Постанова

від 23.02.2023 по справі 462/86/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/86/16 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/2005/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: Х.Б. Колич

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ТзОВ «Айпіє-Л»та ОСОБА_1 на рішенняЗалізничного районногосуду м.Львова від05липня 2022року усправі запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,як правонаступників ОСОБА_4 ,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АЙПІЄ-Л»про стягненнякоштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнено ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача кошти у сумі 12400 грн, сплачені ним за купівлю приміщення №36 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1 , 23862,90 грн інфляційних втрат, 4030 грн 3% річних; 126760 грн основного боргу за купівлю приміщення № 240 ТЦ «Калина» на АДРЕСА_1 за попереднім договором №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08.05.2008р.; 126760 грн завдатку згідно з п.6 Попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та від 08.05.2008р.; 284076,80 грн інфляційних втрат; 37450,40грн 3% річних за користування коштами; 24421,25грн пені; 33674дол США за договором довічного користування приміщенням та покласти судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу.

Позов обгрунтовував тим, що весною 2005 року між ним ( ОСОБА_4 ) та відповідачем була укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в ТЦ «Новинка» по АДРЕСА_1 загальною вартістю 47722,50 грн., що станом на 01 серпня 2005 року еквівалентно 9450 доларів США,які він сплатив відповідачу, однак останній не передав йому таке, а змусив сплачувати орендну плату за нього та 08 серпня 2011 року відповідач самовільно передав спірне приміщення у користування іншим особам. Також 08 травня 2008 року між ОСОБА_4 і ТзОВ «АЙПІЄЛ» було укладено письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов`язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення № 240 ТЦ «Калина» по АДРЕСА_1 . Станом на 09 жовтня 2008 року ОСОБА_4 сплачено, а відповідачем отримано кошти в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у розмірі 126760 грн., що еквівалентно 25100 дол. США. Однак, відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов`язань за цим договором категорично відмовився. Крім того, весною 2014 року між ОСОБА_4 і ТзОВ «АЙПІЄЛ» було укладено безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674 дол. США про довічне безстрокове користування торговою площею Товариства для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору для гарантування його вкладів в оренду відповідач підписав і видав ОСОБА_4 іменний безстроковий Гарантійний сертифікат на суму 33674 дол. США, однак, станом на 20.11.2015 року зазначене приміщення було продано іншій особі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_4 грошові кошти в сумі по 69580,00 гривень кожному, а всього139160,00 гривень; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» на користь позивачів судові витрати по сплаті судового збору по 815,31 гривень та на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 551,20 гривень; стягнуто з Товариства на користь держави судовий збір у розмірі 1266,72гривень.

Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_1 (правонаступник позивача ОСОБА_4 ) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л».

ОСОБА_1 апеляційну скаргу мотивує тим, що 21 вересня 2005 року між її чоловіком - ОСОБА_4 та відповідачем була укладена усна угода про купівлю-продаж нежитлового приміщення №36 в ТЦ «Новинка» по АДРЕСА_1 загальною вартістю 47 722,50 грн., що станом на 01 серпня 2005 року еквівалентно 9450 доларів США. ОСОБА_4 сплатив вказану суму, що підтверджується квитанцією, виданою відповідачем. 08 травня 2008року між ОСОБА_4 і ТзОВ «АЙПІЄ-Л» було укладено письмовий попередній договір № 3/101 про купівлю-продаж нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов`язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення№240 ТЦ«Калина» по АДРЕСА_1 . Станом на 09 жовтня 2008 року ОСОБА_4 було сплачено, а відповідачем отримано кошти в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у розмірі 126760 грн., що еквівалентно 25100 дол. США. Однак, відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов`язань за цим договором категорично відмовився. 25 вересня 2014 року між сторонами спору було укладено безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674 дол. США про довічне безстрокове користування торговою площею Товариства для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору для гарантування його вкладів в оренду відповідач підписав і видав ОСОБА_4 іменний безстроковий Гарантійний сертифікат на суму 33674 дол. США. Проте, станом на 20 листопада 2015 року зазначене приміщення вже передано іншій особі. Вважає, що суд усунувся від з`ясування реальних обставин справи, обмежившись лише формальним підходом, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач ТзОВ«АЙПІЄ-Л» апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, однак які не є доведеними належними та допустимими доказами. Висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що квитанції до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624 на суму 12400,00 гривень, від 05 травня 2008 року № 000092 на суму 63000,00 гривень, від 09 вересня 2008 року № 000697 на суму 24000,00 гривень та від 09 жовтня 2008 року № 000895 на 39760,00гривень не є належними доказами отримання коштів відповідачем, оскільки оформлені з порушенням вимог закону, кошти за цими квитанціями на рахунки Товариства не надходили. Зазначає, що між відповідачем та ОСОБА_4 існували тривалі господарські відносини, неодноразово укладались договори оренди в період з 01 жовтня 2005 року до 16 листопада 2015 року. Зокрема, в договорах оренди, які укладались після 01.11.2012 року передбачено, що на момент укладення вищезгаданих договорів оренди нежитлового приміщення жодних інших договірних відносин між ними немає, а усі зобов`язання, незалежно від їх правової природи, що були у Сторін до моменту укладення вищезазначених договорів оренди нежитлового приміщення, вважаються належно виконаними та/або припиненими. Тому вважає, що у суду не було правових підстав для стягнення з відповідача коштів з підстав, які виникли до 01.11.2012 року. Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТзОВ«АЙПІЄ-Л» підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно дочастини 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1статті 13 ЦПК Українипередбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на судовий захист передбачається і статтею 55 Конституції України.

Відповідно до вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватися на засадахверховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами частини 1статті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 1 статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України).

Згідно вимогстатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто, приписами Цивільного кодексу України, зокрема, статтей 3, 6, 203, 626 визначено загальне поняття договору, свободи договору та загальні вимоги до договорів, в тому числі щодо вільного волевиявлення учасників правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається, він не породжує ніяких юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, ОСОБА_4 сплатив ТОВ «Айпіє-Л» грошові кошти у сумі 12 400,00 грн в якості кінцевої оплати за магазин у ТЦ «Новинка» площею 18,6 кв.м та згідно квитанцій до прибуткового ордера №000092, 000697, 000895 від 08.05.2008 року, 09.09.2008 року, 09.10.2008 року ОСОБА_4 здійснив оплату на загальну суму 126760 грн в якості оплати за магазин на 2-му поверсі ТЦ «Калина» площею 16,25 кв.м. Такі кошти в сумі 139 160 грн отримані відповідачем без належних правових підстав, оскільки письмовий договір між сторонами щодо купівлі-продажу магазин у ТЦ «Новинка» площею 18,6 кв.м. не укладався, а попередній договір №3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року є нікчемним відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, оскільки укладено сторонами в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, не визнавався дійсним в судовому порядку на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України за позовом жодної із сторін такого договору.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 139 160 грн, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що в періодз 01 жовтня 2005 року до 30 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «АЙПІЄ-Л»укладались наступні договори: договір оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2005 року (ТЦ «Новинка)» /а.с. 17, т.3/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 2006 року (ТЦ «Новинка») /а.с. 18, т.3/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 серпня 2007 року (ТЦ «Новинка») /а.с. 19, т.3/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 2008 року (ТЦ «Калина») /а.с. 36, т.1/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2008 року (ТЦ«Новинка»), договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2009 року (ТЦ «Новинка»), договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2009 року (ТЦ«Калина»), договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2010 року (ТЦ «Новинка») /а.с. 60, т.1/, договір оренди нежитлового приміщення від 20 липня 2010 року (ТЦ «Калина») /а.с. 37, т.1/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2010 року (ТЦ «Калина»), договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2011 року (ТЦ«Калина»), договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012року (ТЦ «Калина») /а.с. 38-39, т.1/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2013 року (ТЦ «Калина») /а.с. 41-43,т.1/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2014року (ТЦ «Калина») /а.с. 7-10, т.3/, договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2015року (ТЦ «Калина») /а.с. 8-9, т.1/.

Відповідно до п.12.2 договору оренди від 01 листопада 2012 року сторони визнали, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони також визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкту оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.

П.12.2. Додаткової угоди до Договору оренди нежитлового приміщення № 240 ТЦ «Калина» від 01 листопада 2012 року сторони за взаємною згодою домовились зменшити суму щомісячної орендної плати за період з 01 листопада 2012 року до 31 жовтня 2013 року в рахунок відшкодування орендодавцем коштів орендарю, сплачених ним як компенсація витрат Орендодавця на облаштування об`єкту оренди.

Згідно п.12.4договору орендивід 01листопада 2012року,сторони дійшлизгоди проте,що намомент укладенняданого договоружодних іншихдоговірних відносинміж ниминемає. Усі зобов`язання незалежно від їх правової природи, що були у сторін до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими.

Тому, застосоване сторонами договору оренди від 01 листопада 2012 року в п. 12.4 договору визначення стану взаємних прав та обов`язків сторін на 01 листопада 2012 року, а саме - «усі зобов`язання незалежно від їх правової природи, що були у Сторін до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими» не допускає неоднозначного тлумачення, а тому і без додаткової вказівки на конкретний перелік зобов`язань свідчить, що станом на 01 листопада 2012 року позивач ОСОБА_4 визнавав, що у відповідача немає перед ним невиконаних зобов`язань, які виникли до 01 листопада 2012 року.

Договори від 01 листопада 2013 року, від 01 листопада 2014 року та від 01 листопада 2015 року містять аналогічні умови договору, такі умови є істотними, відображали волю сторін на день підписання договорів, сторони добровільно визначили і погодили цільове призначення коштів, що вносились протягом попередньої співпраці та визнали, що на момент укладення вищезгаданих договорів жодних інших договірних відносин між ними не має, а усі (без винятку) зобов`язання, незалежно від їх правової природи, що були у Сторін до моменту укладення вищезазначених договорів оренди, вважаються належно виконаними та/або припиненими. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 ( правонаступники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про стягнення з ТзОВ«АЙПІЄ-Л» 139 160 грн безпідставно отриманих коштів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за гарантійним сертифікатом на суму 33 674,00 дол. США суд першої інстанції вірно виходив з того, що протягом 2014 року між ОСОБА_4 та відповідачем відбувся безстроковий оплатний договір №0927 на суму 33 674,00 доларів США, у зв`язку з чим відповідач підписав і видав іменний безстроковий гарантійний сертифікат на суму 33 674,00 дол. США, жодних фактичних обставин щодо придбання такого сертифіката, в тому числі конкретну дату його видачі, форму та наявність розрахунку за ним позивачами не доведено. Такий сертифікат носить декларативний характер, не пов`язаний з наявними договорами оренди.

Зі змісту Сертифіката (а.с. 12, т.1) вбачається, що власник сертифіката має право отримувати: першочергово торгові площі для здійснення підприємницької діяльності; за рішення зборів засновників компенсацію з врахуванням амортизаційних відрахувань; при перепродажі комплексу чи окремих торгових корпусів компенсацію в сумі номіналу даного сертифікату. Оскільки позивачі не зверталися до відповідача про надання їм торгових площ для здійснення підприємницької діяльності, а інші підстави для стягнення з ТзОВ«АЙПІЄ-Л» в користь позивачів коштів в сумі 33 674,00 дол. США, які зазначені у сертифікаті, не наступили, суд підставно відмовив у задовленні цих позовних вимог позивачів.

З наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ «АЙПІЄЛ» слід задоволити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення. Апеляційну скаргу ТзОВ «Айпіє-Л» задоволити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_4 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» про стягнення коштів - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 березня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: О.М. Ванівський

О.Я. Мельничук