Ухвала

від 08.12.2022 по справі 910/10472/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/10472/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Поле" вул. Заярська, буд. 32, с. Старі Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07353

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вул. Саксаганського,1, м. Київ, 01033

про повернення безпідставно набутого майна вартістю 991 057,33 грн.

Представники сторін:

Від позивача не з`явилися;

Від відповідача Перевозник П.М.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (Фермерське) господарство "Поле" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернення безпідставно набутого майна вартістю 697 437,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт поставки та переоформлення на відповідача зерна, а саме ячменю 3 класу врожаю 2019 року у загальній кількості 142 189 кг вартістю 697 437,05 грн., за умови неукладення між сторонами відповідного договору купівлі - продажу (поставки) та нездійснення оплати відповідачем, внаслідок чого таке майно підлягає поверненню позивачеві як безпідставно набуте згідно ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10472/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.08.2021 року.

У підготовчому засіданні 11.08.2021 року протокольно оголошено перерву на 09.09.2021 року для надання можливості позивачу надати відповідь на відзив.

Проте, судове засідання, призначене на 09.09.2021 року, через перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 07.10.2021 року.

У судовому засіданні 07.10.2021 року протокольно оголошено перерву на 11.11.2021 року для можливості надання позивачем додаткових пояснень.

Призначене на 11.11.2021 року підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року підготовче засідання призначено на 25.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10472/21 на 30 днів, за клопотанням позивача згідно ст. 81 ГПК України витребувано у відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» додаткові докази та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 23.12.2021 року.

Так, до початку судового засідання 16.12.2021 року через канцелярію суду 23.12.2021 року від позивача надійшла заява б/н від 22.12.2022 року про зміну предмету позову у справі, в якій позивач з урахуванням поданих відповідачем доказів, які підтверджують факт реалізації спірного майна та відсутність його обліку на балансі відповідача, вважає за необхідне змінити предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Селянського (Фермерського) господарства "Поле" вартість безпідставно набутого (збереженого) майна: ячмінь 3 класу врожаю 2019 року вагою 142 189 кг у розмірі 697 437,05 грн.", а також заява б/н від 22.12.2022 року про збільшення позовних вимог, в якій з урахуванням Звіту про оцінку ячменю 3 класу, 2019 року врожаю вагою 142 189 кг, що належить СФГ "Поле", складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас" 13.12.2021 року, збільшено розмір позовних вимог в частині вартості безпідставно набутого (збереженого) майна: ячмінь 3 класу урожаю 201 року вагою 142 189 кг, з 697 437 ,05 грн. до 991 057,33 грн., а отже позивач просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого (збереженого) майна: ячмінь 3 класу врожаю 2019 року вагою 142 189 кг у розмірі 991 057,33 грн. Документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.12.2021 року для надання позивачем доказів надсилання заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача та надання останньому можливості подання письмових пояснень на заяви позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 03.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 року підготовче засідання відкладено на 10.03.2022 року.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 10.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання у справі призначено на 07.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року за клопотанням відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 17.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у зв`язку з неявкою представника позивача відкладено підготовче засідання у справі на 15.09.2022 року .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року заяви позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог прийняті судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце новий предмет позову та ціна позову, з урахуванням яких здійснюється подальший розгляд спору, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.10.2022 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.10.2022 року у зв`язку з неявкою представника позивача з розгляду справи по суті оголошено протокольну перерву на 08.12.2022 року.

У судові засідання з розгляду справи по суті 26.10.2022 року та 08.12.2022 року з`явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача в судові засідання 26.10.2022 року та 08.12.2022 року не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, у зв`язку з нездійсненням поштової відправки Господарським судом міста Києва через відсутність фінансування про дату, час і місце проведення засідання з розгляду справи по суті 26.10.2022 року позивач повідомлявся шляхом надсилання копії ухвали суду від 15.09.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у справі № 910/10472/21 судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу позивача, зазначену в матеріалах справи, а саме: sfg.pole@gmail.com, факт отримання якої 01.10.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Поряд із цим, копія ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року про оголошення перерви в судовому засіданні на 08.12.2022 року, яка надсилалась судом на адресу місцезнаходження позивача, а саме: с. Старі Петрівці, Вишгородський район, Київська область, вул. Заярська, буд. 32, 07353, повернулась до суду 04.11.2022 року неврученою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження позивача Селянського (Фермерського) господарства "Поле" зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження позивача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім цього, про дату, час і місце судового засідання позивач додатково повідомлявся шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу позивача, зазначену в позовній заяві, а саме: sfg.pole@gmail.com, копії ухвали суду від 26.10.2022 року про оголошення перерви в судовому засіданні у справі № 910/10472/21, факт отримання якої 27.10.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Про поважні причини неявки представника позивача в судові засідання з розгляду справи по суті 26.10.2022 року та 08.12.2022 року суд не повідомлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду справи по суті 08.12.2022 року до суду не надходило.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.12.2022 року представник відповідача вважав за доцільне розглянути справу по суті за відсутності представника позивача.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 910/10472/21 та призначено розгляд справи по суті, а відповідно до ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з початку розгляду справу по суті.

Отже, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 року з урахуванням дати винесення судом ухвал про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10472/21 та призначення розгляду справи по суті від 15.09.2022 року і про оголошення перерви в судовому засіданні від 26.10.2022 року у позивача було достатньо часу для направлення в судове засідання уповноваженого представника та/або звернення з клопотанням про розгляд справи без участі представника товариства.

Натомість, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в підготовчі засідання, призначені у справі на 03.02.2022 року, 07.07.2022 року, 17.08.2022 року, 15.09.2022 року та судові засідання по розгляду справи по суті 26.10.2022 року, 08.12.2022 року представник позивача не з`явився.

Про поважні причини неявки в судові засідання представника позивача суд також не повідомлено.

При цьому судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вище викладене, зважаючи на факт присутності представника позивача в підготовчих судових засіданнях 11.08.2021 року, 07.10.2021, 25.11.2021, 23.12.2021 року, а також отримання товариством попередніх ухвал суду у даній справі, позивач як ініціатор позову не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/10472/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як зазначено в пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Поряд із цим встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Наразі, принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову тощо.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду (з урахуванням заяв про зміну предмету та збільшення розміру позовних вимог) з вимогами про стягнення вартості безпідставно набутого (збереженого) майна: ячмінь 3 класу врожаю 2019 року вагою 142 189 кг у розмірі 991 057,33 грн., повинно бути доведено обставини відсутності підстав набуття відповідачем права власності на спірне зерно та неповернення майна позивачеві, а отже правомірність вимог про стягнення вартості безпідставно набутого (збереженого) зерна згідно ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 13.09.2019 року у справі № 916/3616/15 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, з огляду на факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, строків підготовчого провадження та розгляду справи по суті, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судових засіданнях, в тому числі враховуючи обставини наявності воєнного стану та знаходження селянського фермерського господарства позивача на території, де проводились бойові дії, в даному випадку у суду відсутні підстави для чергового відкладення судового засідання через неявку представника сторони, зокрема, позивача.

Згідно ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 904/2423/18, на відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Аналіз положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення позивача про причини такої неявки лише за наявності двох умов: якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та, одночасно, якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засідання, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь - якій стадії розгляду справи.

Отже, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес в найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Додатково оцінюючи процесуальну поведінку позивача в частині неявки представника СФГ "Поле" в судові засідання з розгляду справи по суті за відсутності клопотання про розгляд справи без його участі судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 910/16978/19 висновки, згідно яких проаналізувавши зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд дійшов висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених вказаними нормами закону процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Якщо належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач (його представник) не з`явився у судове засідання, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, не повідомив про неявку та про поважність причини такої неявки, суд не має передбаченої процесуальним законом можливості для розгляду позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що саме позивач - Селянське (Фермерське) господарство "Поле" ініціював даний судовий процес, однак представник останнього не з`явився в судове засідання, приймаючи до уваги строки розгляду справи, встановлені Господарським процесуальним кодексом, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства "Поле" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про повернення безпідставно набутого майна вартістю 991 057,33 грн. у справі № 910/10472/21 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон