Ухвала

від 09.03.2023 по справі 947/7836/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/7836/23

Провадження № 1-кс/947/3036/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022160000000858 від14.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.10.2019 між Одеською міською радою в особі заступника директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 63,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_6 . Продаж здійснено за 750 350 гривень.

Після викупу приміщення ОСОБА_7 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії ОД061193502371 від 16.12.2019 щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення № 515 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з розподілом на дві окремі одиниці нежитлове приміщення № 515 та нежитлове приміщення № 515-Б за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до вказаного повідомлення будівельні роботи проводяться на підставі виданих Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки згідно п. 25 Наказу Міністерства регіонального будівництва №289 від 06.11.2017.

Однак,згідно листа Департаменту архітектури та містобудування про результати виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 13.02.2023 про надання тимчасового доступу до документів,дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення №515 та 515Б за адресою: АДРЕСА_2 та містобудівні умови та обмеження земельної ділянки не видавалися.

Надалі, 27.12.2019 зареєстровано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації серії ОД141193611170 згідно якої площа після реконструкції замість 63,5 м2 склала 150,2 м2, тобто збільшено площу забудови земельної ділянки на 86,7 кв.м, з яких площа приміщення № 515 складає88,1, м.кв, а приміщення 515Б 62.1 м.кв.

Разом з цим, згідно декларації про готовність об`єкту до експлуатації серії ОД141193611170, інженером з технічного нагляду за об`єктом реконструкції є ОСОБА_8 , проектувальником ТОВ «Алькарім-буд», авторський нагляд здійснював ОСОБА_9 , експертиза проекту будівництва здійснена ДП«Укрдержбудекспертиза» у Одеській області.

Однак, згідно листа ТОВ «Алькарім-буд» від 20.02.2023 останнє не виступало та не виступає проектувальником об`єкта будівництва розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 14, приміщення 515, та 515Б. Головний інженер ОСОБА_9 , який працює у вказаному товаристві не здійснював авторський нагляд за проведенням цієї реконструкції.

Також, згідно листа філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області від 13.02.2023 проектна документація щодо об`єкту будівництва за адресою: м.Одеса, вул. Академічна, 14, прим. №515 та 515Б в філію ДП«Укрдержбудекспертиза» у Одеській області не надавалась, відповідно експертний звіт не складався і не видавався.

Таким чином, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації здійснені на підставі наведених у них недостовірних відомостей.

Надалі ОСОБА_5 на підставі рішення Засновника №1 ТОВ«ТОПЛАМ» нежитлові приміщення № 515 та 515Б за адресою: м.Одеса, вул.Академічна, 14 передані до статутного капіталу ТОВ «ТОПЛАМ» (ЄДРПОУ 43451705), засновником та директором якого являється сам ОСОБА_5 . Після цього, 22.01.2020 приватним нотаріусом ОСОБА_10 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 зі зміною функціонального призначення будівлі та адреси на - одноповерхову будівлю площею 62,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_4 .

Зміна адреси та функціонального призначен ня будівлі та адреси відбулись на підставі довідки КП «БТІ» ОМР № 516537.72.20 від 02.04.2020 та довідки про резервування поштової адреси АТ «УКРПОШТА» № 07\65001-1260 від 07.05.2020.

Натомість, згідно листа АТ «Укрпошта» від 15.02.2023 рішення про присвоєння або зміну адреси об`єкта будівництва приймає уповноважений орган містобудування та архітектури, а тому Одеська дирекція АТ «Укрпочта» не видавала довідку про резервування поштової адреси №07/65001-1260 від 07.05.2020 року.

Також, проведеним 22.02.2023 зовнішнім оглядом об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_4 встановлено, що фактично вказаний об`єкт є малою архітектурною формою та не являється капітальною нежитловою спорудою.

Таким чином, в порушення вимог діючого законодавства реконструкція нежитлового приміщення № 515 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з розподілом на дві окремі одиниці нежитлове приміщення № 515 та нежитлове приміщення № 515-Б за адресою: АДРЕСА_2 проведена із внесенням недостовірних відомостей до повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, за відсутності містобудівних умов та обмежень, із збільшенням загальної площі забудови з 63,5 м2 до 150,2 м2, без затвердженого в установленому порядку проекту будівництва, а також на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто фактично проведено самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці,яка належить територіальній громаді м Одеси.

В подальшому, вищевказані об`єкти нерухомого майна були визнані речовими доказами та винесено відповідну постанову від 28.02.2023.

Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речового доказу, та з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

До суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутність слідчого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Також, слід зазначити, що у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого нежитлове приміщеннязагальною площею88,1кв.м.,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 2004948451101,яке розташованеза адресою:місто Одеса,вулиця Академічна,будинок 14,приміщення 515,яке належитьна правіприватної власностіТовариству зобмеженою відповідальністю«ТОПЛАМ» кодЄДРПОУ 43451705;одноповерхову будівлю загальною площею 62,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004964751101, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 14/1, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОПЛАМ» код ЄДРПОУ 43451705, постановою слідчого від 28.02.2023 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022160000000858 від14.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1КК України, у зв`язку із чим слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.

Однак, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, слідчим жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.

Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Крім того, слідчим не доведено, що на теперішній час існує загроза можливості перепродажу або іншого відчуження, приховування вищевказаних об`єктів нерухомості, забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації, забезпечення унеможливлення переходу майнових прав на зазначений об`єкт до третіх осіб або добросовісних вигодонабувачів.

Також, у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, та не заявлено цивільний позов.

На підставі викладеного, враховуючи, що слідчим не обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим у клопотанні не доведено необхідність в накладенні арешту на зазначене майно, у зв`язку із чим клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022160000000858 від14.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1