Окрема думка

від 09.03.2023 по справі 991/2086/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

09 березня 2023 року м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Вищого антикорупційного суду Крука Є.В.

до ухвали від 09 березня 2023 року в справі № 991/2086/23 провадження 2-а/991/9/23 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, ухваленої за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову у справі за позовом Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ: 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8), Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ: 14305909, 01011, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4а), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ: 40696815, 49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Автотранспортна, б. 2, оф. 205), Приватне підприємство «Блік» (ЄДРПОУ: 31983083, 97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Тельмана, б. 25), Приватне підприємство «Сова-КБ» (ЄДРПОУ: 36101482, 97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Тітова, б. 1а), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ) про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»,

1. Історія провадження

16.02.2023 до Вищого антикорупційного суду звернулось Міністерство юстиції України (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнення активів у дохід держави.

Ухвалою суду від 09.03.2023 відкрито провадження у справі за згаданим позовом та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 .

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

1. Заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо:

1.1. 1/2 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, загальна площа: 0,07 га, кадастровий номер: 8536300000:58:002:0489, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_5 , площа: 0.07 га (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178849885000, право власності № 2840268);

1.2. житлового будинку двоповерхового літ. А; прибудова літ. а; огорожа 1-3, загальна площа: 152 кв. м., житлова площа: 92,4 кв. м., адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_6 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 130102501220);

1.3. нежитлової будівлі, загальна площа: 127 кв. м., житлова площа: 104,2 кв. м., опис об`єкта: ціла нежитлова будівля складається з будівель та споруд: операторської з аптекою та офісними приміщеннями на автозаправочній станції, визначеної на плані літерою «А» основною площею 104.2 кв. м., загальною площею 127.0 кв. м.; навісу літ. «а1» загальною площею 162,8 кв. м., вбиральні літ. «Д», споруд, нежитлова будівля розташована на орендованій земельній ділянці площею 0,1894 гектарів, кадастровий номер: 0122055100:01:017:0012, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_7 , (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 63338201220);

1.4. 1/2 частки в праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю, загальна площа: 1914 кв. м., адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_7 (Реєстраційний номер майна: 7259125);

1.5. нежитлової будівлі, адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_6 , (Реєстраційний номер майна: 31660403);

1.6. 2/100 частки в праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю, загальна площа: 921 кв. м., житлова площа: 887 кв. м., опис: нежитлова будівля складається з будівель та споруд: холодильник, визначений на плані літерою «А», загальною площею 921,0 кв. м., основною площею 887,0 кв. м., склад літ. «Б», загальною площею 495,6 кв. м., основною площею 465,4 кв. м., склад літ. «Б1», прохідна літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», трансформаторна підстанція літ. «Е», пожежне водоймище літ. «И», резервуари літ. «К», «Л»; споруди, адреса об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_7 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 76003801220, право власності № 1195308);

1.7. 100% частки статутного капіталу Приватного підприємства «БЛІК» (код ЄДРПОУ: 31983083, юридична адреса: Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Тельмана, б. 25);

1.8. 50% частки статутного капіталу Приватного підприємства «СОВА - КБ» (код ЄДРПОУ: 36101482, юридична адреса: Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Тітова, б. 1а), що належать ОСОБА_1 .

2. Заборони органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 березня 2023 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

2. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви її обґрунтування

Вважаю, що така заява про забезпечення позову підлягала задоволенню з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову в даній справі, суд повинен надати відповідь на єдине запитання, чи невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Підставами застосування санкцій у виді блокування активів фізичних та юридичних осіб є дії фізичної та юридичної особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження прав власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їх прав і свобод, які виникли з моменту набуття чинності Законом України «Про санкції» у 2014 році. Норма у цій частині діяла з 12.09.2014, що свідчить про те, що відповідач мав бути обізнаним, що у разі вчинення вищезазначених дій відносно нього можуть бути запровадженні санкції з боку держави України, у тому числі й блокування активів.

Позивачем обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, що належить відповідачу.

Вимогою адміністративного позову є вимога про стягнення в дохід держави активів відповідача (об`єктів нерухомості). Тобто, логічно презюмувати, що невжиття таких заходів (заборони вчинення реєстраційних дій по відношенню до майна відповідача, яке може бути за результатами судового розгляду стягнуте в дохід держави) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач, будучи обізнаним про адміністративний позов про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, які йому належать, може вчинити дії з відчуження такого нерухомого майна, з метою унеможливлення стягнення цих активів. У випадку ж відчуження нерухомого майна до прийняття кінцевого рішення у справі, це може спричинити значні складнощі для повернення існуючого становища.

З урахуванням цього, я дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення остаточного рішення у справі. При цьому, вважаю, що вказані у заяві заходи забезпечення позову розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, у зв`язку з чим дійшов висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Звертаю увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Вжиття заходів забезпечення позову в такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту в разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

Мною також прийнято до уваги співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить позивач (забезпечення можливості стягнення активів в дохід держави для відшкодування збитків завданих військовою агресією російської федерації та для інших потреб) із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки законом визначено стислий строк розгляду цієї справи, незалежно від результатів вирішення даної адміністративної справи по суті, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди існуючим правам відповідача.

Ухвала про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову мотивована тим, що застосована до особи санкція у вигляді блокування активів сама по собі підлягає обов`язковому негайному виконанню органами виконавчої влади шляхом вчинення дій, спрямованих на позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Ця санкція, таким чином, включає заборону розпорядження заблокованими активами. Органи та посадові особи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не вправі здійснювати реєстрацію прав та правочинів (зокрема щодо відчуження) заблокованих активів, саме внаслідок застосування санкції у вигляді блокування активів. Оскільки позивач стверджує, що до відповідача застосована санкція у вигляді блокування активів, то для можливості в подальшому виконання судового рішення в разі задоволення позову, немає потреби в додатковій забороні судом тих дій, які є вже забороненими внаслідок застосування санкції у вигляді блокування активів. А тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Такий висновок зроблений з огляду на зміст абз. 4 ч. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції», де зазначено, що у разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.

Разом з тим, на мою думку, слід розрізняти

(а) обов`язок відповідного центрального органу виконавчої влади щодо звернення до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами, що передбачено абз. 4 ч. 8 ст. 5 Законом України «Про санкції»,

від

(б) можливості суду забезпечити позов, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що передбачено ст.ст. 150, 151 КАС України.

Вважаю, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд не вправі надавати оцінку діям відповідного центрального органу виконавчої влади. Така оцінка суперечить ст. 9 КАС України, де передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Предметом поданого адміністративного позову не є оцінка дій відповідного центрального органу виконавчої влади щодо звернення з відповідними вимогами вчинити дії.

Разом з цим, ані стаття 150 ні стаття 151 КАС України не покладає на позивача обов`язок особисто вживати заходи забезпечення адміністративного позову, оскільки це виключна компетенція суду.

Навіть більше, стаття 283-1 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах про застосування санкцій, також не містить такої умови для подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову як обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертатися до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами.

Вимога про забезпечення позову, про яку просить позивач, а саме заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше), не відноситься до типів забезпечення позову, недопущення яких прямо встановлено в ч. 3, 4, 6 ст. 151 КАС України.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, а саме інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (том 1 а.с. 213-218) такі реєстри не містять відомостей про заборону позивачу відчужувати відповідне нерухоме майно.

Важливо звернути увагу, що інформація про відповідне нерухоме майно стала відома позивачу 27 лютого 2023 року (том 1 а.с. 213-218), а до суду позивач звернувся 08 березня 2023 року (том 1 а.с. 1). Отже з моменту, коли позивач дізнався про відповідне майно, та до моменту, коли позивач звернувся до суду, пройшло 8 робочих днів включно з днем звернення до суду.

Також вважаю, що обґрунтування, яким суд відмовив в задоволенні заяви, а саме те, що «оскільки позивач стверджує, що до відповідача застосована санкція у вигляді блокування активів, то для можливості в подальшому виконання судового рішення в разі задоволення позову, немає потреби в додатковій забороні судом тих дій, які є вже забороненими внаслідок застосування санкції у вигляді блокування активів. А тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.», порушує наступні правові принципи як

-«суд встановлений законом»;

-«право на доступ до суду».

По-перше, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб» 12 травня 2022 року № 2257-IX визначено, що завданням саме Вищого антикорупційного суду є …здійснення правосуддя у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", у порядку адміністративного судочинства.

По-друге, відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

По-третє, відповідно до ст. 124 Конституції України Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Отже, відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову з відповідної підстави, суд:

-відмовив позивачу в праві на судовий захист у Вищому антикорупційному суді як «суді встановленому законом» для розгляду в порядку адміністративного судочинства питання щодо забезпечення позову у справі про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

-ототожнив наслідки рішення органу виконавчої влади із наслідками прийняття судового рішення щодо забезпечення позову в порядку адміністративного судочинства;

-делегував функцію суду щодо вирішення питання забезпечення позову іншим органам та посадовим особам.

3. Висновки

З огляду на вищезазначене в розділі 2, виходячи з того, що:

-в Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація про заборону відповідачу відчужувати відповідне нерухоме майно;

-відповідач, як тільки дізнається про існування відповідного адміністративного позову, будучи ніяким чином не обмеженим в своїх правах відчужити відповідне майно, може вчинити дії з відчуження такого нерухомого майна;

-відчуження нерухомого майна з метою унеможливлення стягнення цього активу, чим істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду щодо звернення;

-законом визначено стислий строк розгляду цієї справи, незалежно від результатів вирішення даної адміністративної справи по суті, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди існуючим правам відповідача;

-статті 150, 151, 283-1 не містять такої умови для подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову як обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертатися до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами;

-вид забезпечення позову про який просить позивач, не відноситься до типів забезпечення позову, недопущення яких прямо встановлено в ч. 3, 4, 6 ст. 151 КАС України;

-завданням саме Вищого антикорупційного суду є …здійснення правосуддя у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", у порядку адміністративного судочинства;

-відмова в доступі до правосуддя не допускається;

-державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

-делегування функцій суду щодо вирішення питання забезпечення позову іншим органам та посадовим особам заборонено Конституцією України;

то вважаю, що заява про забезпечення позову підлягала задоволенню в повному обсязі.

Суддя Є.В. Крук