Постанова

від 10.05.2023 по справі 915/259/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/259/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку с письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2023, проголошене о 14:20:36 суддею Алексєєвим А.П. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 10.03.2023,

у справі № 915/259/22

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС"

про стягнення 213 511, 64 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області у порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України із позовом в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ТРІВІЯ ПЛЮС з вимогою про стягнення коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності у сумі 213 511,64 грн..

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ТОВ ТРІВІЯ ПЛЮС у період з 21.07.2019 до 27.12.2021 користувалося земельною площею 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530, розташованою у смт.Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, без оформлення права користування цією земельною ділянкою і без сплати коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок Веселинівської селищної ради, як власника земельної ділянки, у розмірі орендної плати, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки суд дійшов висновку, що прокурором за допомогою належних та допустимих доказів не доведено викладених у позові обставин щодо недотримання відповідачем вимог земельного законодавства, що виражене у безоплатному користуванні земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, зокрема акту перевірки чи протоколу про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель, складених державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що в порушення приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, щодо того які саме обставини входять до предмета доказування у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 10.02.2020 у справ №922/981/18,від 09.02.2021 у справі №922/3617/19, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21.

Апелянт зазначає, що ним були надані усі належні та допустимі докази наявності підстав для стягнення з відповідача заявленої суми, при цьому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що для вирішення даного спору прокурор мав надати докази у вигляді матеріалів перевірки Дергеокадастру, тоді як вони не є обов`язковими для підтвердження або спростування наявності підстав для стягнення з користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка міститься у інформаційній довідці 304564911 сформованій 08.07.2022, за відповідачем 27.10.2017 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2017, укладеного з ТОВ «АТОЛ ТРЕЙД» зареєстроване право власності на нежитловий об`єкт автозаправну станцію №3, яка розташована у смт.Веселинове Веселинівського району Миколаївської області по вул.Київській,31.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка міститься у інформаційній довідці 304564671 сформованій 08.07.2022, на час відчуження об`єкта нерухомого майна ТОВ «АТОЛ ТРЕЙД» мало зареєстроване право користування земельною ділянкою площею 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530 на підставі договору оренди землі від 12.09.2011, яке припинилось розірванням договору 3.07.2018. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за Веселинівською селищною радою.

Згідно довідки Веселинівської селищної ради №05-03/1566 від 25.11.2021 вищевказана земельна ділянка, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради (Веселинівська ТГ) перебуває у користуванні відповідача з дня придбання нерухомості.

Листом №05-03/1609 від 02.12.2021 Веселинівська селищна рада надала відповідь на запит прокурора, у якій повідомила, що відповідач використовує земельну ділянку з 17.09.2017 та рішенням сільради від 23.09.2021 йому надано земельну ділянку в оренду, заборгованість по платі за землю з часу виникнення права власності виникла за період з 2018 - 10 місяців 2021 року та становить 256 610,80 грн.

30.09.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого відповідачу було передано у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530 площею 0,4266 га для обслуговування автозаправної станції.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №293689532 від 04.01.2022 право оренди зареєстроване за відповідачем з 28.12.2021.

Предметом розгляду у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача 213 511, 64 грн. безпідставно збережених коштів за період з 21.07.2019 до 27.12.2021 орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530, розташованою у смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області без оформлення права користування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України), а для правильного вирішення цього спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та чи обґрунтованими є порядок та підстави нарахування орендної плати за користування нею.

При цьому, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17)

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19)

При цьому земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Київська,31, смт. Веселинове, Миколаївської області, площею 0,4266 га сформована та має кадастровий номер 4821782500:02:000:0530, разом з тим, в матеріалах справи наявна інформація Головного управління Держгеокадастру Миколаївської області( лист вих. №10-14-0.2-432/2-22 від 27.01.2022), згідно якої грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4266 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0530 становить:

- станом на 01.01.2018-01.01.2020 - 641 529,02 грн.;

- станом на 01.01.2021 858 898,59 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач є фактичним користувачем цієї земельної ділянки, оскільки на ній розташований об`єкт нерухомого майна, який належать йому на праві власності з 21.10.2017 року, проте він без достатньої правової підстави за рахунок Веселинівської селищної ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею за період з 27.10.2017 (моменту набуття права власності на нежитловий об`єкт) до 28.12.2021(момент реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем) , а отже колегія суддів вважає, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином перевіривши розрахунок суми безпідставно збережених коштів, здійснений прокурором за період з 21.07.2019 по 27.12.2021 у сумі 213 511,64грн., колегія суддів вважає його правомірним.

За таких обставин, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування ТОВ "ТРІВІЯ ПЛЮС" у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 213 511,64 грн.

Слід зазначити, що вищевикладені обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, отже суд не вірно зазначив, що відсутність в матеріалах справи доказів у вигляді матеріалів перевірки Дергеокадастру унеможливлює вирішення даного спору, тоді як зазначені докази не є обов`язковими для підтвердження або спростування наявності підстав для стягнення з користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів.

За таких обставин, апеляційна скарга Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2023 у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з розгляду справи підлягають покладанню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити, Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2023 у справі №915/259/22 скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" на користь Веселинівської селищної ради безпідставно збережені кошти у сумі 213 511,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" на користь Миколаївської обласної прокуратури 3 202,68 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову та 4 804,02 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Миколаївської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 10.05.2023 о 14.00

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.