Рішення

від 27.02.2023 по справі 916/2939/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2939/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пронюк В.Я. на підставі довіреності;

Від відповідача: Кирилова Л.В. /керівник/; Каптур Т.Д. на підставі довіреності;

Від третіх осіб:

- товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг: не з`явився;

- акціонерного товариства Одесагаз : Сметанюк І.М. на підставі довіреності;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України до комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, акціонерного товариства Одесагаз, про стягнення 928 014,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України (далі по тексту ТОВ „ГК „Нафтогаз України) звернулося до господарського суду із позовною заявою до комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради (далі по тексту Ліцей) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 928 014,93 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 696 561,38 грн., пені у розмірі 98 555,58 грн., 3% у розмірі 12 113,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 120 784,95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем за період з жовтня по грудень 2021р. (включно) та у лютому 2022р. природного газу як постачальником „останньої надії на ринку природного газу.

Ухвалою суду від 07.11.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.12.2022р. до участі у дану справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі по тексту ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг), акціонерне товариство Одесагаз (далі по тексту АТ Одесагаз). При цьому, судом за клопотанням відповідача було витребувано у ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі газу за листопад 2021р. - лютий 2022р., складених до договору, укладеного з відповідачем.

Ліцеєм у першому поданому до суду відзиві на позовну заяву було визнано заявлені позивачем вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 696 561,38 грн. Проте, в подальшому відповідач повністю заперечував проти задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України позовних вимог. Так, відповідачем було наголошено про укладення договору постачання природного газу, за умовами якого ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг прийнято на себе зобов`язання постачати природний газ з жовтня 2021р. по грудень 2022р. Проте, з невідомих Ліцею підстав одна із точок споживання природного газу була включена до портфеля постачальника „останньої надії. При цьому, вжиті Ліцеєм заходи з метою з`ясування правових підстав для включення однієї з точок до портфеля ТОВ „ГК „Нафтогаз України були безрезультатними. Крім того, в процесі вирішення судом даного спору відповідачем було наголошено про відсутність підстав для укладення договору з позивачем, а також на недотримання позивачем вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про ринок природного газу.

ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг у поданих до суду поясненнях було наголошено про вжиття всіх необхідних заходів з метою реєстрації споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника.

АТ Одесагаз у поданих до суду письмових поясненнях було наголошено про належне виконання прийнятих на себе за умовами договору розподілу природного газу зобов`язань. При цьому, третьою особою наголошено про відповідність дій Оператора ГРМ вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

04.01.2021р. між Ліцеєм (Споживач) та АТ „Одесагаз (Оператор ГРМ) було укладено договір розподілу природного газу №008803-50(21).

15.04.2021р. Ананьївським УЕГГ АТ „Одесагаз було складено акт зняття і передачі газового лічильника на повірку.

29.10.2021р. Ананьївським УЕГГ АТ „Одесагаз було складено акт встановлення газового лічильника після повірки, з якого вбачається, що на об`єкт відповідача було встановлено лічильник із №036119008570.

04.11.2021р. між Ліцеєм (Споживач) та ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг (Постачальник) було укладено договір постачання природного газу, за умовами якого Постачальником були прийняті на себе зобов`язання постачати Споживачу природний газ з жовтня 2021р. по грудень 2022 р. (п. п. 1.1, 1.2 договору). При цьому, Ліцеєм було повідомлено Постачальнику три ЕІС-коди точок обліку.

Обсяги спожитого Ліцеєм природного газу у листопаді 2021р. - лютому 2022р. визначені у підписаних між відповідачем та АТ „Одесагаз актах приймання-передачі природного газу.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015р. (далі по тексту договір).

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (далі - Постачальник).

Згідно з п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.

З метою оплати Ліцею вартості поставленого ТОВ „ГК „Нафтогаз України природного газу останнім було виставлено відповідачу наступні рахунки: №26734 за період з 1-31 жовтня на суму 1 360,80 грн.; №33463 за період з 1-30 листопада 2021р. на суму 205 060,80 грн.; №1990 за період з 1-31 грудня 2021р. на суму 583 800,38 грн.; №9927 за період з 1-28 лютого 2022р. на суму 695 561,38 грн. Слід зазначити, що позивачем у останньому рахунку вказана загальна сума боргу, яка існувала на кінець звітного періоду.

На підтвердження факту направлення на адресу Ліцею вказаних актів ТОВ „ГК „Нафтогаз України було надано списки згрупованих поштових відправлень та квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень.

17.02.2022р. Ліцей звернувся до АТ „Одесагаз із листом №110, згідно якого відповідач просив вжити заходів з метою недопущення включення одного із трьох об`єктів Ліцею до портфеля постачальника „останньої надії.

Листом від 15.04.2022р. Ананьївським УЕГГ АТ „Одесагаз було повідомлено Ліцей, що з метою отримання інформації про включення ЕІС-коду до реєстру споживачів на інформаційній платформі Ліцей має звернутись до постачальника природного газу.

Листом від 26.04.2022р. Ананьївським УЕГГ АТ „Одесагаз було повідомлено Ліцею присвоєні об`єктам останнього Z-коди, зокрема лічильнику №036119008570.

18.05.2022р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України звернулось до Ліцею із вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем Постачальнику „останньої надії, згідно якої позивач просив сплатити борг у розмірі 696 561,38 грн. у строк до 01.06.2022р.

На підтвердження факту направлення на адресу Ліцею вимоги ТОВ „ГК „Нафтогаз України було надано суду опис вкладення, список згрупованих поштових відправлень та квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ „ГК „Нафтогаз України станом на 31.08.2022р., позивачем за період з жовтня по грудень 2021р., а також у лютому 2022р. було поставлено Ліцею природний газ, загальна вартість якого складає 697 922,18 грн., сума здійснених відповідачем оплат складає 1360,80 грн., а, отже, розмір боргу Споживача становить 695 561,36 грн.

07.09.2022р. представник ТОВ „ГК „Нафтогаз України звернувся до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України із адвокатським запитом, відповідного до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Ліцеєм (ЕІС-код 56XQ0000KRMJE00Q) за період з 01.10.2021р. до дати надання відповіді.

Листом від 28.09.2022р. ТОВ „Оператор газотранспортної системи України у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що споживач із ЕІС-кодом 56XQ0000KRMJE00Q у періоди з 29.10.2021р. по 30.11.2021р., з 02.12.2021р. по 27.01.2022р. та з 27.01.2022р. по 15.02.2022р. був закріплений за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем становить: з 29.10.2021р. по 31.10.2021 - 81,00 метрів кубічних; з 01.11.2021р. по 30.11.2021р. - 12 206,00 метрів кубічних; з 02.12.2021р. по 31.12.2021р. -7 037,00 метрів кубічних; з 01.01.2022р. по 31.01.2022р. 0,00 метрів кубічних; з 01.02.2022р. по 15.02.2022р. 2 754,00 метрів кубічних.

На підставі платіжного доручення №414 від 28.12.2022р. Ліцеєм було перераховано на рахунок ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг грошові кошти у розмірі 696 561,38 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України позовних вимог до Ліцею є вимоги про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 696 561,38 грн., пені у розмірі 98 555,58 грн., 3% річних у розмірі 12 113,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 120 784,95 грн.

В процесі вирішення судом даного спору Ліцеєм на підставі платіжного доручення №414 від 28.12.2022р. було перераховано на рахунок ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг грошові кошти у розмірі 696 561,38 грн.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявне в матеріалах справи платіжне доручення на суму 696 561,38 грн., господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у даній частині вимог, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „ГК „Нафтогаз України до Ліцею про стягнення суми основного боргу у розмірі 696 561,38 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015р.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та постановлено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники «останньої надії»), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п. 3 розділу VI Правил №2496 (в редакції чинній, на дату виникнення спірних відносин) Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).

Порядок укладення договору "останньої надії" визначається Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496).

Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Згідно з п. 1.3 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015р., при укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що у Ліцею є три точки споживання природного газу. При цьому, незважаючи на наявність укладеного між відповідачем та ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг договору постачання природного газу від 04.11.2021р., один із об`єктів відповідача був включений до портфелю ТОВ „ГК „Нафтогаз України як постачальника «останньої надії».

Враховуючи відсутність доказів постачання природного газу за однією з точок комерційного обліку ТОВ „ГК Нафтогаз Трейдинг, суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до абзацу 3 п. 4 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу EIC-кодів суб`єктам ринку природного газу України. За заявою оператора газорозподільної системи оператор газотранспортної системи протягом двох робочих днів з моменту надання заяви відповідно до вимог цієї глави присвоює кожному оператору газорозподільної системи унікальний EIC-код і код групи (позиції з 04 по 05 ЕІС-кодів). Оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи також присвоює окремі ЕІС-коди з атрибутом типу Z для обліку природного газу на власні потреби, оператор газотранспортної системи присвоює оператору газорозподільної системи ЕІС-коди з атрибутом типу Y для обліку втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Оператор газорозподільної системи після присвоєння EIC-кодів, у тому числі споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи.

Господарський суд зазначає, що, в даному випадку, обов`язок щодо присвоєння EIC-кодів Ліцею покладено на АТ «Одесагаз». При цьому, після присвоєння таких кодів АТ «Одесагаз» має передати відповідні відомості до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України.

Проте, суд зазначає, що виконання або невиконання обов`язку АТ «Одесагаз» щодо передачі відповідних відомостей до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України не змінює встановленого судом факту включення до портфелю постачальника «останньої надії» одного із об`єктів Ліцею.

Господарським судом відхиляються доводи Ліцею про порушення порядку укладення договору постачання природного газу із постачальником «останньої надії», оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання договору недійсним. При цьому, суд враховує, що за фактом мало місце укладення договору з постачальником останньої надії.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 типового договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Господарський суд звертає увагу ТОВ „ГК „Нафтогаз України, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, а також нарахування відповідачу пені, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов`язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.

Як зазначалось вище по тексту рішення, на підтвердження факту направлення рахунків на адресу Ліцею позивачем було надано суду список згрупованих поштових відправлень, квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень, а, також інформацію про стан поштового відправлення, роздруковану з сайту АТ „Укрпошта.

Проте, з наданих ТОВ „ГК „Нафтогаз України доказів не вбачається за можливе встановити факт направлення на адресу саме рахунків, стягнення заборгованості за якими є предметом спору по даній справі, а не будь-яких інших документів, оскільки позивачем не було надано суду опису вкладення.

Звертаючись до законодавчих приписів, якими, в тому числі, врегульовані питання відповідальності учасників цивільних правовідносин, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Положеннями ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи наведений по тексту рішення вище аналіз правових норм, якими врегульовані питання постачання природного газу, суд доходить висновку, що всі питання, які стосуються розміщення на інформаційній платформі будь-яких відомостей, які, в тому числі, впливають на автоматичне приєднання споживача до типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, віднесені законодавством до компетенції оператора газотранспортної системи та оператора газорозподільної системи у зв`язку з чим, неправильне або несвоєчасне внесення будь-яких відомостей не може мати наслідком покладення на споживача цивільної відповідальності.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ „ГК „Нафтогаз України наявності у нього права здійснювати нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем обов`язку, визначеного п. 4.3 договору, а також відсутність вини Ліцею у включенні його об`єкту до портфелю постачальника останньої надії, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України до Ліцею позовних вимог про стягнення пені у розмірі 98 555,58 грн., 3% річних у розмірі 12 113,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 120 784,95 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України до комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради позовних вимог про стягнення пені у розмірі 98 555,58 грн., 3% річних у розмірі 12 113,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 120 784,95 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 696 561,38 грн. необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, судовий збір у розмірі 10 449,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали згідно приписів п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі №916/2339/22 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України до комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 696 561,38 грн. закрити.

2.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 березня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна