ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2023 Справа № 914/1337/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області
до відповідача-1 Львівської міської ради
до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап"
про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав
за участю представників сторін:
від позивача (прокурора) Сенів О.П.
від відповідача-1 Наумець А.Г.
від відповідача-2 не з`явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Заступником керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області до відповідача-1 Львівської міської ради та до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав. Зокрема прокурор у позовній заяві просить:
- визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки";
- скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036;
- припинити речове право право приватної власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036.
Ухвалою суду від 27.06.2022 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання вказаною ухвалою суду призначено на 26.07.2022.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Необхідно зазначити, що ухвалою суду від 13.09.2022 було прийнято до розгляду заяву (вх.№2552/22 від 11.08.2022) прокурора про зміну предмета позову та відмовлено у задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.
Заява (вх.№2552/22 від 11.08.2022) про зміну предмета позову обґрунтовується тим, що 26.07.2022 набув чинності Закон України від 12.05.2022 №2255-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству", яким внесено зміни до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
З огляду на вказане у заяві (вх.№2552/22 від 11.08.2022) про зміну предмета позову прокурор просить:
- визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки";
- скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036.
Крім того, необхідно зазначити, що ухвалою суду від 02.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача-2 (вх.№3462/23 від 09.02.2023) про залишення позову без розгляду.
Представник позивача (прокуратури) в судовому засіданні 16.03.2023 позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмета позову підтримав повністю, позовні вимоги просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві, заяві про зміну предмета позову та письмових поясненнях, поданих прокурором у даній справі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 02.03.2023 зазначив, що Львівська міська рада відповідно до поданого нею відзиву на позовну заяву вважає підставним позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про визнання недійсним рішення сільської ради № 4822 від 12.11.2020, скасування державної реєстрації права власності та припинення речового права, у зв`язку з чим позов просив задовольнити з підстав, що вказані у відзиві на позовну заяву.
Відповідач-2 явку представника в судове засідання 16.03.2023 не забезпечив, однак представниками відповідача-2 подано клопотання (вх.№6579/23 від 16.03.2023 та вх.№6602/23 від 16.03.2023) про відкладення розгляду справи на іншу дату, які є аналогічними за свої змістом.
Клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовуються тим, що на 16.03.2023 з 10:00 по 16:00 год. адвокат Попов Д.І., який є доцентом кафедри Теорії держави та права та адвокат Медвідь Ю.О. кафедри Цивільного та Господарського права та процесу, у зв`язку з проведенням акредитації Юридичного факультету Львівського торговельно-економічного університету, були викликані на зустріч з експертами Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для надання відповідей щодо освітнього процесу, освітньої програми факультету, проведення навчального процесу тощо, про що представникам не було відомо завчасно.
З огляду на вказане, з метою повного та всебічного розгляду справи, для надання можливості надати свої пояснення, представники відповідача-2 у поданих ними клопотаннях просять суд відкласти судове засідання на іншу дату.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Необхідно зазначити, що представники відповідача не подали доказів існування тих обставин, про які йдеться у клопотаннях про відкладення розгляду справи, тобто представниками відповідача-2 не доведено неможливості з`явитися в судове засідання чи наявність інших поважних причин, через які вони не мають можливості прибути у судове засідання.
Крім того, суд зазначає, що положеннями статті 129 Конституції України, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
А тому, беручи до уваги те, що заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.
Разом з тим необхідно зазначити, що відповідач-2 не був позбавлений права забезпечити участь свого представника в призначене судове засідання.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотань представників відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників прокуратури та відповідача-1, суд встановив таке.
Ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 №4676 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова", беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 №2588 "Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою" та від 07.12.2017 №2677 "Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 №5143", звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 №1132 (зареєстроване у Львівській міській раді 18.12.2018 за №1,9-39518-001), керуючись ст.144 Конституції України, п.п.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 79-1, 117, 123, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.57 Закону України "Про землеустрій", ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", міська рада ухвалила:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі:
1.1. Земельної ділянки №1 площею 26,5865 га (кадастровий номер 4610137500:11:016:0001), у тому числі площею 5,5847 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.2. Земельної ділянки №2 площею 7,6991 га (кадастровий номер 4610137500:11:015:0010), у тому числі площею 2,2757 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.3. Земельної ділянки № 4 площею 3,0713 га (кадастровий номер 4610137500:11:015:0011), у тому числі площею 0,2623 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
1.4. Земельної ділянки №5 площею 0,0976 га (кадастровий номер 4610137500:11:015:0009), у тому числі площею 0,0976 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, призначення.
1.5. Земельної ділянки №6 площею 1,8188 га (кадастровий номер 4610137500:12:003:0011), у тому числі площею 1,1389 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.6. Земельної ділянки №7 площею 1,8009 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0017), у тому числі площею 0,1686 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.7. Земельної ділянки № 8 площею 3,7698 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0015), у тому числі площею 0,9598 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.8. Земельної ділянки №9 площею 4,9000 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0009), у тому числі площею 0,8132 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у постійному користуванні товариства з додатковою відповідальністю Львівавтозапчастина".
1.9. Земельної ділянки №10 площею 2,5457 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0014), у тому числі площею 0,0026 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.10. Земельної ділянки № 11 площею 19,6396 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0016), у тому числі площею 0,9322 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.11. Земельної ділянки № 12 площею 4,1701 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0013), у тому числі площею 0,0107 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.12. Земельної ділянки № 14 площею 1,5227 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0012) - код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу - за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.13. Земельної ділянки № 15 площею 91,1650 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0003), у тому числі площею 4,4411 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.14. Земельної ділянки № 16 площею 0,3724 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0002) - код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу - за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
1.15. Земельної ділянки № 18 площею 21,4649 га (кадастровий номер 4610136300:06:007:0001) у тому числі площею 1,9667 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Пунктами 2 та 3 Ухвали ЛМР від 14.02.2019 №4676 вирішено:
- Львівській міській раді у встановленому законом порядку здійснити державну реєстрацію речового права на земельні ділянки, які зазначені у підпунктах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.9, 1.10, 1.11, 1.12, 1.13, 1.14, 1.15 цієї ухвали;
- передати земельні ділянки, які зазначені у підпунктах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.9, 1.10, 1.11, 1.12, 1.13, 1.14, 1.15 цієї ухвали, з комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності.
Згідно з пунктом 5 Ухвали ЛМР від 14.02.2019 №4676 Львівській обласній державній адміністрації рекомендовано розглянути питання про прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.03.2019 було зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га (земельна ділянка №15 згідно з пунктом 1.13. Ухвали ЛМР від 14.02.2019 №4676).
Розпорядженням Львівської обласної державна адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 "Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність", керуючись статтями 17, 83, 117, 122 Земельного кодексу України, Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статтями 6, 21, 33 Закону України Про місцеві державні адміністрації, враховуючи клопотання Львівської міської ради від 21.08.2019 №2403-вих-3584, копію ухвали Львівської міської ради від 14.02.2019 №4647 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова вищезазначені земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято у державну власність.
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 29.11.2019 було зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га.
Розпорядженням Львівської обласної державна адміністрації від 13.12.2019 №1483/0/5-19 "Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність", керуючись статтями 17, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статтями 6, 21, 33 Закону України Про місцеві державні адміністрації, враховуючи клопотання Рясне-Руської сільської ради від 02.12.2019 №842, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 №№191950537, 191948829, 191948304, 191945781, 191910416, 191916835, 191941165, 191936104, 191929518, 191925851, 191921030, 191938599, копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2019 №№НВ-4611920852019, НВ-4611925082019, НВ-4611924772019, НВ-4611923682019, НВ-4611923422019, НВ-4611922842019, НВ-4611922562019, НВ-4611922272019, НВ-4611921962019, НВ-4611921662019, НВ-4611921232019, НВ-4611923142019, вищезазначені земельні ділянки (в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 №3365 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність", керуючись статтями 12, 83, 117, 122 Земельного кодексу України, Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №1483/0/5-19 від 13.12.2019, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 №№ 191950537, 191948829, 191948304, 191945781, 191910416, 191916835, 191941165, 191936104, 191929518, 191925851, 191921030, 191938599, копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2019 №№НВ-4611920852019, НВ-4611925082019, НВ-4611924772019, НВ-4611923682019, НВ-4611923422019, НВ-4611922842019, НВ-4611922562019, НВ-4611922272019, НВ-4611921962019, НВ-4611921662019, НВ-4611921232019, НВ-4611923142019, вищезазначені земельні ділянки (в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) прийнято до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.12.2019 було зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га.
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 03.01.2020 №3432 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі), заслухавши та обговоривши інформацію спеціаліста-землевпорядника сільської ради Єгора Сухенького про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі), згідно вимог статей 12, 79-1 Земельного кодексу України, статті 56 Закону України "Про землеустрій", відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рясне-Руська сільська рада вирішила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га на такі ділянки:
- земельна ділянка №1 площею 7,7415 га;
- земельна ділянка №2 площею 9,1897 га;
- земельна ділянка №3 площею 7,4685 га;
- земельна ділянка №4 площею 0,2179 га;
- земельна ділянка №5 площею 0,2290 га;
- земельна ділянка №6 площею 8,1730 га;
- земельна ділянка №7 площею 21,8466 га;
- земельна ділянка №8 площею 20,9306 га;
- земельна ділянка №9 площею 3,2914 га;
- земельна ділянка №10 площею 3,2914 га;
- земельна ділянка №11 площею 3,2913 га;
- земельна ділянка №12 площею 2,7472 га;
- земельна ділянка №13 площею 2,7470 га;
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", заслухавши та обговоривши інформацію спеціаліста-землевпорядника сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, беручи до уваги рішення Рясне-Руської сільської ради №3432 від 03.01.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)", згідно вимог статей 12, 79-1, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рясне-Руська сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 91,1650 га, на такі земельні ділянки:
- земельна ділянка №1 площею 7, 7415 га (4610136300:06:012:0007);
- земельна ділянка №2 площею 9, 1897 га (4610136300:06:012:0015);
- земельна ділянка №3 площею 7,4685 га (4610137500:12:005:0041);
- земельна ділянка №4 площею 0, 2179 га (4610137500:12:005:0042);
- земельна ділянка №5 площею 0,2290 га (4610137500:12:005:0043);
- земельна ділянка №6 площею 8, 1730 га (4610137500:12:005:0044);
- земельна ділянка №7 площею 21,8466 га (4610136300:06:012:0008);
- земельна ділянка №8 площею 20, 9306 га (4610136300:06:012:0009);.
- земельна ділянка №9 площею 3, 2914 га (4610136300:06:012:0010);
- земельна ділянка №10 площею 3, 2914 га (4610136300:06:012:0011);
Щодо 3 інших земельних ділянок, загальною площею 8,7855 га (№11 площею 3,2913 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0012, №12 площею 2,7472 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0013) та №13 площею 2,7470 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014) вказаним Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 було змінено функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з КВЦПЗ 16.00 "землі запасу" на КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).
Протоколом №01 установчих зборів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" від 10.09.2020 було створено Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", визначено його місцезнаходження та види діяльності, визначено список членів та асоційованих членів кооперативу, затверджено статут кооперативу, обрано голову кооперативу та обрано особу, уповноважену на державну реєстрацію кооперативу.
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. статуту кооперативу, кооператив створений і діє на підставі законодавства України, з тому числі Конституції України, Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України "Про кооперацію", інших нормативно-правових актів України та цього статуту. Кооператив утворюється шляхом об`єднання фізичних для провадження ними спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів із супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів.
Згідно з пунктом 1.8. статуту, засновниками кооперативу є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 2.1. статуту Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", метою кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування автотранспорту та провадження господарської діяльності на збудованих об`єктах.
Основними видами діяльності відповідача-2 відповідно до пункту 2.2. статуту, є зокрема:
- будівництво та експлуатація автозаправних станцій, пунктів по ремонту та обслуговуванню автотранспортних засобів, автосервісів тощо;
- капітальне будівництво промислових та громадських споруд, пусконалагоджувальні роботи, постачання устаткування та обладнання;
- будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);
- будівництво інших будівель та споруд;
- виробництво та реалізація будівельних матеріалів;
- здійснення операцій з нерухомістю, втому числі оренда, купівля-продаж, обмін житла та нежитлових приміщень;
- посередницькі послуги з купівлі, продажу або надання в оренду нерухомого майна;
- надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном;
- здійснення усіх видів операцій з нерухомим майном;
- організація готелів, кемпінгів, мотелів та інших закладів, призначених для тимчасового проживання громадян та відпочинку;
- надання інфраструктури та послуг для розміщення (хостингу);
- технічне обслуговування, ремонт автотранспортних засобів;
- ремонт, відновлення, продаж, оренда та сервісне обслуговування автомобілів, а також надання транспортно-експедиторських послуг;
- оптова та роздрібна торгівля паливо-мастильними матеріалами;
- організація навчання водінню автомобілів з метою одержування прав водіїв усіх категорій;
- надання транспортних засобів для розважальних цілей;
- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- охоронна діяльність;
- надання інформаційних послуг;
- надання допоміжних комерційних послуг;
- оптова та роздрібна торгівля;
- громадське харчування;
- організація громадського харчування через власні бари, їдальні, кафе, ресторани тощо;
- надання послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України;
- інші види діяльності, які кооператив має право здійснювати відповідно до чинного законодавства.
Крім того пунктом 1.11. статуту передбачено право кооперативу засновувати інші юридичні особи.
Рішенням Рясне-Руської сільська рада Яворівського району Львівської області від 11.09.2020 №4194 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)", заслухавши та обговоривши інформацію депутатів Рясне-Руської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі), згідно вимог статей 12, 79-1 Земельного кодексу України, статті 56 Закону України "Про землеустрій", відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рясне-Руська сільська рада вирішила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0008 площею 21,8466 га, на земельні ділянки (згідно додатку №9 до рішення).
В подальшому Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 22.10.2020 №4584 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", заслухавши та обговоривши інформацію спеціаліста-землевпорядника сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, беручи до уваги рішення Рясне-Руської сільської ради №4194 від 11.09.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)", згідно вимог статей 12, 79-1, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рясне-Руська сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим №4610136300:06:012:0008 загальною площею 21,8466 га на 190 земельних ділянок, серед яких, зокрема, земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168.
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 23.10.2020 було зареєстровано право власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 площею 0,1000 га.
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 №4822 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки", розглянувши звернення ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", керуючись ст.144 Конституції України, п.п.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 19, 25 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 41 ,12, 92, 122, 123 Земельного кодексу України, Рясне-Руська сільська рада вирішила передати Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (43815360) земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0168), Львівська область, місто Львів, (територія що межує з Рясне-Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів, код КВЦПЗ 16.00 "землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Пунктом 2.3. вказаного Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 №4822 Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" зобов`язано забезпечити зміну виду використання земельної ділянки з КВЦПЗ 16.00 "землі запасу" (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).
Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 20.11.2020 було зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 площею 0,1000 га.
16.06.2022 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівська міська рада на запит Франківської окружної прокуратури міста Львова від 03.06.2022 №14.51/04-16-3009 ВИХ-2 надіслало прокуратурі лист №2401-вих-37699 стосовно надання інформації з підтверджуючими документами щодо відповідності містобудівній документації м.Львова та с.Рясне-Руське місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168.
Як вказано у листі від 16.06.2022 №2401-вих-37699, земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 відповідно до експлікації генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, розташована в межах території міських та районних парків. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не визначено. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Залізничного району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VI периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, а також згідно з санітарно-гігієнічним регламентом в межах підзони САН-1 - санітарно-захисні зони підприємств та поза межами підзон за природно-заповідним, історико-архітектурним та інженерно-геологічним регламентами.
Також як вказано у листі Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівська міська рада від 16.06.2022 №2401-вих-37699, в межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач (прокурор) посилається на частину 1 статті 41 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Як вказано у позовній заяві, згідно з містобудівною документацією м.Львова, а саме Генпланом м.Львова, територія, на якій розміщена спірна земельна ділянка, відноситься до території міських та районних парків, а план зонування території за функціональним регламентом (базове зонування) для земельної ділянки відсутній. В межі діючого генплану с.Рясне-Руська Яворівського району спірна земельна ділянка не входила, відтак і план зонування та детальний план території розроблені не були.
Таким чином, як зазначає позивач (прокурор), спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, що суперечить статті 41 Земельного кодексу України.
Щодо цільового призначення земель, що можуть бути передані гаражно- будівельним кооперативам позивач (прокурор) зазначив про те, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру, наявного у матеріалах реєстраційної справи, що долучений 23.10.2020, в ході реєстрації земельної ділянки в результаті поділу, земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 надано код КВЦПЗ 16.00 "землі запасу" (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), проте згідно з Витягом з Державного земельного кадастру, що міститься в матеріалах реєстраційної справи (долучений 16.06.2021), де власником земельної ділянки зазначено вже Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап", земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 відноситься до цільового призначення "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" з кодом КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства", що за твердженням позивача (прокурора) також суперечить статті 41 Земельного кодексу України.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (прокурор) посилається на частину 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 12.11.2020), в якій зазначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.
Таким чином, позивач (прокурор) стверджує, що оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб, тому її передання не могло відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території, що на думку позивача (прокурора) ще раз підкреслює незаконність спірного рішення ради, оскільки воно було прийнято також з порушенням статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Щодо умов передачі земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу позивач (прокурор) посилається на правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №2910/9373/17 та зазначає, що Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" зареєстровано 14.09.2020, засновниками та членами якого є 3 особи, а зі змісту установчого документа відповідача-2 вбачається, що останній не має на меті здійснення виключно гаражного будівництва для забезпечення потреб його членів, а є юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку.
При цьому, як зазначає позивач (прокурор), системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статті 134 Земельного кодексу України, якою передбачено продаж земельних ділянок на торгах) на думку позивача (прокурора) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність.
Тобто, за твердженням позивача (прокурора) таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
Відтак як зазначено у позовній заяві, якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку статті 41 Земельного кодексу України, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою, а при вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру.
Натомість на думку позивача (прокурора), заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація із землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.
Позивач (прокурор) також посилається на схожу правову позицію, що визначена у постанові Верховного Суду від 17.06.2014, в якій суд зазначив, що даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, в порядку статті 41 Земельного кодексу України, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту, і при цьому, визначаючи розмір земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на 1 члена, варто взяти до уваги статтю 121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить не більше 0,01 гектара.
Отже підсумовуючи вказане, позивач (прокурор) зазначає, що в даному випадку відсутній проект відведення земельної ділянки кооперативу, технічна документація щодо поділу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів кооперативу умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,1000 га (по 0,0333 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу, а з врахуванням інших 12 земельних ділянок, переданих тою ж радою, тому ж кооперативу, на підставі 12 рішень ради, загальною площею 7,1597 га, по 2,3865 га на кожного члена), а статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу.
Тобто враховуючи вищезазначене, на думку позивача (прокурора) в даному випадку оспорюваним рішенням ради було порушено статтю 41 Земельного кодексу України, з огляду на що Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області та з врахуванням заяви про зміну предмета позову просить:
- визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки";
- скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036.
Відповідач-1 проти задоволення позовних не заперечив, у поданому відзиві на позовну заяву Львівська міська рада зазначає, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії "землі житлової та громадської забудови", однак оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради від 12.11.2020 №4822 відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", за кодом КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить статті 41 Земельного кодексу України.
Як вказано у відзиві на позовну заяву відповідача-1, при визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на 1 члена, варто взяти до уваги статтю 121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить - не більше 0,01 га.
Як зазначила Львівська міська рада, проект відведення земельної ділянки кооперативу відсутній, технічна документація щодо поділу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,1000 га (по 0,0333 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу, а з урахуванням зокрема інших 12 земельних ділянок, переданих тою ж радою, тому ж кооперативу, на підставі 12 рішень ради, загальною площею 7,1597 га, по 2,3865 га на кожного члена), а статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу, що на думку Львівської міської ради свідчить, про порушення оспорюваним рішенням ради статті 41 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведене, Львівська міська рада у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави є підставним.
Відповідач-2 проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" просить: залишити без руху позовну заяву у справі №914/1337/22 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема за твердженням відповідача-2 позивачем (прокурором) при поданні позовної заяви (без врахування заяви про зміну предмета позову) було заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру.
На думку відповідача-2 позов підлягає залишенню без руху на підставі ст.ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем (прокуорором) не сплачено судовий збір у повному обсязі, а саме за вимоги майнового характеру про припинення права власності на нерухоме майно.
У відзиві на позовну заяву також зазначено, що позивачем (прокурором) не доведено підстав для представництва в суді згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України. При цьому відповідач-2 вважає, що уповноваженим органом держави, який здійснює відповідні наглядові функції є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.
Також ввідповідач-2 вказав, що уповноваженим органом держави може бути Державна екологічна інспекція у Львівській області або Львівська обласна державна адміністрація.
Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" заперечуючи про позовних вимог також зазначив, що прокурором не наведено належного та достатнього обґрунтування порушення "інтересів держави", а також визначені законом підстави для звернення до суду із зазначеним позовом за можливості такого звернення безпосередньо Державною екологічною інспекцією України, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, Львівською обласною місцевою державною адміністрацією як уповноваженими органами.
Оскільки прокурором не надані підтверджуючі документи звернення до компетентних державних органів, щоб пересвідчитися, що відповідний державний орган дізнавшись про виявлені порушення не здійснює захисту інтересів держави та свідчить про його бездіяльність в цій сфері, тому на думку відповідача-2 у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави самостійно, а отже і права на звернення до суду у даній справі.
Щодо тверджень позивача (прокурора) про відсутність містобудівної документації відповідач-2 зазначив, що спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних права сформована із дотриманням абсолютно усіх вимог законодавства України, на підставі затвердженої містобудівної документації із наявністю плану зонування території.
Щодо встановлення цільового призначення земельної ділянки відповідач-2 вказав, що цільове призначення земельної ділянки (категорія) із земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення на інше цільове призначення не змінювалося, код КВЦПЗ -12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" згідно із Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» знаходиться в межах секції "J" та належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, з огляду на що, за твердженням відповідача-2, посилання позивача (прокурора) на те, що віднесення спірної земельної ділянки до вказаної категорії земель потребувало прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування є надуманими та не відповідають дійсності.
Щодо умов передачі земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу відповідач-2 вказав на те, що положеннями Закону України "Про кооперацію" передбачена можливість розподіляти отримані доходи (прибутки) або їх частину серед членів обслуговуючих кооперативів через здійснення кооперативних виплат та виплат на паї (статті 25, 26 Закону).
При цьому, як вказано у відзиві на позовну заяву, прокурором жодними доказами не доведено, що обслуговуючим кооперативом здійснювався будь-який розподіл прибутків, чи використання коштів кооперативу не для реалізації мети (цілей, завдань) будівництва гаражів та супутньої діяльності.
Щодо посилання позивача (прокурора) у позові на норми статті 41 Земельного кодексу України відповідач-2 зазначає, що вони носять безпідставний характер, оскільки в самій статті вказано, що земельні ділянки передаються у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, разом із позовною заявою позивачем (прокурором) не подано доказів, які підтверджують порушення передбачених містобудівною документацією розмірів земельних ділянок, котрі можуть передаватися у власність обслуговуючому кооперативу.
Відповідач-2 не погоджується з твердженням позивача (прокурора) про те, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються тільки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, і тільки за рахунок земель житлової та громадської забудови відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, оскільки на переконання відповідача-2 код КВЦПЗ (підрозділ) - 12.04 повністю відповідає категорії земель землі транспорту згідно наведеної Класифікації, а саме "землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.
Крім того, як вказано у відзиві на позовну заяву, стаття 41 Земельного кодексу України не містить будь-яких заборон, щодо передачі земельних ділянок для гаражного будівництва кооперативам за рахунок земель транспорту, власником яких є орган місцевого самоврядування.
Також відповідач-2 зазначив, що доводи прокурора про те, що передача у приватну власність спірної земельної ділянки суперечить суспільному інтересу територіальної громади, не може бути визначальною та єдиною підставою для позбавлення відповідача-2 права власності на добросовісно набуте майно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника прокуратури та відповідача-1, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо пред`явлення позову Заступником керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області до відповідача-1 Львівської міської ради та до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав необхідно зазначити, що відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Так, відповідно до статей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Відповідно до частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-УІІ, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).
У Рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15).
Верховний суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.
З огляду на вказане саме Рясно-Руська сільська рада (Львівська міська рада) має бути відповідачем у такій справі. Прокурор стверджував, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування.
Як вже зазначалося судом, ухвалою суду від 02.03.2023 у даній справі № 914/1337/22 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача-2 (вх.№3462/23 від 09.02.2023) про залишення позову без розгляду.
Обґрунтовуючи вказану заяву про залишення позову без розгляду, відповідач-2, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що прокурором було порушено порядок представництва, не дотримано процедури, встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки у матеріалах даної справи відсутні докази звернення прокурора до компетентного органу, який наділений відповідними повноваженнями на звернення до господарського суду, тобто до територіального органу Держгеокодастру, направлення йому повідомлень, клопотань, звернень про проведення перевірки, прийняття відповідних рішень та вчинення дій для скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації прав на нерухоме майно (зокрема подання позову до суду), чи подання позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Однак ухвалою суду від 02.03.2023, якою відмовлено у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, встановлено, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада, проте оскільки у даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, тому враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем у справі.
При цьому, як встановлено ухвалою суду від 02.03.2023, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.
Також як встановлено ухвалою суду від 02.03.2023, державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, тобто Держгеокадастр, відповідно до закону не наділений правом на звернення до суду з позовом з підстав щодо незаконності передачі органом місцевого самоврядування у приватну власність земельної ділянки комунальної власності несільськогосподарського призначення, оскільки до його повноважень віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).
Таким чином, як встановлено судом в ухвалі суду від 02.03.2023, органи прокуратури України в даному випадку є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, зокрема передбачених на пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення заяви відповідача-2 про залишення позову у даній справі без розгляду.
Щодо визначення відповідачем-1 саме Львівську міську раду необхідно зазначити, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р на виконання статті 7-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком.
Додаток до вищезазначеної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новостворенної територіальної громади визначено місто Львів.
06.12.2020 набув чинності прийнятий 17.11.2020 Верховною Радою України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-ІХ. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно- територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:
- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади);
- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;
- не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;
- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України "Про місцеве самоврядування".
Так, частинами 1 та 8 статті 45 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-IX на 25.10.2020 було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.
29.11.2020 відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради, з огляду на що з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Рясне-Руської сільської ради.
Як вбачається зі змісту норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій", правонаступником прав та обов`язків Рясне-Руської сільської ради стала Львівська міська рада.
Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою від 29.12.2020 №7 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.
Відтак, починаючи з 29.11.2020 повноваження Рясне-Руської сільської ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.
Оскільки позивачем (прокурором) заявлено позовну вимогу про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, саме тому Львівську міську раду визначено в даній позовній заяві в статусі відповідача-1, тобто як правонаступника Рясне-Руської сільської ради.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 №4822 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки" суд зазначає таке.
Відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Зі змісту статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що до видів містобудівної документації відносяться: генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Отже, план зонування та детальний план території розробляються на основі генерального плану та уточнюють його.
Як встановлено судом, згідно інформації Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168, відповідно до експлікації генерального плану міста Львова, розташована в межах території міських та районних парків. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не визначено. В межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 12.11.2020) передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.
Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб, тому її передання не могло відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території, що свідчить про невідповідність спірного рішення ради статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 12.11.2020).
Щодо цільового призначення земель, що можуть бути передані гаражно- будівельним кооперативам необхідно зазначити, що стаття 41 Земельного кодексу України, згідно з якою житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, знаходиться в Главі 6 Земельного кодексу України "Землі житлової та громадської забудови".
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 19 Земельного кодексу України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.
Для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва відповідно до вказаної Класифікації видів цільового призначення земель надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії "землі житлової та громадської забудови".
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради №4822 від 12.11.2020, відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", яким присвоєно код КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства", хоча статтею 41 Земельного кодексу України передбачено, що гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва, тобто лише з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови".
Згідно із статтею 2 Закону України "Про кооперацію", кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Як встановлено приписами статті 3 Закону України "Про кооперацію", метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є:
- підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав;
- створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання;
- залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення;
- створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах;
- сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.
За змістом приписів статті 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 12.11.2020), відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про кооперацію", виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.
Як вбачається із матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" зареєстровано 14.09.2020, засновниками та членами якого є 3 особи, а зі змісту установчого документа відповідача-2 вбачається, що останній не має на меті здійснення виключно гаражного будівництва для забезпечення потреб його членів, а є юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку.
Зміст статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статті 134 Земельного кодексу України, якою передбачено продаж земельних ділянок на торгах) дає підстави вважати про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
Тобто, якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку статті 41 Земельного кодексу України, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою, а при вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру.
Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація із землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №2910/9373/17.
Схожа правова позиція визначена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014, в якій суд зазначив, що даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, в порядку статті 41 Земельного кодексу України, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту, а при визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на 1 члена, варто взяти до уваги статтю 121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить не більше 0,01 гектара.
Зважаючи на встановлені обставини, а саме на те, що проект відведення земельної ділянки кооперативу відсутній, технічна документація щодо поділу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,1000 га (по 0,0333 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу, а з урахуванням зокрема інших 12 земельних ділянок, переданих тою ж радою, тому ж кооперативу, на підставі 12 рішень ради, загальною площею 7,1597 га, по 2,3865 га на кожного члена), а також те, що статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу, суд дійшов висновку про те, що оспорюваним рішенням ради порушено статтю 41 Земельного кодексу України.
Щодо обраного позивачем (прокурором) способу захисту права необхідно зазначити, що статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Як зазначено у пункті 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Отже враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки".
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 393 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Тобто державна реєстрація права власності на земельну ділянку є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, але самостійного значення для підстав виникнення права власності вона не має.
Отже державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за обов`язкової наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. З огляду на вказане державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" не свідчить про правомірність набуття такого права останнім.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, зважаючи на наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки", суд дійшов висновку і про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43815360) на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39295036.
Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимогі є обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи, у зв`язку з чим позов з врахуванням заяви про зміну предмета позову підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем (прокурором) було сплачено судовий збір в розмірі 7443,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1018 від 09.06.2022.
Оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю, враховуючи те, що відповідно до заяви про зміну предмета позову прокурором було заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 4962,00 грн покласти на відповідачів, стягнувши з кожного відповідача на користь позивача по 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки".
3. Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036.
4. Стягнути з Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (81083, Львівська область, Яворівський район, село Зелів, вулиця Центральна, будинок 347, ідентифікаційний код 43815360) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.03.2023р.
Суддя Петрашко М.М.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2023 |
Оприлюднено | 30.03.2023 |
Номер документу | 109868203 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Петрашко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні