Рішення

від 07.03.2023 по справі 600/2480/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2480/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Поляк У.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просив суд:

- визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, щодо виключення зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Антитерористичний центр при Службі безпеки України щодо не прийняття рішення (виданого наказу), яким вважати слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1, на момент завершення антитерористичної операції, виключеним зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 30.04.2018 ;

- зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким виключити слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1, зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 30.04.2018.

11 червня 2021 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду (головуючий суддя ОСОБА_2) відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03 вересня 2021 року канцелярією Чернівецького окружного адміністративного суду за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України проведено повторний розподіл даної судової справи. Підставою проведення повторного розподілу судової справи згідно витягу з протоколу розподілу є звільнення судді ОСОБА_2 з посади. При цьому, головуючим суддею у справі визначено суддю Маренича І.В.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу №600/2480/21-а.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії залишено без руху.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії, залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №600/2480/21-а передано на розгляд головуючому судді Мареничу І.В.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усуненні шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з відповідними обґрунтуваннями щодо поважності причин пропуску цього строку.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року визнано неповажними причини пропущеного строку звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №45-Р від 20 вересня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №600/2480/21-а було передано для розгляду судді Лелюку О.П.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог задоволено. Прийнято відмову від позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Антитерористичний центр при Службі безпеки України щодо не прийняття рішення (виданого наказу), яким вважати слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1, на момент завершення антитерористичної операції, виключеним зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 30.04.2018 та про зобов`язання Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким виключити слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури сил АТО полковника юстиції ОСОБА_1, зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 30.04.2018. Закрито провадження у цій справі щодо зазначених вище позовних вимог.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії. Призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 11 жовтня 2022 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року заяви ОСОБА_1 та Антитерористичного центру при Службі безпеки України про надання часу для примирення у справі за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено. Зупинено провадження у даній адміністративній справі за №600/2480/21-а до 31 грудня 2022 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року строк зупинення провадження у адміністративній справі №600/2480/21-а продовжено до 31 січня 2023 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено. Поновлено провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

Крім цього, судом постановлялися ухвали про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, і у судовому засіданні 07 березня 2023 року о 14 год.30 хв.

Так, у судовому засіданні 07 березня 2023 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні заяв позивача та відповідача щодо залучення до участі у розгляді даної справи як третіх осіб Генеральний штаб Збройних Сил України та Офіс Генерального прокурора.

У судовому засіданні позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги про:

- визнання протиправним рішення відповідача щодо виключення зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015;

- зобов`язання відповідача прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

Вказані вимоги позивач підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Так, позивачем зазначалось, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на офіцерських посадах Головної військової прокуратури у період з 04.11.2015 до 30.04.2018, він був залучений та брав безпосередню участь у антитерористичній операції, а з 01.05.2018 по 15.07.2018 був залучений та брав безпосередню участь у операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, здійснюючи заходи по забезпеченню їх проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Вказувалось, що після звільнення з військової служби у нього виник спір з Міністерством оборони України щодо правильного обрахунку вислуги років на пільгових умовах на пенсію без зарахування на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури АТО з 04.11.2015 року по 30.04.2018 року. При вирішенні цього спору він дізнався, що пунктом 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 його з 04.11.2015 року виключено зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Між тим, позивач вказував, що даний пункт наказу щодо нього включено безпідставно, оскільки з моменту призначення його на посаду старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО та зарахування до сил та засобів АТО, він безперервно проходив військову службу в районі проведення АТО на різних офіцерських посадах військової прокуратури сил АТО до моменту завершення антитерористичної операції 30.04.2018. Про це свідчать послужний список особової справи військовослужбовця та накази військового прокурора сил АТО, які наявні у його особовій справі, і будь-які фактичні дані щодо вибуття його до інших місць проходження військової служби з району проведення АТО - відсутні.

Позивач також зазначав, що про безпідставність зазначеного пункту наказу щодо нього вказує і той факт, що підставою для його виключення зі складу сил та засобів в зазначеному пункті наказу є наказ про його призначення на посаду (наказ військового прокурора сил АТО №106к від 04.11.2015), натомість як інші військовослужбовці військової прокуратури сил АТО наявні в наказі, виключені на підставі наказу військового прокурора сил АТО №510-вк від 04.11.2015, тобто наказу про увільнення від виконання службових обов`язків.

Крім цього, зазначав, що за весь період проходження військової служби у військовій прокуратурі сил АТО, у період з 04.11.2015 по 30.04.2018, він, приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, будучи включеним до складу сил і засобів АТО, отримував винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції», за період проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури сил АТО, Указом Президента України від 17.02.2016 №53/2016 його нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а 17.08.2016 надано статус «Учасника бойових дій» та видано відповідне посвідчення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 09.11.2015 №313, яким його з 04.11.2015 виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, не відповідає фактичним обставинам проходження ним військової служби в районі проведення АТО, а тому є незаконним.

У зв`язку з цим, позивач просить суд зобов`язати Антитерористичний центр при Службі безпеки України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1

Відповідач у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.

Так, відповідачем указувалось, що припинення залучення позивача до проведення АТО повинно було здійснюватися наказами Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО). Видання таких наказів здійснювалось ОШУ АТО з подальшою передачею на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Водночас відповідачем зазначалося, що Штаб з управління антитерористичною операцією (Штаб АТО) наразі не функціонує, а Штаб антитерористичного центру (Штаб АТЦ) не є його правонаступником, тому внесення будь-яких змін до наказів керівника Штабу АТО наказами Штабу АТЦ або керівництва АТЦ при СБУ не відповідатимуть чинному законодавству України.

При цьому наголошено, що згідно закону втручання в оперативне управління АТО будь-яких осіб незалежно від посади не допускається. Повноважень у АТЦ при СБ України скасовувати накази Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО) немає.

Також відповідачем зазначено, що скасування судом пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015 не зачіпатиме права та інтереси АТЦ при СБУ.

Крім того, відповідачем указувалось і про те, що оскільки на адресу Штабу АТЦ при СБ України не надходило клопотання від ГШ ЗС України (керівництва суб`єкта боротьби з тероризмом) щодо виключення позивача зі складу сил та засобів, які залучалися до проведення АТО, і направлення до місця постійної дислокації, то він не має права виносити наказ про скасування п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу на офіцерських посадах військової прокуратури.

Відповідно до наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 08.11.2015 року №312, підполковник юстиції ОСОБА_1 , старший слідчий другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, вважається таким, що прибув з 04 листопада 2015 року до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Згідно пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 09.11.2015 №313, підполковника юстиції ОСОБА_1 , старшого слідчий другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, вважати таким, що вибув з 04 листопада 2015 року зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації.

В подальшому, згідно з наказами Військової прокуратури сил антитерористичної операції №58к від 14.04.2016 року у зв`язку зі зміною штатного розпису військової прокуратури сил антитерористичної операції, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону; наказом від 22.06.2016 року №121к позивача призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції, увільнивши з посади старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону; наказом від 07.06.2017 року №199к позивача призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 10.07.2018 року №370-вк, ОСОБА_1 призначено з 16 липня 2018 року на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів та виконанням судових рішень у кримінальному провадженні слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25.02.2020 року №94 наказом Генерального прокурора від 28 лютого 2020 року №540ц ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 04 березня 2020 року виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справі до Чернівецького міського військового комісаріату Чернівецької області.

Згідно довідки Генеральної прокурори України від 13.12.2019 №10/7-1249вих-19 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 в період з 08.11.2015 по 15.07.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та території Луганської та Донецької областей.

Оскільки зміст пункту 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 09.11.2015 №313 свідчить про те, що ОСОБА_1 з 04.11.2015 (тобто в день прибуття до району проведення АТО та включення до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань) був виключений зі складу сил та засобів АТО з направленням до місця постійної дислокації, то, не погоджуючись з таким, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Так, за змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

При цьому під рішенням розуміється владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов`язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Згідно пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд зауважує, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене таке рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, яке прийнято на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг і стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, а його дія вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (враховуючи ухвалу суду про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, від якої позивач відмовився), позивач не погоджується з пунктом 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 09.11.2015 №313 та просить суд визнати його протиправним. При цьому відповідачем за указаною позовною вимогою позивачем визначено Антитерористичний центр при Службі безпеки України (АТЦ при СБ України).

Водночас у поданих до суду заявах по суті справи АТЦ при СБ України, зокрема, вказував, що скасування судом пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 09.11.2015 №313 не зачіпатиме права та інтереси АТЦ при СБ України, який, до того ж, не має права вносити зміни до наказів керівника Штабу АТО, повноважень у АТЦ при СБ України скасовувати накази Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО) немає.

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно частини сьомої статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Приписами статті 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що на Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається: розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших кримінальних правопорушень, здійснюваних з терористичною метою; збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами; організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб`єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій; організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань; участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб`єктами, які ведуть боротьбу з тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності; взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.

Антитерористичний центр при Службі безпеки України складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України.

Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України, персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії затверджуються Президентом України.

Згідно Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1999 року N 379/99, Антитерористичний центр (далі - Центр) є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб`єктів боротьби з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об`єктів життєзабезпечення населення, об`єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю і здоров`ю значної кількості людей, та їх припиненні. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, бланки, печатки і штампи зі своїм найменуванням, а також печатку із зображенням Державного Герба України (пункти 1 та 21 Положення).

Відповідно частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб (Штаб АТО), очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Втручання в оперативне управління антитерористичною операцією будь-яких осіб незалежно від посади не допускається.

З наявних у справі матеріалів вбачається (зокрема листів СБУ, Штабу АТЦ при СБ України) та визнавалося її сторонами те, що рішенням керівника АТЦ при СБ України повноваження залучати військовослужбовців ЗСУ як одного із суб`єктів боротьби з тероризмом до проведення АТО було наділено першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника АТО на території Луганської та Донецької областей), який є керівником оперативного штабу з управління АТО (ОШУ АТО). У свою чергу, Штаб з управління АТО створювався лише на час проведення АТО та наразі не функціонує, адже з 14:00 год. 30.04.2018 року проведення АТО на території Луганської та Донецької областей припинено та розпочато операцію об`єднаних сил. При цьому, як указувалось відповідачем та не спростовано позивачем, Штаб з управління АТО очолювали на ротаційний основі посадові особи ЗС України, тобто співробітники іншого військового формування (не СБ України, не АТЦ при СБ України), які не перебувають у владно-управлінському (оперативному) підпорядкуванні АТЦ при СБ України (тобто, відповідача у цій справі).

Відтак, суд погоджується із твердженнями відповідача, не спростованими позивачем, про те, що Штаб АТЦ (АТЦ при СБ України) не є правонаступником Штабу з управління АТО і внесення будь-яких змін до наказів керівника Штабу АТО наказами Штабу АТЦ, АТЦ при СБ України не відповідатиме законодавству.

Отже, позивачем безпідставно пред`явлено до АТЦ при СБ України позовні вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень щодо виключення зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної вище частини позову.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

З огляду на приписи указаної норми та зважаючи на те, що згідно встановлених обставин справи на адресу Штабу АТЦ при СБ України не надходило клопотання від Генерального Штабу Збройних сил України (керівництва суб`єкта боротьби з тероризмом) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучалися до проведення АТО, і направлення до місця постійної дислокації, то відповідач у цій справі - АТЦ при СБ України - не має права виносити наказ про скасування п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

Повноваження у АТЦ при СБ України скасовувати накази Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО) відсутні.

За таких обставин, безпідставними є і позовні вимоги ОСОБА_1 саме про зобов`язання АТЦ при СБ України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Окрім викладеного вище, відмовляючи у задоволенні позову, суд також виходить з того, що, по-перше, позивачем обрано не належний спосіб захисту порушених прав за обставин, які слугували зверненню до суду з цим позовом, а, по-друге, п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 фактично вичерпав свою дію.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається та указувалось позивачем у судовому засіданні те, що звернення до суду з цим позовом фактично обумовлено тим, що після його звільнення з військової служби Міністерством оборони України неправильно, на думку ОСОБА_1 , обраховано його вислугу років, а саме: до вислуги років на пільгових умовах зараховано лише один день - 04.11.2015 року, тобто день включення до сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових(бойових) завдань, відповідно до наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 08.11.2015 №312.

Як стверджував позивач, при вчиненні указаних дій Міністерством оборони України брався до уваги і п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015, яким ОСОБА_1 виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації.

За таких обставин, з метою скасування названого наказу у відповідній частині, ОСОБА_1 і вирішив звернутися до суду з цим позовом до АТЦ при СБ України.

Між тим, на переконання суду, саме по собі скасування п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 (як того, в цілому, просить позивач у даному позові) «автоматично» не призведе до захисту його, як військового пенсіонера, права на правильний (правомірний) обрахунок вислуги років на пільгових умовах, яке, згідно позиції ОСОБА_1 , порушене Міністерством оборони України.

Водночас на підставі інформації із системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду наразі перебуває справа №600/494/23-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в особі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Антитерористичного центру при Службі безпеки України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

У названій справі позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, оформленого листом від 24.11.2022 №423/3- 783/1/695, в частині відмови у проведенні повторного розрахунку вислуги років на пенсію з зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018;

- визнати протиправним висновок Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, оформленого листом від 24.11.2022 №423/3-783/1/695 в частині не підтвердження фактичної участі позивача в Антитерористичній операції та визнати факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції в період з 04.11.2015 по 30.04.2018;

- визнати факт фактичного виключення та вибуття позивача зі складу сил та засобів антитерористичної операції в момент завершення антитерористичної операції 30.04.2018;

- зобов`язати Міністерство оборони України, в особі Департаменту соціальної політики Міністерства оборони України, провести повторний розрахунок позивача вислуги років на пенсію, зарахувавши період проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018 на пільгових умовах, а саме: один місяць служби за три місяці, відповідно до вимог постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби: та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".

Отже, саме у справі №600/494/23-а має бути надана відповідь на питання щодо правильного обрахунку ОСОБА_1 вислуги років на пенсію із зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018. При цьому таке питання повинно вирішуватися, в тому числі, з наданням правової оцінки діям суб`єкта владних повноважень щодо правильності урахування ним при обрахунку спірної вислуги років як пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015, так і інших документів щодо участі ОСОБА_1 в АТО у сукупності.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи позивача у цьому позові та приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених до АТЦ при СБ України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2023 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Антитерористичний центр при Службі безпеки України (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 5/2).

Суддя О.П. Лелюк