Ухвала

від 10.03.2023 по справі 752/12774/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/12774/20 Головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/824/6507/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

10 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес баланс», про визнання дій незаконними, визнання іпотечного договору припиненим та скасування державної реєстрації іпотеки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 21 листопада 2022 року позивач через представника - Масленнікову Т.М. звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Масленнікової Т.М. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Вказана ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на поштову адресу представника позивача 31 січня 2023 року згідно супровідного листа, який міститься в матеріалах справи.

13 лютого 2023 року позивач в особі представника - адвоката Масленнікової Т.М. повторно звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.

Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, за змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Водночас, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, утім, при вирішенні питання про поважність наведених причин, має враховуватися також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.

Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, полягає, зокрема в тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 185 ЦПК України права на повторне звернення з апеляційною скаргою має бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19(2-а/209/50/19), від 7 серпня 2020 року у справі № 120/2841/19-а та від 8 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.004305.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 17 травня 2022 року за відсутності віх учасників справи, в тому числі позивача, дата виготовлення її повного тексту судом не зазначена, у той же час з апеляційною скаргою представник позивача вперше звернулася лише 21 листопада 2022 року.

В апеляційній скарзі порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що позивач не був присутній в судовому засіданні 17 травня 2022 року, про рішення дізнався під час ознайомлення з матеріалами справи 8 листопада 2022 року, що підтверджується розпискою, яка мітиться в матеріалах справи. 21 листопада 2022 року позивач вперше звернувся з апеляційною скаргою, однак 24 січня 2023 року ухвалою суду апеляційної інстанції скаргу повернуто у зв`язку з відсутності у представника процесуальної дієздатності. 8 лютого 2023 року представником позивача було отримано вказану ухвалу.

Проте, наведені підстави неможливо вважати поважними для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи, в яких відсутні жодні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 копії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 рокусаме 8 листопада 2022 року.

Такі докази (копія розписки про отримання, поштовий конверт, довідка суду тощо) на порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України також не були долучені позивачем до апеляційної скарги, а безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою також передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Окрім того, копія ухвали Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року про повернення попередньої апеляційної скарги була надіслана представнику позивача - Масленніковій Т.М. 31 січня 2023 року на її поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, однак представник не надала доказів на підтвердження того, коли саме їй було вручене вказане судове рішення.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення рішення особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу чи його уповноваженому представнику необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Подана апеляційна скарга також не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 2.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) установлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2020 році згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» складав 2 102,00 грн.

При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду установлена в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив до суду першої інстанції три вимоги немайнового характеру.

Ураховуючи категорію спору, характер та кількість незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 , а також вимоги його апеляційної скарги, розмір судового збору в даному випадку становить 3 783,60 грн (2 102 грн х 0,4 х 3 х 150 %).

Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача:UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812.

Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ОСОБА_1 на рішення від 17 травня 2022 року по справі № 752/12774/20, Київський апеляційний суд.

Документи, що підтверджують доплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 127, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а у разі не усунення інших недоліків апеляційної скарги вона вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Н.В. Ігнатченко