Рішення

від 02.03.2023 по справі 917/1407/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023 Справа № 917/1407/22

за позовною заявою Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області, місцезнаходження: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Бєловська, 73-А,в інтересах держави в особі позивачів:

1. Північно-східного офісу Держаудитслужби, місцезнаходження: 61022, майдан Свободи, Держпром, б. 5, 4 під, 10 пов. м. Харків, код ЄДРПОУ: 40478572,

2. Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради, місцезнаходження: 64501, вулиця Тарасів шлях, будинок 60, смт Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 44072378

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", місцезнаходження: 36010, Полтавська обл., м. Потіава, вулиця Половки, будинок 62 код ЄДРПОУ: 38194448, e-mail: officе@aopnp.com

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 151 612грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Від позивача 1: не з`явилися

Від позивача 2: не з`явилися

Від відповідача: не з`явилися

Від прокуратури: Красницька Т.М., док. в справі

Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської областів інтересах держави в особі позивачів: Північно-східного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної рад звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про:

1. Визнання недійсними додаткових угод №1 від 03.03.2021, №2 від 09.03.2021, №3 від 16.03.2021, №4 від 01.04.2021, №5 від 27.05.2021, №6 від 13.08.2021, №7 від 22.11.2021, №8 від 26.11.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378);

2. Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту у Сахновщинської селищної ради (код ЄРДПОУ: 38194448) надмірно сплачених коштів у сумі 151 612 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 07.11.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 29.11.22.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому він просив поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив до розгляду, відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 29.11.2022р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 20.12.22.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

20.12.22 від Красноградської окружної прокуратури Харківської області надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 20.12.2022р. суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 17.01.2023 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Судом враховано, що сторони не повідомляли суд про наявність інших заяв і клопотань, необхідність вчинення дій, що передбачені у підготовчому провадженні.

У підготовчому засіданні, 17.01.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.01.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1407/22, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.02.2023.

Ухвалою від 14.02.2023р. відкладено розгляд справи на 02.03.23 р.

Від позивачів до суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

У судовому засіданні 02.03.2023 прокурор підтримав позов у повному обсязі та проси суд його задовольнити.

Представники позивачів та відповідача у судове засідання 02.03.2023 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.03.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Красноградською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару визначеної в договорі про закупівлю.

Зокрема, було встановлено, що 25 січня 2021 року на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-25-010448-b) відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (далі - відділ освіти) оприлюднено оголошення №UA-2021-01-25-010448-b про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів, зокрема, бензину А-92 у кількості 16 962 літрів та дизельного палива у кількості 55 058 літрів з терміном постачання до 31.12.2021 з очікуваною вартістю 1 637 468,04 гривень.

В подальшому, за результатам проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", з яким 03.03.2021 укладено договір №37 про закупівлю товарів (далі- Договір).

Відповідно до п.1.1, п.1.2 договору постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Покупця Товар: «Код за ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти» Бензин А-92 код ДК 021:2015 09132100-4, Дизельне паливо код ДК 021:2015 09134200-9, в кількості та за цінами, визначеними у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його.

Пунктом 3.1. договору, визначено що ціна цього Договору становить 1 609 021,00 грн, в т.ч. ПДВ - 268170,20 грн.

Відповідно до специфікації Договору постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році бензин в кількості 16962 літрів та дизельне паливо в кількості 55058 літрів.

Відповідно до специфікації до Договору ціна дизельного палива становить 22 грн. 33 коп. (з ПДВ) за 1 літр та ціна бензину становить 22 грн. 37 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Зазначена ціна відповідає ціновій пропозиції переможця відкритих торгів.

В подальшому між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" та Відділом освіти укладено низку додаткових угод якими збільшено первісну ціну товару в Договорі, у порівнянні з визначеною за результатами відкритих торгів.

Зокрема, за Договором від 03.03.2021 первісна ціна бензину А-92 становила 22 грн. 37 коп. за 1 літр та ціна дизпалива становила 22 грн. 33 коп. (з ПДВ) за 1 літр.

Натомість, додатковою угодою №1 від 03.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 23 грн. 10 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 22 грн. 56 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №2 від 09.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 22 грн. 80 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 22 грн. 20 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №3 від 16.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 25 грн. 02 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 24 грн. 36 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №4 від 01.04.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 27 грн. 18 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 26 грн. 76 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №5 від 27.05.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 28 грн. 08 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 27 грн. 84 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №6 від 13.08.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 28 грн. 86 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 28 грн. 44 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №7 від 22.11.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 29 грн. 34 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 29 грн. 64 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №8 від 26.11.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 30 грн. 96 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 30 грн. 42 коп. (з ПДВ).

Таким чином, за результатами укладання додаткових угод, ціни за одиницю товару збільшено більше ніж на 10 % від цін, що зазначені у договорі .

Підставою внесення змін до умов договору в частині ціни за одиницю товару у додаткових угодах №1- 8 вказана необхідність зміни ціни у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку.

Документальним обґрунтуванням для укладання вказаних додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, довідки Харківської торгово-промислової палати.

Прокурор вказує на те, що оскаржувані додаткові угоди не відповідають вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані судом недійсними.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказав на таке:

1. Щодо відсутності доведеного факту недійсності додаткових угод.

Оскільки ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» систематично та сумлінно впродовж тривалого часу здійснювало постачання нафтопродуктів за різними контрактами, в тому числі державним установам, періодично отримувало довідки про рівень цін на пальне, що дає змогу відслідковувати та аналізувати динаміку коливання цін на нафтопродукти в тому чи іншому періоді.

Довідка Харківської ТПП підтверджує факт зміни ціни товару на ринку, є аргументом в суперечках з перевіряючими органами та такі цінові довідки приймаються до розгляду судовими та правоохоронними органами (інформація. розміщена на сайті Харківської торгово-промислової палати).

Отже, довідки торгово-промислової палати, яка є повноважним органом, що має право, зокрема, здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, таким чином, з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції, визначеної у договорі, укладеному між сторонами, періодичного отримання довідок, можна встановити чітку динаміку ціп у бік збільшення чи зменшення.

Подана позовна заява не містить жодного доказу про факт відсутності коливання ціни на пальне на ринку нафтопродуктів у період укладання додаткових угод. Навіть не будучи фахівцем у цій галузі, зрозуміло, що на нафтовому ринку ціни змінюються динамічно.

На офіційному сайті Державної служби статистики України (https://vvww.ukrstat.gov.ua/) у розділі Статистична Інформація/Економічна статистика/ Ціни розраховано середні ціни на бензин та дизельне паливо за 2021 рік.

У кожному періоді, коли вносилися зміни до Договору, запропонована ціна Постачальником була нижчою, ніж відображена на сайті Державної служби статистики України.

Також, затверджена додатковими угодами зміна ціни на паливо також була значно нижчою, ніж зазначена у довідках ТПП, яка є найвища, та навіть середня ціна на відповідну дату на ринку м. Харкова та Харківської області.

При цьому низка довідок, на підставі яких збільшувалася ціна за одиницю товару та укладалися додаткові угоди до Договору №37 від 03.03.2021 (зокрема, цінова довідка №1733/21 від (додаткова угода №6 від 13.08.2021, довідка №6601 від 04.10.2021 (додаткова угода №7 від 22.11.2021) та цінова довідка №2752/21 від 02.11.2021 (додаткова угода №8 від 26.11.2021)) містить відомості про середню вартість палива як на дату надання такої довідки, так і на попередні дати та інформацію про рівень зміни ціни у відсотковому відношенні, що свідчить про відображення у таких довідках інформації про рівень коливання цін на ринку та безпідставність висновків Прокуратури.

На коливання ціни на нафтопродукти впливають різні чинники, в тому числі безпосередньо курси валют. У зв`язку із нестабільною ситуацією на ринку нафти та коливанням курсу валют у зовнішньоекономічних договорах поставки нафтопродуктів, в тому числі які в подальшому відвантажувались Замовнику, ціна товару визначається на підставі середнього арифметичного із котирувань по всім котирувальним дням за місяць, в якому постачався товар, які публікуються агентством «Platts», що дає змогу визначити справедливу ринкову ціну товару.

Таким чином, вказує відповідач, твердження прокурора щодо недійсності додаткових угод, у тому числі у зв`язку із неналежним документальним обґрунтуванням зростання ціни е цілком безпідставними та неаргументованими.

2. Щодо твердження Позивача про умисне заниження ціни переможцем процедури закупівлі під час подання пропозиції та відсутності у нього наміру постачати товар за запропонованою ціною

Позивач у позовній заяві зазначає про порушення Відповідачем основних принципів публічних закупівель, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, запобігання корупційним діям та зловживанням), внаслідок подання при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від пропозиції іншого учасника та одразу ж після укладення договору звернення з проханням погодити більшу ціну за товар.

Вказані твердження Позивача не відповідає дійсності та є цілком надуманим, адже прямо суперечить фактичним обставинам проведення процедури закупівлі, що, зокрема, відображені в Електронній системі закупівель «Прозорро».

Так, для участі у закупівлі Бензин А-92 код ДК 021:2015 09132100-4, Дизельне паливо код ДК 021:2015 09134200-9 (ідентифікатор закупівлі UA-2021-01 -25-010448-Ь), оголошеної Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради, було подано 3 тендерні пропозиції учасників - ТОВ «Лівайн торг» з остаточною пропозицією 1320 450,00 грн., ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» з остаточною пропозицією 1 609 021,20 грн. та TOB «Золотий стандарт плюс» з остаточної пропозицією 1610 272.80 грн.

При цьому, найменшою ціновою пропозицією за результатами проведення електронного аукціону була визнана пропозиція ГОВ «Лівайн торг» з вартістю 1 320 450,00 грн., однак вказана пропозиція була відхилена Замовником як така,

Остаточна цінова пропозиція ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (1 609 021,20 грн.) лише на 1 251.60 грн. відрізняється від цінової пропозиції третього учасника закупівлі - ТОВ «Золотий стандарт плюс» (1610 272,80 грн.), що свідчить про відповідність тендерної пропозиції ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» існуючій на момент проведення закупівлі ринковій ситуації та про безпідставність висновків Прокуратур про навмисне заниження ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» вартості тендерної пропозиції з метою отримати перемогу у торгах та в подальшому підвищити вартість договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару.

Внесення змін до Договору №37 від 03.03.2021 одразу після його підписання шляхом укладення додаткової угоди №1 від 03.03.2021 ініційовано не зі сторони Постачальника ( ГОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»), а зі сторони Замовника, адже зменшення обсягів закупівлі обумовлено зменшенням фактичного обсягу видатків замовника та відбулося на підставі п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зменшення обсягів закупівлі товару за Договором №37 від 03.03.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 03.03.2021 відбулося внаслідок відсутності у Відділу ссвіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради відповідного обсягу грошових коштів для фінансування закупівлі, а не внаслідок збільшення ТОВ «Татнєфть-АЗС-України» ціни за одиницю товару.

Укладення додаткової угоди №2 від 09.03.2021 спричинено виявленою технічною та арифметичною помилкою з зазначенні загальної суми договору при укладенні додаткової угоди №1 та відбулося на підставі п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Поза увагою Позивача залишається той факт, що проведення процедури закупівлі є досить тривалим процесом, моменти оголошення закупівлі та підписання договору за її результатами є значно віддаленими у часі подіями, між настанням яких може минути від одного місяця і більше.

Так, з моменту оголошення Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради відкритих торгів про закупівлю бензину А-92 та дизельного палива (25.01.2021), подання ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» тендерної пропозиції учасника (09.02.2021), підписання договору за результатами проведення торгів (03.03.2021) та до першого внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару (16.03.2021) минуло більше двох місяців у той час, коли ціни на ринку нафтопродуктів змінюються майже кожного дня.

В матеріалах справи відсутній жодний належний доказ про те, яка середня ринкова ціна на даний вид товару була наявна під час подання Відповідачем цінової пропозиції саме у даному регіоні.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність умисного заниження ціни з боку ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» під час участі у проведенні закупівлі та обгрунтованість внесення змін до Договору №37 від 03.03.2021 в частині збільшення ціни за одиницю товару виключно ринковими процесами.

3. Щодо необгрунтованості наданих Позивачем розрахунків.

Надані Позивачем розрахунки надмірно сплачених коштів ґрунтуються на тому, що Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради протягом строку дії Договору №37 від на підставі видаткових накладних отримано товар - бензин А-92 та дизельне паливо у вигляді талонів в кількості 12 670 літрів та 16 910 літрів відповідно на загальну суму 812 620,20 грн. з ПДВ.

При цьому, загальна вартість грошових коштів, що підлягали до сплати за вказану кількість товару відповідно до цін, визначених в договорі про закупівлю (без урахування додаткових угод про збільшення ціни), становить 661 028,20 грн.

Таким чином, різниця між фактично сплаченою сумою грошових коштів ( 812 620,20 грн.) та сумою, що мала би бути сплачена за ціною, визначеною первісним договором (661 028,20 грн.) становить 1 5 І 592,00 грн.

Натомість, Позивачем визначено суму надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 151 612,00 грн., що є на 20,00 грн. більшою, ніж різниця між фактично сплаченою Замовником сумою грошових коштів та тією, що підлягала до сплати відповідно до початкових умов договору.

Таким чином, робить висновок відповідач, наведений прокурором розрахунок є не лише необгрунтованим, а й таким, що порушує право власності Відповідача, зазіхає на безпідставне стягнення надуманої суми, розмір якої вирахувано без урахування вимог закону, а також не відповідає вимогам справедливості та неупередженості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокурором у даній справі суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України Про прокуратуру.

У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв`язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.ч. З, 4, 5 ст.53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України Про прокуратуру.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час укладання додаткових угод до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021 сторонами порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Укладення додаткових угод до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про публічні закупівлі є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і спричиняє вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Російської Федерації зазначено, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Недоотримання значної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України.

Суд враховує, що Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Таким чином, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19 та інших.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, позивачем в даному спорі є Північно-східний офіс Держаудитслужби України як орган державного фінансового контролю на території Харківської області.

Також дана позовна заява прокурором спрямована в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради .

Суд враховує, що відділ освіти є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, відділ освіти є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення з відповідача.

Тобто відділ освіти, який забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів, було замовником закупівлі, а також стороною договору, за яким за бюджетні кошти закуплено товар згідно оспорюваних додаткових угод та з його рахунків виділено кошти на оплату за договором, права та охоронювані законом інтереси якого порушено внаслідок укладення додаткових угод та на рахунок якого повинні бути повернуті безпідставно (надмірно) сплачені грошові кошти, має повноваження контролю за використанням виділених йому бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.

За таких обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі відділу освіти та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне укладення додаткових угод, на підставі яких сплачено бюджетні кошти у надмірній сумі, і невжиттям самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення таких порушень.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Велика Палата Верховного Суду у п.36 постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, провадження №12- 194гс19 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.37 постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38 постанови).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п.39 постанови).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо, (п.40 постанови).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідний лист на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради, від яких отримано відповідь з яких слідує, що вказаними органоми заходи судового захисту інтересів держави вживатись не вживались та вживатись не будуть.

Таким чином, наміру уповноваженого органу вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується.

Вказане розцінюється прокурором як бездіяльність уповноваженого органу в даному випадку.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаного компетентного органу та необхідністю захисту інтересів держави в даному випадку.

У частині першій ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до Закону України Про публічні закупівлі" (далі Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Суд зазначає, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Надаючи оцінку також і ціновим довідкам Харківської торгово-промислової палати, суд вважає, що такі не підтверджують коливання ціни палива на ринку, не містять розрахунку його вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому не можуть бути належним доказом у справі. Більш того, такі цінові довідки є орієнтованими, повинні уточнюватись з урахування конкретного періоду та умов договору та можуть бути використані для проведення консультацій щодо рівня роздрібних цін палива на внутрішньому ринку.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача у цій частині спростовується вищезазначеним.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені додаткові угоди суперечать вимогам законодавства, зокрема, частині 5 статті 41 Закону Про публічні закупівлі та положенням статті 203 ЦК України, оскільки за Договором від 03.03.2021 первісна ціна бензину А-92 становила 22 грн. 37 коп. за 1 літр та ціна дизпалива становила 22 грн. 33 коп. (з ПДВ) за 1 літр, натомість:

додатковою угодою №1 від 03.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 23 грн. 10 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 22 грн. 56 коп. (з ПДВ);

додатковою угодою №2 від 09.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 22 грн. 80 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 22 грн. 20 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №3 від 16.03.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 25 грн. 02 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 24 грн. 36 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №4 від 01.04.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 27 грн. 18 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 26 грн. 76 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №5 від 27.05.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 28 грн. 08 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 27 грн. 84 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №6 від 13.08.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 28 грн. 86 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 28 грн. 44 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №7 від 22.11.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 29 грн. 34 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 29 грн. 64 коп. (з ПДВ).

додатковою угодою №8 від 26.11.2021 до Договору визначено ціну за 1 літр бензину А-92 у сумі 30 грн. 96 коп. (з ПДВ) та дизпалива у сумі 30 грн. 42 коп. (з ПДВ),

тобто, за результатами укладання додаткових угод, ціни за одиницю товару збільшено більше ніж на 10 % від цін, що зазначені у договорі, що суперечить умовам самого Договору, яким під час його укладання сторони дійшли згоди про те, що зміна ціни за одиницю товару можлива лише до 10 % визначеної в Договорі ціни.

Тому суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У цій справі недійсними визнаються додаткові угоди до договору.

Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором про закупівлю товару №37 від 03.03.2021, тобто зобов`язання є договірними.

Подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.07.2022 у справі № 917/1062/21.

У ч.2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл.54 ЦК Купівля-продаж, і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що Відділом освіти відповідно до видаткових накладних протягом 2021 року прийнято бензин А-92 та дизельне паливо та сплачені кошти, зокрема:

видаткова накладна №ТН000000785 від 09.03.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 22,80 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 22 800 грн. та дизельне паливо в обсязі 1000 літрів за ціною 22,20 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 22 200 грн.;

видаткова накладна №ТН000000942 від 16.03.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1000 літрів за ціною 25,02 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 25 020 грн. та дизельне паливо в обсязі 2500 літрів за ціною 24,36 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 60 900 грн.;

видаткова накладна №ТН000001199 від 01.04.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 4500 літрів за ціною 27,18 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 122 310 грн. та дизельне паливо в обсязі 3000 літрів за ціною 26,76 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 80 280 грн.;

видаткова накладна №ТН000002077 від 28.05.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 100 літрів за ціною 28,08 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 2 808 грн. та дизельне паливо в обсязі 710 літрів за ціною 27,84 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 19 766,40 грн.;

видаткова накладна №ТН000003400 від 16.08.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1800 літрів за ціною 28,86 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 51 948 грн. та дизельне паливо в обсязі 5170 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 147 034,8 грн.;

видаткова накладна №ТН000004067 від 27.09.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 2700 літрів за ціною 28,86 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 77 922 грн. та дизельне паливо в обсязі 3060 літрів за ціною 28,44 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 87 026, 4 грн.;

видаткова накладна №ТН000005131 від 24.11.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 300 літрів за ціною 29,34 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8 802 грн. та дизельне паливо в обсязі 300 літрів за ціною 29,64 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 8 892 грн.;

видаткова накладна №ТН000005225 від 01.12.2021: прийнято від постачальника бензин А-92 в обсязі 1270 літрів за ціною 30,96 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 39 319,2 грн. та дизельне паливо в обсязі 1170 літрів за ціною 30,42 гривень (з ПДВ) за літр на загальну суму 35 591,4 грн.

При, цьому, за розрахунком прокурора, надмірно сплачена Відділом освіти на користь постачальника виглядає наступним чином:

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000000785 від 09.03.2021 складає 320 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000000942 від 16.03.2021 складає 7 725 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000001199 від 01.04.2021 складає 34 935 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000002077 від 28.05.2021 складає 4 483,1 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000003400 від 16.08.2021 складає 43 270,7 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000004067 від 27.09.2021 складає 36 219,6 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000005131 від 24.11.2021 складає 4 284 гривень.

- Загальна сума надмірно сплачених коштів за поставку бензину А-92 та дизельного палива за накладною №ТН000005225 від 01.12.2021 складає 20 374,6 гривень.

Враховуючи, що додаткові угоди №№ 1-8 до спірного договору визнаються судом недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни товару, встановленій саме у договорі.

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 151 612 грн за товар, який не був ним поставлений (зайво сплачені кошти), підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на підставі ч.1 ст. 670 ЦК.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 03.03.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 09.03.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 16.03.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 01.04.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

6. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 27.05.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

7. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 13.08.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

8. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 22.11.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378)

9. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 26.11.2021 до Договору постачання природного газу №37 від 03.03.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ: 38194448) та відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ: 44072378).

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (місцезнаходження: 36010, Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Половки, будинок 62, код ЄДРПОУ: 38194448) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради (місцезнаходження: 64501, вулиця Тарасів шлях, будинок 69, смт Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 44072378) надмірно сплачені кошти у сумі 151 612 гривень.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (місцезнаходження: 36010, Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Половки, будинок 62, код ЄДРПОУ: 38194448) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, 4, Харків, Харківська область, 61000, код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 22 329,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.03.23 р.

Суддя Киричук О.А.