Рішення

від 10.03.2023 по справі 914/1747/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2023Справа № 914/1747/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛР»

про стягнення 13250,00 грн,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом комунальне некомерційне підприємство «Новороздільська міська лікарня» до товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛР» про стягнення 13250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно збільшив суму договорів поставки № 868/2220 від 01.04.2020 на суму ПДВ 3216,67 грн та № 940/2220 від 08.04.2020 на суму ПДВ 10033,33 грн, в той час коли товари, що були предметом вказаних договорів, віднесені до товарів, які звільняються від оподаткування на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з короновірусною хворобою (СОVID -19) від 30.03.2020 № 540-ХІ, який набув чинності 02.04.2020 (далі - Закон № 540). Так, починаючи з 17.03.2020 і до останнього дня місяця, в якому завершується карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, застосовується режим звільнення від оподаткування ПДВ до постачання як товарів вітчизняного виробництва, так і тих, що ввезені на митну територію України.

Позивач вважає, що до відносин сторін слід застосувати норми статті 1212 ЦК України.

Суд відкрив провадження у справі № 914/1747/22 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до примітки 3 постанови КМУ № 244 від 20.03.2020 до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам; або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

В матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або відповідні повідомлення, тому відповідач правомірно включив суму ПДВ до вартості товару.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Комунальне некомерційне підприємства «Новороздільська міська лікарня» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛР» (постачальник) уклали:

договір № 868/2220 від 01.04.2020 про поставку респіраторів Неон ffp2 з клапаном, на загальну суму 19300,00 грн, у тому числі ПДВ 3216,67 грн;

договір № 940/2220 від 08.04.2020 про поставку респіраторів «Мікрон К FFP2» на загальну суму 60200,00 грн, у тому числі ПДВ 10033,33 грн.

02 та 09 квітня 2020 року покупець перерахував на рахунок постачальника 79500,00 грн, в тому числі ПДВ.

18 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 13250,00 грн ПДВ.

Відповідач вимогу не задовольнив.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не повернув 13250,00 грн.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Водночас, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами в договірному порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: « 71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України».

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в такій редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року».

З урахуванням викладеного, дія пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 станом на момент укладення Договору в частині звільнення від оподаткування ПДВ поширювались на спірні правовідносини, оскільки законом визначено дату - 17.03.2020, саме після якої операції (тобто, фактичні дії сторін стосовно виконання господарських операцій), звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності декларації відповідності технічним регламентам або відповідних повідомлень, оскільки сторони погодили поставку товару, необхідного для запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, станом 02.04.2020 та 09.04.2020 були відсутні підстави для перерахування відповідачеві податку на додану вартість на загальну суму 13250,00 грн у зв`язку з законодавчо запровадженою підставою для звільнення від оподаткування з 17.03.2020.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вимоги про стягнення з відповідача 13250,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» до товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛР».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛР» (Печерський узвіз, 13, оф. 132, м. Київ, 01021, код 42820893) на користь комунального некомерційного підприємства «Новороздільська міська лікарня» (вул. Винниченка, 37, м. Новий Розділ, Миколаївський район, Львівська область, 81652, код 20764314) 13250,00 грн боргу, 2481,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун