Рішення

від 11.11.2020 по справі 916/2039/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2039/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Серган А.П.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2039/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА"

про стягнення

за участю представників :

від позивача: Максимчук Ю.В., ордер серія ВЛ №000,073583 від 07.08.2020р.;

від відповідача: Бороденко М.С., довіреність від 04.05.2020р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" заборгованості за договором поставки № 311019 від 31.10.2019р. у розмірі 981 442,14 грн., інфляційних збитків у розмірі 10 795,86 грн., 3% річних у розмірі 9 506,80 грн., пені у розмірі 52 657,53 грн., а також судового збору у розмірі 15 816,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 311019 від 31.10.2019р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

20.07.2020р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов за вх. № 21593/20 від 14.08.2020р. відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в частині 14 706 грн. 80 коп., з яких: 5 200 грн. - частина заборгованості за договором, 9 506 грн. 80 коп. - три проценти річних. Врахувати при визначенні пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, відповідне зменшення суми заборгованості при здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" виплат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС", що підтверджуються обігово-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.2019 - 08.2020, платіжним дорученням № 1229 від 09.06.2020 року, платіжним дорученням № 77 від 24.07.2020 року.

Відповідач зазначає, що на момент подання позовної зави у справі №916/2039/20 (20.07.2020) заборгованість за договором поставки №311019 становила 977 942 грн. 14 коп., а не 981 442 грн. 14 коп., як це зазначено в позовній заяві, що підтверджується обігово-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.2019 - 08.2020, платіжним дорученням № 1229 від 09.06.2020р.

Також відповідач зазначає, що заборгованість за договором поставки становить 976 242 грн. 14 коп., що підтверджується обліково - сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.2019 - 08.2020, платіжним дорученням № 77 від 24.07.2020 року.

Окрім того, відповідач посилається на те, що одночасне застосування пені та штрафу (3% річних) в якості відповідальності за одне й те саме правопорушення (прострочення платежу за договором поставки) є неможливим.

У відповіді на відзив за вх. № 27168/20 від 12.10.2020р. позивач просить суд стягнути з ТОВ "ВЕККА" заборгованість за договором поставки № 311019 від 31.10.2019р. у розмірі 976 242,14 грн., інфляційні збитки у розмірі 10 795,86 грн., 3% річних у розмірі 9 506,80 грн., пеню у розмірі 52 657,53 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 15 816,04 грн., з посиланням при цьому на те, що відповідач повністю визнає та не заперечує заборгованість по договору поставки № 311019 від 30.10.2019р.

Також позивач посилається на те, що 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 ЦК і ст.230 ГК України.

У додаткових поясненнях за вх. № 27197/20 від 12.10.2020р. позивачем заявлено суду про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного грошового зобов`язання відповідача з суми 981 442,14 гри, на суму 977 942,14 грн., закрити провадження у справі в частині оплати основного боргу відповідачем на суму 1 700 грн., оскільки вона була здійснена після подачі позовної заяви та решту позовних вимог залишити без змін. Позивач зазначає, що ним було помилково не враховане платіжне доручення № 1229 від 09.06.2020р. на суму 3 500 грн., а тому основний борг відповідача підлягає зменшенню на 3 500 грн. Крім того, позивач посилається на те, що оплата в розмірі 1700 грн. згідно платіжного доручення №77 від 24.07.2020 була здійснена відповідачем після подачі позовної заяви, а тому не могла і не повинна була бути врахована позивачем.

У підготовчому засіданні 12.10.2020р. судом поставлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою додаткові пояснення, які за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, залучені судом до справи, із врахуванням при цьому наявності доказів їх вручення представнику позивача.

Також у підготовчому засіданні 12.10.2020р. судом поставлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.11.2020р., за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, якою на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 700 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Також у судовому засіданні 11.11.2020р. на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

31.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" (Покупець) укладено договір поставки № 3111019, згідно з яким в порядку та на умовах визначених цим договором, Постачальник зобов`язується згідно замовлень Покупця, поставляти окремими Партіями та передавати у власність Покупцю Товари в узгодженому сторонами Асортименті та кількості, а Покупець зобов`язаний приймати Товар, та оплачувати його в порядку, та на умовах, визначених Сторонами в даному Договорі.

Відповідно до п. 1.4. Договору весь Товар поставлений Постачальником та прийнятий Покупцем протягом терміну дії даного Договору за належним чином оформленими Сторонами накладними, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

Згідно п. 2.1. Договору для отримання Товару Покупець зобов`язаний до бажаної дати поставки Товару надати Постачальнику Замовлення. Замовлення подасться у довільній формі: усній або письмовій, засобами телефонного, електронного або факсимільного зв`язку.

Відповідно до п. 2.2. Договору Замовлення погоджується шляхом підписання Сторонами Комерційної пропозиції і/або специфікації на кожну окрему партію товару. В Комерційній пропозиції і/або специфікації Сторони можуть узгоджувати: асортимент, ціни, терміни (строки) поставки, умови поставки, умови розрахунку та інші необхідні умови поставки.

Згідно п. 3.2. Договору Сторони погодили, що ціна за одиницю Товару є узгодженою з моменту виставлення Постачальником рахунку на партію Товару в асортименті та у кількості погодженій в Комерційній пропозиції і/або специфікації. Ціна зазначається у видаткових накладних на кожну партію Товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору обов`язок Постачальника поставити партію Товару та обов`язок Покупця прийняти цей Товар, виникають на підставі Замовлення Покупця, з дати формування Постачальником рахунку на відповідну партію в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими Сторонами у порядку, встановленому даним Договором.

Згідно п. 5.1. Договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, на умовах угоджених сторонами в Специфікації на кожну окрему партію Товару. У випадку, якщо сторони не погодили Специфікацію на окрему партію товару, або в специфікації не погодили умови оплати Товару, оплата за Товар здійснюється на умовах 100% передоплати згідно виставленого Постачальником рахунку. Оплата за Товар проводиться згідно банківських реквізитів вказаних в рахунку Постачальника.

Відповідно до п. 5.5. Договору Сторони дійшли згоди, що при надходженні грошових коштів від Покупця спочатку оплачуються відсотки за штрафні санкції та пеня (у випадку направлення Покупцю відповідних вимог на сплату заборгованості), а потім вартість Товару відповідно до вказаних в платіжних документах номерів рахунків або накладних, а у випадку, якщо в платіжному документі відсутні посилання па рахунок або накладну, оплата за товар зараховується з дотриманням черговості поставок партій Товару відповідно методу Фіфо .

Згідно п. 8.3. Договору у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 5 даного Договору, Покупець зобов`язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати, Покупець зобов`язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 11.1. Договору Договір вступає в силу 31 жовтня 2019р. та діє до 31 грудня 2020р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов Договору поставки № 311019 позивачем поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1 124 962,75 грн., а саме:

12.02.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 271083,60 грн., що підтверджується специфікацією № ЄФ-200120 від 12.02.2020р., видатковою накладною № ЄФ-200114 від 12.02.2020р., актом приймання-передачі товару по кількості і якості від 13.02.2020р., товарно-транспортною накладною № ЄФ-200114 від 12.02.2020р., та рахунком на оплату №ЄФ-200120 від 12.02.2020р.

14.02.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 226859,04 грн., що підтверджується специфікацією №ЄФ-200126 від 14.02.2020р., видатковою накладною № ЄФ-200120 від 14.02.2020р., актом приймання-передачі товару по кількості і якості від 15.02.2020р., товарно-транспортною накладною № ЄФ-200120 від 14.02.2020р. . та рахунком на оплату №ЄФ-200126 від 14.02.2020р.

27.02.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 340 529,11 грн., що підтверджується специфікацією №ЄФ-200165 від 27.02.2020р., видатковою накладною № ЄФ-200158 від 27.02.2020р., актом приймання-передачі товару по кількості і якості від 28.02.2020р., товарно-транспортною накладною № ЄФ-200158 від 27.02.2020р., та рахунком на оплату №ЄФ-200165 від 27.02.2020р.

23.02.2020р. позивач поставив відповідачу товар на суму 284491 грн., що підтверджується специфікацією №ЄВ-200220 від 18.02.2020р., видатковою накладною № ЄФ-200219 від 23.03.2020р., актом приймання-передачі товару по кількості і якості від 24.03.2020р., товарно-транспортною накладною № ЄФ-200219 від 23.03.2020р., та рахунком га оплату №ЄФ-200220 від 18.03.2020р.

В свою чергу відповідачем поставлений позивачем товар оплачений частково в сумі 147020, 61 грн., а саме:

16.03.2020р. відповідач оплатив позивачу 23520,61 грн., про що свідчить платіжне доручення №1151 від 16.03.2020р.

23.02.2020р. відповідач оплатив позивачу 120 000 грн., про що свідчить платіжне доручення №1171 від 23.03.2020р.

09.06.2020р. відповідач оплатив позивачу 3500 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1229 від 09.06.2020р.

При цьому, грошові кошти в розмірі 143520,61 грн., які сплачені відповідачем за товар, який поставлений позивачем 22.01.2020р., останнім зараховані в якості оплати боргу за товар, поставлений відповідачу 12.02.2020р., оскільки на момент оплати цих грошових коштів, товар за поставкою 22.01.2020р. був оплачений відповідачем згідно платіжних доручень № 1086 від 24.02.2020р. на загальну суму 10 000 грн., № 1095 від 26.02.2020р. на загальну суму 25 000 грн., № 1109 від 28.02.2020р. на загальну суму 20 000 грн., № 1145 від 13.03.2020р. на загальну суму 20 000 грн., № 1150 від 16.03.2020р. на загальну суму 116 479,39 грн.

Поставлений позивачем товар вартістю 977 942,14 грн. залишився неоплачений відповідачем, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу 1700 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 24.07.2020р. та судом поставлено ухвалу про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 31.10.2019р. № 311019 у позивача виникло зобов`язання поставити відповідачу товар, а у відповідача виникло зобов`язання прийняти та оплатити товар протягом 14-ти календарних днів з моменту доставки товару на склад відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Судом на підставі поданих позивачем доказів (видаткових накладних, Актів приймання-передачі товару по кількості і якості, товарно-транспортних накладних, Специфікацій, рахунків на оплату) встановлено, що товар, який поставлений позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору, оплачений відповідачем не в повному обсязі та заборгованість відповідача становить 976 242,14 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. п. 8.3. Договору у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 5 даного Договору, Покупець зобов`язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати, Покупець зобов`язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 52 657,53 грн., господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений позивачем без врахування часткової оплати відповідачем боргу 09.06.2020р. в розмірі 3 500 грн., а також без врахування того, що у 2020 році - 366 днів.

За таких обставин, господарським судом здійснений розрахунок пені, згідно з яким загальний розмір пені становить 52 479,61 грн. (на суму боргу 271 083,60 грн. за період з 28.02.2020р по 29.02.2020р. - 2 дні - 11% = 325,89 грн.; на суму боргу 497 942,64 грн. за період з 01.03.2020р. по 12.03.2020р. - 12 днів - 11% = 3591,72 грн.; на суму боргу 497 942,64 грн. за період з 13.03.2020р. по 13.03.2020р. - 1 день - 10% = 272,10 грн.; на суму боргу 838 471,75 грн. за період з 14.03.2020р. по 16.03.2020р. - 3 дні- 10% = 1374,54 грн.; на суму боргу 814 951,14 грн. за період з 17.03.2020р.по 23.03.2020р. - 7 днів - 10% = 3117,30 грн.; на суму боргу 694 951,14 грн. за період з 24.03.2020р. по 08.04.2020р. - 16 днів - 10% = 6076,08 грн.; на суму боргу 981 442,14 грн. за період з 09.04.23.04.2020р. - 15 днів - 10% = 8044,61 грн.; на суму боргу 981 442,14 грн. за період з 24.04.2020р. по 09.06.2020р. - 47 днів - 8% = 20165,15 грн.; на суму боргу 977 942,14 грн. за період з 10.06.2020р. по 11.06.2020р. - 2 дні - 8% = 855,03 грн.; на суму боргу 977 942,14 грн. за період з 12.06.2020р. по 08.07.2020р. - 27 днів - 6% - 8657,19 грн.).

Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Тобто, посилання відповідача на те, що 3% річних є штрафом не приймаються до уваги господарським судом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних становить 9 506,80 грн., господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений позивачем без врахування часткової оплати відповідачем боргу 09.06.2020р. в розмірі 3 500 грн., а також без врахування того, що у 2020 році - 366 днів.

За таких обставин, господарським судом здійснений розрахунок 3% річних згідно з яким розмір 3% річних становить 9 472,49 грн.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції становить 10 795,86 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь відповідача основного боргу в сумі 976 242,14 грн.. пені в сумі 52479, 61 грн., 3% річних в сумі 9472, 49 грн., та інфляційних нарахувань в сумі 10795, 86 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із врахуванням при цьому ухвали господарського суду Одеської області від 11.011.2020р. про закриття провадження у справі №916/2039/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1700 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Аграрна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 42729449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СОЛЮШНС" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 42, код ЄДРПОУ 43030507) заборгованість у розмірі 976 242 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч двісті сорок дві) грн. 14 коп., інфляційних збитків у розмірі 10 795 (десять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 9 472 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 49 коп., пені у розмірі 52 479 (п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 61коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 734 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 85 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23 листопада 2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець