державного нотаріуса Березівської державної нотаріальної контори отримав його син ОСОБА_9 на:

земельну ділянку № НОМЕР_12 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7229 га, кадастровий №5121280500:01:001:0335, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, спадкова справа №72/2015, що було зареєстровано у реєстрі за №976;

земельну ділянку № НОМЕР_8 , масив № НОМЕР_9 , площею 11,3478 га, кадастровий №5121280800:01:001:0019, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, спадкова справа №72/2015, що було зареєстровано у реєстрі за №974;

земельну ділянку № НОМЕР_13 , масив № НОМЕР_2 , площею 5,7956 га, кадастровий №5121280800:01:001:0316, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, спадкова справа №72/2015, що було зареєстровано у реєстрі за №972;

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову лише зміст позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положеньст.15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Так, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме:

наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

законність об`єкта володіння;

добросовісність заволодіння чужим майном;

відкритість володіння;

безперервність володіння;

сплив установлених строків володіння;

відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном якпідстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Суд наголошує, що відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Також суд зазначає, що давнісне володіння має бути безперевним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає 10 років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не

знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Аналогійні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 01.08.2018 р. справа №201/12550/16-ц, від 14.05.2019 р. справа №910/17274/17, від 10.02.2020 р. справа №923/82/19.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено положеннями ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивачем, у відповідності до положень ст.ст.77-80 ЦПК України суду не надані належні, допустимі, достовірні, а у своєї сукупності достатні докази підстав звернення до суду з даним позовом.

Так, виходячи з пояснень та доказів наданих позивачем, відсутній перелік обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, що є необхідним для визнання права власності за набувальною давністю

З огляду на вищенаведене суд вважає, що порушення, оспорення або не визнання прав позивача не встановлено, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10-13, 81,89,263-265,268 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 у задоволенні поданого позову «Про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими прибудовами» до Березівської міської ради Одеської області, 3-тя особа ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Березівський районний суд Одеської області відповідно до п.15.5 Розділу Х11Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: