Рішення

від 10.03.2023 по справі 378/641/21

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/641/21

Провадження № 2/364/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖУРАВЛИСЬКЕ», адреса: 09432, Київська область, Білоцерківський район, с. Журавлиха, вул. 40-річчя Перемоги, 9,

до ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ,

третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, адреса: 09432, Київська область, Білоцерківський район, смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, 35/1,

про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області з вказаним позовом звернулося ТОВ «Журавлиське» посилаючись на те, що ним укладено договір оренди земельної ділянки із Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області від 04.06.2009 року,за яким товариство орендує вісім земельних ділянок загальною площею 88,3381 га., а саме: 3224282800:001:0064 площею 42,5973 га, 3224282800:03:005:0001 площею 10,1501 га, 3224282800:03:005:0002 площею 6,4878 га, 3224282800:03:005:0010 площею 2,4404 га, 3224282800:03:005:0003 площею 5,6091 га, 3224282800:03:005:0007 площею 3,7065 га, 3224282800:03)005:0005 площею 11,8588 га, 3224282800:03:005:0008 площею 5,4881 га.

Вказаний договір укладено на 49 років, починаючи з моменту державної реєстрації у Ставищенському районному відділі № 23 Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2009 р. за №040992000083.

Під час проведення процедури виділення в натурі на місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 площею 42,5973 га, яку орендовано позивачем. Власниками даної земельної ділянки є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки вони є неповнолітніми, то їх інтереси представляє ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули на підставі договору дарування №240 від 06.03.2018 року за яким дарувальником є батько ОСОБА_1 . Останній набув у власність вищевказану земельну ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р.; та № 10-11075/15-16-сг від 02.06.2016 р.

Окрім цього позивач вказує, що 26.07.2021 року було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 використовується громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для вирощування сільськогосподарських культур (соя). Земельна ділянка із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 використовується ТОВ «Журавлиське» для вирощування сільськогосподарських культур (просо). Позивач звертався до відповідачів - власників земельної ділянки із кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 (що повністю розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064) з метою укладення відповідних змін до договору оренди, на що отримали відмову.

На підставі викладеного позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 3224282800:01:001:0106, а саме: № 30187283 від 24.06.2016 р. Визнати недійсним договір дарування № 240 від 06.03.2018 року, за яким перейшло право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Припинити право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку із кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 та скасувати рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 40026435 від 06.03.2018 року та № 40026217 від 06.03.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Журавлиське» позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, посилаючи на обставини викладені у відзиві (Том 1 а.с. 146-150).

Представник третьоїособи Службиу справахдітей тасім`їСтавищенської селищноїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, якою просив справу розглядати без його участі за наявними в справі документами. В задоволенні позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі в зв`язку з тим, що задоволення позовних вимог порушить майнові права неповнолітньої ( Том 2 а.с. 88-89).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Журавлиське» укладено договір оренди земельної ділянки із Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області від 04.06.2009 року, за яким товариство орендує вісім земельних ділянок загальною площею 88,3381 га., а саме: 3224282800:001:0064 площею 42,5973 га, 3224282800:03:005:0001 площею 10,1501 га, 3224282800:03:005:0002 площею 6,4878 га, 3224282800:03:005:0010 площею 2,4404 га, 3224282800:03:005:0003 площею 5,6091 га, 3224282800:03:005:0007 площею 3,7065 га, 3224282800:03)005:0005 площею 11,8588 га, 3224282800:03:005:0008 площею 5,4881 га, який укладено на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації у Ставищенському районному відділі №23 Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2009р. за №040992000083 (Т. 1 а. с. 9-14).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули на підставі договору дарування № 240 від 06.03.2018 року за яким дарувальником є батько ОСОБА_1 (Том 1 а.с. 29-31). Останній набув у власність вищевказану земельну ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5274/15-16-сг від 31.03.2016р.; та № 10-11075/15-16-сг від 02.06.2016 р.

Згідно з ч. 1ст. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно дост. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Представник позивача в позовній заяві та в судовому засіданні вказує, що під час проведення процедури виділення в натурі на місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 3224282800:01:001:0064встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 площею 2,000 га розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 площею 42,5973 га, яку орендовано позивачем доказом чого надав довідку ФОП ОСОБА_4 від 17.01.2017 року (Том 1 а.с. 18), що спростовується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3224282800:01:001:0064 від 20.12.2021 року згідно якої вбачається, що дана земельна ділянка має площу 39,0529 га та перебуває в комунальній власності та в оренді позивача. (Том 1 а.с. 151). Окрім цього дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та в оренді позивача, що стверджено Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 291291695 від 20.12.2021 року (Том 1 а.с. 152).

Довідка Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.11.2021 року Л-1954/0-2969/6-21 вказує, що згідно картографічної основи Державного земельного кадастру АС ДЗК перетин земельних ділянок з кадастровими номерами 3224282800:01:001:0064, 3224282800:01:001:0106 відсутній (Том 1 а.с. 153). На той факт, що дані земельні ділянки не накладаються і не перетинаються та є самостійними об`єктами вказує і публічна кадастрова карта України (а.с. Том 1 а.с. 42-43).

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За частинами 1 та 4статті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Водночас, правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписамиЗемельного Кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Стаття 2 ч. 1 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюютьсяЗемельним Кодексом України,Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.б ст.5 ЗК Україниземельне законодавство базується на таких принципах, зокрема: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно із частинами 2 та 3статті 78 ЗК Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частинами 1, 2статті 116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями118,122 Земельного кодексу України.

Заст. 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Встатті 126 вказаного Кодексузазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В частині 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року№ 1952-IVвказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1ст. 3 вказаного Законупередбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частиною 2 ст.3 вказаного Законупередбачено,що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

За ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу п. 10 ч. 3ст. 16 ЦК Україниспособом захисту цивільного права або інтересу є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач посилається на те, що 26.07.2021 року було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, що стверджено актом перевірки № 716-ДК/707/АП/09/01/-21 та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 входить до складу земельної ділянки із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064. Дані висновки позивача базуються лише на технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки виготовленій ФОП ОСОБА_4 , проте згідно вищевказаних даних Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер 3224282800:01:001:0064 безпосереднім виконавцем і відповідальною особою виготовленої технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 3224282800:01:001:0064 є ФОП ОСОБА_5 .

Згідно зіст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»кадастровий номер земельної ділянкице індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно дост. 11 вказаного Законувідомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

За нормамист. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку тощо.

За змістомст. 16 цього Законуземельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №378/94/19, на яку посилається позивач, Верховний Суд не встановив, обставину, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224282800:01:001:0106 повністю розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 3224282800:01:001:0064 орендарем якої з 2009 року є позивач, а навпаки вказує, що позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову. Окрім цього дані земельні ділянки не були предметом дослідження судів та свідчить про те, що розташування на орендованій ТОВ «Журавлиське» земельної ділянки відповідачів не встановлено та доведено.

Відповідно до ч. 2, 3 п. вст. 116 ЗК Українинабуття права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За ч. 4, 5ст. 116 ЗК Українипередача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 4ст. 9 Закону України від 6жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі»не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК Українивизначено, що зміст правочину не може суперечитиЦивільному кодексу Українита іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно із ст. ст.4,10,203 ЦК Українизміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції УкраїнитаЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно доКонституції України(статті1,8 Конституції України).

Відповідно до ч. 1ст. 228 ЦК Україниправочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з п. 18Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Представник позивача в позовній заяві та і у судовому засіданні не вказує, в чому саме полягає порушення його права користування земельною ділянкою та яким чином вказане порушення пов`язане з правом власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 06.03.2018 року в реєстрі №240 та скасування відповідних записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно в судовому засіданні не доведено.

Керуючись, ст. ст. 4, 11, 15, 16, 21, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 5, 78, 93, 116, 118, 121, 122, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖУРАВЛИСЬКЕ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерівського району Київської області про скасування рішенняпро реєстраціюправа власностіта визнаннянедійсним договорударування відмовити повністю.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 10.03.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко