Постанова

від 10.03.2023 по справі 752/20067/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 752/20067/16-а

адміністративне провадження № К/9901/4836/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2018 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 (колегія у складі суддів Костюк Л.О.; Кузьменка В.В., Пилипенко О.Є.)

у справі №752/20067/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "СОМ"

до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування припису, постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «СОМ» (далі - позивач, ТОВ «СОМ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач, Департамент ДАБК), в якому просило про:

- визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.11.2016;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 №20/16/073-1743;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.11.2016 №20/16/073-1745.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, позов задоволено.

3. 19.02.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення.

4. Ухвалою від 19.03.2019 відкрито касаційне провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами встановлено, що Департаментом ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «СОМ» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: прибудова нежитлових приміщень на проспекті Голосіївському, 98/2 у Голосіївському районі міста Києва.

6. Актом перевірки від 02.11.2016 (далі - акт перевірки) встановлено, що у приміщеннях на проспекті 40-річчя Жовтня, 98/2 в місті Києві здійснено реконструкцію шляхом прибудови до нежитлових приміщень без документа, який надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; нежитлові приміщення після здійснення самовільної реконструкції експлуатуються без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

7. На підставі акту перевірки відповідач видав припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.11.2016, яким вимагається усунути виявлені порушення у термін до 02.02.2017.

8. Окрім того, Департамент ДАБК виніс постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

(1) від 11.11.2016 №20/16/073-1743, якою ТОВ «СОМ» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 65250 грн;

(2) від 11.11.2016 та №20/16/073-1745, якою ТОВ «СОМ» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 52200 грн.

9. Позивач з приписом та постановами не погодився, звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Позивач стверджує, що не здійснював жодних добудов, реконструкцій чи інших дій спрямованих на зміну геометричних даних приміщення, та, як наслідок, не експлуатував прибудови без прийняття їх в експлуатацію у встановленому законом порядку. Окрім того, на думку позивача, відповідач не дотримався Порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження факту експлуатації ТОВ «СОМ» не прийнятих в експлуатацію нежитлових приміщень на проспекті Голосіївському, 98/2 у м. Києві. Судами не встановлено факту виконання позивачем робіт з реконструкції цих нежитлових приміщень, тому відсутні підстави для прийняття таких об`єктів в експлуатацію. Відповідно, судами не встановлено порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

12. У касаційній скарзі відповідач покликається на те, що судами порушено норми процесуального права, а рішення не відповідають фактичним обставинам справи.

13. Зокрема, судами не враховано, що перевірка та фотофіксація відбувалися в присутності директора ТОВ «СОМ» ОСОБА_1 . Представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що фотофіксація відповідає адресі місцезнаходження прибудови до нежитлових приміщень ТОВ «СОМ» та була здійснена під час перевірки.

В оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що розгляд справи 17.01.2019 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Кузьменка В.В. на лікарняному, однак таке твердження не відповідає дійсності, адже звукозапис судового засідання від 17.01.2019 підтверджує, що воно відбулося.

В судовому засіданні 31.01.2019 представник позивача подала до суду новий технічний паспорт від 25.04.2017, виготовлений ФОП ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції не врахував, що під час перевірки посадовій особі відповідача було надано інший технічний паспорт від 17.04.2012 №5918, який так і не було досліджено судами попередніх інстанцій.

Крім того, позивач у добровільному порядку сплатив штраф, що свідчить про визнання вчинених правопорушень у сфері містобудівної діяльності.

ТОВ «СОМ» під час перевірки не скористалося правом підписання акту перевірки із зауваженнями (п. 21 Порядку №553).

Суд першої інстанції не був уповноважений відкривати провадження у справі у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за дві позовні вимоги майнового характеру.

14. У відзиві позивач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що технічний паспорт на нежитловий будинок за адресою м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, б. 98/2, який було взято до уваги відповідачем, виготовлений Київським міським БТІ від 17.04.2012 на нежитлові приміщення (в літ. А) загальною площею 1027,30 кв.м, що належать іншій юридичній особі - ТОВ «Н.В.П.». Отже, з наданих відповідачем доказів не вбачається, що саме позивач влаштував прибудову та експлуатує її.

Щодо технічного паспорту від 25.04.2017, то позивач покликається на те, що ФОП ОСОБА_2 виготовив його вже після перевірки та після звернення позивача до суду, а тому він не міг бути наданий під час перевірки.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї і дійшов такого висновку.

16. Ключовим у справі є питання про те, чи мали місце протиправні діяння ТОВ «СОМ», що призвели до порушення норм містобудування та чи є позивач суб`єктом містобудування, якого може бути притягнуто до відповідальності.

17. Відповідно до абз. 3 п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об`єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

18. Згідно з абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти мінімальних заробітних плат.

19. З цих норм слідує, що до відповідальності у вигляді штрафу може бути притягнуто суб`єктів містобудування, які виконують будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт та здійснюють експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

20. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

21. На підтвердження порушень відповідач надав матеріали фотофіксації та технічний паспорт. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали фотофіксації, які долучено відповідачем до заперечення на позов, не є належними доказами вчинення позивачем правопорушення, оскільки фотографії не містять дати їх виготовлення та відмітки з адресою приміщень. Тому неможливо достовірно встановити, що фотографії зроблено за адресою: проспект Голосіївський, 98/2 у Голосіївському районі міста Києва.

22. Суди також встановили, що надана відповідачем копія технічного паспорта від 17.04.2012 №5918 не підтверджує виконання реконструкції позивачем та взагалі наявності прибудови до нежитлових приміщень ТОВ «СОМ».

23. На вимогу суду апеляційної інстанції представник позивача надав копію технічного паспорту від 25.04.2017, яка співпадає з копією технічного паспорту від 2004 року і доводить відсутність добудови.

24. Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що технічного паспорту від 17.04.2012, на який посилається відповідач, позивач не замовляв.

25. Позивач неодноразово покликався на те, що цей технічний паспорт на нежитловий будинок виготовлений на нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ А) загальною площею 1027,3 кв.м, що належить ТОВ «Н.В.П.», а не відповідачу. Позивач ніколи не був власником вищезазначених приміщень.

26. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів здійснення позивачем реконструкції нежитлових приміщень чи будь-яких інших будівельних робіт, та факту їх виконання саме позивачем. Тому висновки акта перевірки в частині порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є необґрунтованими.

27. Таким чином, судом не встановлено виконання робіт з реконструкції нежитлових приміщень на проспекті Голосіївському, 98/2 саме ТОВ «СОМ», тобто не встановлено суб`єкта правопорушення. Враховуючи це, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

28. Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до переоцінки обставин у справі й дослідження доказів та не спростовують правильності висновків судів.

29. На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

30. За таких обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

31. Враховуючи зазначене, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.11.2016 та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.11.2016 №20/16/073-1743 та №20/16/073-1745 є протиправними та підлягають скасуванню.

32. Щодо покликань відповідача на те, що звукозапис судового засідання від 17.01.2019 підтверджує, що воно відбулося, то цей аргумент не знайшов підтвердження, адже в матеріалах справи відсутній як звукозапис, так і протокол судового засідання від 17.01.2019. Крім того, у справі є довідка про те, що судове засідання 17.01.2019 не відбулося у зв`язку з тим, що суддя Кузьменко В.В. перебував в іншому судовому засіданні (т. 1 а.с. 194).

33. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позову до суду) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

34. Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

35. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

36. Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач висунув одну вимогу немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування припису, та дві вимоги майнового характеру - про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

37. Суд першої інстанції встановив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 380,00 грн, тобто за одну вимогу немайнового характеру (1 378,00 грн) та додатково 2,00 грн, а за позовні вимоги майнового характеру судовий збір у сумі 1 759,75 грн (117 450,00 грн. (65 250,00 грн + 52 200,00 грн) х 1,5% - 2,00 грн) не сплачено.

38. Отже, доводи скарги в частині неправильної сплати судового збору підтверджуються.

39. Проте Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

40. Несплата судового збору у повному розмірі під час розгляду справи судом першої інстанції не вплинула на правильність висновків суду по суті спору. Відтак це порушення норм процесуального права, хоч і мало місце, є формальним і не може бути підставою для скасування судових рішень.

41. Суд відхиляє покликання відповідача на те, що директор ТОВ «СОМ» ОСОБА_1 не скористався можливістю подати зауваження згідно з п. 21 Порядку №553. Згідно з актом перевірки від 02.11.2016 ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання акта, а тому покликання відповідача є необґрунтованими.

42. Щодо покликань скаржника на добровільну сплату директором ТОВ «СОМ» ОСОБА_1 штрафу, накладеного на неї постановою від 11.11.2016 за порушення ч.ч. 7, 12 ст. 96 КУпАП, Суд зазначає, що ТОВ «СОМ» оскаржує постанови, якими його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

43. Сплата штрафу, накладеного на директора за порушення ч.ч. 7, 12 ст. 96 КУпАП, не є неспростовним доказом правомірності притягнення до відповідальності ТОВ «СОМ» за правопорушення, передбачене Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

44. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

45. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 340, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №752/20067/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Судді О.П. Стародуб