Рішення

від 01.03.2023 по справі 394/1075/20

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

01.03.2023 394/1075/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі судді: Партоліної І. П.

за участю секретаря: Довгої С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, третя особа - державний нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Іванова Ніна Костянтинівна, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними та визнання права власності на частку в спадковому майні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив суд:

- Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Синицею Надією Максимівною, 04.09.2007 року на р. № 93.

- Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.10.2014 року за р. № 1634 державним нотаріусом Новоархангельської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Івановою Н. К. на ім`я ОСОБА_2 , 26.01.1951 на 1/2 чаастину спадщини, яка складається з права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523681200:02:000:0534 площею 4,5720 га в межах згідно з планом, розташованого на території Кальниболотської сільської ради і призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю Р1 № 322861, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією 30.08.2002 року на підставі розпорядження № 239-р.

- Визнати за ним право власності на 2/3 частини спадщини за законом, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме

- 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3523681200:02:000:0534 площею 4,5720 га в межах згідно з планом, розташованого на території Кальниболотської сільської ради і призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю Р1 № 322861, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією 30.08.2002 року на підставі розпорядження № 239-р.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що на його думку в оспорюваному заповіті відсутній особистий підпис заповідача. Тому позивач вважає, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_3 робила інше розпорядження, оригіналу заповіту не існувало у Кальниболотській сільській раді, по дублікату заповіту нотаріус не мав права видавати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

Представники відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали внаслідок їх недоведеності.

ОСОБА_6 зробив заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачу було відомо про оспорюваний заповіт відповідно до постанови нотаріуса від 28 жовтня 2014 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Представник Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, від сільської ради подано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- державний нотаріус Новоархангельської районної державної нотаріальної контори кіровоградської області Іванова Н.К. також в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

За власною ініціативою, позивач ОСОБА_1 в порядку вимог статей 92,234 ЦПК України, дав пояснення як свідок, і суду пояснив, що всі надані до суду листи написані його матір`ю ОСОБА_3 , так як він добре пам`ятає почерк матері.

Також пояснив, що він має рідних сестер ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і у 2010 році матір при дочках повідомила, що все її майно буде належати йому.

На ряд запитань учасників розгляду позивач пояснив, що зір він втратив у 2019-2020 роках, чи звертався до нотаріуса він не пам`ятає, про оспорюваний заповіт йому стало відомо близько 1,5- 2 року тому від його дружини, сестри є заможними людьми, заповіту він не бачив і про дублікат заповіту йому невідомо.

Дослідивши докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 вересня 2007 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок смерті склала заповіт, що посвідчений секретарем Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Синицею Надією Максимівною, зареєстровано в реєстрі № 93, яким заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,57 га у межах згідно з планом, розташованої на території Кальниболотської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю РІ № 322861, виданого Новоархангельською райдержадміністрацією 30 серпня 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 померла, про що Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис 16.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно.

Так, відповідно до копії спадкової справи № 32/2013, заведеної у Новоархангельській районній нотаріальній конторі Кіровоградської області спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли шляхом подачі заяв про прийняття спадщини ОСОБА_2 по заповіту та ОСОБА_1 по закону.

Також спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини прийняв її чоловік ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою, виданою Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 15.07. 2013 року № 736.

24 жовтня 2014 року за реєстром № 1634 Новоархангельською ДНК на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,57 га, розташовану на території Кальниболотської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на підставі дублікату заповіту, посвідченого Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 10 квітня 2013 року за реєстром № 35 замість втраченого заповіту, посвідченого Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 04 вересня 2007 року зареєстрованому у реєстрі за № 93.

28 жовтня 2014 року державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,57 га, розташовану на території Кальниболотської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки 1/2 частка ділянки у зв`язку з неприйняттям спадщини іншим спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 , розподіляється на трьох спадкоємців за законом, які прийняли спадщину: дочку ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_8 (по 1/3 частки кожному).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Нормами ст. 1247 Цивільного кодексу України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Вимогами глави 3 розділу ІІ ( пункти 1 та 2 з підпунктами) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено вимоги щодо посвідчення заповіту.

Так, відповідно до вказаної норми нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.

Посвідчення заповіту через представників не допускається.

У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.

Заповіт особисто підписує заповідач.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

Нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2021 рокуу справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання:

1. Чи виконані підписи та рукописний текст «заповіт мною вголос прочитаний і підписаний мною власноручно» в примірнику заповіту від 04.09.2007 року складеному від імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 посвідченого секретарем Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Синицею Надією Максимівною 04.09.2007 року, зареєстрованому у реєстрі № 93 з написом у правому верхньому куту «примірник сільрада» та у примірнику заповіту від 04.09.2007 року складеному від імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 посвідченого секретарем Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Синицею Надією Максимівною 04.09.2007 року, зареєстрованому у реєстрі № 93 з написом у правому верхньому куту «примірник 2» однією і тією ж особою, а саме заповідачем ОСОБА_3 ?

За висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 01 липня 2022 року № 1892/2602-2604/22-27, підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках заповіту від 04.09.2007, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Синицею Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 93 від 04.09.2007, які містяться в графах «ПІДПИС:___», виконано самою ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, захисту у судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ст.ст. 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту у заповідача було відсутнє волевиявлення на вчинення правочину, що воно не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм права вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України(частина третя статті 1247 ЦК України).

Як встановлено судом, оспорюваний заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем та власноручно підписаний нею.

Секретарем сільської ради встановлено особу заповідача, перевірено її дієздатність, роз`яснено заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України, встановлено її дійсну волю на розпорядження майном на випадок її смерті та посвідчено особистий підпис на заповіті.

Відтак, воля заповідача, виражена у формі заповіту є волевиявленням померлої та не викликає сумнівів у її правомірності.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що обґрунтованість вимог позивача спростовуються змістом оспорюваного заповіту та іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на момент складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Окрім того, у порядку статті 141 ЦПК суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «RGM group» було укладено договір про надання правничої допомоги.

ОСОБА_6 є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 570 від 21 серпня 2014 року.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було наведено орієнтовну суму судових витрат 20000,00 гривень.

Представником відповідача надано суду акт виконаних робіт від 24 січня 2023 року із зазначенням наданих послуг, розрахунок суми витрат, платіжні доручення від 05 квітня 2021 року на суму 5000,00 грн. та 11 жовтня 2021 року на суму 5000,00 грн., рахунок-фактура від 24.01.2023 року на суму 16000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що стягнення з позивача витрат у заявленій сумі не буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення із позивача на користь відповідача 26000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, третя особа - державний нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Іванова Ніна Костянтинівна, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними та визнання права власності на частку в спадковому майні, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Відповідач: Кальниболотська сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області.

Відповідач: Надлацька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, місцезнаходження вулиця Адміністративна 2, село Надлак Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04367051.

Третя особа: державний нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Іванова Ніна Костянтинівна, вулиця Слави 35, смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 березня 2023 року.

Суддя: