Ухвала

від 02.03.2023 по справі 914/1337/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

02.03.2023 Справа № 914/1337/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області

до відповідача-1 Львівської міської ради

до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав

за участю представників сторін:

від позивача (прокурора) Леонтьєва Н.Т.

від відповідача-1 Коржевич У.Ф.

від відповідача-2 Медвідь Ю.О., Попов Д.І.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1337/22 за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до відповідача-1 Львівської міської ради до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав та припинення речового права.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

09.02.2023 відповідачем 2 подано заяву про залишення позову без розгляду (вх.№3462/23).

В судовому засіданні 09.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.03.2023.

Представник прокуратури в судове засідання 02.03.2023 з`явився, надав пояснення щодо заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду, просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача-1 в судове засідання з`явився, щодо заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду заперечив.

Представники відповідача-2 в судове засідання 02.03.2023 з`явились, підтримали подані заяви про залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву відповідача-2 про залишення позову без розгляду (вх.№3462/23 від 09.02.2023), суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач-2, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що прокурором порушено порядок представництва, не дотримано процедури, встановленої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у матеріалах даної справи відсутні докази звернення прокурора до компетентного органу, який наділений відповідними повноваженнями на звернення до господарського суду - територіального органу Держгеокодастру, направлення йому повідомлень, клопотань, звернень про проведення перевірки, прийняття відповідних рішень та вчинення дій для скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації прав на нерухоме майно (зокрема подання позову до суду), чи подання позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відтак, відповідач-2 просить позов Франківської окружної прокуратури м. Львова у справі №914/1337/22 залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор заперечуючи щодо клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, в судовому засіданні зазначив, що доводи відповідача-2 щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом із покликанням на практику Верховного Суду є необґрунтованими та не підлягають до врахування при розгляді вказаної справи. Зокрема прокурор вказує, що усі наведені представником відповідача-2 справи не містять аналогічний предмет спору, різняться підставами позову, змістом позовних вимог та фактичним обставинами. На думку прокурора, має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а відтак наведені відповідачем-2 судові рішення не можуть братися до уваги при розгляді справи 914/1337/22.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15).

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Прокурор у позовній заяві стверджує, що порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки 0,1000 га. Необхідність захисту інтересів держави полягає в тому, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи. В цьому випадку, наявна необхідність захисту як інтересів територіальної громади, незаконно позбавленої права власності на землю, так і права кожного громадянина на користування об`єктами права власності народу, так і публічного, суспільного інтересу як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у забезпеченні економічних інтересів держави, зокрема, можливості відчужити спірну земельну ділянку у власність чи користування на конкурсних умовах, а відтак і наповнити відповідний бюджет; соціальних інтересів держави, зокрема, можливості забезпечити громадян земельними ділянками; екологічних інтересів держави, зокрема з урахуванням розміщеного неподалік заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», а також не встановлення на даний час охоронної зони останнього, потребі забезпечити безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, використанні власності не на шкоду людині і суспільству, збереженні природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманні загального екологічного балансу та забезпеченні фонового моніторингу навколишнього природного середовища. При цьому, забезпечення екологічної безпеки є обов`язком держави (стаття 15 Конституції України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, згідно з частинами 1,2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Враховуючи наведене суд зазначає, що Львівська міська рада орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Слід зазначити, що в даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Відповідач-2 зазначає, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр.

Прокурор щодо вказаного твердження заперечував та зазначав, що в даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду саме як позивач.

Суд погоджується з таким твердженням прокурора, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин Держгеокадастр, не наділений законом правом на звернення до суду з позовом з підстав щодо незаконності передачі органом місцевого самоврядування у приватну власність земельної ділянки комунальної власності несільськогосподарського призначення.

До повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 ЗК України).

Натомість, в силу вимог ч.1 ст.122 та п. а) ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад для всіх потреб.

Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, але якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Постанова ВС КГС від 13.12.2022р. у справі № 911/1428/18 та № 916/3141/21).

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Таким чином, органи прокуратури України на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Варто також зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої ст. 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте, як встановлено судом, заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача-2 про залишення позову заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова у справі №914/1337/22 без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 46, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ

1. Відмовити в задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду (вх.№ 3462/23 від 09.02.2023).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на сторінці Господарського суду Львівської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, а саме: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/ .

Права та обов`язки учасників справи передбачені у статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні права та обов`язки сторін передбачені у статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.03.2023р.

Суддя Петрашко М.М.