Рішення

від 07.03.2023 по справі 587/1281/22

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1281/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Черних О.М.

секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Садівської сільської ради (юридична адреса: вул. Войти, буд. 5, с. Сад, Сумського району, Сумської області), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Земстройпроєкт» (вул. Євгена Котляра, буд. 8/10а, м. Харків), приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бирченко Юрій Васильович (вул. Сумсько-Київських дивізій, 21, м. Суми) про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Садівської сільської ради Сумського району Сумської області на його користь грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 грудня 2020 року в розмірі 585714,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 129906,92 грн, 3% річних в розмірі 18052,83 грн., кошти сплачені ТОВ Земстройпроект» в розмірі 39285,70 грн. та 6000,00 грн. - кошти сплачені нотаріусу, а також відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Ю. В. за р. № 2469, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 0,6278 га, розташованої в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5924755500:05:002:1907. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, було визнано недійсним даний договір із посиланням на ст. 215 ЦК України, однак під час розгляду справи сторона відповідача не заявляла вимог про реституцію, оскільки заперечувала проти визнання правочину недійсним. За приписаним ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Така вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно із вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги. Оскільки умовами Договору купівлі-продажу від 23.12.2020 року було визначено, що Садівська сільська рада Сумського району Сумської області отримала грошові кошти за продаж земельної ділянки в сумі 585714,00 грн, при цьому він сплатив ТОВ «Земстройпроєкт» - 29285 грн 70 коп., як виконавцю за проведення земельних торгів, 10000 грн за підготовку торгів, 6000грон сплатив приватному нотаріусу Бирченко Ю.В. за оформлення договору купівлі-продажу, вважає, що йому відповідач повинен повернути понесені ним витрати. Крім того, позивачем у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховано 3% річних за період з 09.08.2021 року по 18.08.2022 в розмірі 18052 грн 83 коп. та інфляційні збитки за той же період в розмірі 129906 грн 92 коп.

Представником відповідача - Садівської сільської ради Сумського району Сумської області подано відзив на позов ОСОБА_1 , в якому позовні вимоги визнав частково. Вказав, що вони не заперечують проти повернення грошових коштів в розмірі 587714,00 грн., оскільки саме таку суму отримала Садівська сільська рада Сумського району Сумської області внаслідок укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був визнаний недійсним, врешті позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява в якій він просить справу розглянути у його відсутність позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Садівської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, направив заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги визнав частково.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши та давши оцінку письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні їх під час судового розгляду вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 01.07.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 5924755500:05:002:1907 та площею 0,6278 га (цільове призначення 12.04. для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , включено до переліку земельних ділянок, право власності на які може бути реалізоване на земельних торгах у формі аукціону . Відповідно до рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 02.10.2020 року «Про проведення земельних торгів з продажу земельної ділянки», селищна рада вирішила: затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки в АДРЕСА_2 площею 0,6278 га, 5924755500:05:002:1907, продати на земельних торгах у формі аукціону дану земельну ділянку та затвердити умови продажу згідно з додатком. 26.11.2020 року проведено торги земельної ділянки у формі аукціону, замовником торгів виступила Низівська селищна рада організатором ТОВ «Земстройпроєкт», місце проведення аукціону: АДРЕСА_3 , приміщення Низівської селищної ради. Згідно протоколу № 1 проведення земельних торгів переможцем з продажу земельної ділянки по лоту № 5877 визначено ОСОБА_1 , ціна продажу лоту 585714 грн, яку ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок Низівської селищної ради та сплатив ТОВ Земстройпроєкт», як виконавцю земельних торгів 29285,70 грн. та 10000,00 грн - за підготовку торгів, що підтверджується копіями протоколу проведення земельних торгів та платіжним дорученням (а.с. 10-11).

23.12.2020 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6278 га, за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5924755500:05:002:1907з Садівською сільською радою, яка є правонаступником Низівської селищної ради, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Ю. В. за р. № 2469 (а.с. 13-14).

Згідно довідки розмір плати за вчинення нотаріальної дії: посвідчення договору купівлі продажу земельної ділянки від 23 грудня 2020 року за р. № 2469 складала 6000,00 грн (а.с. 12)

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 08 липня 2021 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 0,6278 га, розташованої в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5924755500:05:002:1907 від 23.12.2020, укладений між Садівською сільською радою Сумського району Сумської області та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Юрієм Васильовичем за реєстровим номером 2469 (а.с. 16-19).

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, спірний договір купівлі-продажу у судовому порядку був визнаний недійсним, оскільки органом місцевого самоврядуванняпорушено порядок надання у власність земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурівсе, що вона одержала на виконанняцього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом. Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасника правочину.

Слід також ураховувати, що на відміну від обману, помилка не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, хоча, як і обман, зумовлює спотворене формування волі учасника правочину. Помилці може сприяти відсутність належної обачності, переоцінка свого досвіду чи можливостей учасниками правочину, дії третіх осіб тощо.

Основним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок помилки, є двостороння реституція.

Двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Якщо повернути в натурі отримане за правочином, що є недійсним, неможливо (наприклад, предметом правочину було користування майном, надання послуг тощо), то підлягає поверненню вартість того, що одержано. Тобто провадиться відшкодування одержаного за недійсним правочином у грошовій формі. Оцінка розміру відшкодування провадиться не за тими цінами, що існували на момент укладення правочину, і не тими, що були на момент подання позову, а за цінами, що існують на момент відшкодування. Якщо відшкодування провадиться добровільно, то таким моментом є момент розрахунків між сторонами. Якщо ж відшкодування провадиться на підставі рішення суду, то ціни визначаються на момент виконання судового рішення про відшкодування одержаного за правочином, який визнаний судом недійсним.

Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності вини сторін правочину у тому, що правочин є недійсним. У тих випадках, коли визнанню правочину недійсним сприяла провина однієї зі сторін, двостороння реституція може супроводжуватися додатковими негативними наслідками для винної сторони. Зокрема, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні (сторонам) правочину або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (див. коментар до ст. 22, 23 ЦК України).

Спеціальними нормами можуть бути встановлені особливі умови застосування вказаних вище загальних наслідків або особливі правові наслідки для окремих видів недійсних правочинів (наприклад, підвищена або обмежена відповідальність однієї зі сторін тощо). Наприклад, щодо правочинів, здійснених внаслідок обману, додаткові майнові наслідки для винної сторони передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України, яка встановлює, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (див. коментар до ст. 22, 23, 230 ЦК України).

Оскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визначається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, то наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Проте, суд із власної ініціативи, керуючись власними переконаннями і матеріалами справи, має право визначати, які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосовуватися у кожному окремому випадку. При цьому пропозиції або бажання сторін не мають правового значення.

Стаття 217 ЦК України враховує, що правочин за своїм змістом може знаходитися у різному співвідношенні з вимогами закону: деякі з умов правочину можуть відповідати вимогам закону, інші - ні. У зв`язку з цим встановлено два варіанти вирішення питання про юридичну долю правочину. Якщо вимогам закону суперечать істотні умови правочини, то він є або має бути визнаним судом недійсним у цілому. У тих випадках, коли закону суперечать неістотні умови правочини, без яких він міг би існувати, то він є частково дійсним (у тій частині, яка відповідає закону).

Отже недійсність окремих частин правочину не виключає дії правочину взагалі лише у випадках, коли можна припустити, що правочин був би укладений і без включення її недійсних частин. Якщо підстав для такого припущення немає, то правочин визнається недійсним.

Додаткові негативні майнові наслідки полягають у розподілі збитків, які виникли при укладенні такого правочину, між його учасниками залежно від наявності їхньої вини. Якщо у визнанні правочину недійсним є винною особа, яка помилилася (проявила недбальство), то вона зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Якщо помилці своєю необережною поведінкою сприяла інша сторона, то остання зобов`язана відшкодувати тій, що помилилася, завдані їй збитки.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи, що ОСОБА_1 поніс збитки при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме: 585714,00 грн вартість земельної ділянки, яку ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок Низівської селищної ради, 39285,70 грн., які останній сплатив ТОВ Земстройпроєкт», та 6000,00 грн. витрат за нотаріальне посвідчення договору, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 6310,35 грн.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Садівської сільської ради (юридична адреса: вул. Войти, буд. 5, с. Сад, Сумського району, Сумської області), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Земстройпроєкт» (вул. Євгена Котляра, буд. 8/10а, м. Харків), приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бирченко Юрій Васильович (вул. Сумсько-Київських дивізій, 21 м. Суми) про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути зСадівської сільської ради (код ЄДРПОУ 05383323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 632999 (шістсот тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) 70 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних