Рішення

від 10.03.2023 по справі 303/9083/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/9083/22

2/303/1419/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О. С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Біологічні ресурси України» про визнання незаконним рішень про зміну істотних умов праці, зобов`язання поновити попередні умови праці,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Біологічні ресурси України» про визнання незаконним рішень про зміну істотних умов праці, зобов`язання поновити попередні умови праці. Позов обґрунтовує тим, що з 15.03.2021 року він працює на посаді заступника директора ДП «Біологічні ресурси України». 15.09.2022 року в.о. директора підприємства був виданий наказ № 25-К «Про встановлення неповного робочого дня». Відповідно до цього наказу для певної категорії працівників, в тому числі і для ОСОБА_1 , встановлено неповний робочий час у вигляді неповного робочого дня тривалістю 2 години. Позивач вважає цей наказ незаконним оскільки всупереч закону йому в односторонньому порядку зменшено розмір заробітної плати, хоча жодних змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить визнати незаконним наказ в.о. директора ДП «Біологічні ресурси України» № 25-К від 15.09.2022 року «Про встановлення неповного робочого дня» в частині встановлення йому неповного робочого часу у вигляді неповного робочого дня тривалістю 2 години та поновити йому попередні умови та оплату праці з 16.09.2022 року відповідно до умов трудового договору. Також просить вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено у такій строк та черговість подання заяв по суті справи.

23.01.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Фостяк А.Я., надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Клопотання обґрунтоване тим, що 11.03.2023 року сторона позивача отримала відповідь на адвокатський запит та копії документів від ДП «Біологічні ресурси України», а відтак такі докази слід приєднати до матеріалів цивільної справи.

23.01.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Фостяк А.Я., надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2023 року клопотання про витребування у ДП «Біологічні ресурси України» доказів задоволено.

30.01.2023 року до суду від представника ДП «Біологічні ресурси України» надійшло ряд клопотань, зокрема: про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін, про відновлення строку для подання відзиву та про участь відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.02.2023 року в задоволенні клопотань представника ДП «Біологічні ресурси України» відмовлено та повідомлено про те, що строк для подання відзиву на позовну заяву не пропущено.

27.02.2023 року до суду від представника ДП «Біологічні ресурси України» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що необхідністю проводити зміни в організації виробництва і праці на підприємстві стало оприлюднення після 10.09.2022 року постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 року «Деякі питання реформування управління лісової галузі». Вказаною постановою передбачалося утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом злиття державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. З прийняттям цієї постанови по більшості лісових господарств, з якими ДП «Біологічні ресурси України» мало укладені договори, було встановлено двомісячний строк заявлення вимог кредиторів і для безоплатної передачі всіх активів та зобов`язань до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Вищевказані обставини потребували змін в організації виробництва і праці в ДП «Біологічні ресурси України». Крім того, за результатами фінансового моніторингу стану ДП «Біологічні ресурси України» встановлено, що неефективна діяльність ОСОБА_1 призвела до відсутності у підприємства грошових коштів та інших активів, необхідних для покриття відповідних зобов`язань. У зв`язку з такими обставинами в.о. директора підприємства було прийнято рішення про зміну в організації виробництва і праці шляхом прийняття оскаржуваного наказу. Під зміну істотних умов праці потрапили три працівники, зокрема і ОСОБА_1 , які згодом за стали працювали дистанційно. Крім того, у відзиві зазначається про те, що наказом № 02-К від 31.01.2023 «Про запровадження неповного робочого часу» було відмінено дію наказу № 25-К від 15.09.2022 року, який є предметом спору. Відтак вважають, що на підприємстві у спосіб, передбачений законом, відбулися зміни в організації виробництва і праці, а тому просять відмовити у задоволенні позову та стягнути на користь ДП «Біологічні ресурси України» понесені витрати на правову допомогу.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

В п. 1 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 Верховний Суд України звертає необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. До того ж діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Також у ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДП «Біологічні ресурси України» № 3-К від 12.03.2021 року ОСОБА_1 з 15.03.2021 року був прийнятий на посаду заступника директора ДП «Біологічні ресурси України».

Також судом встановлено, що 15.09.2022 року в.о. директора ДП «Біологічні ресурси України» був виданий наказ № 25-К «Про встановлення неповного робочого дня», який і є предметом цього спору. Відповідно до п. 1 наказу № 25-3 «Про встановлення неповного робочого дня» від 15.09.2022 року з 16.09.2022 року вирішено встановити для працівників Державного підприємства «Біологічні ресурси України», які працюють за основним місцем роботи на повний робочий день, та які не залучені до надання послуг з післяпроектного моніторингу (моніторинг видів тварин та рослин занесених до Червоної книги України в місцях проведення планової господарської діяльності лісових господарств та агролісів; дослідження щодо впливу на види та оселища об`єктів Смарагдової мережі в місцях проведення планової господарської діяльності) та не задіяні у підготовці звітів про моніторинг видів тварин ти рослин занесених до Червоної книги України в місцях проведення планової господарської діяльності; моніторинг за дерево живучими комахами в місцях проведення планової господарської діяльності на території Замовника, неповний робочий час у вигляді неповного робочого дня тривалістю 2 (дві) години, із графіком роботи: початок - 09:00, закінчення - 11:00 з понеділка до п`ятниці.

В п. 4 зазначеного вище наказу встановлено, що у разі відмови працівників від продовження роботи в нових умовах, у зв`язку зі зміною істотних умов праці, отриманої письмово або в електронному вигляді, трудовий договір за п. 6 ст. 36 КЗпП з такими працівниками буде припинено з 16 вересня 2022 року. Згідно з п. 6 цього наказу виконуючому обов`язки головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 доручено здійснити відповідні розрахунки та оплату праці пропорційно встановленому цим наказом робочому часу.

Обґрунтування прийняття оспорюваного наказу полягає в наступному: «У зв`язку зі зниженням обсягів виробництва, зменшенням кількості підприємств, які потребують послуг інших, ніж послуги з після проектного моніторингу (моніторинг видів тварин та рослин занесених до Червоної книги України в місцях проведення планової господарської діяльності лісових господарств та агролісів; дослідження щодо впливу на види та оселища об`єктів Смарагдової мережі в місцях проведення планової господарської діяльності), зменшенням реалізації та обсягів роботи па Підприємстві через продовження запровадженого воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.08.2022 року № 2500».

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 15.09.2022 року про, що свідчить його особистий підпис. При цьому, позивач не згоден з таким, оскільки вважає, що на підприємстві були відсутні передумови для встановлення неповного робочого часу так як зміни в організації виробництва і праці на підприємстві не відбувалися.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. До того ж слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

При цьому зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №582/1001/15-ц, постанова Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №641/397/17, постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року №752/346/18.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» зміна істотних умов праці може бути визнана обґрунтованою, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацію робочих місць, введенням нових форм організації виробництва і праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Таким чином зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але з новими умовами праці, що включає зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розмірів і найменування посад та інше.

Перелік істотних умов праці, передбачений ч. 3 ст. 32 КЗпП України, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку.

Як зазначено вище, підставою для зміни істотних умов праці для ОСОБА_1 є наказ в.о. директора ДП «Біологічні ресурси України» № 25-3 «Про встановлення неповного робочого дня» від 15.09.2022 року. Зазначені зміни полягали у встановленні для позивача неповного робочого часу.

Згідно з ч. 1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто, законодавець встановлює лише максимальну межу норми тривалості робочого часу (не більше 40 годин на тиждень), а не його обов`язковий мінімальний розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Виходячи зі змісту ст. 56 КЗпП України тривалість неповного робочого часу не обмежується і може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.

У свою чергу роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Однак, при цьому повинна бути додержана процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена частиною третьою ст. 32 КЗпП України. Змінювати істотні умови праці роботодавець вправі тільки при наявності змін в організації виробництва і праці.

Сторона відповідача, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи законність оспорюваного наказу зазначає про те, що ОСОБА_1 як матеріально відповідальною особою підприємства, було заподіяно підприємству матеріальну шкоду, зокрема, шляхом незбереження матеріальних цінностей первісною вартістю 52000,60 грн. та нецільової оплати коштів у розмірі 194000,8 грн. за договорами, повноважень на укладення яких ОСОБА_1 не мав. При цьому жодних робіт для виконання підприємством своїх зобов`язань, в період виконання ОСОБА_1 обов`язків директора підприємства, за вказаними договорами здійснено не було. З метою термінового залучення коштів на рахунки підприємства для можливості виконання зобов`язань за попередніми договорами, кошти за якими були витрачені ОСОБА_1 , виконуючим обов`язки директора підприємства ОСОБА_3 протягом серпня початку вересня 2022 року було забезпечено укладення ще п`яти договорів з іншими контрагентами. Також в порушення вимог посадової інструкції заступника директора, під час виконання ОСОБА_1 обов`язків директора підприємства, ним не здійснювалися заходи щодо виконання зобов`язань підприємства перед замовниками, виконання господарських та трудових договорів.

Зазначене в сукупності, в основному і стало підставою для зміни в організації виробництва і праці на підприємстві.

На підтвердження таких обставин представником відповідача представлено ряд доказів, в основі яких лежить висновок інвентаризаційної комісії від 08.09.2022 року. Так, в зазначеному висновку відображено стан активів підприємства, стан зобов`язань підприємства, загальний фінансовий стан підприємства, а також інша інформація, виявлена під час інвентаризації. При цьому також встановлено, що у 2022 року загальний фінансовий стан підприємства є незадовільний у зв`язку з невиконанням своїх договірних зобов`язань. З позиції відповідача такий фінансовий стан підприємства зумовлений незадовільною роботою ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків директора підприємства, тобто до липня 2022 року. Крім того, ОСОБА_1 і в подальшому не виконував належним чином свої посадові обов`язки заступника директора підприємства.

Аналізуючи представлені документи, суд погоджується з встановленими обставинами щодо можливого незадовільного фінансового стану підприємства. Разом з тим, такі обставини жодним чином не вказують на наявність підстав для запровадження змін в організації виробництва і праці на підприємстві в частині, що зумовило встановлення неповного робочого часу для ОСОБА_1 .

Так, відповідно до наявної в матеріалах цивільної справи посадової інструкції заступника директора ДП «Біологічні ресурси України» заступник директора несе відповідальність за: невиконання (неналежне виконання) своїх посадових обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством України; вчинені в процесі своєї діяльності правопорушення - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним трудовим, кримінальним та цивільним законодавством України.

Таким чином не виконання належним чином посадових обов`язків згідно з посадової інструкції може тягнути за собою певну юридичну відповідальність, а не скорочення робочого часу та, як наслідок, розміру заробітної плати.

Суд також критично оцінює посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 року «Деякі питання реформування управління лісової галузі», як на підставу для зміни в організації виробництва і праці на підприємстві, оскільки як безпосередньо представник у відзиві зазначає, що у зв`язку з прийняттям такої постанови підприємству потрібно було здійснити всіх максимально можливих заходів для підготовки звітів з післяпроектного моніторингу, що в свою чергу свідчить про максимальне навантаження на працівників підприємства, а не про необхідність скорочення тривалості робочого часу. Той факт, що ОСОБА_1 не був безпосередньо залучений до виконання звітів з післяпроектного моніторингу жодним чином не впливає на необхідність скорочення йому тривалості робочого часу так як він виконував адміністративні обов`язки, які згідно з розділом 3 його посадової інструкції полягали в організації, контролі та забезпеченні таких робіт.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21), «серед інших «змін істотних умов праці» можна навести, як приклад, зміни посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді. Разом з тим, жодних змін в об`ємі посадових обов`язків ОСОБА_1 не відбулось.

В той же час, не виконання належним посадових обов`язків ОСОБА_1 , на чому акцентує увагу сторона відповідача, в тому числі щодо організації підготовки звітів післяпроектного моніторингу, може мати наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не скорочення робочого часу та, як наслідок, розміру заробітної плати.

Більше того, аналізуючи підстави для прийняття оспорюваного наказу судом не встановлено зменшення реалізації та обсягів роботи на підприємстві через продовження запровадженого воєнного стану, а навпаки про, що і стверджує сторона відповідача, що підприємство протягом серпня-вересня 2022 року додатково уклало ще п`ять договорів. Крім того, оспорюваний наказ не містить жодного правового обґрунтування його прийняття.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що відповідачем не доведено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини для запровадження змін в організації виробництва і праці на підприємстві, а тому відповідач всупереч вимог закону в односторонньому порядку зменшив розмір заробітної плати позивача та запровадив для нього скорочений робочий час за відсутності змін в організації виробництва і праці, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконним наказу в.о. директора ДП «Біологічні ресурси України» № 25-3 від 15.09.2022 року «Про встановлення неповного робочого дня» в частині встановлення ОСОБА_1 неповного робочого часу у вигляді неповного робочого дня тривалістю 2 години та, як наслідок, про поновлення йому попередніх умов та оплату праці з 16.09.2022 року відповідно до умов трудового договору.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. (позовна вимога про поновлення попередніх умов праці), а також з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн. (позовна вимога про визнання незаконним наказу).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 21, 32, 50, 56, 233, 234, 235 КЗпП України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ в.о. директора Державного підприємства «Біологічні ресурси України» № 25-К від 15.09.2022 року «Про встановлення неповного робочого дня» в частині встановлення ОСОБА_1 неповного робочого часу у вигляді неповного робочого дня тривалістю 2 години.

Поновити заступнику директора ДП «Біологічні ресурси України» Щербаку Ігорю Семеновичу попередні умови та оплату праці з 16.09.2022 року відповідно до умов трудового договору.

Стягнути з Державного підприємства «Біологічні ресурси України» на користь ОСОБА_1 992,40 гривень судових витрат.

Стягнути з Державного підприємства «Біологічні ресурси України» на користь держави 992,40 гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Державне підприємство «Біологічні ресурси України (03035, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 20064338).

Суддя А.М.Заболотний