Рішення

від 06.03.2023 по справі 917/1092/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 Справа № 917/1092/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури (39601, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 4а, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій (39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова, 14, код ЄДРПОУ 01116437)

про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернувся (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, позивач) до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1188/22 від 12.09.2022) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди державного майна № 10/53/20-н від 30.01.2020 в сумі 23 531,17грн, з яких 18 065,58грн - заборгованість по орендній платі та 5 465,59грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій (39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова, 14, код ЄДРПОУ 01116437) (далі - третя особа) та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

Копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 були направлені учасникам справи за їх адресами, наявними в матеріалах справи і були отримані Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області, Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях та Кременчуцьким фаховим коледжем транспортної інфраструктури та технологій 17.10.2022, 14.10.2022, 17.10.2022 відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 84-86).

Копія ухвали суду від 27.09.2022, яка направлялася відповідачу - ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та яка співпадає з місцем його реєстрації, повідомленим на вимогу суду виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області (лист за вх. № 6886 від 26.09.2022), була повернута підприємством зв"язку до господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 91-95).

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 вважається врученою відповідачу.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 по даній справі була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа письмові пояснення щодо предмета спору не надала.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Здійснивши аналіз абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Бали В.В. до державного бюджету України орендної плати за користування нерухомим майном, що розміщене за адресою: вул. Першотравнева, 38, м. Кременчук, Полтавська і було передане відповідачу Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях.

Відповідно до ст. Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Регіональне відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вказаної вище норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор зазначає, що від Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях надійшов лист від 06.06.2022 № 10-125-01838, в якому Регіональне відділення повідомило про наявність у Бали В.В. заборгованості з орендної плати за Договором оренди державного майна № 10/53/20-н від 30.01.2020 в сумі 18 065,58грн за період з вересня 2020 року по травень 2021 року. Однак, через відсутність фінансування витрат на оплату судового збору, Регіональне відділення не може реалізувати свої повноваження в частині захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати (а.с. 22).

Відсутність можливості належним чином захистити інтереси держави шляхом здійснення представництва в суді, у зв`язку з недостатньою сумою бюджетних коштів, передбачених на оплату судового збору не виправдовує бездіяльність уповноваженого органу в особі Регіонального відділення щодо захисту суспільно - значимих відносин, пов`язаних з використанням державного майна та необхідності виконання зобов`язань в частині наповнення надходжень до державного бюджету.

Окрім цього, відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень для сплати судового збору та захисту майнових інтересів держави визнано об`єктивною підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, який неналежно виконує свої повноваження, зокрема така правова позиція визначена постанові Верховного Суду від 26.02.2019 № 905/803/18.

Як зазначає прокурор, сам факт не звернення до суду Регіонального відділення з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган виконавчої влади не виконує свої обов`язки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного і} від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Прокурор стверджує, що порушення відповідачем договірних зобов`язань при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності, позбавляє державу права власності, зокрема на грошові кошти, які повинні бути отримані за звичайних умов користування таким майном, а отже такі порушення становлять державний інтерес. Аналогічно, ненадходження коштів на рахунки Державного бюджету України негативно впливає на стан державного майна, не дозволяє Орендодавцю утримувати приміщення закладу освіти на належному рівні.

Вищезазначені порушення інтересів, на думку прокурора, свідчать про неналежне виконання Регіональним відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях своїх обов"язків у розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про представництво інтересів громадянина або держави в суді громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області попередньо повідомлено Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором оренди державного майна № 10/53/20-н від 30.01.2020 в сумі 23 531,17грн. (а.с. 56-57).

Зазначені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва позивача у даній справі.

Матеріали справи свідчать, що 30.01.2020 між Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях (позивач, за умовами договору - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Балою Володимиром Володимировичем (відповідач, за умовами Договору - Орендар) було укладено Договір оренди державного майна № 10/53/20-н (далі - Договір оренди № 10/53/20-н , Договір) (а.с. 23-32).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Орендодавець (РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях) передає, а Орендар (ФОП Бала В.В.) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина нежитлового приміщення гуртожитку площею 100,9 кв.м (далі - Майно) розміщене за адресою: вул. Першотравнева, 38, м. Кременчук, Полтавська область(реєстровий номер - 01116437.1.СЖПРЦХ012), що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", код за ЄДРПОУ - 01116437 (далі по тексту - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість нерухомого майна станом на "31" жовтня 2019 року і становить відповідно 896 500,00грн (без ПДВ) (п.1.1. Договору);

- Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні у закладі, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2. Договору);

- Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна (п. 2.1. Договору);

- Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2019 року - 2 991,32 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2019-2020 року (п. 3.1. Договору);

- Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3Договору).

- Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу: у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем: 70 % орендної плати - до Державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім`я територіальних органів Державного казначейства; 30 % орендної плати Балансоутримувачу (п. 3.6. Договору);

- Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоугримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.7. Договору);

- Орендар зобов"язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 5.3. Договору);

- Цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30.01.2020 до 30.12.2022 (п. 10.1. Договору).

30.01.2020 між сторонами було підписано Акт приймання-передавання державного майна, що належить до державної власності (а.с. 30), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлового приміщення гуртожитку площею 109,4 кв.м (далі - Об`єкт) за адресою: вул. Першотравнева, 38, м. Кременчук, Полтавська область, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 жовтня 2019 року і становить відповідно 896 500,00грн. Об`єкт оренди знаходиться на балансі ДВНЗ "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", код ЄДРПОУ 01116437 (Балансоутримувач). Сторони підтвердили, що всі умови по прийманню-передаванню Об`єкту оренди виконані ними повністю в строк.

За даними заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ФОП Бала В.В. з вересня 2020 року по травень 2021 не здійснював сплату орендних платежів за використання державного майна, у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 18 065,58грн (розрахунок заборгованості - а.с. 36).

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного внесення орендних платежів РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях направило на його адресу лист від 29.04.2021 за № 18-121-02296 про відмову від Договору оренди на підставі до ст. 782 ЦК України (а.с. 33-35), який, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманий відповідачем 05.05.2021 (а.с. 35).

За змістом позовної заяви, станом на 05.05.2021 ОСОБА_1 орендоване нежитлове приміщення звільнив, проте заборгованість з орендної плати за період з вересня 2020 року по травень 2021 року у розмірі 18 065,58грн не сплатив, що стало підставою для звернення заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області до суду з даною позовною заявою про стягнення з Бали В.В. заборгованості за Договором оренди державного майна № 10/53/20-н від 30.01.2020 в сумі 23 531,17грн, з яких 18 065,58грн - заборгованість по орендній платі та 5 465,59грн - пеня.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором 25.02.2021 до відповідного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Балою В.В. (а.с. 14-15).

Судом прийнято до уваги, що відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Тобто однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання, у тому числі за укладеними договорами, не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/19162/15-ц.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Правовідносини оренди (найму), що склались між сторонами, врегульовані спеціальними нормами ЦК України ГК України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (зі змінами і доповненнями) (в редакції чинній на момент укладання Договору).

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частинами 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (в редакції чинній на момент укладання Договору) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1, 4 ст 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

В п. 3.6. Договору сторони узгодили, що Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу: у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем: 70 % орендної плати - до Державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім`я територіальних органів Державного казначейства; 30 % орендної плати - Балансоутримувачу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм чинного законодавства та умов Договору оренди відповідачем не було своєчасно сплачено орендну плату за період з вересня 2020 року по травень 2021 року. За розрахунком позивача (а.с. 36) заборгованість за вказаний період з орендної плати склала 18 065,58грн.

Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 18 065,58грн підлягають до задоволення.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, позивачем, з посиланням на умови п. 3.7 Договору оренди, було нараховано пеню в сумі 5 465,59грн за період з 06.11.2021 по 13.07.2022 (розрахунок -а.с. 40).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 3.7. Договору сторони визначили , що Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоугримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору оренди, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді застосування пені відповідно до умов п. 3.7. Договору .

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 40) в частині нарахування пені суд встановив, що позивачем при обрахуванні пені невірно визначено суму заборгованості, на яку здійснюється нарахування пені, а саме нарахування пені позивач здійснив на загальну суму заборгованості у розмірі 33 006,95грн, в той час як розмір заборгованості відповідача за спірний період, згідно розрахунку позивача, залученого до позовної заяви, становить 18 065,58грн (а.с. 36).

Щодо строку нарахування пені, визначеного позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умова Договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Договором оренди державного майна № 10/53/20-н від 30.01.2020 не передбачено збільшення строків нарахування пені.

З огляду на викладене, позивач мав право на нарахування пені за період з 06.11.2021 до 06.05.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 40) позивачем було проведено нарахування пені на загальну суму заборгованості за період з 06.11.2021 по 13.07.2022, тобто нарахування здійснено більше ніж за півроку.

У постанові КГС ВС від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 вказано, що з огляду на вимоги статей 79,86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Після проведення перехунку пені (у межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням загальної суми заборгованості відповідача у розмірі 18 065,58грн та приписів ч.6 ст.232 ГК України) судом встановлено, що її розмір становить 1 709,55грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині (3 756,04грн) у позові щодо нарахування пені слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 065,58грн основного боргу та 1 709,55грн пені обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539, рахунок UА878999980313060093000016008, УК у м. Кременчук /м. Кременчук/ 22080200, банк отримувача - Казначейство України (ЕАЛ), код отримувача 37965850, код класифікації доходів бюджету 22080200) 18 065,58грн заборгованості з орендної плати та 1 709,55грн пені.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (код СДРПОУ 02910060, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UА118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ) 2 084,98грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 10.03.2023

Суддя О.О. Ореховська