Постанова

від 26.06.2023 по справі 600/2480/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2480/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

26 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України (відповідача), в якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог просив:

- визнати протиправним рішення відповідача щодо виключення зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1. з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати, як незаконний п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 07.03.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду наразі перебуває справа №600/494/23-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в особі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Антитерористичного центру при Службі безпеки України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, і саме у справі №600/494/23-а має бути надана відповідь на питання щодо правильного обрахунку ОСОБА_1 вислуги років на пенсію із зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018. При цьому таке питання повинно вирішуватися, в тому числі, з наданням правової оцінки діям суб`єкта владних повноважень щодо правильності урахування ним при обрахунку спірної вислуги років як пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015, так і інших документів щодо участі ОСОБА_1 в АТО у сукупності.

Також суд першої інстанції вважав, що позивачем безпідставно пред`явлено до АТЦ при СБ України позовні вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень щодо виключення зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що після звільнення з військової служби у нього виник спір з Міністерством оборони України щодо правильного обрахунку вислуги років на пільгових умовах на пенсію без зарахування на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури АТО з 04.11.2015 року по 30.04.2018 року.

Вважає Антитерористичного центру при Службі безпеки України належним відповідачем по справі, оскільки пунктом 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 його з 04.11.2015 року виключено зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що саме у справі №600/494/23-а має бути надана відповідь на питання щодо правильного обрахунку ОСОБА_1 вислуги років на пенсію із зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018, оскільки з 30.04.2018 оперативний штаб з управління антитерористичною операцією розформовано, а Міністерство оборони України не уповноважений надавати оцінку діям Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що припинення залучення позивача до проведення АТО повинно було здійснюватися наказами Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО). Видання таких наказів здійснювалось ОШУ АТО з подальшою передачею на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Водночас відповідачем зазначалося, що Штаб з управління антитерористичною операцією (Штаб АТО) наразі не функціонує, а Штаб антитерористичного центру (Штаб АТЦ) не є його правонаступником, тому внесення будь-яких змін до наказів керівника Штабу АТО наказами Штабу АТЦ або керівництва АТЦ при СБУ не відповідатимуть чинному законодавству України.

При цьому наголошено, що згідно закону втручання в оперативне управління АТО будь-яких осіб незалежно від посади не допускається. Повноважень у АТЦ при СБ України скасовувати накази Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО) немає.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу на офіцерських посадах військової прокуратури.

Відповідно до наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 08.11.2015 року №312, підполковник юстиції ОСОБА_1 , старший слідчий другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, вважається таким, що прибув з 04 листопада 2015 року до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Згідно пункту 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 09.11.2015 №313, підполковника юстиції ОСОБА_1 , старшого слідчий другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, вважати таким, що вибув з 04 листопада 2015 року зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації.

В подальшому, згідно з наказами Військової прокуратури сил антитерористичної операції №58к від 14.04.2016 року у зв`язку зі зміною штатного розпису військової прокуратури сил антитерористичної операції, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону; наказом від 22.06.2016 року №121к позивача призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції, увільнивши з посади старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону; наказом від 07.06.2017 року №199к позивача призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 10.07.2018 року №370-вк, ОСОБА_1 призначено з 16 липня 2018 року на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів та виконанням судових рішень у кримінальному провадженні слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25.02.2020 року №94 наказом Генерального прокурора від 28 лютого 2020 року №540ц ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 04 березня 2020 року виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справі до Чернівецького міського військового комісаріату Чернівецької області.

Згідно довідки Генеральної прокурори України від 13.12.2019 №10/7-1249вих-19 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 в період з 08.11.2015 по 15.07.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та території Луганської та Донецької областей.

Оскільки зміст пункту 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 09.11.2015 №313 свідчить про те, що ОСОБА_1 з 04.11.2015 (тобто в день прибуття до району проведення АТО та включення до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань) був виключений зі складу сил та засобів АТО з направленням до місця постійної дислокації, то, не погоджуючись з таким, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно частини сьомої статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Приписами статті 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що на Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається: розроблення концептуальних засад та програм боротьби з тероризмом, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших кримінальних правопорушень, здійснюваних з терористичною метою; збирання в установленому порядку, узагальнення, аналіз та оцінка інформації про стан і тенденції поширення тероризму в Україні та за її межами; організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб`єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій; організація і проведення командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань; участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, підготовка і подання в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері боротьби з тероризмом, фінансування проведення суб`єктами, які ведуть боротьбу з тероризмом, антитерористичних операцій, здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності; взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.

Антитерористичний центр при Службі безпеки України складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, а також координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України.

Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України, персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії затверджуються Президентом України.

Згідно Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1999 року N 379/99, Антитерористичний центр (далі - Центр) є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб`єктів боротьби з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об`єктів життєзабезпечення населення, об`єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю і здоров`ю значної кількості людей, та їх припиненні. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, бланки, печатки і штампи зі своїм найменуванням, а також печатку із зображенням Державного Герба України (пункти 1 та 21 Положення).

Відповідно частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб (Штаб АТО), очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

При цьому, втручання в оперативне управління антитерористичною операцією будь-яких осіб незалежно від посади не допускається.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

З наявних у справі матеріалів (зокрема листів СБУ, Штабу АТЦ при СБ України) встановлено та визнавалося її сторонами, що рішенням керівника АТЦ при СБ України повноваження залучати військовослужбовців ЗСУ як одного із суб`єктів боротьби з тероризмом до проведення АТО було наділено першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника АТО на території Луганської та Донецької областей), який є керівником оперативного штабу з управління АТО (ОШУ АТО). У свою чергу, Штаб з управління АТО створювався лише на час проведення АТО та наразі не функціонує, адже з 14:00 год. 30.04.2018 року проведення АТО на території Луганської та Донецької областей припинено та розпочато операцію об`єднаних сил. При цьому, як указувалось відповідачем та не спростовано позивачем, Штаб з управління АТО очолювали на ротаційний основі посадові особи ЗС України, тобто співробітники іншого військового формування (не СБ України, не АТЦ при СБ України), які не перебувають у владно-управлінському (оперативному) підпорядкуванні АТЦ при СБ України (тобто, відповідача у цій справі).

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, Штаб АТЦ (АТЦ при СБ України) не є правонаступником Штабу з управління АТО і внесення будь-яких змін до наказів керівника Штабу АТО наказами Штабу АТЦ, АТЦ при СБ України не відповідатиме законодавству.

Отже, позивачем безпідставно пред`явлено до АТЦ при СБ України позовні вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень щодо виключення зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 з 04.11.2015, відображеного в п. 2.1.1.5. наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015.

Разом з тим, зважаючи на те, що згідно встановлених обставин справи на адресу Штабу АТЦ при СБ України не надходило клопотання від Генерального Штабу Збройних сил України (керівництва суб`єкта боротьби з тероризмом) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучалися до проведення АТО, і направлення до місця постійної дислокації, то відповідач у цій справі - АТЦ при СБ України - не має права виносити наказ про скасування п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №313 від 09.11.2015 в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

Тобто, у відповідача відсутні повноваження скасовувати накази Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України - керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією (ОШУ АТО).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 саме про зобов`язання АТЦ при СБ України прийняти рішення (видати наказ), яким скасувати п. 2.1.1.5 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 313 від 09.11.2015, в частині виключення з 04.11.2015 зі складу сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань старшого слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО підполковника юстиції ОСОБА_1 .

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушених прав за обставин, які слугували зверненню до суду з цим позовом.

Крім того встановлено, що звернення до суду з цим позовом фактично обумовлено тим, що після його звільнення з військової служби Міністерством оборони України неправильно, на думку ОСОБА_1 , обраховано його вислугу років, а саме: до вислуги років на пільгових умовах зараховано лише один день - 04.11.2015 року, тобто день включення до сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, відповідно до наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 08.11.2015 №312.

Водночас на підставі інформації із системи «Діловодство спеціалізованого суду» судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду наразі перебуває справа №600/494/23-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в особі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Антитерористичного центру при Службі безпеки України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, оформленого листом від 24.11.2022 №423/3- 783/1/695, в частині відмови у проведенні повторного розрахунку вислуги років на пенсію з зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018;

- визнати протиправним висновок Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, оформленого листом від 24.11.2022 №423/3-783/1/695 в частині не підтвердження фактичної участі позивача в Антитерористичній операції та визнати факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції в період з 04.11.2015 по 30.04.2018;

- визнати факт фактичного виключення та вибуття позивача зі складу сил та засобів антитерористичної операції в момент завершення антитерористичної операції 30.04.2018;

- зобов`язати Міністерство оборони України, в особі Департаменту соціальної політики Міністерства оборони України, провести повторний розрахунок позивача вислуги років на пенсію, зарахувавши період проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018 на пільгових умовах, а саме: один місяць служби за три місяці, відповідно до вимог постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби: та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, саме у справі №600/494/23-а має бути надана відповідь на питання щодо правильного обрахунку ОСОБА_1 вислуги років на пенсію із зарахуванням на пільгових умовах періоду проходження військової служби на офіцерських посадах військової прокуратури антитерористичної операції з 04.11.2015 по 30.04.2018 з урахуванням спірної вислуги щодо участі ОСОБА_1 в АТО у сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.