Рішення

від 03.03.2023 по справі 562/2869/20

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/2869/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"03" березня 2023 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача-адвокат Качан Т.Г.,

представник відповідача-адвокат Бойчук К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненський обласний державний нотаріальний архів, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину, державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд заяві позивач ОСОБА_1 просить:

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РВ00328 від 15 січня 1997 року, виданий Глинською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області на ім`я ОСОБА_4 , та свідоцтво про право на спадщину №324 від 30 листопада 2018 року, видане приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л.І.;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1881га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер «5622681600:00:007:0387» від 30 листопада 2018 року номер запису 29195518, та на земельну ділянку площею 0,1555 га з цільовим призначенням «для ведення підсобного господарства», кадастровий номер «5622681600:00:007:0389» від 27 листопада 2018 року, номер запису 29131167;

- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1881га кадастровий номер «5622681600:00:007:0387» та земельну ділянку площею 0,1555 га кадастровий номер «5622681600:00:007:0389»;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності належить 72% житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Іншим співвласником житлового будинку до 04 грудня 2016 року була ОСОБА_4 , а на даний час її спадкоємець ОСОБА_3 . У липні 2020 року він отримав копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_4 , якій 15 січня 1997 року видано державний акт на права приватної власності на землю серії РВ 00328 та передано у власність земельну ділянку площею 0,35га. Однак цей державний акт має бути визнаний недійсним, а державна реєстрації за відповідачем скасовано та право власності припинено, оскільки він як співвласник будинковолодіння по АДРЕСА_1 та суміжний землекористувач межі переданої у власність ОСОБА_4 земельної ділянки не погоджував. Частина земельної ділянки відповідача проходить безпосередньо під його вікнами, що унеможливлює в повній мірі користуватися належним йому будинком, обслуговувати його та проводити поточний ремонт через відсутність доступу до цієї частини, інших надвірних будівель /сараю, котельні/, а також проїзд до належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, конфігурація земельних ділянок, які передавалися у власність ОСОБА_4 згідно оскаржуваного державного акту та земельних ділянок, які набув у власність в порядку спадкування відповідач ОСОБА_3 після відновлення меж, суттєво відрізняються.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Заявою від 09 березня 2021 року позивач збільшив позовні вимоги, за якими просить визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РВ00328 від 15 січня 1997 року, виданий Глинською сільською радою Рівненської області на ім`я ОСОБА_4 , та свідоцтва про право на спадщину №324 від 30 листопада 2018 року та №316 від 27 листопада 2018 року, видані ОСОБА_3 приватним нотаріусом Банацькою Л.І.; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 1881га з кадастровим номером «5622681600:00:007:0387» від 30 листопада 2018 року номер запису 29195518 та на площею 0,1555 га з кадастровим номером «5622681600:00:007:0389» від 27 листопада 2018 року номер запису 29131167; припинити право власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки та покласти на відповідача судові витрати.

У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 та її спадкоємець ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку набули у законний спосіб і це право не оскаржується, а заявлений з формальних підстав позов через відсутність підпису одного із землекористувачів з огляду на правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах не може бути задоволений.

Відповідь на відзив позивач не подавав.

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року за клопотанням позивача в даній справі призначено судову почерковознавчу експертизу, а провадження зупинено на час проведення експертизи, яке ухвалою від 30 листопада 2021 року відновлено.

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року за клопотанням позивача в даній справі призначено додаткову судову почерковознавчу експертизу, а провадження зупинено на час проведення експертизи, яке ухвалою від 25 квітня 2022 року відновлено.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22 вересня 2022 року за клопотанням позивача до участі в справ залучено Здолбунівську міську раду Рівненської області як правонаступника Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити та додатково пояснив, що строки звернення до суду позивачем не пропущені.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просить в задоволенні позову відмовити, заявивши про застосування строків позовної давності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та згідно поданих заяв просять розглянути справу без участі їх представників.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 72/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями від 28 жовтня 2002 року.

Інша частина вказаного житлового будинку, а саме 28/100 частки, належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якої усе її майно успадкував відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №122/2017 та отриманим останнім свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку від 27 листопада 2018 року.

Також приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л.І. видано відповідачу ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1555 га з цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства», кадастровий номер «5622681600:00:007:0389» від 27 листопада 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №316, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1881га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», з кадастровим номером «5622681600:00:007:0387» від 30 листопада 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №324.

Успадковані відповідачем земельні ділянки площею 0,35га, які розташовані в с.Глинськ Здолбунівського району Рівненської області, належали спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РВ00328, виданого Глинською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області 15 січня 1997 року відповідно до рішення №5 від 07 лютого 1994 року про передачу їй земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ст.6, 56 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на час надання ОСОБА_4 дозволу на приватизацію) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок. Зокрема, для ведення особистого підсобного господарства за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Статтею 23 ЗК України 1990 року визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», апорядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43.

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 у власність порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.

З указаного вище державного акту серії РВ00328 від 15 січня 1997 року вбачається, що ділянка № 1 загальною площею 0,19га, у тому числі під частиною житлового будинку відповідача ОСОБА_3 площею 0,01га, межує із землями позивача ОСОБА_1 , межа якої в плані позначена від «Г» до «Д», а ділянка №2 межує із землями позивача ОСОБА_1 та позначена від «Г» до А».

З технічної документації 1996 року по складанню Державного акту на право приватної власності для ведення особистого підсобного господарства, складеної Госпрозрахунковим виробничим бюро при Здолбунівському відділі земельних ресурсів за замовленням ОСОБА_4 на підставі рішення Глинської сільської ради Рівненської області №5 від 07 лютого 1994 року про передачу земельних ділянок у приватну власність, вбачається, що 27 листопада 1996 року представниками госпрозрахункового бюро за участі суміжних володільців землі, зокрема ОСОБА_1 , складався протокол обстеження і погодження меж земельних ділянок, які передавалися у приватну власність ОСОБА_4 .

З технічної документації 2017 року із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 , складеної ФОП ОСОБА_6 за замовленням спадкоємця останньої ОСОБА_3 , вбачається, що інженером землевпорядником за участі суміжних володільців землі, зокрема ОСОБА_1 , складався акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання спірних земельних ділянок.

Погодження меж спірних земельних ділянок позивач заперечує та відповідно до висновків експерта №СЕ-19/118-21/8851-ПЧ від 09 листопада 2021 року підписи від імені ОСОБА_1 в графі «суміжні межі» в актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання без дати земельної ділянки № 1 та земельної ділянки № 2 , які знаходяться в технічній документації 2017 року (аркуш20, 21), а також підпис від імені ОСОБА_1 у графі «представники» в протоколі обстеження і погодження меж земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації 1996 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Разом з тим, за внутрішніми кутами та довжиною ліній по зовнішній межі земельних ділянок, що межують із землями позивача ОСОБА_1 за складеними у 1996 році та 2017 року вони дійсно дещо відрізняються, однак такі відмінності є незначними.

Зокрема, в технічній документації 1996 року за каталогом координат кутів повороту зовнішніх меж землекористування ділянка №1 по межі, що межує із землями позивача та позначена від «Г» до «Д» зазначена у метрах 13.88м, 9.74м, 1.88м (всього 25.5м), а в технічній документації 2017 року межа ділянки № 1 зазначена довжиною 24,97м, тобто є меншою, а відповідно і загальна площа успадкованих відповідачем земельних ділянок є меншою (0,3436га замість 0,35га) і вказує на відсутність накладень на земельну ділянку позивача.

Крім того, з викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №350/67/15-ц, від 12 лютого 2020 року в справі №545/1149/19 правових позицій вбачається, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.

У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до пунктів «г» та «е» ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно ч.1 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Користуючись тривалий час належними ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та її спадкоємцю ОСОБА_3 земельними ділянками спору між ними, як суміжних землекористувачів, щодо меж належних сторонам земельних ділянок не було та даний час такий спір відсутній, що підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки.

Обставини відсутності спору між сторонами щодо меж земельної ділянки підтверджується і фактом оформлення позивачем права власності на належну йому земельну ділянку.

Отже, спір між сторонами виник не у зв`язку з неправильним визначенням меж належних відповідачу ОСОБА_3 земельних ділянок та їх координат (довжин), які відображені в оскаржуваних позивачем правовстановлюючих документах, а через облаштування ОСОБА_3 огорожі, що унеможливлює в повній мірі користуватися належною позивачу частиною будинка, обслуговувати його та проводити поточний ремонт.

У той же час, позбавлення (припинення) права власності відповідача на користування частиною земельної ділянки, яка проходить під вінками належної позивачу частини житлового будинку, позбавить ОСОБА_3 можливості користуватися належним йому на праві власності господарською спорудою, позначеною в технічній документації позначкою «кн», до якої і проходить спірна частина земельної ділянки.

А тому, скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РВ00328 від 15 січня 1997 року та виданих відповідачу оскаржуваних правовстановлюючих документів не вирішить дійсні причини спору між сторонами та не відновить права і законні інтереси позивача та призведе до порушення прав відповідача.

Відповідно до ст. 2, 5 ЦПК України цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Частиною 2 ст.15 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦПК України).

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Такі перешкоди для позивача у встановлених правовідносинах можуть бути усунені, зокрема, шляхом встановлення сервітуту згідно положень ст.98-100 ЗК України, що не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

З огляду на характер правовідносин, предмет спору та з`ясовані обставини справи, суд дійшов висновку про неефективний спосіб захисту, який обрав позивач для захисту порушеного права, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до положень частин 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ін ші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а в разі відмови в позові на позивача.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 05 березня 2021 року, укладеного між Адвокатським Бюро «Бойчука Костянтина» та ОСОБА_3 за надані консультативні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в даній справі замовник сплачує готівкою або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Адвокатському Бюро винагороду в розмірі 5000 грн.

З викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 правового висновку вбачається, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

Докази сплати відповідачем витрат на професійну допомогу в зв`язку з розглядом справи, тобто понесення фактичних витрат, до закінчення судових дебатів в справі відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України суду ОСОБА_3 чи його представник не подавав та відповідних заяв про подачу таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів не заявляли, а тому підстави стягнення понесених відповідачем витрат відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненський обласний державний нотаріальний архів, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину, державної реєстрації права власності на земельні ділянки та припинення права власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 10 березня 2023 року.

Суддя: