Рішення

від 01.03.2023 по справі 915/259/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Справа № 915/259/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, код ЄДРПОУ 02910048, тел. (05134) 3-23-84, e-mail:voznes@myk.gp.gov.ua) поданої в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради (57001, смт. Веселинове, Вознесенський район Миколаївської області, вул. Мозолевського, 14, код ЄДРПОУ 04376044, тел. (05163) 2-12-53, e-mail:vesselrada@ukr.net) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" (49022, м. Дніпро, вул. Океанівська, 11, код ЄДРПОУ 41570068) про стягнення коштів за користування земельною ділянкою

За участю представників сторін:

прокурор Бескровна І.І.

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

15.08.2022 року ухвалою суду позов із додатками повернуто прокурору.

11.11.2022 року постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 року скасовано, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

09.12.2022 року господарським судом Миколаївської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання із розгляду справи по суті призначене на 11.01.2023 року. Ухвалу прокурором та позивачем було отримано 22.12.2022 року, відповідачем 23.12.2022 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи.

11.01.2023 року судове засідання не відбулося, оскільки у призначений для розгляду справи час з 13:57 по 15:06 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

11.02.2023 року ухвалою суду прокурора, позивача та відповідача було повідомлено про наступне судове засідання, призначене на 23.01.2023 року. Зазначену ухвалу суду прокурор отримав в суді під розписку, позивач 30.01.2023 року, відповідач 27.01.2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи.

23.01.2023 року судове засідання було відкладене на 07.02.2023 року по причині відсутності у суду відомостей про направлення позивачу та відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Про відкладення судового засідання прокурор повідомлений у судовому засіданні та під розписку, а позивач та відповідач ухвалою-повідомленням.

07.02.2023 року судове засідання було відкладене на 01.03.2023 року по причині відсутності у суду відомостей про направлення позивачу та відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Про відкладення судового засідання прокурор повідомлений у судовому засіданні та під розписку, а позивач та відповідач ухвалою-повідомленням. Так, позивач отримав ухвалу суду 13.02.2023 року, а відповідач 16.02.2023 року.

01.03.2023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У позові зазначено, що відповідач всупереч приписам земельного та податкового законодавства безоплатно використовував належну позивачу земельну ділянку для розміщення власного нерухомого майна без оформлення договору оренди землі. Внаслідок цього позивач позбувся доходу у розмірі 213511,64 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов не визнає і після набуття 25.10.2017 року права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідач 21.08.2018 року звертався на адресу Миколаївської обласної державної адміністрації з заявою про передачу в оренду земельної ділянки. Проте, обласна адміністрація у передачі землі в оренду відмовила. Крім того, з дати набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 25.10.2017 року, по 28.12.2021 року - дату реєстрації права власності за Веселинівською селищною радою, спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільного права. Тому, стягнення плати за користування землею за період з 21.07.2019 року по 27.12.2021 року на підставі ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України є безпідставним та неправомірним. Також відповідач не погодився із розрахунком безпідставно збережених коштів, зокрема з огляду на те, що розрахунок недоотриманої плати за землю зроблено прокурором виходячи з інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені учасниками докази на підтвердження обставин, викладених у заявах по суті, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, викладені ними позиції, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка міститься у інформаційній довідці 304564911, сформованій 08.07.2022 року, за відповідачем 14.09.2017 року зареєстроване право власності на нежитловий об`єкт - автозаправну станцію №3, яка розташована у смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області по вул. Київській, 31.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка міститься у інформаційній довідці 304564671, сформованій 08.07.2022 року, право власності на земельну ділянку площею 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530 зареєстроване за Веселинівською селищною радою 28.12.2021 року.

Згідно довідки Веселинівської селищної ради №05-03/1566 від 25.11.2021 року вищевказана земельна ділянка , яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради (Веселинівська ТГ) перебуває у користуванні відповідача.

Листом №05-03/1609 від 02.12.2021 року Веселинівська селищна рада надала відповідь на запит прокурора, у якій повідомила, що відповідач використовує земельну ділянку з 17.09.2017 року, рішенням сільради від 23.09.2021 року відповідачу надано земельну ділянку в оренду, заборгованість по платі за землю з часу виникнення права власності за період з 2018 року - 10 місяців 2021 року становить 256610,80 грн.

30.09.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого відповідачу було передано у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530 площею 0,4266 га для обслуговування автозаправної станції.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №293689532 від 04.01.2022 року право оренди зареєстроване за відповідачем з 28.12.2021 року.

У позові прокурор зазначає, що Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області виявлено факт безоплатного використання земельної ділянки на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області. Так, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, тривалий час не оформлював правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Посилаючись на обставини набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки, несплату відповідачем орендної плати власнику земельної ділянки, прокурор робить висновок про недотримання відповідачем вимог ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України по виконанню обов`язку оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цим нерухомим майном, та вимог ст. 206 ЗК України про те, що використання землі в Україні є платним.

Частиною 2 ст. 18 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Отже, в силу положень вищевказаних норм Конституції України у прокуратури немає повноважень перевіряти дотримання вимог земельного законодавства і робити відповідні висновки про наявність або відсутність фактів порушення земельного законодавства, зокрема з боку юридичних осіб.

Принциповим у даній справі є те, що прокурором заявлені вимоги про стягнення плати за користування землею внаслідок позадоговірного використання земельної ділянки відповідачем, правову оцінку чому має надати уповноважений орган державної виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначаються правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема належить запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності

Згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2012 року, в Україні діє Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою та у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 6 зазначеного Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, враховуючи наведені положення законодавства допустимими доказами у розумінні ст. 77 ГПК України обставин недотримання відповідачем вимог земельного законодавства, що виражене у безоплатному користуванні земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, є відповідний акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель, складені державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

До позовної заяви прокурором не додано жодного з вищевказаних доказів.

Таким чином, прокурором за допомогою належних та допустимих доказів не доведено викладених у позові обставин щодо недотримання відповідачем вимог земельного законодавства внаслідок чого позивач позбавився доходу від використання належної йому земельної ділянки.

Як наслідок позов прокурора є необгрунтованим і підстав для його задоволення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у разі відмови у задоволенні позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв