Постанова

від 21.08.2024 по справі 462/86/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 462/86/16

провадження № 61-4288cв23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року в складі судді Кирилюка А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (далі - ТОВ «АЙПІЄ-Л»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь: 12 400,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ «Новинка» на АДРЕСА_1 , 23 862,90 грн інфляційних втрат, 4 030,00 грн - 3 % річних (з 21 вересня 2005 року);

126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № 240 у ТЦ «Калина» на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року;

126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 284 076,80 грн інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами у розмірі 37 450,40 грн, 24 421,25 грн пені;

33 674,00 доларів США за договором довічного користування приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що у 2005 році між ним та відповідачем укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ «Новинка» на АДРЕСА_1 загальною вартістю 47 722,50 грн, що в еквіваленті станом на 01 серпня 2005 року становить 9 450,00 доларів США, які він сплатив відповідачу.

Разом з тим, відповідач не передав йому вказане приміщення, а змусив сплачувати орендну плату за нього, а 08 серпня 2011 року самовільно передав спірне приміщення у користування іншим особам.

Також 08 травня 2008 року він уклав з відповідачем письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов`язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення № 240 у ТЦ «Калина» на АДРЕСА_1 .

Станом на 09 жовтня 2008 року він сплатив відповідачу в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 126 760,00 грн, що в еквіваленті становить 25 100,00 доларів США, однак відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов`язань за цим договором відмовився.

У 2014 році він уклав з відповідачем безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674,00 доларів США про довічне безстрокове користування торговою площею ТОВ «АЙПІЄ-Л» для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору відповідач підписав і видав іменний безстроковий гарантійний сертифікат на суму 33 674,00 доларів США, однак станом на 20 листопада 2015 року зазначене приміщення вже продано іншій особі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер.

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залучено до участі у справі як правонаступників позивача.

ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила: стягнути з відповідача кошти у сумі 12 400,00 грн за купівлю приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ «Новинка» на АДРЕСА_1 , 23 862,90 грн інфляційних втрат, 3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року) у розмірі 4 030,00 грн; 126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № 240 у ТЦ «Калина» на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 284 076,80 грн інфляційних втрат; 3 % річних за користування коштами у розмірі 37 450,40 грн; 24 421,25 грн пені; 33 674,00 доларів США за договором довічного користування приміщенням.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12 400,00 грн за придбання приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ «Новинка» на АДРЕСА_1 , 23 862,90 грн інфляційних втрат,3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року) у розмірі 4 030,00 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не надали належні докази укладення ОСОБА_3 договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 126 760,00 грн основного боргу за придбання приміщення № 240 у ТЦ «Калина» на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору, інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами та пені, суди виходили з того, що у попередньому договорі сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зокрема щодо ціни договору та строків внесення покупцем коштів, вказаний договір не був нотаріально посвідчений, а тому не може вважатись укладеним, отже жодних зобов`язань для сторін він не породжує.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 33 674 доларів США на підставі гарантійного сертифіката № 0927, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що гарантійний сертифікат № 0927 є окремим одностороннім правочином у розумінні статті 202 ЦК України та він не має жодного юридичного зв`язку з укладенням між сторонами договорів оренди.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази внесення ОСОБА_3 коштів на повне чи/або часткове виконання такого правочину.

Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 та ТОВ «АЙПІЄ-Л» не укладали письмовий договір купівлі-продажу приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ «Новинка» на АДРЕСА_1 , однак у матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, згідно з якою ОСОБА_3 сплатив ТОВ «АЙПІЄ-Л» грошові кошти у сумі 12 400,00 грн, підстава - кінцева оплата за магазин № НОМЕР_1 , перший поверх, ТЦ «Новинка», площа 18,6 кв. м.

Суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку вказаній квитанції та не мотивували відхилення цього доказу.

ОСОБА_3 та ТОВ «АЙПІЄ-Л» уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3/101 від 08 травня 2008 року у простій письмовій формі. Досліджуючи та надаючи оцінку доказам, поданим позивачами на підтвердження обставин, указаних у позовній заяві, зокрема квитанціям до прибуткового касового ордера від 08 травня 2008 року № 000092, від 09 вересня 2008 року № 000697 та від 09 жовтня 2008 року № 000895, згідно з якими ОСОБА_3 сплатив відповідачу за магазин у ТЦ «Калина» площею 16,25 кв. м загалом 126 760,00 грн, суди не з`ясували, чи виконували сторони положення договору від 08 травня 2008 року в частині зобов`язання відповідача продати ОСОБА_3 нерухоме майно, що є необхідною умовою для визначення правової природи розрахунків між сторонами за відповідними квитанціями.

Суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини щодо гарантійного сертифіката № 0927, тому їх висновки про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 33 674,00 доларів США на підставі гарантійного сертифіката є передчасними.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «АЙПІЄ-Л» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 69 580,00 грн кожному, а всього - 139 160,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Суд першої інстанції виходив з того, що кошти, отримані відповідачем по квитанціях до прибуткового ордера № 000092, 000697, 000895 від 08 травня 2008 року, 09 вересня 2008 року, 09 жовтня 2008 року на загальну суму 126 760,00 грн, набуті ним без достатніх правових підстав, з істотним порушенням відповідачем договірних умов, зокрема, ухилення від продажу нежитлового приміщення.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, ОСОБА_5 сплатив ТОВ «АЙПІЄ-Л» грошові кошти у сумі 12 400,00 грн в якості кінцевої оплати за магазин № НОМЕР_1 , перший поверх, ТЦ «Новинка», площа 18,6 кв. м.

Враховуючи відсутність доказів укладення будь-яких договорів на придбання вказаної нерухомості, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані кошти у сумі 12 400,00 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок недобросовісної поведінки.

Вимоги про стягнення 284 076,80 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 37 450,40 грн, 24 421,25 грн пені задоволенню не підлягають, оскільки сторони не уклали основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, спірні правовідносини не стосуються порушення грошового боргового зобов`язання, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України.

Вимоги про відшкодування 33 674,00 доларів США на підставі гарантійного сертифікату № 0927 задоволенню також не підлягають, оскільки позивачі не надали докази на підтвердження отримання цього сертифіката, в тому числі конкретної дати видачі, розрахунку за ним.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в період з 01 жовтня 2005 року до 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 та ТОВ «АЙПІЄ-Л» уклали ряд договорів.

01 грудня 2012 року сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 12.2 якого сторони визнали, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони також визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкту оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.

У пункті 12.4 цього договору сторони дійшли згоди про те, що на момент укладення даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов`язання незалежно від їх правової природи, що були у сторін до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими. Вказаний пункт договору не допускає неоднозначного тлумачення, а тому станом на 01 листопада 2012 року ОСОБА_3 визнавав, що у відповідача немає перед ним невиконаних зобов`язань, які виникли до 01 листопада 2012 року.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо придбання ОСОБА_3 безстрокового гарантійного сертифіката на суму 33 674,00 у/о, в тому числі щодо конкретної дати його видачі, форми та наявності розрахунку за ним.

Зі змісту сертифіката вбачається, що його власник має право отримувати: першочергово торгові площі для здійснення підприємницької діяльності; за рішення зборів засновників компенсацію з врахуванням амортизаційних відрахувань; при перепродажі комплексу чи окремих торгових корпусів компенсацію в сумі номіналу даного сертифікату. З огляду на декларативність змісту зазначеного сертифікату, позивачем не доведено його зв`язок з існуючими договорами оренди між сторонами та наявність підстав для стягнення зазначених коштів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 161/12771/15-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 340/385/17, від 08 грудня 2020 року в справі № 903/664/19, від 03 березня 2021 року в справі № 462/86/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо стягнення коштів за договором у формі гарантійного сертифікату (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки продавець не виконав свої зобов'язання за договором № 3/101 від 08 травня 2008 року, він зобов'язаний сплатити позивачам інфляційні втрати, три проценти річних та пеню.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення коштів, сплачених на виконання умов договору від 08 травня 2008 року, суди не врахували, що повернення відповідних коштів пов'язується позивачами саме з істотним порушенням відповідачем договірних умов (ухиленням від продажу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 16, 25 кв. м) та його недобросовісною поведінкою.

Застереження у пункті 12.4 договору оренди від 12 листопада 2012 року стосувалося лише договорів оренди, а не договору довічного користування приміщенням (гарантійного сертифікату).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова.

23 червня 2023 року справа № 462/86/16-ц надійшла до Верховного Суду.

ТОВ «АЙПІЄ-Л» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення.

Оскільки рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року скасоване постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, воно в касаційному порядку не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 травня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «АЙПІЄ-Л» попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від № 3/101, за умовами якого товариство зобов`язалось продати, а ОСОБА_3 купити у строк до 31 грудня 2017 року нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 16,25 кв. м.

Згідно з пунктом 5 попереднього договору для гарантії укладення та виконання умов основного договору покупець під час укладення попереднього договору сплачує продавцю кошти в такі строки: 08 травня 2008 року - 63 000,00 грн; 09 вересня 2008 року - 24 000,00 грн; 09 жовтня 2008 року - 39 760,00 грн, разом 126 760,00 грн - повна оплата.

Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку невиконання продавцем без поважних причин зобов`язання, передбаченого у пункті 1 даного попереднього договору, продавець повертає покупцю суму одержаного від нього завдатку та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми сплаченого за попереднім договором завдатку.

Відповідно до квитанцій до прибуткового ордера № 000092, № 000697, № 000895 від 08 травня 2008 року, 09 вересня 2008 року, 09 жовтня 2008 року відповідно ОСОБА_3 здійснив оплату на загальну суму 126 760,00 грн в якості оплати за магазин на 2-му поверсі ТЦ «Калина», площа 16,25 кв. м.

Крім того, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, ОСОБА_3 сплатив ТОВ «АЙПІЄ-Л» грошові кошти у сумі 12 400,00 грн в якості кінцевої оплати за магазин № НОМЕР_1 , перший поверх, ТЦ «Новинка», площа 18,6 кв. м.

Згідно з договорами оренди нежитлового приміщення, укладеними між ОСОБА_3 та ТОВ «АЙПІЄ-Л» 01 жовтня 2005 року, 01 вересня 2006 року, 01 серпня 2007 року, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення загальною площею 18,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (ТЦ «Новинка»).

01 листопада 2012 року ТОВ «АЙПІЄ-Л» уклало зі ОСОБА_3 договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого товариство передало, а ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування приміщення № 226, 240 на території торгово-виробничого комплексу «Південний» загальною площею 32,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 12.2 цього договору сторони визнають, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця, може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.

Згідно з пунктом 12.4 договору сторони декларують, що на момент укладення даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов`язання, незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже, будь-які зобов`язання між сторонами на момент укладення цього договору відсутні.

Відповідно до пункту 12.2 додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення № 240 ТЦ «Калина» від 01 листопада 2012 року сторони за взаємною згодою домовились зменшити суму щомісячної орендної плати за період з 01 листопада 2012 року до 31 жовтня 2013 року у рахунок відшкодування орендодавцем коштів орендарю, сплачених ним як компенсацію витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди.

В матеріалах справи наявна копія гарантійного сертифіката на ім`я ОСОБА_3 еквівалентом 33 674,00 у/о за підписом генерального директора ТОВ «АЙПІЄ- Л» ОСОБА_7 , відповідно до якого власник сертифіката та його прямі нащадки безстроково мають право отримувати: першочергово торгові площі для здійснення підприємницької діяльності; за рішенням зборів засновників компенсацію з врахуванням амортизаційних відрахувань; при перепродажі комплексу чи окремих торгових корпусів компенсацію в сумі номіналу даного сертифікату.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суди встановили, що 01 листопада 2012 року ТОВ «АЙПІЄ-Л» та ОСОБА_3 уклали договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 12.2 якого договору сторони визнають, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця, може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.

Згідно з пунктом 12.4 вищевказаного договору сторони декларують, що на момент укладення даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов`язання, незалежно від їх правової природи, що були у них до 01 листопада 2012 року, вважаються належно виконаними та/або припиненими, а отже, будь-які зобов`язання між сторонами на момент укладення цього договору відсутні.

Вказаний договір в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки ОСОБА_3 , укладаючи договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року, визнав, що між сторонами відсутні будь-які інші зобов`язання на момент укладення цього договору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «АЙПІЄ-Л» на користь його правонаступників грошових коштів.

Обґрунтованими також є висновки апеляційного суду про відмову у стягненні з ТОВ «АЙПІЄ- Л» на користь позивачів коштів за гарантійним сертифікатом на суму 33 674,00 доларів США, оскільки позивачі не надали докази на підтвердження обставин отримання цього сертифіката, дати його видачі, внесення ОСОБА_3 коштів на повне чи/або часткове виконання такого правочину.

Висновки суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги висновків суду попередньої інстанцї не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов