Постанова

від 15.05.2023 по справі 916/2939/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2939/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - Пронюк В.Я., на підставі довіреності;

від Комунального закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область - Кирилова Л.В., Каптур Т.Д. в порядку самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ - не з`явився;

від Акціонерного Товариства «Одесагаз», м. Одеса - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року, м. Одеса, суддя Желєзна С.П., повний текст рішення складено та підписано 09.03.2023 року

у справі №916/2939/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Комунального закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область

за участю третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, Акціонерного Товариства «Одесагаз», м. Одеса

про стягнення 928 014 грн. 93 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область, в якій просило суд стягнути з Комунального закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область на свою користь грошові кошти у розмірі 928 014 грн. 93 коп., в тому числі: основного боргу у сумі 696 561 грн. 38 коп., пені у сумі 98 555 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 12 113 грн. 02 коп., інфляційних втрат у сумі 120 784 грн. 95 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, всупереч умовам Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідачем неналежно виконуються зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем, як постачальником «останньої надії», природного газу за період з жовтня по грудень 2021 року та у лютому 2022 року у встановлені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 року до участі у справу №916/2939/22 було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Акціонерне товариство «Одесагаз».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі №916/2339/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України до Комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради» про стягнення суми основного боргу у розмірі 696 561 грн. 38 коп. закрите; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Комунального закладу „Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради» про стягнення пені у сумі 98 555 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 12 113 грн. 02 коп., інфляційних втрат у сумі 120 784 грн. 95 коп. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки під час розгляду справи Ліцеєм на підставі платіжного доручення №414 від 28.12.2022 року було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти у розмірі 696 561 грн. 38 коп., в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» відсутній предмет спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі у цій частині.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не доведено наявність у нього права здійснювати нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем обов`язку, визначеного п. 4.3 договору, а також відсутність вини Ліцею у включенні його об`єкту до портфелю постачальника «останньої надії».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 98 555 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 12 113 грн. 02 коп., інфляційних втрат у сумі 120 784 грн. 95 коп. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про стягнення пені у сумі 98 555 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 12 113 грн. 02 коп., інфляційних втрат у сумі 120 784 грн. 95 коп., у стягненні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача нарахованих ним сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат, неправомірно пов`язав строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ з датою отримання відповідачем рахунку на оплату.

При цьому, обґрунтовуючи свою правову позицію, скаржник послався на п. 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто, на переконання скаржника, визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць, в якому мав місце факт постачання газу, а тому саме кінець місяця поставки є початком обрахунку наступного (місячного) строку, впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відтак, як вважає скаржник, визначені позивачем періоди нарахування пені та відсотків річних в наданих ним розрахунках є вірними, а неотримання рахунку на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити товар.

Зазначаючи про обізнаність відповідача про виставлені постачальником рахунки на оплату за поставлений природний газ, скаржник наголошує, що з огляду на положення п. 4.4 Типового договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за жовтень 2021 року до 30.11.2021 року, за листопад 2021 року до 31.12.2021 року, за грудень 2021 року до 31.01.2022 року, за лютий 2022 року до 31.03.2022 року, проте цього не зробив, внаслідок чого постачальником, у зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого природного газу, було нараховано відповідачу відповідні суми пені, відсотків річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22, справу призначено до судового розгляду.

09.05.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №176/23/Д1), у якому Комунальний заклад «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область просив суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ відмовити, судові витрати з розгляду апеляційної скарги покласти на позивача. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві відповідач наголосив, що договір «останньої надії» було укладено з позивачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат у даному разі є безпідставними.

Так, Ліцей, в обґрунтування заперечення на доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі, окрім порушення порядку укладення договору «останньої надії» та відсутність підстав для такого укладення зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 696561 грн. 38 коп., що підтверджується платіжним дорученням №414 від 28.12.2022 року після отримання останнім від позивача вимоги, внаслідок чого провадження у даній справі в цій частині судом було закрите.

Водночас, відповідач, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, зазначає, що враховуючи карантин, військовий стан, та те, що Ліцей є бюджетною установою, яка має економити фонд, а також, що діти можуть залишитись без опалення в такий скрутний час, що загрожує взагалі виконанню статутних функцій Ліцею, суд першої інстанції на законних підставах відмовив у нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати.

Представники відповідача просили суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити з мотивів, викладених письмово у відзиві, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на офіційні електронні адреси таких осіб. Про причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 в оскаржуваній частині не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

04.01.2021 року між Акціонерним товариством «Одесагаз», м. Одеса (оператор ГРМ) та Комунальним закладом «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область було укладено договір розподілу природного газу №008803-50(21).

15.04.2021 року Ананьївським УЕГГ АТ «Одесагаз» було складено акт зняття і передачі газового лічильника на повірку.

29.10.2021 року Ананьївським УЕГГ АТ «Одесагаз» було складено акт встановлення газового лічильника після повірки, внаслідок чого, на об`єкт відповідача було встановлено лічильник із №036119008570.

04.11.2021 року між Комунальним закладом «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область, (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) було укладено договір постачання природного газу, за умовами якого постачальником були прийняті на себе зобов`язання постачати споживачу природний газ з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (п. п. 1.1, 1.2 договору). При цьому, Ліцеєм було повідомлено Постачальнику три ЕІС-коди точок обліку.

Обсяги спожитого Ліцеєм природного газу у листопаді 2021 року - лютому 2022 року визначені у підписаних між відповідачем та Акціонерним товариством «Одесагаз» актах приймання-передачі природного газу.

Також в матеріалах справи наявний Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 Типового договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

За вимогами п. 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Умовами п. 2.1 вказаного вище договору передбачено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно із п. 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу для прямих споживачів.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. Типового договору).

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 Типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 Типового договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

На виконання спірного договору постачання природного газу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ поставило Комунальному закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область природний газ та направило на адресу відповідача рахунки: №26734 за період з 1-31 жовтня 2021 року на суму 1 360 грн. 80 коп.; №33463 за період з 1-30 листопада 2021 року на суму 205 060 грн. 80 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.11.2021 року - 1360 грн. 80 коп.; №1990 за період з 1-31 грудня 2021 року на суму 583 800 грн. 38 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.12.2021 року - 205 060 грн. 80 коп.; №9927 за період з 1-28 лютого 2022 року на суму 696 561 грн. 38 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.02.2022 року - 583 800 грн. 38 коп.

На підтвердження факту направлення на адресу Комунальному закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область вказаних вище рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ було надано списки згрупованих поштових відправлень та поштові квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень.

17.02.2022 року відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Одесагаз» із листом №110, за змістом якого вбачається, що він просив вжити заходів з метою недопущення включення одного із трьох об`єктів Ліцею до портфеля постачальника «останньої надії».

Листом від 15.04.2022 року Ананьївським УЕГГ АТ «Одесагаз» було повідомлено Ліцей, що з метою отримання інформації про включення ЕІС-коду до реєстру споживачів на інформаційній платформі він має звернутись до постачальника природного газу.

Листом від 26.04.2022 року Ананьївським УЕГГ АТ «Одесагаз» було повідомлено відповідача про присвоєння його об`єктам Z-кодів, зокрема лічильнику №036119008570.

18.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» направило на адресу відповідача вимогу, у якій просило Ліцей терміново у строк до 01.06.2022 року, сплатити заборгованість за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» у розмірі 696 561 грн. 38 коп.

Про направлення вказаної вимоги на адресу Ліцею свідчать наявні у матеріалах справи опис рекомендованого вкладення від 18.05.2022 року, список згрупованих поштових відправлень, із поштовим штемпелем від 19.05.2022 року та квитанція про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.

07.09.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» із адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Ліцеєм (ЕІС-код 56XQ0000KRMJE00Q) за період з 01.10.2021р. до дати надання відповіді.

Листом від 28.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у відповідь на адвокатський запит повідомило, що споживач із ЕІС-кодом 56XQ0000KRMJE00Q у періоди з 29.10.2021 року по 30.11.2021 року, з 02.12.2021 року по 27.01.2022 року та з 27.01.2022 року по 15.02.2022 року був закріплений за постачальником «останньої надії» - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем становить: з 29.10.2021 року по 31.10.2021 року - 81,00 метрів кубічних; з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року - 12 206,00 метрів кубічних; з 02.12.2021 року по 31.12.2021 року -7 037,00 метрів кубічних; з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року - 0,00 метрів кубічних; з 01.02.2022 року по 15.02.2022 року - 2 754,00 метрів кубічних.

З розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» станом на 31.08.2022 року, вбачається, що позивачем відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 697 922 грн. 18 коп., фактично сплачено споживачем - 1360 грн. 80 коп., розмір основного боргу споживача становить 696 561 грн. 38 коп.

Разом з тим, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останнім визначено періоди виникнення заборгованості, за якими відповідачу нараховані суми інфляційних, пені та 3% річних.

28.12.2022 року, як вбачається з платіжного доручення №414, Комунальним закладом «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» було перераховано грошові кошти у розмірі 696 561 грн. 38 коп.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, як то доказів щодо визнання договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» недійсним, його розірвання тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Комунального закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пені у сумі 98 555 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 12 113 грн. 02 коп. та інфляційних втрат у сумі 120 784 грн. 95 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

З огляду на те, що скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскаржуване рішення суду переглядається в апеляційному порядку частково в межах зазначених доводів та вимог. При цьому, обставини правомірності закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості з огляду на її повне погашення відповідачем, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються, у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та сторонами не оспорюється, що на виконання умов Типового договору постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу, що ним не заперечується, природний газ в об`ємі 22, 078 тис. куб. м. на загальну суму 697 922 грн. 18 коп.

При цьому, обсяг природного газу, використаний споживачем становить: з 29.10.2021 року по 31.10.2021 року - 81,00 метрів кубічних; з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року - 12 206,00 метрів кубічних; з 02.12.2021 року по 31.12.2021 року -7 037,00 метрів кубічних; з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року - 0,00 метрів кубічних; з 01.02.2022 року по 15.02.2022 року - 2 754,00 метрів кубічних.

Фактично сплачено відповідачем за поставлений природний газ на момент подачі позовної заяви позивачем - 1360 грн. 80 коп., розмір основного боргу споживача становив 696 561 грн. 38 коп.

Як встановлено судовою колегією, в процесі розгляду даної справи 28.12.2022 року на підставі платіжного доручення №414, Комунальним закладом «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» було перераховано грошові кошти у розмірі 696 561 грн. 38 коп., внаслідок чого, судом першої інстанції в цій частині позовних вимог провадження у справі було закрито.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих ним сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не доведено наявність у нього права здійснювати нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем обов`язку, визначеного п. 4.3 договору. Переглянувши справу в цій частині, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Разом з тим, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Так, як встановлено судами у даній справі, за умовами Типового договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії», зокрема його п. 4.3., 4.4., 4.5. постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, за умовами Типового договору, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем у справі, сторони фактично погодили обов`язок позивача щодо надіслання відповідачу відповідних рахунків на оплату, у даному разі - поштовим зв`язком, оскільки за інші способи сторони у справі домовленості не мали, а відповідач, в свою чергу, мав обов`язок оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

На виконання спірного договору постачання природного газу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ поставило Комунальному закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область природний газ та, за його твердженнями, викладеними у позовній заяві, направило на адресу відповідача рахунки: №26734 за період з 1-31 жовтня 2021 року на суму 1 360 грн. 80 коп.; №33463 за період з 1-30 листопада 2021 року на суму 205 060 грн. 80 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.11.2021 року - 1360 грн. 80 коп.; №1990 за період з 1-31 грудня 2021 року на суму 583 800 грн. 38 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.12.2021 року - 205 060 грн. 80 коп.; №9927 за період з 1-28 лютого 2022 року на суму 696 561 грн. 38 коп., в якому було вказано сальдо станом на 01.02.2022 року - 583 800 грн. 38 коп.

На підтвердження факту направлення на адресу Комунальному закладу «Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради, м. Ананьєв, Одеська область вказаних вище рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ було надано списки згрупованих поштових відправлень та поштові квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень від 13.11.2021 року, 17.12.2021 року, 27.01.2022 року, 23.03.2022 року.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції позивачем не надано належних доказів підтвердження того, що відповідач отримав вказані вище рахунки, надіслані йому саме 13.11.2021 року, 17.12.2021 року, 27.01.2022 року, 23.03.2022 року та у яку дату їх отримано відповідачем відповідно, оскільки встановити даний факт з доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, не вбачається за можливе.

Зважаючи на те, що спірна сума основного боргу була оплачена споживачем у повному розмірі вже під час судового розгляду судом першої інстанції даної справи після отримання ним від позивача вимоги від 18.05.2022 року, і в якості підстави перерахування грошових коштів спірні рахунки не були вказані, а позивач прийняв кошти без заперечень та зауважень, позивач не довів суду правильність наданих ним розрахунків штрафних санкцій з огляду на недоведеність визначених ним періодів виникнення та закінчення прострочення відповідачем обов`язку по оплаті за поставлений постачальником природний газ, оскільки, як було вже зазначено колегією суддів раніше за текстом постанови, позивачем, який наполягає на отриманні споживачем вказаних рахунків, не доведено ані початку перебігу строків простроченої заборгованості відповідача по оплаті, ані його кінця, у зв`язку із тим, що останній не підтвердив виконання ним самим покладеного на нього обов`язку щодо належного надіслання відповідачу відповідних рахунків на оплату.

Відтак, судова колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно недоведеності позивачем нарахованих ним сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат є правомірним та таким, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами та самою позицією скаржника, який за доводами апеляційної скарги підтверджує факт ненадання ним доказів (описів рекомендованого вкладення) та вважає, що у нього відсутній такий обов`язок.

Проте, колегія суддів не приймає вказані доводи скаржника та вважає їх необґрунтованими, оскільки, зважаючи на принципи свободи договору, унормовані Цивільним законодавством України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, яке за умовами Типового договору на постачання природного газу постачальником «останньої надії» взяло на себе зобов`язання надавати споживачу рахунок на оплату природного газу за спірним договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням) належним чином не підтверджено періоди нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, визначені ним у розрахунку заборгованості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на ту обставину, що споживач в будь-якому випадку повинен був оплатити за поставлений природний газ постачальнику до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу відхиляється колегією суддів, оскільки такий обов`язок відповідача, за умовами Типового договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії», перебуває у безпосередньому зв`язку з обов`язком постачальника про надсилання споживачу рахунків на оплату в яких повинна бути вказана сума коштів за спожиту кількість поставленого природного газу.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, недоведеність позовних вимог в частині періоду, визначеного позивачем в якості прострочки виконання договірного грошового зобов`язання для стягнення з відповідача сум нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат, та те що позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано належного та допустимого доказу на підтвердження зворотнього, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому, у даному разі, не можуть бути підставами для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року у справі №916/2939/22 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 15.05.2023 року.

Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош