ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"09" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2039/20Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань боржником за рішеннями суду за вх.№2-306/23 від 09.03.2023
у справі №916/2039/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА"
про стягнення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.11.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" заборгованість у розмірі 976 242, 14 грн., інфляційні збитки у розмірі 10 795, 86 грн., 3% річних у розмірі 9 472, 49 грн., пеню у розмірі 52 479, 61 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 734, 85 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2020 у справі № 916/2039/20, що набрало законної сили 14.12.2020 видано відповідний наказ 14.12.2020.
09.03.2023 за вх.№2-306/23 господарським судом одержано подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань боржником за рішеннями суду, в якому приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити керівника (засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Векка» - громадянина України Мерзлякова Руслана Петровича у праві виїзду за межі України.
Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець посилається на те, 29.12.2020 приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64013808 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу, якою боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати; у постановах були зазначені Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП. Вищевказана постанова була отримана боржником 19.01.2021, що підтверджується поштовим повідомленням №6800402779436. Проте, незважаючи на те, що 19.01.2021 постанова про відкриття провадження була фактично отримана боржником поштою, вимоги, зазначені у постанові, боржником не виконані.
Приватний виконавець зазначає, що у день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття провадження були винесені також постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника були внесені до відповідних державних реєстрів, а постанови направлені до 35 банків. Згідно із відповідями банків, кошти на рахунках боржника відсутні. У відповідністю із інформацією МВС, транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Таким чином, у ході перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем не виявлено жодних коштів та майна (у тому числі, нерухомого та будь-якого рухомого майна), за рахунок якого можливо виконати рішення суду. Незважаючи про обізнаність боржника про розпочате примусове виконання, ним не сплачено добровільно ні копійки на виконання рішень суду та не надано жодних пояснень з приводу невиконання цих рішень.
Також, приватний виконавець намагаючись отримати пояснення із приводу невиконання рішень суду, надсилав керівнику юридичної особи боржника, Мерзлякову Руслану Петровичу виклик/вимогу приватного виконавця від 31.01.2023.
Окрім того, приватний виконавець звертає увагу суду, що у постанові про відкриття виконавчого провадження, яку боржник отримав 19.01.2021, вказано ідентифікатор доступу до АСВП. У свою чергу, вимога/виклик 31.01.2023 була внесена у АСВП, отже вона, які і інші матеріали виконавчого провадження, могла бути оглянута керівником боржника у автоматизованій системі виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjustgov.ua/, шляхом введення номеру виконавчого провадження та ідентифікатору для доступу, що зазначені у постанові про відкриття провадження. Між тим, ні у призначену виконавцем дату прийому, ні після цього, керівник боржника до приватного виконавця не з`явився, витребувані документи не надав.
Таким чином, приватний виконавець вважає, що враховуючи обізнаність боржника про розпочате примусове виконання та ігнорування керівником боржника викликів виконавця, ненадання ним документів, станом на сьогодні рішення суду виконати неможливо, оскільки із доступних приватному виконавцю джерел не виявлено жодного майна чи коштів, за рахунок яких можна виконати рішення суду. Вище вказане свідчить, що боржник свідомо не виконує та явно ухиляється від виконання рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно з ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За ч.1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п.п. 14, 18, 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
У разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
При цьому ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України, при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі №910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Згідно з ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У зв`язку з цим з метою забезпечення повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи при розгляді подання державного виконавця суд виходить з того, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі чи частково.
Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч.4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.11.2009 у справі "Гочев проти Болгарії" сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст. 2 ГПК України).
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем відкрито виконавче провадження №64013808 з примусового виконання наказу №916/2039/20 від 14.12.2020 виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" заборгованості у розмірі 976 242, 14 грн., інфляційних збитків у розмірі 10 795, 86 грн., 3% річних у розмірі 9 472, 49 грн., пені у розмірі 52 479, 61 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 15 734, 85 грн.
Постановою приватного виконавця від 29.12.2020, винесеної в межах виконавчого провадження №64013808, на все рухоме та нерухоме майно боржника був накладений арешт.
Також, постановою приватного виконавця від 29.12.2020, винесеної в межах виконавчого провадження №64013808, накладено арешт на грошові кошти боржника всіх видів валют та банківських металів на суму - 1 173 197, 45 грн. та в банківські установи надіслано платіжні вимоги, які повернуті банками без виконання.
Окрім того, приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №64013808 було здійснено запити до реєструючих органів, на які отримано відповіді, зокрема: від Міністерства внутрішніх справ України щодо відсутність даних про зареєстровані за боржником транспортні засоби; від Державної фіскальної служби України щодо наявності рахунків у боржника та відкритих боржником.
31.01.2023 приватним виконавцем складено вимогу приватного виконавця №64013808 керівнику боржника Мерзлякову Р.П. з`явитися особисто або направити уповноваженого представника з довіреністю на прийом до приватного виконавця о 10:00 14.02.2023 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 19, оф. 310 та надати відповідні документи та пояснення.
Тією ж датою 31.01.2023 вимога приватного виконавця №64013808 надіслана керівнику боржника на адресу: 67500, Одеська область, Лиманський район смт. Доброслав, вул. Аграрна, 1 А, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 6800403203481.
Вказана вимога приватного виконавця була повернута органами поштового зв`язку не врученою з причин відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення.
Водночас, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і наданий самим приватним виконавцем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит) місцезнаходженням ТОВ «ВЕККА» є: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14.
Доказів направлення вимоги приватного виконавця керівнику боржника на вищевказану адресу 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, приватним виконавцем до суду не надано.
Зазначені обставини, із врахуванням при цьому того, що на адресу місцезнаходження самого керівника боржника Мерзлякова Р.П. ( АДРЕСА_1 ) надіслання поштових відправлень не можливе, свідчать, що приватним виконавцем не дотримано вимог п. 14 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного виклику керівника боржника з приводу з`ясування питання щодо виконання наказу суду та встановлення обставин дійсного ухилення від виконання судового рішення саме керівником боржника, питання щодо обмеження якого у виїзді за межі України приватний виконавець ставить на вирішення суду у даному поданні.
Посилання приватного виконавця на те, що вимога/виклик 31.01.2023 була внесена у АСВП, а відтак, могла бути оглянута керівником боржника у автоматизованій системі за ідентифікатором доступу, що вказаний у постанові про відкриття виконавчого провадження, не приймаються до уваги господарським судом, оскільки, всупереч вимог ст.74 ГПК України, приватним виконавцем не надано до суду витягу з АСВП 64013808 в підтвердження відповідних посилань.
Більш того, господарським судом, самостійно, із застосуванням ідентифікатору доступу, зазначеному у постанові про відкриття виконавчого провадження, оглянуто документи, внесені приватним виконавцем до АСВП 64013808. Відомості у АСВП 64013808 щодо внесення вимоги приватного виконавця від 31.01.2023 №64013808 відсутні.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку щодо передчасності заявленого приватним виконавцем подання, оскільки останнім не доведено наявності обставин, які б свідчили про необхідність вжиття судом виключного заходу забезпечення виконання судового рішення.
Окрім того, приватним виконавцем не обґрунтовано та подано доказів, з яких суд може встановити, що само по собі обмеження керівника боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі.
Отже, суд, за сукупності вищевикладених обставин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника боржника ТОВ «ВЕККА» Мерзлякова Р.П. у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань боржником за рішенням суду за вх.№2-306/23 від 09.03.2023 у справі №916/2039/20.
Ухвала набирає чинності 09.03.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 09.03.2023р.
Суддя Смелянець Ганна Євгенівна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 09.03.2023 |
Оприлюднено | 13.03.2023 |
Номер документу | 109465652 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Смелянець Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні